У зв'язку с тим, що міжнародний договір є складним і багатоаспектним правовим актом, цілком зрозуміло, що його окремі положення можуть не відповідати інтересам певної держави. Щоб не зачіпати нтереси держав, у праві міжнародних договорів існує інститут застережень. У Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. закріплене правило: держава може під час ідписання, ратифікації, прийнятті або твердженні договору або приєднанні до нього сформулювати застереження, якщо договір не забороняє внесення застережень (ст. 19). При цьому застереження означає однобічну заяву держави, за допомогою якого воно бажає виключити або змінити у відношенні себе юридична дія певних положень договору. Застереження, зроблене під час ідписання міжнародного договору, повинна бути також підтверджена й при його ратифікації
У випадку прийняття застереження іншими учасниками договору він діє відносно держави, що заявили її, відповідно до положень застереження. Будь-яка держава вправі заперечувати проти застереження якого-небудь учасника договору. У такому випадку договір між цими учасниками буде діяти в тій частині, який застереження не стосується. Хоча держава, що заперечує проти застереження, може заявити, що не визнає себе зв'язаним зобов'язаннями договору відносно учасника, що зробив застереження. Наприклад, Україна зробила 16 оговорок до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав 1991 р. при його ратифікації. Внесення Верховною Радою України настільки численних застережень до невеликого по обсязі документу викликало справедливу критику в Україні й за її межами, оскільки деякі з них не відповідали положенням самої Угоди про створення СНД і нормам Віденської конвенції 1969 р. Пояснюється це тим, що по суті ці застереження є виправленнями до Угоди 1991 р., тому що змінюють його, а процедура прийняття виправлень і по положеннях Угоди (ст. 10), і по нормах Віденської конвенції 1969 р. (ст.ст. 39-41) інша, чим процедура внесення застережень. Наприклад, не може вважатися застереженням те, що прийняв під такою назвою Верховна Рада України 12 грудня 1991 р. у п. 1: «Замінити назва Угоди, виключивши слово «створення», і слово «Співдружність» писати з малої букви. Заголовок повинен читатися так: «Угоду про співдружність незалежних Держав». Те ж ставиться й до пунктів 2-4 рішення Верховної Ради України від 12 грудня 1991 р. Зміст відзначених пунктів, названих парламентом України терміном «застереження», виразно свідчить, що це виправлення до Угоди про створення СНД 1991 р. У міжнародному ж праві застереження повинні бути застереженнями, а виправлення - виправленнями
Застереження, заперечення й прийняття застережень повинні оформлятися в письмовому виді й доводити до відомості учасників договору; згода ж на застереження може бути й мовчазним. Учасник договору, що зробив застереження, у будь-який час може відмовитися від її. При цьому згоди учасників, що прийняли застереження, не потрібно. Держава, що заперечує проти застереження, також може зняти свої заперечення в будь-який момент. І зняття застереження, і відмова від її повинні здійснюватися в письмовій формі
Під час ідписання, ратифікації, прийнятті, твердженні або приєднанні до міжнародного договору держави можуть робити заяви, у яких розкривають зміст своєї позиції по предметі договірного регулювання. Дані заяви є однобічними актами, що не тягнуть міжнародно-правових наслідків. Подібні заяви також не слід змішувати із застереженнями до міжнародного договору
Відповідно до Віденської конвенції 1969 р. договір може бути змінений за згодою між його учасниками шляхом внесення виправлень (ст. 39). При цьому всі договірні сторони повинні повідомлятися про будь-яку пропозицію, що стосується виправлень до багатостороннього договору, причому кожне з договірних держав має право брати участь в: а) ухваленні рішення про те, що варто зробити відносно такої пропозиції; Ь) переговорах і висновку будь-якої угоди про внесення виправлень вдоговор. Два або трохи учасники багатостороннього договору можуть укласти угоду про зміну договору тільки у взаєминах між собою, якщо:
a) можливість такої зміни передбачається самим договором; або
b) така зміна не забороняється договором і:
і) не впливає на користування іншими учасниками своїми правами за договором або на виконання ними своїх зобов'язань; і
іі) не зачіпає положення, відступ від якого є несумісним з ефективним здійсненням об'єкта й цілей договору в цілому (п. 1 ст. 41 Віденської конвенції 1969 р.).
Як видно, виправлення й по своєму призначенню, і по процедурі прийняття істотно відрізняються від застережень. За допомогою виправлень змінюється договір, а застереження в основному уточнюють застосовність певних положень договору відносно конкретного учасника. При цьому принципове значення має норма про те, що застереження не повинні суперечити об'єкту й цілям договору
|
- 1. Поняття та визначення міжнародного права.
застереженнями, признавався примат норм міжнародного права над нормами національного законодавства. В даний час такий примат норм міжнародного права знаходить своє закріплення в поточному законодавстві України (див., наприклад, частина 2 статті 17 Закону України від 22 грудня 1993 року «Про міжнародні договори України»). Тут доречно торкнутися питання про взаємовплив міжнародного і національного
- 14. Визнання держав і урядів.
застереженнями з боку держави, що визнає, наприклад, про територіальні межі поширення визнаної влади (при визнанні Великобританією Союзу РСР у 1924 році) або про відношення до міжнародних зобов'язань (роблена Великобританією при визнанні Народної Республіки Болгарії в 1947 році). Зустрічаються випадки, коли держави, уряди вступають в офіційний контакт одна з одною вимушено, для розв'язання
- 16. Джерела міжнародного права.
застереження з приводу змісту всієї норми або якоїсь її частини. Так, СРСР зробив застереження під час підписання Конвенцій 1958 року з морського права, Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни, Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього 1948 року та ін. Робить застереження до міжнародних договорів і незалежна Україна. Звичай не підлягає тлумаченню, до нього,
- 32. Поняття міжнародного договору
застереження, зроблене в статті З Конвенції, підтверджує таку можливість: «Той факт, що дійсна Конвенція не застосовується до міжнародних угод, укладених між державами й іншими суб'єктами міжнародного права або між такими іншими суб'єктами міжнародного права, і до міжнародних угод не в писемній формі, не торкається: а) юридичної чинності таких угод; б) застосування до них будь-яких норм,
- 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
застережень; - ратифікація договору; - обмін і депонування ратифікаційних грамот; - промульгація (опублікування) договору; - реєстрація договору в ООН. У свою чергу, А.Н. Талалаєв думає, що не обов'язково, щоб укладання кожного договору проходило всі названі стадії. Це залежить від форми договору і від домовленості сторін. Але всякий міжнародний договір проходить стадії виробітки тексту,
- 35. Стадії висновку міжнародних договорів
застережень, денонсацій і т.буд.). Функції депозитарію можуть виконувати одне або кілька держав, міжнародна організація або її вища посадова особа. Так, Генеральний секретар ООН виконує функції депозитария в ряді багатосторонніх договорів, укладених під егідою ООН. Учасниками Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р. державами-депозитаріями були визначені Великобританія, СРСР (Росія) і
- 40. Закінчення дії і призупинення дії міжнародних договорів.
застереження про обставини, що змінилися, - так звані регулятивні умови (наприклад, міжнародний до говір був розрахований на мирний час, але почалася війна); - невиконання договору однією зі сторін. До умов недійсності договору відносять: абсолютну недійсність (незначність) договору і відносну недійсність (оспоримість) договору. Абсолютна недійсність договору не залежить від волі
- 53. Порядок прийняття рішень і їхня юридична чинність
застереження, що їм представляється важливої в контексті окремих положень прийнятого рішення. Дана процедура прийняття рішень із успіхом застосовувалася в НБСЄ й усе ширше використовується в роботі різних міжнародних конференцій і організацій; 3) рішення конференції можуть прийматися комбінованим методом, що складається із процедур консенсусу й голосування. У таких випадках учасники конференції
- 72. Вимоги до рішень суду. Форма і зміст рішення суду.
застережені перед підписом суддів. Рішення суду мас відповідати вимогам щодо змісту, викладеним у ст. 210 ЦПК, - дати відповідь на всі питання, шо вирішувалися судом у нарадчій кімнаті при його ухваленні. Рішення мас чотириелементну структуру і складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної
- 39.Поняття і правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» та від 12 грудня 2002 р. "Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності", а також нормативно-правові акти Міністерства економіки
|