| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Поняття слідів пам'яті, їх властивості і механізм утворення |
||
|
Всякий злочин - це взаємодія, що відбувається в умовах реальної дійсності матеріального світу. Об'єктами взаємодії в механізмі злочину є люди і речі. Оскільки вони різні за природою та структурною організацією, то вони по-різному відображають подію злочину як ідеально, так і матеріально, утворюючи ідеальні та матеріальні відображення (сліди). У криміналістиці найбільш повно досліджені матеріальні сліди-відображення, вивчений механізм їх утворення, побудовані різноманітні класифікації, наприклад, слідів рук, засобів учинення злочинів і т.ін. Матеріальна форма відображення має предметний характер, її результати філософи називають "елементарним відображенням". Значно складніше відбувається відображення в живій природі, особливо в таких взаємодіючих системах, як "людина ? середовище", "людина ? людина", де відображення відбувається в почуттєвій і раціональній формах, котрі властиві винятково людській свідомості та психіці. Звідси, почуттєво-раціональне відображення являє собою відтворення реальних об'єктів, побудову їх образів-копій. Саме таке відображення заведено іменувати ідеальним, оскільки воно - мислений образ реального об'єкта або його властивостей. Ідеальне відображення виникає тільки в процесі практичної діяльності людини і має активний творчий характер. Мислені образи є носіями інформації, за допомогою яких одержують свідчення про подію злочину та його суб'єктів. Ідеальні відображення - це "відбитки" реальної дійсності в пам'яті людини, які проявляються зовні у вигляді свідчень обвинуваченого, потерпілого, свідків. Закріплені в процесуальних документах, вони є особистими доказами. Отже, відображення - ідеальний психічний процес; його результат - суб'єктивний образ, мислений слід або слід пам'яті. Слід пам'яті - це нове поняття в загальній теорії криміналістики, це незвичайні сліди, які не входять до класу матеріальних, які є предметом слідознавства та трасології. Матеріальні сліди (рук, ніг, транспортних засобів та ін.) вивчені і класифіковані. Це матеріальна субстанція, предмет, який можна побачити, відчути, дослідити і актуалізувати потенційну інформацію, котру він несе. Слід пам'яті, хоча і є продуктом матеріальної діяльності, в певному розумінні нематеріальний, він невидимий і недоступний сторонньому спостерігачеві, його не можна сфотографувати або виявити за допомогою мікроскопа. Слід пам'яті виявляється і розкривається тільки при вільному волевиявленні його джерела - людини. Сліди пам'яті іманентні, їх наявність встановлюється тільки посередньо. Вони відрізняються рядом властивостей, що притаманні тільки ідеальним слідам-відображенням. Активність характеризує динамічну сторону, що слід-відображення результат діяльності людини, в процесі якої вона сприймає матеріальну реальність світу. Слід пам'яті - суб'єктивний образ, котрий формується в динаміці, крім того, не тільки формується, але і оцінюється у відповідності до ситуації, яка склалась: дещо запам'ятати і зберегти у пам'яті на все життя, а інше тільки побачити і забути. Звідси не всякий слід пам'яті зберігається в довгочасовій пам'яті людини, при його розкритті під час допиту треба враховувати багато факторів об'єктивного та суб'єктивного характеру, що мали місце в момент сприйняття. Вибірковість як властивість безпосередньо пов'язана з активністю формування. Вибірковість на рівні людської свідомості опосередкована багатьма факторами та умовами об'єкта, що пізнається, і суб'єкта відображення. Тому два свідки, які бачили одну і ту саму подію, нерідко свідчать по-різному. Доцільність ідеального відображення нерозривно поєднана з активністю і вибірковістю. Доцільність визначається завданням діяльності, метою відображення-пізнання певних події, факту, предмета. Доцільність і вибірковість являють собою суб'єктивні критерії формування і зберігання сліду пам'яті. Формування і зберігання слідів пам'яті є головною умовою впізнавання раніше сприйнятого взагалі. Відчуття і сприйняття як безпосередні дії зовнішнього середовища на органи чуттів людини не зникають безслідно. Вони закарбовуються і зберігаються в пам'яті у вигляді "сліду", природа якого досі викликає дискусію. Разом з тим сам факт зберігання сліду - загальновизнана реальність. Якби мислені образи, що виникають в момент сприйняття, раптом зникали, то людина щоразу сприймала б події і предмети як зовсім їй незнайомі і, відповідно, не змогла б їх впізнати. Підсумовування - це властивість психічного відображення, а отже, сформованого сліду пам'яті в процесі сприйняття. Процес підсумовування допустимо уявити як поступове накопичування інформації про окремі властивості предмета або події, що вивчаються. Даний процес закінчується синтезуванням інформації в єдиний мислений образ - слід пам'яті. Останнє треба враховувати під час вербальних слідчих дій і об'єктивність свідчень оцінювати через час сприйняття з урахуванням психологічного типу особи суб'єкта. Крім названих властивостей, ідеальні сліди відображення мають ще одну якість - випереджувальне відображення, суть якого зводиться до обробки та оцінки одержаної інформації на основі накопиченого практичного досвіду. Всяка людська діяльність з урахуванням минулого досвіду сформує слід пам'яті, який являтиме програму поведінки на сьогоднішній день, що не суперечитиме досягненню майбутньої мети. Отже, збираючи і закріплюючи інформацію про факти минулого, слідчий створює систему доказів, націлену на встановлення істини в майбутньому, або інакше, підсумовуюча властивість відображення лежить в основі побудови слідчих версій. Розглянуті властивості відображення як процесу і його результатів - це методологічна основа в теорії і практиці дослідження та використання слідів пам'яті у кримінальному судочинстві. Вони дозволяють розуміти слід пам'яті (суб'єктивний образ) як двоєдине утворення, діалектичне поєднання матеріального та ідеального, які втілені у мисленому образі. Співвідношення об'єктивного і суб'єктивного визначає ступінь адекватності сліду пам'яті відображеному предмету. Сьогодні узвичаєним є розподіл ідентифікації за природою об'єктів, що ідентифікуються: а) ідентифікація за мисленим образом, що зберігся в пам'яті людини; б) ідентифікація за матеріально фіксованим відображенням за В. Я. Колдіним. Проте розподіл наштовхує на думку, що сліди пам'яті матеріально не зафіксовані, однак спробуємо це спростувати. Мислені образи фіксуються і зберігаються в матеріальному субстраті мозку і у цьому плані вони матеріальні. Сліди пам'яті відмінні від матеріально фіксованих відображень не за видом носія, який для них єдиний - матерія, а за формою відображення: для матеріально фіксованих слідів-відображень вона елементарна і характерна для неорганічної природи, а для слідів пам'яті - ідеальна і характеризує вищу форму відображення у живій природі. У зв'язку з цим буде правильніше ідентифікацію ділити так: а) ідентифікація за ідеальними відображеннями - слідами пам'яті і б) ідентифікація за матеріальним відображенням (за матеріальними слідами в трасологічному їх розумінні). Використання слідів пам'яті при розкритті та розслідуванні злочинів - факт очевидний, оскільки основну масу доказової інформації слідчий отримує від людей - особистих джерел. За слідами пам'яті проводяться оперативне та процесуальне впізнання людей та речей. Однак найрозповсюдженим способом одержання доказової інформації за допомогою слідів пам'яті є допит підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідків. Звідси випливає, що переказати зміст ідеального відображення джерело може тільки під час спілкування, форми і методи якого розробляє слідча тактика. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття слідів пам'яті, їх властивості і механізм утворення" |
||
|
||