Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
Головна → Право → Криміналістика → 
« Попередня Наступна »
В. Ю. Шепітько. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»,2004. - 728 с, 2004 - перейти до змісту підручника

§ 3. Загальна методика ідентифікації

Суттєвим питанням теорії криміналістичної ідентифікації є загальна методика ідентифікації, яка розглядає головні риси та основні прийоми встановлення тотожності, що властиві будь-якому виду ідентифікації.
Ідентифікація як процес встановлення тотожності розпадається на дві основні стадії: аналітичну і синтетичну. Ці дві стадії взаємозалежні.
Аналітична стадія починається з вивчення загальних, а потім окремих, індивідуальних ознак ідентифікованого об'єкта або ідентифікуючих об'єктів, походження яких безсумнівне, після цього вивчаються інші ідентифiкуючі об'єкти. Процес встановлення тотожності розпочинається з всебічного вивчення, аналізу ознак об'єктів ідентифікації.
Після проведеного вивчення ознак здійснюється їх порівняння. Ця частина роботи - порівняльне дослідження - є найважливішою в ідентифікації. Таке дослідження тісно пов'язане з безпосереднім аналізом, оскільки порівняння, відділене від аналізу, не може забезпечити детального зіставлення властивостей і ознак порівнюваних об'єктів.
Порівняння здійснюється за допомогою зіставлення ознак ідентифікованого об'єкта з ознаками ідентифікуючого або ознак тільки ідентифікуючих об'єктів. Цей останній випадок означає:
а) відсутній ідентифікований об'єкт (два машинописних тексти);
б) порівняння з ознаками ідентифікованого об'єкта неможливе (ознаки почерку), важке (папілярний візерунок), недоцільне через особливі умови слідоутворення (куля).
Кожний із об'єктів має множинність ознак, однак при порівнянні використовуються не всі ознаки. Ідентифікаційними ознаками називаються ознаки, які слугують для порівняння.
Способи порівняльного дослідження:
1) спосіб зіставлення зводиться до розміщення порівняльних відображень в одне поле зору або на можливо більш близьку відстань одне від одного з тим, аби порівнювані об'єкти знаходилися на відстані найкращого сприйняття і при цьому був забезпечений ступінь збільшення, достатній для аналізу і порівняння ознак.
З метою створення найкращих умов для зіставлення часто використовуються різноманітні оптичні прилади. Широко застосовуються фотографічні прийоми порівняння. При зіставленні іноді роблять допоміжні побудови;
2) спосіб накладення відображень полягає в накладанні одного з порівнюваних прозорих відображень на інше з тим, щоб при суміщенні виявити як збіжні ознаки, так і ті, що різняться. Для цього часто виготовляють спеціальні прозорі відображення на плівці, склі (негатив - позитив);
3) спосіб лінійного суміщення полягає в такому розміщенні двох відображень, при якому частина одного з них може розглядатися як продовження іншого. Частіше за все два фотозображення розрізаються по якійсь лінії, а потім по ній складаються різні частини цих зображень.
Синтетична стадія. Якщо основним завданням аналітичної стадії було встановлення збігу і розбіжностей в ідентифікаційних ознаках, то перед синтетичною стадією ставиться завдання науково пояснити виявлені збіги і розбіжності та дійти висновку про тотожність або відмінність, іноді - подібність.
У результаті порівняння може бути встановлений збіг низки ознак і розбіжність інших. Залежно від виду дослідження експерт пояснює це даними конкретної науки, але завжди і в усіх випадках необхідно:
при поясненні відмінностей враховувати:
а) зміни властивостей об'єктів ідентифікації;
б) зміни умов прояву властивостей;
в) зміни матеріально-фіксованого відображення;
при поясненні збігу враховувати:
а) стійкість ознак;
б) наскільки часто ознака трапляється в об'єктах ідентифікації (чим більш рідкісною є ознака, тим вона цінніша);
в) конкретні умови відображення об'єктів ідентифікації.
Істотне значення для наукового пояснення й збігу і відмінностей в ознаках має вивчення умов і механізму утворення ознак.
Висновок про тотожність, відмінність або групову належність, яким закінчується ідентифікація, повинен будуватися на даних дослідження і бути обґрунтованим. Цей висновок повинен бути результатом глибокої оцінки збігу і відмінності в ознаках, при цьому ознаки повинні розглядатися у взаємозв'язку і взаємозалежності, як єдиний комплекс ознак об'єкта. Для висновку про наявність тотожності необхідним є збіг комплексу ознак, неповторних у даному сполученні та ні в якому іншому об'єкті. Для тотожності необхідним є збіг саме комплексу ознак, окремі ознаки можуть бути у багатьох об'єктів. Таким чином, для індивідуальної ідентифікації (встановлення конкретної тотожності) необхідним є збіг комплексу загальних і окремих ознак. Критерієм для вирішення питання про достатність даного комплексу для висновку про тотожність є практика, наукові положення.
Для висновку про групову належність (групову ідентифікацію) необхідним є збіг всіх істотних ознак даної групи (роду, виду, системи, сорту, марки тощо), тобто таких ознак, за відсутності однієї з яких виключається належність об'єкта до групи.
Результат ідентифікації може бути виражений:
а) у позитивній формі - тотожність установлена;
б) у негативній формі - установлена відмінність;
в) у категоричній формі - інше вирішення даного питання за переконанням експерта неможливе;
г) у ймовірній (передбачуваній) формі - існує велика можливість даного рішення, інше рішення хоча і малоймовірне, але можливе, припустиме.
Наукова достовірність визначається в результаті вирішення таких основних питань:
а) чи необхідні спеціальні знання для вирішення питання про тотожність і якщо так, то чи була призначена судова експертиза, чи достатньо кваліфікований експерт;
б) чи були надані експерту необхідні об'єкти; чи мали вони потрібні властивості;
в) у яких умовах провадилася ідентифікація;
г) чи є науковими метод і засоби, які застосовувалися при порівняльному дослідженні;
ґ) наскільки обґрунтований збіг комплексу ознак; чим мотивуються відмінності;
д) чи немає логічних суперечностей.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 3. Загальна методика ідентифікації"
  1. ВСТУП
    загальні проблеми, визначаються предмет і завдання криміналістики, її природа, зв'язок із суміжними науками, аналізуються методи криміналістики, їх види та значення. У цьому розділі приділено увагу теоріям ідентифікації, профілактики та прогнозування. Знайшла своє відображення й історія криміналістики. Розділ «Криміналістична техніка» подає не лише загальні положення, а й пропонує детальний
  2. § 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
    загальних і окремих ознак письма і почерку); 3) порівняльне дослідження (виявлені ознаки зіставляються; результати порівняння заносяться до спеціальних таблиць - розробки); 4) оцінка наслідків і формулювання висновків (оцінюється індивідуальна сукупність виявлених ознак; експерт робить висновок про наявність або відсутність індивідуальної тотожності). Існують певні особливості дослідження
  3. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    загальному плануванні їх діяльності. У зв'язку з цим склалися певні організаційні форми взаємодії слідчого з органами дізнання: 1) взаємне інформування про встановлені у справі факти, що стосуються предмета розслідування; 2) спільне планування розслідування кримінальної справи, особливо тоді, коли винні у вчиненні злочину не встановлені; 3) спільне проведення слідчих і розшукових дій; 4) дача
  4. Криміналістика і природничі науки
    загальний метод пізнання, а криміналістичні методики встановлення підроблених грошей та інших паперів лежать в основі створення технічних детекторів визначення справжніх купюр та
  5. § 3. Розвиток криміналістики України в ХХ столітті
    загальне керівництво ними на території України здіснювала Центральна секція судово-карного розшуку (Центрсудугроз). До його складу входили: Інспекторські частини судово-карного розшуку і судово-карної міліції, реєстраційне бюро, розплідник собак-шукачів, курси для підготовки агентів і редакція "Известия Центрсудугроза". Реєстраційне бюро, зокрема, займалося розробкою реєстраційних і розшукових
  6. § 4. Поняття про ідентифікаційні ознаки та властивості
    загальний метод поряд з ознаками зовнішньої будови використовує, головним чином, внутрішні якості речей, тобто їх властивості. Ознаки зовнішньої будови об'єктів в ідентифікаційному процесі є головними, оскільки це предмети, знаки або мітки, що знаходяться на поверхні і сприймаються суб'єктом у першу чергу. В своїй більшості властивості безпосередньо не сприймаються, це внутрішні якості об'єкта.
  7. § 5. Види криміналістичної ідентифікації
    загального походження; в) за уявним образом; г) за описом ознак. За характером порівнювальної інформації ідентифікацію ділять: а) за особливостями зовнішньої будови; б) за особливостями зовнішньої будови і складу; в) за функціонально-динамічними особливостями. Суть будь-якого виду ідентифікаційного процесу складається з порівняння ідентифікаційних ознак та властивостей ідентифікованого об'єкта з
  8. Групофікація як самостійний метод дослідження
    загального джерела є випадкові утворення - ознаки, що виникли внаслідок експлуатації і сумісного зберігання однакових предметів, або їх виробництва на одному і тому ж верстаті, устаткуванні, а також однакові властивості матеріалу, який використовувався для їх виготовлення. Джерело як визначена маса речовини - це сипкі, рідкі та газоподібні речовини, які при діленні на частини утворюють конкретні
  9. § 7. Методика групофікації та ідентифікації
    загальне зображення об'єктів переносять на прозорий матеріал (скло, плівку), а потім, суміщуючи їх один з одним, досліджують їхні форми, розміри та розташування ознак у світлі, яке проходить. Так, встановлюють дописи та вставки на окремих документах, виконаних за допомогою копіювального паперу в одну закладку. Для застосування цього способу в експертній практиці сконструйований спеціальний прилад
  10. § 5. Механізм слідоутворення при фізичній взаємодії
    загальну форму і малопридатний для ідентифікації. Променеві сліди можуть бути контактними і безконтактними. Наприклад, при променевому впливі під час атомного вибуху виникали як контактні, так і безконтактні сліди - тіні предметів, людей. Аналогічний процес утворення слідів при використанні рентгенівського випромінювання. Фізико-хімічний і фотофізичний процеси, які лежать в основі сучасної
© 2014-2022  ibib.ltd.ua