Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка природокористування → 
« Попередня Наступна »
Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002 - перейти до змісту підручника

3.2. Закономірності та принципи природокористування

Історія людства свідчить про технократичному шляху розвитку цивілізації. Це виражається в тому, що для забезпечення процесу життєдіяльності людина прагне перетворити світ у відповідності зі своїми потребами, результатом чого є гігантські продуктивні сили, здатні не тільки до невпізнанності змінити вигляд планети, але і знищити все живе на ній. Створення штучної, техногенного середовища проживання людини, виснаження багатьох видів природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища - це наслідки технократичного шляху розвитку. Ось чому останні десятиліття ознаменувалися принципово новими підходами до організації процесів природокористування.

У розвитку взаємовідносин природи і суспільства спостерігаються певні закономірності, пов'язані з рівнем розвитку продуктивних сил і ступенем впливу їх на навколишнє середовище. Різним етапам господарської діяльності відповідали свої принципи природокористування. Так, до другої половини XX в. критерієм ефективності економіки було отримання максимуму матеріальних благ (прибутку) при мінімальних витратах. Природні ресурси та екосистеми

44

приймалися невичерпними, а масштаб споживаних ресурсів щодо їх запасів не розглядався в числі параметрів, що визначають економічне зростання. Основними факторами, що лімітують економічний розвиток, вважалися праця і капітал. Така модель економіки, яка превалювала в більшості розвинених країн аж до 60-70-х років нашого століття, була названа фахівцем у галузі системного аналізу К. Боудінгом "фронтальної економікою". В основі природокористування в цей час лежав так званий "економічний принцип", коли природа розглядалася як необмежене джерело використовуваних людиною ресурсів і "стічна труба" для різних відходів. Природоохоронна діяльність носила як би "благодійний" характер, що відповідає тій ролі всемогутнього "підкорювача природи", яку людина взяла на себе. Вона обмежувалася створенням окремих заповідників, охороною деяких унікальних пам'яток природи, спорадичною турботою про опинилися на межі зникнення видах рослин і тварин.

Такий розвиток природокористування не викликало побоювань аж до останніх десятиліть, так як відносно низький рівень розвитку продуктивних сил не приводив до пори до часу до глобальних екологічних змін. Проблема не стояла гостро при невеликій щільності населення і невисокому рівні промислового виробництва. Однак XX ст. ознаменувалося швидким зростанням населення (його чисельність на Землі за сторіччя збільшилася в 3 рази) і споживання матеріальних і енергетичних ресурсів. Масштаби виробництва у світі збільшилися в 20 разів. За останні 40 років населення Землі подвоїлося, а рівень промислового виробництва і споживання палива зріс в 4 рази. Техногенні впливи на навколишнє середовище за своїми масштабами стали порівняні з багатьма природними процесами, діяльність людини призвела до суттєвих порушень кругообігу речовин і обмінних енергетичних процесів у біосфері.

Різке погіршення якості навколишнього середовища і зростання у зв'язку з цим економічних витрат призвели до появи концепції "охорони природи", що змінила концепцію її підкорення, яка панувала у період "фронтальної економіки". Провідним принципом природокористування в розвинених країнах стає еколого-економічний, згідно з яким критерієм ефективності господарської діяльності є отримання максимальних економічних результатів при мінімальних витратах і мінімальних порушеннях природного середовища.

Однак при реалізації даного принципу економічні інтереси залишаються все ж на першому плані, так як поняття

45

"мінімальна" порушення природної середовища неконкретно і схильне довільного тлумачення - часто на догоду отриманню миттєвої економічної вигоди. Проте його впровадження в життя певною мірою загальмувало процес прогресуючого руйнування природного середовища. Наростання загрози спонукало влади більше ста країн до створення державних органів управління природоохоронною діяльністю та власне природокористуванням. Швидкий розвиток отримала законодавча діяльність, пов'язана з прийняттям законів та інших правових актів, що регламентують норми, процедури природокористування, які декларують природоохоронні принципи. Відповідно до цього відбулися істотні зміни в промисловому виробництві, націлені на ослаблення антропогенного впливу на екосистеми. Так, за останні десятиліття в розвинених країнах різко скоротилося виробництво чавуну, сталі, знизилося споживання паливно-енергетичних ресурсів. Підвищення ролі інтенсивних факторів економічного зростання супроводжувалося перебудовою галузевої структури господарства, спрямованої на зниження питомої ваги найбільш ресурсо-та енергоємних галузей.

Наприклад, у промисловості США на частку структурних зрушень припало більше 50% ефекту енергозбереження. Знаменням нашого часу стало вдосконалення технічних характеристик продукції шляхом мініатюризації виробів, оснащення виробництв мікропроцесорної технікою, електронізація продукції, заміна звичних конструкційних матеріалів новими, легшими і зносостійкими, загальне зниження метал о-і матеріаломісткості виробництва. Висока вартість природо-відновлювальних робіт викликала підвищений попит на безвідходні, маловідходні, ресурсозберігаючі технології, засновані на ефективних методах переробки сировини.

У світовій економіці відбулися також якісні зрушення в співвідношенні між групами галузей "А" і "Б" у бік збільшення питомої ваги останньої. Основним регулятором цього процесу є споживчий попит, що стимулює процес технічного оновлення і збільшення номенклатури товарів особистого споживання нового покоління: нові типи компактних і економічних автомобілів, аудіо-та відеотехніки, персональні комп'ютери, модернізовані засоби зв'язку тощо Таким чином, в сучасних умовах обсяг, склад, соціальна орієнтація та якісні характеристики кінцевої продукції, в тому числі її ресурсомісткість і еко-логічність, є одним з критеріїв цивілізованості суспільства і якості життя.

Разом з тим концепція охорони природи дозволила провідним країнам домогтися лише певної екологічної стабілізації, а не корінного поліпшення стану навколишнього середовища, оскільки реалізовується в рамках цієї концепції еколо-го-економічний принцип природокористування передбачає певну ступінь врахування закономірностей функціонування природних систем при розвитку економіки. Але на чолі кута раніше знаходиться зростання економіки, максимальне нарощування виробництва, широке використання досягнень науково-технічного прогресу з метою більш повного задоволення потреб людей. Природоохоронні витрати видаються як щось, лимитирующее економічне зростання, природоохоронна діяльність так і не стала органічною частиною природокористування, а як би "пасе його хвості" і постійно відстає від темпів соціально-економічного розвитку суспільства. Проте облік екологічного чинника вже визнається необхідним, хоч і стримуючим економічний розвиток. Так само, як концепція "фронтальної економіки", концепція охорони природи грунтується на антропоцентрическом підході, коли природоохоронна діяльність розглядається як неминуча тому, що деградація довкілля шкодить людині і перешкоджає економічному розвитку.

Реалізація в 60-80-х роках XX ст. еколого-економічного принципу природокористування дала певні позитивні результати: сприяла утвердженню в суспільній свідомості нового природоохоронного мислення, розробці та часткового впровадженню нових, екологічних технологій, розширенню природно-заповідного фонду. Однак внаслідок інтенсивного економічного розвитку, залучення в сферу природокористування нових елементів природи і наростання антропогенного впливу на природне середовище не сталося корінного перелому у вирішенні проблеми взаємодії природи і суспільства. Поки у всьому світі розрив між руйнуванням і відновленням природного середовища, незважаючи на прикладені зусилля, суттєво не скорочується.

У розвинених країнах в 80-х роках витрати на охорону навколишнього середовища становили 1-2%, а збитки від її забруднення - 3-5% валового національного продукту (ВНП), причому спостерігалося зростання збитку в абсолютному та відносному вираженні. Аналіз нинішнього стану природоохоронної діяльності свідчить про те, що при збереженні сформованої тенденції соціально-економічного розвитку нормалізація екологічної обстановки в найближчій перспективі нереальна. Настав час перейти від "оборонних" природоохоронних дій, спрямованих в основному на боротьбу з наслідками нераціональної господарської діяльності, до випереджувальним дій - створення такої системи раціонального природокористування, яка виключала б саму можливість

47

46

виникнення конфліктних ситуацій між суспільством і природою. Природокористування має базуватися на новому Соціоекологічний принципі, коли максимальний економічний ефект досягається при збереженні динамічної рівноваги екосистем та їх складових. Реалізація цього принципу дозволить перейти від пасивного захисту природи до активного раціонального природокористування, що передбачає і охорону природи, і раціональне використання природних ресурсів, та оптимізацію життєвого середовища проживання людини. Обов'язковою умовою соціально-економічного розвитку має стати відновлення і збереження високої якості навколишнього середовища.

До середини 80-х років на зміну концепції охорони природи приходить концепція суспільного розвитку в межах заданого навантаження на природні системи, тобто з урахуванням екологічних обмежень. Значний вплив на формування даної концепції надав доповідь Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку (МКОСР) "Наше спільне майбутнє" (1987), виконаний за завданням ООН комісією під головуванням Г.Х. Брундтланд. У доповіді були запропоновані довгострокові стратегії в галузі охорони навколишнього середовища, які дозволили б забезпечити стійкий розвиток світової економіки на тривалий період, розглянуті способи і засоби вирішення проблем природокористування.

Основою формування нового типу еколого-економічної взаємодії, як підкреслено у висновках доповіді, має стати сталий розвиток, тобто таке, яке задовольняє потреби теперішнього часу, але не ставить під загрозу задоволення потреб майбутніх поколінь. Завдання економічного і соціального розвитку повинні бути визначені з урахуванням відповідності екологічному імперативу у всіх країнах - розвинених країн і, країнах з ринковою або іншими видами економіки.

Найважливішою в понятті сталого розвитку є проблема обліку довгострокових екологічних наслідків прийнятих сьогодні економічних рішень. Головний акцент повинен бути перенесений з заходів з ліквідації наслідків забруднення навколишнього середовища на пошук шляхів щодо їх запобігання. Створювана концепція природокористування повинна виходити з концепції економічного зростання на основі ресурсозбереження. Необхідно зведення до мінімуму екологічних наслідків для наступних поколінь, можна розтрачувати природне багатство тільки для себе. Таким чином, проблема екологічних обмежень, компромісу між сьогоденням і майбутнім споживанням повинна стати основою при розробці соціально-економічної стратегії розвитку на тривалу перспективу для будь-якої держави.

У червні 1989 р. зустріч на високому рівні країн великої сімки закликала до якнайшвидшого прийняття в усьому світі стратегії, що базується на концепції екологічно сталого розвитку, яка передбачає паритет економічних та екологічних цінностей. І, нарешті, в документах Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро ("Декларація Ріо", "Порядок денний на XXI століття", 1992) підкреслено необхідність перетворення будь-якого виду господарської діяльності на екологічно безпечну, тобто сумісну з вимогами гармонійного розвитку суспільства і природи.

Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992) і Міжнародна конференція з народонаселення в Каїрі (1994) ще раз підтвердили нерозривний зв'язок соціально-економічного розвитку, демографії та навколишнього середовища. Сучасні економічні системи не змогли вирішити соціальних проблем світової спільноти, в першу чергу проблеми бідності і голоду, які будуть посилюватися у зв'язку з уповільненням і можливим припиненням відтворення відновлюваних ресурсів. В тій чи іншій мірі соціальні проблеми вирішені тільки в країнах так званого "золотого мільярда", тобто у високорозвинених державах світу. Інші ж 5/6 жителів планети практично не наближаються до них, перебуваючи в бідності, яка, як відомо, - "головний забруднювач навколишнього середовища". На жаль, сучасна економіка, навіть у її "процвітаючому" ліберальному ринковому варіанті не вирішила поки ні соціальних, ні екологічних проблем світової цивілізації.

 Довгостроковий врахування екологічних обмежень має не тільки соціальне значення. Економічні проекти, здійснювані з урахуванням наслідків для природного середовища, як показує практика, виявляються в перспективі економічно ефективними і, навпаки, малоефективними в тому випадку, коли здійснюються з метою отримання миттєвої вигоди без урахування довгострокових екологічних наслідків. 

 Таким чином, у відповідності з викладеними вище концепціями, будь-яка держава, як правило, проходить три стадії еколого-економічного розвитку: 

 1) фронтальну економіку; 

 2) економічний розвиток з урахуванням охорони природи; 

 3) розвиток з урахуванням екологічних обмежень (сталий розвиток). 

 Кожній стадії відповідають свої принципи природокористування, розглянуті нами вище: 

 49 

 48 

 - Економічний; 

 - Еколого-економічний; 

 - Соціоекологічний. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "3.2. Закономірності та принципи природокористування"
  1.  Шимова О.С.. Основи екології та економіка природокористування: УцЩ. / О.С. Шимова, Н.К. Соколовський. 2-е вид., Перераб. і доп. - Мн.: БГЕУ. - 367 с., 2002

  2.  СПИСОК аналізований ЛІТЕРАТУРИ
      природокористування. Ростов-на-Дону: Видавництво «Фенікс»,
  3.  Запитання і завдання для самоконтролю
      закономірності в дидактиці. 2. Назвіть найважливіші закономірності навчання. 3. Що означає термін "принципи навчання"? У чому їх зв'язок із закономірностями навчання? 207 4. Дайте коротку характеристику принципів навчання і різних підходів класифікації закономірностей і принципів у навчальних посібниках з педагогіки. 5 Вкажіть, у чому полягає значення знання закономірностей і принципів
  4.  ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
      природокористуванням. У процесі виробництва природокористування може бути раціональним і нераціональним. У першому випадку воно забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини, запобігає можливі шкідливі впливи на навколишнє природу і розумно регулює освоєння її ресурсів. Нераціональним природокористування виявляється тоді, коли природне середовище під впливом
  5.  13.1. Управління природокористуванням: сутність, методи, функції
      природокористуванням - це діяльність держави щодо організації раціонального використання та відтворення природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, а також щодо забезпечення режиму законності в еколого-економічних відносинах. 173 Механізм управління природокористуванням об'єднує методи, функції та організаційні структури (органи управління). Методи управління -
  6.  Варламова А.Я., Агарков Є.В. . Сам зроби вибір навчальної літератури з педагогіки, природокористування та концепції сучасного природознавства: Навчально-методичний посібник. - Волгоград: Вид-во ВолДУ. - 80 с., 2004
      природокористування та концепції сучасного
  7.  Н.К. Соколовський, А.І. Чертков, О.С. Шимова. Основи екології та економіка природокористування: Практикум / Н.К. Соколовський, А.І. Чертков, О.С. Шимова. - Мн.: БГЕУ. - 105 с., 2003

  8.  Розділ Охорона природи і раціональне природокористування
      природокористування
  9.  Питання длc підготовки до заліку з дисципліни «Природокористування» 1.
      принципи стратегії. 12. Поняття про природних продуктивних силах. 13. Класифікація ПР: природна (генетична); екологічна (за ознаками вичерпності і відновлюваних); із взаємин видів використання. 14. Класифікація ПР: по можливості господарського використання; приватнікласифікації. 15. Сутність антропогенного впливу. Антропогенне навантаження. 16.
  10.  ЛІТЕРАТУРА
      природокористування. - Пенза: МНЕПУ, 2000 - 90 с. 7. Арбузов В.В. Онов економіки природокористування та природоохорони. - М.: Екологія, 2003 - 261 с 8. Арский Ю.М., Данилов-Данільян В.І. та ін Екологічні проблеми: що відбувається, хто винен, що робити? - М.: МНЕПУ, 1997 - 329 с. 9. Бобильов С.М., Ходжаєв. Економіка природокористування. - М.: ТЕИС, 1997 - 273 с. 10.
  11.  Раціональне природокористування - основа екологічної безпеки людства. Природоохоронне законодавство
      природокористування - основа екологічної безпеки людства. Природоохоронне
  12.  ПЕРЕДМОВА
      природокористування ». У ході навчального процесу розглядаються проблеми взаємодії суспільства і природного середовища на сучасному етапі, який характеризується практичним втіленням ідеї сталого економічного, соціального та екологічного розвитку. Робота економіста в умовах становлення ринкових відносин вимагає глибоких знань всієї системи господарського механізму природокористування -
  13.  ГЕОГРАФІЧНА середу ТА ЇЇ РОЛЬ У ЖИТТІ ЛЮДИНИ
      природокористуванням. Раціональне природокористування - це система, за якої досить повно використовуються природні ресурси, забезпечується відновлення природних ресурсів, організовано безвідходне виробництво. Раціональне природокористування можливо в інтенсивному господарстві, яке розвивається на основі науково-технічного прогресу при високій продуктивності праці. СЛОВА
  14.  В.В.Арбузов, Д.П.Грузін, В.І.Сімакін. ЕКОНОМІКА природокористування та природоохоронної. Навчальний посібник. Пенза. - 251с., 2004
      принципи визначення плати за користування водою, землею і за викиди забруднюючих речовин. Даються методи визначення шкоди від забруднення середовища і вводиться поняття про показник безвідходності виробництва. Дано практичні рекомендації щодо вирішення природоохоронних завдань і проблем раціонального природокористування. Більше третини навчального посібника представляють додатки. Видання призначене
  15.  ВИСНОВОК
      природокористування лежать платність природокористування та екологічно орієнтовані інвестиції держави в промисловість і сільське господарство. При платному природокористуванні зменшення споживання ресурсів (води, пального, руди тощо) і викидів в навколишнє середовище (її очисна здатність теж є товаром) буде вигідним для виробника. Держава полегшує виробникам
  16.  5.1 Програмна лекція 5.1 за модулем 5 "Основи неоекології" - Основні закони, закономірності, правила і принципи в екології та неоекології.
      закономірностей, правил і принципів, що існують в екології, для виявлення і глибоко наукового розуміння сучасного функціонування та змін до антропосфере під впливом життєдіяльності. У зв'язку з цим необхідно освоєння таких основних знань які забезпечать вміння вирішувати певні типові задачі і здатність виконувати виробничі функції в професійній
  17.  ПЕРЕДМОВА
      принципів, викладених у документах Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), розроблена Національна стратегія сталого розвитку Республіки Білорусь, яка передбачає забезпечення збалансованого вирішення соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу для задоволення потреб
  18.  ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ (Для студентів заочного відділення)
      принципи загальної екології. 3. Екологія і практична діяльність людини. 4. Характеристика біосфери та її структурних одиниць. 5. Екологічні проблеми індустріалізації. 6. Екологічні проблеми сільськогосподарського виробництва. 7. Транспорт і його вплив на навколишнє середовище. 8. Екологічні наслідки розселення і
  19.  ВИСНОВОК
      принципи раціонального природокористування, які зроблять істощітельное використання ресурсів невигідним. Потрібно виховати нового екологічно грамотного росіянина, який буде відповідально ставитися до навколишнього середовища і робити все можливе для її збереження. Поліпшити екологічну ситуацію повинна допомогти екологія - комплекс наук, що включає біологічну дисципліну «загальну екологію», багато