Матеріалістична діалектика є загальною методологією, теоретичним фундаментом усіх галузей знання, в тому числі і юридичного, що включає науку криміналістику. Діалектика як теорія пізнання виконує три основні функції: світоглядну, гносеологічну і методологічну.
Світоглядна функція передбачає розробку системи наукових поглядів на світ, наприклад, переконання, що в природі все взаємопов'язано, всі явища та факти доступні пізнанню, всякий злочин залишає сліди, які допомагають розкрити його тощо.
Науковий світогляд дозволяє краще орієнтуватися в навколишній дійсності, правильно оцінювати конкретні соціальні явища, проникати в їх сутність і активно впливати на їх появу та розвиток. Думка, що будь-яка протиправна дія пізнається і може бути попереджена, створює впевненість громадян та правоохоронних органів у тому, що злочинність як соціальне явище може бути ліквідована не тільки каральною діяльністю, але і профілактичною роботою.
Науковий світогляд сповнює вірою в силу розуму людини.
Гносеологічна функція розкриває суть пізнавальної діяльності, закони, на основі яких вона здійснюється, і, таким чином, проектує їх на профілактичну пізнавальну діяльність взагалі та правоохоронну зокрема. Знання законів та закономірностей пізнавальної діяльності дозволяє цілеспрямовано діяти в реальних ситуаціях, планувати кінцевий результат, а сам процес, скажімо розслідування злочинів, зробити більш творчим, більш доцільним, керованим.
Методологічна функція діалектики як теорії пізнання складається в орієнтації людей в їх предметноперетворюючій діяльності. Будь-який суб'єкт у своїй пізнавальній діяльності так чи інакше перетворює, змінює дійсність: інженер конструює новий прилад, слідчий розкриває злочин, лікар лікує хворого, селянин обробляє землю тощо. Суб'єкт, грунтуючись на законах діалектики, створює прийоми і засоби для пізнання і діяльності у конкретній галузі знання, яка для неї є частковою методологією.
Методологія у широкому розумінні являє собою систему ідей, вчення про принципи побудови, форми та способи наукового пізнання.
Уперше з числа криміналістів до діалектики як теорії пізнання звернувся професор С. М. Потапов. Це був сміливий крок застосування матеріалістичної діалектики для пізнання конкретної науки. Він писав, що діалектика ставить перед науковим дослідженням завдання як зрозуміти та відобразити дійсність - реальний предмет в його реальних відносинах.
Висловивши правильне теоретичне положення взагалі, С. М. Потапов звів усю методологію науки до методу ідентифікації як методології науки криміналістики. Звичайно, ця концепція зазнала критичного аналізу. Методологію науки не можна замикати на одному окремому методі, яким є теорія ідентифікації.
Метою методології є дослідження і аналіз методів і засобів, які дозволяють пізнавати об'єктивну реальність як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях. Вузьке та однобічне розуміння криміналістичної методології піддав серйозній критиці Р. С. Бєлкін, який запропонував поняття загальної теорії науки криміналістики. Він довів, що методологія криміналістики є системою принципів, теоретичних концепцій, категорій і понять, методів і зв'язків, що застосовуються у криміналістиці. До її складу входять вчення про механізм злочину, закономірності збирання, дослідження, оцінки та використання доказів, а також часткові теорії, такі, як криміналістична ідентифікація, вчення про механізм слідоутворення, про спосіб скоєння злочину тощо. Одним із фундаментальних елементів загальної теорії є вчення про закони її розвитку.
|
- § 1. Ідентифікація у криміналістиці та інших галузях знання
поняттями "індивідуальна ідентифікація", "індивідуальна тотожність" зустрічаються поняття не зовсім коректні - "групова ідентифікація", "групова тотожність". Наведене вище свідчить, що ідентифікація як процес встановлення тотожності або збіжності будь-яких ознак у різних об'єктах є загальним (загальнонауковим) методом дослідження, теорія якого базується на формальних законах логіки та є
- § 1. Злочин як різновидність соціальної діяльності
поняттям у кримінальному праві. Злочин - це передбачене кримінальним законом небезпечне діяння, що посягає на суспільний устрій та його економічну основу, приватну власність, конституційні права і свободи громадян, а також інші діяння, що посягають на суспільний правопорядок і громадську безпеку. Суть злочину як суспільно небезпечного діяння (або бездіяння) полягає у фізичній дії суб'єкта,
- § 1. Поняття слідів пам'яті, їх властивості і механізм утворення
поняття в загальній теорії криміналістики, це незвичайні сліди, які не входять до класу матеріальних, які є предметом слідознавства та трасології. Матеріальні сліди (рук, ніг, транспортних засобів та ін.) вивчені і класифіковані. Це матеріальна субстанція, предмет, який можна побачити, відчути, дослідити і актуалізувати потенційну інформацію, котру він несе. Слід пам'яті, хоча і є продуктом
- § 1. Процес пізнання у криміналістиці
поняттями. Являє собою умовивід від окремого до окремого або від загального до загального. Аналогія - це спосіб пізнання, який лежить в основі метода моделювання та теорії подібності. У криміналістиці використовується в декількох напрямах. Наприклад, висування версій за аналогією, використання типових ситуацій, типових слідчих дій, систем тактичних прийомів, таблиць Відонова тощо. Абстрагування
- § 2. Поняття і принципи планування розслідування. Техніка планування
суть як справи в цілому, так і певних її обставин. Під час розслідування використовується також мережеве планування, яке передбачає схематичне зображення часу провадження окремих дій на підставі прогнозування діяльності з розслідування, однак таке планування становить певну складність через відсутність доказової
- § 1. Криміналістична характеристика розкрадань
поняття способу, що розробляється на основі кримінального закону, є базовим для інших наук. У криміналістиці велике значення надається дослідженню способу злочину і, зокрема, способу вчинення розкрадань. При цьому він розглядається не тільки як спосіб вчинення злочину, що виявляється у заволодінні майном, а й як спосіб приготування (створення резервів для розкрадання) та його приховування. Такий
- 1. Методологічні основи криміналістики
поняття значно ширше, що представляє загальну теорію науки, яка включає пізнання її предмета, понятійного апарату, проблем та закономірностей розвитку даної галузі в історичному аспекті. Таким чином, загальна теорія криміналістики складає систему вчення про предмет криміналістики, її завдання, мету та закони розвитку, понятійний апарат та місце криміналістичних знань у системі юридичних наук.
- 2. Механізм учинення злочину та виникнення криміналістичної інформації
основі утворення слідів та виникнення криміналістичної інформації. Вчення про механізм злочину - відносно новий розділ науки криміналістики і знаходиться на стадії формування. Злочин як динамічна система виникає та перебігає у матеріальному середовищі. Пізнання елементів цієї структури розкриває одну із сторін механізму злочину - виникнення криміналістичної інформації. Методологічну основу
- 6. Криміналістична методика або методика розслідування окремих видів злочинів
суть криміналістичної методики можна подати як практичну реалізацію в діяльності органів дізнання і попереднього слідства засобів криміналістичної техніки разом з прийомами і рекомендаціями криміналістичної тактики для розкриття, розслідування і попередження злочинів. Методика розслідування як інтелектуальна діяльність слідчого вміщує оцінку зібраної доказової інформації і на основі
- § 2. Зв'язок криміналістики з юридичними науками
методологічну основу, принципи і методи якої забезпечують розробку криміналістичного "інструментарію" для збирання, дослідження та використання доказів у межах дотримання законності, забезпечення гарантованих Конституцією прав і свобод громадян України. В зв'язку з цим наука криміналістика не тільки збагачується даними правових знань, але й вдосконалює засоби і методи правових наук і норми права.
|