Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 4. Основи методики дослідження і використання звукових слідів при розслідуванні злочинів


Використання звукових слідів в слідчій та судовій практиці стало можливим завдяки створенню засобів фіксації і дослідження звукових слідів, відображення на магнітних носіях. У криміналістичних цілях дослідженню підлягають магнітофони, спеціальні записуючі і відтворюючі пристрої, фонограми, знаряддя для розрізування, склеювання і монтажу магнітних стрічок.
Криміналістичне дослідження матеріалів звукозапису є новим видом експертної діяльності, яку називають судово-акустичним дослідженням. Сучасний стан судово-акустичних досліджень в Україні дозволяє розв'язувати такі задачі:
а) встановлювати джерело звуку (людина, технічний пристрій, агрегат, музичний інструмент, зброя тощо);
б) ототожнювати звукозаписуючі пристрої - магнітофони, диктофони, на яких здійснювався запис звукових слідів;
в) дешифрувати зміст нерозбірливої мови або іншої звукової інформації;
г) встановлювати різні зміни, навмисно внесені або утворені внаслідок експлуатації фонограми - монтажу, перезапису, знищення запису;
д) встановлювати емоційний стан людини за його усною мовою з допомогою кількісних ознак спектральних вимірів.
Ототожнення джерела звукової інформації за його звуковим слідом, зафіксованим на магнітному носії (фонограмі, дискеті, диску), складає предмет фоноскопічної експертизи.
Об'єктами дослідження є звукові сліди людей, тварин, птахів, комах, предметів матеріального світу неорганічної природи, верстатів машин, засобів вчинення злочинів, явищ природи, а також звукозаписуючі, звуковідтворюючі пристрої і засоби трансляції звукових сигналів (телефони, підсилювачі, радіопристрої). Щодо кожного з них вирішуються численні питання, головним чином ідентифікаційні.
Методика акустичних досліджень з метою ототожнення джерел звукових слідів дещо відмінна від дослідження безпосередньо звукозаписуючих та звуковідтворюючих пристроїв. Тому методику акустичного ідентифікаційного дослідження джерел звукових слідів було запропоновано зарахувати до фоноскопічної експертизи, а ідентифікаційні дослідження матеріалів звукозапису - вважати електроакустичною експертизою (Л. І. Громовенко). Таким чином, акустичне дослідження матеріалів звукозапису реалізується в рамках двох експертиз - фоноскопічної та електроскопічної (Р. С. Бєлкін, А. І. Вінберг, Ю. Ф. Жаріков). Ці дослідження належать до числа криміналістичних.
Об'єктами фоноскопічної експертизи є фонограми з записом акустичної інформації (мови людини, голосів тварин, птахів, шуму явищ природи, машин, верстатів, транспортних засобів, предметів та речей обстановки місця події).
Форми та характер змін звукових коливань у часі відображають властивості джерел, їх виробничо-побутове призначення, що дозволяє класифікувати і пізнавати звукові сигнали, і в ряді випадків ідентифікувати джерело. Фоноскопічна експертиза дозволяє встановити:
а) кількість джерел звуку, що записані на фонограмі;
б) вид джерела звукових слідів - людина, тварина, машина, синтезатор, записані на фонограмі, які знайдені на місці події;
в) ототожнити джерело звукових слідів, що записані на фонограмі (конкретної людини, машини, речі);
г) стать людини, яка говорить.
Так, фоноскопічна експертиза вирішує задачі, пов'язані з ідентифікацією джерела звукових слідів, а також деякі неідентифікаційні задачі.
Відповідальний момент в підготовці матеріалів до фоноскопічної експертизи - отримання експериментальних зразків. Останні являють собою фонограми, на яких повинна бути записана акустична інформація в аналогічних умовах з досліджуваною - на тому самому або аналогічному звукозаписуючому пристрої. Якщо фонограма, що досліджується, записана з телефонного тракту, то і зразки треба записувати з телефону, до того ж, з того самого. Зразки повинні вміщувати вільну мову (розповідь, діалог, полілог), до якого бажано внести фрази, слова, що є в фонограмі, яка досліджується. Запис може бути зроблений у вигляді телефонної розмови двох осіб або інтерв'ювання особи. Зразки мови, якщо потрібно, відібрати. Нарешті, зразки звукових слідів можуть бути зняті технічними засобами з провідних засобів зв'язку при відповідному процесуальному оформленні. Зрозуміло, що в зразках не повинно бути брутальних висловів. Зразки не повинні піддаватись будь-якій технічній обробці.
Підготовлені матеріали - досліджувані та експериментальні - необхідно впакувати окремо в металеві коробки, що їх збереже від пошкоджень та розмагнічування.
Електроакустична експертиза технічними засобами досліджує закономірності відображення акустичної інформації в звукових слідах, що зафіксовані на магнітному носії, і на основі цих закономірностей розв'язує ідентифікаційні та неідентифікаційні задачі стосовно засобів та матеріалів звукозапису, а саме:
а) чи на даному магнітофоні проведено запис досліджуваної фонограми;
б) на одному чи різних технічних пристроях записано досліджувані фонограми;
в) який клас, вид звукозаписуючого пристрою, на якому записано звукове середовище на місці вчинення злочину;
г) чи є механічні зміни фонограми (монтаж механічний або з використанням електроакустичного тракту);
д) яка використовувалась для запису магнітна плівка - стара, де був якийсь запис, чи нова. Скільки разів плівка використовувалась для запису;
ж) чи є запис на фонограмі первинним, чи це перезапис з іншого носія, звукозаписуючого пристрою.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 4. Основи методики дослідження і використання звукових слідів при розслідуванні злочинів"
  1. § 3. Вчення про криміналістичну версію
    основи - індуктивний чи дедуктивний метод, аналогії. Побудова слідчих версій проходить такі етапи: 1) аналіз фактичного матеріалу; 2) висловлення припущення (саме версії); 3) виведення наслідків версії; 4) перевірка виведених наслідків (у цьому разі підтверджується або спростовується слідча версія). Розглянемо етапи формування версій на прикладі з слідчої практики. До прокуратури надійшло
  2. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    основі такого рішення повинно бути положення ч. 2 ст. 98 КПК: «якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи». У таких випадках виникає ситуація, коли конкретний злочин може належати до «очевидних». Визначення поняття розкриття злочину має істотне значення для побудови об'єктивної системи статистики
  3. 4. Технічні засоби і методи збирання криміналістичної інформації
    основі технічних засобів та методів збирання і подання джерел доказової інформації. Техніка - це широке поняття, що означає засоби людської діяльності, засоби праці, "інструментарій, який дозволяє зробити працю більш продуктивною та менш рутинною". Розслідування є діяльність уповноважених на це осіб, а засоби їх праці - це техніка, технічні засоби, а саме: прилади, інструменти, різне приладдя.
  4. § 3. Розвиток криміналістики України в ХХ столітті
    основному здійснювався за ознаками словесного портрета, для чого була прийнята "Інструкція по складанню словесного портрета", рекомендовані правила фотографування злочинців і трупів сигналітичним методом. Таким чином, ще до входження України до складу СРСР, на її території передбачались три види реєстрації злочинців: абетковий, фотографічний і дактилоскопічний. Створювались відповідні картотеки ,
  5. § 2. Класифікація слідів у криміналістиці (історичний аспект)
    основоположники вітчизняної трасології І. Н. Якимов, Б. І. Шевченко розрізняли у трасології сліди: рук, ніг, знарядь злому, зубів, транспортних засобів, тварин, крові, вогнепальної зброї, пилу, бруду і т. ін. За механізмом творення сліди ділили на динамічні та статичні; об'ємні та поверхневі (плоскісні); локальні та периферійні; зафарбовані та безкольорові; видимі, слабовидимі (маловидимі) та
  6. § 5. Механізм слідоутворення при фізичній взаємодії
    основи, можна побудувати класифікацію слідів фізичної взаємодії (мал. 11). Мал. 11. Класифікація слідів фізичних змін Сліди структурних змін виникають замість контактного обміну енергією слідоутворення на рівні перебудови кристалічної структури або на молекулярному і атомарному рівнях. Зміни кристалічної структури викликають втрату деяких властивостей об'єкта, наприклад, пружності,
  7. § 3. Виявлення слідів шкірного покриву голови і прийоми їх використання для одержання інформації про особу і подію
    основі їх конформності робиться висновок про тотожність. Оскільки у вказаній експертизі досліджуються сліди об'єктів біологічного походження, тобто сліди шкірного покриву, власне, дерми, то за аналогією з дактилоскопічною, буде правильніше експертизу шкірного покриву голови назвати дермоскопічною, або дерматологічною. Порядок підготовки матеріалів на дермоскопічну експертизу потребує деякого
  8. § 5. Деякі прийоми інструментального дослідження слідів пам'яті, що використовуються в оперативно-розшуковій та слідчій практиці
    основі вільного волевиявлення джерела. Закон забороняє домагатись свідчень шляхом насильства, погроз та інших незаконних засобів (неправда, обман, хабар та ін.). Не можна застосовувати і технічні засоби, наприклад, закріплювати контактні датчики на тілі допитуваного, як це має місце у разі використання поліграфу (лай-детектора), а тим паче використовувати психотропні засоби, що впливають на
  9. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    основних напрямів у сфері боротьби зі злочинністю є розробка і застосування заходів щодо її попередження. Наукове забезпечення цієї сфери здійснюється кримінологією, криміналістикою та іншими кримінально-правовими галузями. Криміналістична профілактика, як діяльність уповноважених суб'єктів і напрям наукових досліджень, базується на загальних кримінологічних рекомендаціях щодо встановлення
  10. § 3. Пізнавальна сутність огляду місця події
    основі має пізнавальну діяльність, яка нерідко розглядається як своєрідна логіка огляду. До структури пізнавальної діяльності входять такі елементи: 1) речові ознаки злочину, що потрапляють у поле зору слідчого; 2) версії про механізм розслідуваної події; 3) уявна модель цієї події; 4) виведення наслідків із даної моделі, тобто суджень про обставини і сліди, які повинні мати місце, якщо