На підгрунті пізнання закономірностей природи і суспільства, що відображають стійкі сторони явищ та подій, виникає і розвивається будь-яка наука. Всяке явище або подія є ланцюгом взаємопов'язаних відношень людей, предметів, моментів часу. Зв'язок є об'єктивною закономірністю, а її вияв у вигляді відносин - об'єктивним законом. Наука як структура окремих порцій знань, об'єднаних в логічну послідовність їх відносинами, розвивається у відповідності з об'єктивними законами пізнання природи та суспільства.
Закони розвитку науки криміналістики розподіляють на загальні та часткові. До загальних законів відносять: про об'єктивну необхідність, узагальнення, інтеграцію, безперервність та накопичення знання про диференціацію наукового знання; про взаємозв'язок науки та практики. Часткові закони науки криміналістики найбільш повно сформулював Р. С. Бєлкін. Це закони:
а) зв'язку та спадкоємності між існуючими та виникаючими концепціями;
б) активного творчого пристосування сучасних досягнень науки для розв'язання окремих задач науки криміналістики;
в) обумовленості криміналістичних рекомендацій для потреб практики;
г) прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу.
|
- § 5. Закони розвитку науки криміналістики
закономірностей природи і суспільства, які відображають стійкі аспекти явищ і подій. "Уся доступна нам природа утворює деяку систему,- зазначав Ф. Енгельс,- деяку сукупність взаємозв'язків тіл...". Цей взаємозв'язок виявляється у вигляді різних відношень предметів, явищ і їх сторін, наприклад, тривалість процесів, що відбуваються, співвідношення цілого й частини тощо. Зв'язок має об'єктивну
- § 4. Місце криміналістики у системі правових наук
закон встановлює відповідальність за вчинення різних діянь, викриття яких можливе лише за допомогою прийомів, засобів і методів криміналістики. Також існує суттєвий зв'язок криміналістики з наукою кримінального процесу. Історично криміналістика зародилась у надрах кримінального процесу. Кримінально-процесуальна наука для криміналістики є материнською наукою. Процесуальні приписи і
- § 1. Процес пізнання у криміналістиці
закономірностям з урахуванням певних особливостей. Розкриття та розслідування злочинів являє собою окремий випадок пізнання об'єктивної дійсності. Розслідування злочинів та розгляд кримінальних справ у суді має ретроспективний характер. Слідчий або суд вивчають подію злочину за допомогою відображень, залишених на місці події, речових доказів, показань свідків, висновків судових експертиз. Слідчий
- § 1. Криміналістична профілактика злочинів
законах України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про судову експертизу» та інших нормативно-правових актах. Встановлення причин злочину й умов, що сприяли його вчиненню, є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі. Так, відповідно до ст. 23 КПК при провадженні дізнання, досудового слідства і
- § 1. Поняття і предмет криміналістичної тактики
законом та судом, змагальність сторін та свободу в поданні суду своїх доказів. З урахуванням цього конституційного положення якісно змінюється й тактика провадження таких судових дій, як допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання, огляд місця події та ін. У зв'язку з цим можна говорити про тактику суду (судді), тактику державного обвинувачення і тактику професійного захисту. Дискусійними
- § 3. Джерела і функції тактичних прийомів
розвитку і становленню криміналістичної тактики та її ядра - тактичних прийомів. До таких джерел можуть належати дані теорії прогнозу, теорії ігор, теорії систем та ін. Наукові положення логіки повинні посісти особливе місце при формуванні та використанні тактичних прийомів огляду місця події, допиту в усіх його різновидах, обшуку та інших процесуальних дій. Такі тактичні прийоми, як аналіз
- § 1. Сутність методики розслідування злочинів
законом органів та осіб, що здійснюється на підставі застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики, методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів злочинів. Саме у взаємозв'язку цих двох напрямів - практичного
- §1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики
законом дій судових і слідчих органів по виявленню і збиранню, фіксації та дослідженню доказів з метою розслідування злочинів". Таке розуміння предмета криміналістики поділяється до нашого часу багатьма науковими школами та окремими вченими, до числа яких належать І. Ф. Крилов, І. Ф. Пантелєєв, М. А. Селіванов та інші. О. М. Васільєв більш лаконічно визначає її предмет - "Криміналістика,- пише
- 1. Методологічні основи криміналістики
закономірностей розвитку даної галузі в історичному аспекті. Таким чином, загальна теорія криміналістики складає систему вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету та закони розвитку, понятійний апарат та місце криміналістичних знань у системі юридичних наук. Вчення в етимологічному аспекті є сукупністю теоретичних положень про яку-небудь область явищ. До найбільш важливих розділів
- Закон прискорення темпів розвитку криміналістичної науки в умовах науково-технічного прогресу
закон науки, в криміналістиці не має часткових аналогів, що діють тільки задля неї. Прискорення темпів розвитку криміналістичних знань відбувається під безпосереднім впливом загального розвитку і набутих наукових знань. Сто років тому Г. Гросс вперше об'єднав існуючі відомості про розкриття і розслідування злочинів в єдине знання, яке назвав системою криміналістики. Фактично, це була сукупність
|