Загальним принципом французького доказового права є принцип свободи доказів: "за винятком випадків, коли закон передбачає інший порядок, наявність злочинних діянь може бути встановлена за допомогою будь-якого виду доказів, а суддя ухвалює рішення на підставі свого внутрішнього переконання" (ч. 1 ст. 427 КПК). Це означає, що будь-який доказ є допустимим, незалежно від того, зазначений він у законі, чи ні.
Однак існують і винятки з цього принципу. Одні з них стосуються всіх кримінальних справ, а інші - тільки певних їх категорій:
гарантують адвокатську таємницю: "письмовий доказ не можебути отриманий із листування між підсудним і його адвокатом"(ст. 432 КПК);
згідно зі ст. 537 КПК правопорушення (найменш тяжкі порушення кримінального закону) доказуються протоколами і рапортами, складеними співробітниками судової поліції. Це істотноформалізує процес доказування і є відмовою від принципу свободиДоказів. . ;
Французьке доказове право, допускаючи свободу у визначенні видів доказів, які використовуються в процесі доказування в кримінальній справі, досить суворо регламентує процедуру їх збирання (принцип "законного режиму збирання доказів"). Іншими словами, обставини справи можуть доказуватися за допомогою будь-якого виду доказів, але це не означає, що докази можна збирати будь-яким способом. У той же час, у законі немає прямої заборони або інших чітких вказівок, які обмежують процесуальну ініціативу посадової особи, яка веде процес. Це розуміють на практиці і в теорії як дозвіл здійснювати будь-які процесуальні дії на власний розсуд, незважаючи на те, що про них не згадано в КПК. Отже, відсутність вичерпного переліку видів доказів доповнюється відсутністю вичерпного переліку процесуальних дій, дозволених у процесі доказування.
Докладно регламентовано тільки ті засоби доказування, в процесі провадження яких істотно зачіпають права особи. До них, насамперед, належать: показання обвинуваченого, показання свідків, висновок експерта, протоколи поліційних і слідчих дій.
|
- 49. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
засобами доказування, тобто встановленими в законі (ст. 59 ЦПК) відповідно до правила (принципу) їх допустимості. Обставини справи. які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими. Суд не вправі за своїм переконанням приймати доказ, який законом не допускається, і навпаки, відкидати як недопустимий доказ, можливість використання якого закон
- 50. Пояснення сторін та їхніх представників як засіб доказування.
засобу доказування полягає в тому, що сторони є заінтересованими у вирішенні (результаті) справи, тому їх пояснення, показання, як правило, містять одночасно фактичні обставини по справі, пояснення цих фатів. їх оцінку. Пояснення можуть бути двох видів: твердження та визнання. Твердження містять відомості про факти, які згідно з іаконом повинна доказувати сторона як суб'єкт доказування. Визнання
- 4. Протоколи слідчих і судових дій
засобами доказування. Протоколи слідчих дій не можуть бути речовими доказами у справі. Значення таких їм може бути надано лише в іншій справі у разі, якщо ці протоколи були підроблені або якимось іншим способом набули ознак речових доказів (ст. 78 КПК). Особливе місце серед протоколів посідає протокол судового засідання, в якому фіксуються всі дії, що провадяться в суді (за винятком провадження
- Тема 14. Доказування і докази в цивільному процесі
засобами доказування. До них відносяться: пояснення сторін та третіх осіб; показання свідків; письмові докази; речові докази; висновки експертів. Пояснення сторін та третіх осіб про відомі їм обставини, що мають значення для справи, повинні бути перевірені й оцінені поряд з іншими зібраними у справі доказами. Їх пояснення можуть бути використані як достатній доказ того чи іншого юридичного
- Тема 21. Провадження в апеляційній інстанції
засобів зв'язку; повні й точні відомості про інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; обґрунтування скарги, подання: вказівку на те, в чому полягає неправильність рішення (ухвали), обставини справи та закон, якими спростовується рішення, нові факти чи засоби
- Тема 14. Доказування і докази в цивільному процесі
засобів доказування. 5. Пояснення сторін та третіх осіб. 6. Письмові докази. 7. Речові докази. 8. Висновки експертів. 9. Забезпечення доказів. 10. Оцінка судових доказів. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ Визначити, як розподіляються обов'язки по доказуванню в цивільному процесі. Назвати відомі підстави звільнення від доказування. Підготувати заяву до суду про забезпечення доказів. Скласти ухвалу суду
- Виклик до суду
засобів доказування - вимога закону, яка передбачає для встановлення певного юридичного факту можливість використовувати засоби доказування лише встановленої форми і забороняє використання інших засобів доказування. Забезпечення позову - вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про
- Тема 13.Провадження в справах про адміністративні проступки
засоби збереження і передачі інформації, за допомогою яких дана інформація залучається у провадження. Слід пам'ятати, що особливістю доказів є те, що вони повинні бути одержані в установленому законом порядку, в противному разі вони втрачають силу доказів. В юридичній літературі докази класифікуються за різними критеріями, а саме: прямі і непрямі, обвинувачувальні і оправдувальні, першорядні і
- 3. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
засобів та вогнепальної зброї як засобів припинення адміністративного проступку. 105 Література: 1, 9,17, 38, 72, 73, 76, 82, 88, 261, 270, 364,368, 370, 374, 376, 420, 500, 519, 526, 553, 554 та ін. Тема 10.Поняття, ознаки і підстави адміністративної відповідальністі 1. Поняття і ознаки адміністративної відповідальності. 2. Нормативна підстава адміністративної відповідальності. 3. Процесуальна
- 5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (для іспиту)
засобами масової інформації. Організаційно-правові засади управління телебаченням і радіомовленням. Організаційно-правові засади управління фізичною культурою і спортом. Організаційно-правові засади управління у сфері соціального захисту неселення. Правові засади управління адміністративно-політичною сферою. Система центральних і місцевих оганів виконавчої влади по управлінню
|