Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

3. Доказова сила


Проблема доказової сили пов'язана з оцінкою доказів, тобто з питанням про те, яку силу має той чи інший доказ, як їх слід оцінювати і яким чином суддя повинен ухвалювати рішення, якщо він має певну сукупність доказів, які часто суперечать один одному.
Вільна оцінка доказів - загальне правило, яке, однак, не є абсолютним. Винятком з нього є особлива доказова сила, яка надається в деяких випадках поліційним протоколам і рапортам. Поряд з протоколами (рапортами), які визнають "рядовими" доказами, є дві інші їх категорії:
протоколи, що мають силу наперед встановленого доказу, докине буде доведено зворотне (використовуються в справах про правопорушення (ст. 537 КПК) і проступки (ст. 431 КПК). Фактично тутіснує спростовна презумпція істинності протоколу (рапорту) дізнання (може бути спростовано за допомогою письмових документівабо показань свідків);
протоколи, що мають силу наперед встановленого доказу, доки не буде ухвалено рішення про їх підроблення.
Тут передбаченонеобхідність їх спростування не просто шляхом надання іншихдоказів, а подання заяви про підроблення протоколу, яку розглядаєКасаційний суд. Доки останній не визнав такий протокол підробленим, його доказова сила є абсолютною для судді. Такі протоколиможуть бути доказами тільки за вузьким колом проступків.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "3. Доказова сила"
  1. 71. Судові рішення: поняття, суть, види. Законна сила рішення суду.
    Діяльність суду проходить у порядку, визначеному законом, відповідно до цивільної процесуальної форми, що передбачає процесуальне закріплення діяльності суду як органу державної судової влади. Суд при розгляді та вирішенні цивільних справ може постановляти різні процесуальні акти, серед них рішення та ухвали. Суди апеляційної та касаційної інстанцій виносять рішення та ухвали, а суд, який
  2. Екологічне право та екологічне законодавство
    Неможливо уявити собі людство поза природою, земними умовами його існування. Життя людини тісно вплітається в систему взаємозв'язків явищ природи, що створюють основу людського буття. Навіть незначні зміни природних умов (темпера-тури, вологості, атмосферного тиску, хімічного складу повітря, води тощо) впливають на людину. *Руйнування навколишнього природного середовища викликало відповідну
  3. Екологічне право та екологічне законодавство
    Неможливо уявити собі людство поза природою, земними умовами його існування. Життя людини тісно вплітається в систему взаємозв'язків явищ природи, що створюють основу людського буття. Навіть незначні зміни природних умов (температури, вологості, атмосферного тиску, хімічного складу повітря, води тощо) впливають на людину. Руйнування навколишнього природного середовища викликало відповідну
  4. 100. Міжнародно-правовий захист жертв війни
    Історія воєн свідчить про надзвичайної жорстокості людей по відношенню друг до друга. Разом з тим кровопролиття під час збройних конфліктів викликало в шляхетних людей прагнення полегшити доля їхніх жертв. На цей рахунок висувалося чимало пропозицій. Однак уперше в міжнародно-правову форму ці пропозиції були вбрані лише в середині XIX в. Так, в 1859 р. у битві під Сольферино французька армія
  5. 2.Крестьяне средневековья. Особенности положения и менталитета
    Одной из центральных проблем отечественной историографии остается история крестьянства и в целом аграрная история России, в рассмотрении которых наметился ряд нетрадиционных подходов. В 70-е годы Дж. Скотт, изучая организацию и функционирование крестьянской экономики, природу крестьянства как социального явления, ввел понятие «моральная экономика». В. П. Данилов, высоко оценивая вклад
  6. 4.Вопросы изучения народных движений
    Внимание к изучению борьбы народных масс против феодального гнета - одна из традиций советской историографической науки. И оно оправдано исторически. Народно-демократические традиции, уходящие корнями в далекое прошлое, влияние религиозных институтов, а позднее зарождение сословного представительства в лице земских соборов во многом ограничили и «облагородили» всевластие правителей, сыграли
  7. Петр Великий
    Споры о личности и деятельности Петра I так же, как и споры о личности и деятельности Ивана IV, начали уже современники. Автором целого ряда исторических и историко-философских трактатов стали сподвижники императора Ф. Прокопович, П. Шафиров, А. Манкиев и др. Феофан Прокопович являлся заметным политическим деятелем, одним из учредителей Синода, ярким публицистом. Такие его работы, как «Слово о
  8. Москва.
    Археологические раскопки в Москве имеют давнюю традицию. Большие размеры средневекового города, совпадение современного центра с древнейшей территорией Москвы и значительные масштабы строительства определили необходимость охранных археологических раскопок. В 80-90-е годы археологические раскопки и разведки в Москве вели экспедиции Музея истории и реконструкции Москвы, Государственного
  9. 2.Самодержавие и самодержцы
    Дореволюционным историкам писать о царях, императорах было сложно не только в силу того, что самодержавие являлось фактором реальной действительности, но и с субъективной точки зрения - тоже, т. к. вольно или невольно они находились в рамках общих представлений того времени и о самодержце, и о самодержавии. Самодержавие тогда не могло еще быть предметом научного анализа, для этого оно должно было
  10. Николай II
    Из всех императоров XIX века Николай II (1868-1918), вероятно, меньше всего соответствовал роли руководителя великой России. Личность его мало подходила для сложного времени рубежа XIX-XX вв., времени социальных, революционных и международных бурь. Рост (1,7 м) и фигура Николая II были далеко не царственные и гораздо менее впечатляющие, чем у всех предшествующих императоров. Внешне он производил