| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
14.2. Організація системи спостереження за станом навколишнього середовища в Білорусі |
||
|
Спостереження за станом природного середовища на території Білорусі проводилося протягом багатьох століть (перші відомості з гідрології річок відносяться до XI-XII ст.), Проте систематизований характер прийняло на рубежі XIX-XX ст. У той період діяв ряд метеорологічних станцій і гідрологічних постів транспортних, меліоративних та інших організацій. Їх загальна кількість в 1913 р. досягло 129. Із створенням Гідрометеорологічної служби Білорусі (1930) спостереження за станом природного середовища значно розширилися, і в 1941 р. функціонувало 464 станції та посту. У другій половині XX в. гідрометеорологічна служба інтенсифікує свою діяльність, широко використовує досягнення науково-технічного прогресу, повніше забезпечує народне господарство і населення країни метеорологічної, гідрологічної і агрометеорологічної інформацією, занима 194 ється контролем природного середовища. Розвивається спеціалізоване обслуговування авіації, сільського господарства, транспорту, ліній зв'язку, електропередач, великих новобудов. Використовуються автоматичні станції, радіолокатори, що дозволяють отримувати дані на висотах до 40 км, надходить інформація з метеорологічних супутників Землі. Поряд з гідрометеорологічної формується санітарно-епідеміологічна служба системи охорони здоров'я та інші відомчі мережі моніторингу навколишнього середовища. Закон Республіки Білорусь "Про гідрометеорологічну діяльність" (1999) закріпив провідне положення державної гідрометеорологічної служби у здійсненні моніторингу навколишнього природного середовища (ст. 26). Вона зобов'язана надалі забезпечувати проведення моніторингу стану атмосферного повітря, поверхневих вод, грунтів та радіоактивного забруднення навколишнього середовища. Гідрометеорологічна мережу Білорусі складається з 4 гідрометеорологічних обсерваторій (Мінська головний, Гомельська, Брестська і Вітебська зональні), які виконують широкий комплекс спостережень і узагальнюють матеріали досліджень, метеорологічних станцій (у Мінську 9 станцій і по 2-3 станції в інших великих містах), гідрологічних станцій і постів. Моніторинг атмосферного повітря в системі гідрометеослужби організований на стаціонарних постах в 16 містах країни, щодоби (3-4 рази) проводиться відбір проб на основні (пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту) і специфічні забруднюючі речовини, перелік яких встановлюється на підставі даних про склад і кількість викидів шкідливих речовин по кожному місту. Крім того, проводяться експедиційні або епізодичні спостереження за рівнем забруднення атмосферного повітря ще в 14 містах. Моніторинг стану поверхневих вод Білорусі проводиться в 93 пунктах на 146 створах; регулярними спостереженнями охоплено 58 річок, 10 озер, 5 водосховищ; частина водних об'єктів обстежується експедиційним шляхом. Контроль якості поверхневих вод проводиться за гідрохімічними і гідробіологічними показниками відповідно до затверджених стандартів. Гідрохімічні спостереження включають до 60 інгредієнтів і показників якості води, що характеризують як природний склад поверхневих вод, так і специфічні забруднюючі речовини. Моніторинг земель (грунтів) включає спостереження за забрудненням грунтів пестицидами і токсичними речовинами промислового походження. Відбір проб проводиться на 100 пунктах, розташованих рівномірно по території Білорусі, аналізуються 2-4 інгредієнта. Забруднення грунтів важкими ме 195 талієм та іншими токсичними речовинами контролюється на території 40 великих і середніх міст країни. 1! Чорнобильська катастрофа зумовила створення на всій тер-: ритории Білорусі нового виду моніторингу - радіаційного ^ В рамках гідрометеослужби працює центр радіаційного контролю та моніторингу природного середовища, який спільно з мережевими підрозділами гідрометеослужби здійснює щоденне вимірювання на 54 станціях (постах) доз гамма-випромінювань. Контролюється рівень радіоактивних випадінь з приземного шару на 22 станціях. Щомісяця ведеться контроль за вмістом радіонуклідів в поверхневих водах річок Білорусі (Дніпра, Прип'яті, Сожу, Іпуті, бесіда). Радіаційно-но-хімічний моніторинг грунту проводиться на 18 ландшаф-тно-геохімічних полігонах та 181 майданчику. Створена і експлуатується інформаційно-обчислювальна система радіа-ційно-екологічного моніторингу, яка дозволяє оперативно забезпечувати центральні та місцеві органи державного управління і населення необхідною інформацією. Спостереження за станом навколишнього середовища Білорусі тривалий час здійснює також санітарно-епідеміологічна служба, яка функціонує в системі охорони здоров'я. Одним з основних аспектів її діяльності з 70-х років є контроль за проведенням загальнодержавних заходів, спрямованих на ліквідацію та попередження забруднень навколишнього середовища. Санітарно-епідеміологічна служба зосереджує головну увагу на питаннях охорони здоров'я населення, і стан навколишнього середовища враховується в тій мірі, в якій воно впливає на здоров'я людей. Є 152 стаціонарних пункту, які виконують відбір та аналіз проб повітря, контролюють якість питної води. У найбільш великих містах невелика кількість постійних станцій моніторингу створюється в житлових районах, вони доповнюють мережу станцій, що діють під управлінням гідрометеослужби. На великих і середніх підприємствах санепідемслужба виконує моніторинг повітряного середовища в межах санітарно-за-захисних зон з метою контролю за дотриманням норм гігієни праці. Використовуються мобільні станції моніторингу для відбору проб мікрочастинок в повітряному середовищі. Лабораторії в системі санепідемслужби обладнані для виявлення близько 100 забруднювачів. Функціонують та інші види моніторингу. Широко представлена моніторингова мережа стаціонарних пунктів спостереження підземних вод, вона включає 112 фонових постів (555 свердловин) і 56 постів в районах господарських об'єктів. Існують державна, відомчі та локальні мережі 196 лісового моніторингу, а також елементи мереж моніторингу луговий і водної рослинності. Сейсмічний моніторинг складається з двох обсерваторій ("Плещеніци" і "Нарочь"), регіональних станцій ("Брест", "Гомель", "Солігорськ"); спостереження носять цілодобовий характер. При Білоруському державному університеті створено Національний науково-навчальний центр моніторингу озоносфери. У зв'язку з прийняттям Закону "Про охорону навколишнього середовища" (1992) виникла необхідність змінити структуру державного екологічного моніторингу, усунути паралелізм і дублювання функцій у роботі його органів, забезпечити ефективність державного управління та контролю якості навколишнього середовища . Це досягається в ході створення Національної системи моніторингу навколишнього середовища (НСМОС), що забезпечує виконання державної політики в галузі природокористування та охорони навколишнього середовища. Метою створення НСМОС є забезпечення всіх рівнів управління необхідною екологічною інформацією для визначення стратегії природокористування та прийняття оперативних управлінських рішень (програма формування НСМОС затверджена урядом країни в 1995 р.). НСМОС покликана вирішувати такі завдання: ? виконувати регулярні спостереження за станом природних екосистем; ? здійснювати збір, обробку (узагальнення), зберігання та використання екологічної інформації; ? проводити оцінку фактичного стану природних екосистем, виявлення критичних ситуацій і джерел екологічної небезпеки; ? формувати оптимальну структуру мережі моніторингу; ? складати короткострокові та довгострокові прогнози стану навколишнього середовища; ? здійснювати оповіщення про катастрофи, стихійні лиха та екологічно небезпечні явища; ? готувати інформацію для органів управління та громадськості. НСМОС складається з окремих структурних груп (рис. 14.1). Безпосереднє ведення спостережень і збір моніторингової інформації згідно структурі НСМОС здійснюється відповідними міністерствами та іншими центральними органами. Керують НСМОС Міністерство природних ресурсів і охорони навколишнього середовища та його підрозділи. Функціонування всіх елементів НСМОС базується на принципах взаємодії та координації, порівнянності і сумісності одержуваних екологічних даних із застосуванням єдиної системи нормативів якості, інтеграції в міжнародні систе- 197
31 е? 5 = а ціи »я й> р. Е Ен V V і л о>, о. зі з
3 а 2 про . О. »о і, я а про е < в о 2
В о Про ] їв я Е-я ніс сб> Я сі 3 3 І 4 я? я про і? до _ про год я ^ О. В о 2 Я Я и 3 Я ^ ю ц я з Про Про І? Ч с; про 3 р. а я €? -В * р 8 про г о 5>, з о о о. ъ А про з: ф 3 Я зі о. о О. про I- I Про 25 лютого аз Б о про I л с; га о 1Г га X ос З- га о I го 1_ о. Про о а. 198 ми моніторингу та глобальні бази даних. Поетапне введення НСМОС Республіки Білорусь почався в 1999 р. і триватиме до 2005 р. Загальна відповідальність за координацію роботи НСМОС покладена на органи державного управління з природних ресурсів і охорони навколишнього середовища. Ефективність функціонування НСМОС Республіки Білорусь в чому обумовлена взаємодією та координацією всіх її ланок на локальному та регіональному рівнях, взаємозв'язком з Глобальною системою моніторингу. На даному етапі необхідно передусім удосконалення системи локального моніторингу навколишнього середовища. Його проведення має відповідати досягненню наступних цілей: - отриманню повної, достовірної та порівнянної інформації про вплив джерел забруднення на довкілля; - оперативному виявленню небезпечних рівнів забруднення навколишнього середовища ; - оцінці ефективності здійснюваних природоохоронних заходів; - забезпеченню органів місцевого управління та самоврядування достовірної екологічної інформацією про вплив джерел забруднення на довкілля для прийняття відповідних рішень. Система локального моніторингу в Білорусі набуває дворівневий режим функціонування. Перший рівень системи (самомоніторінг) базується на використанні засобів і можливостей існуючої мережі відомчих і виробничих лабораторій, його проводять суб'єкти господарювання. Другий рівень системи передбачає створення територіальних центрів локального моніторингу в обласних та Мінському міському комітетах природних ресурсів та охорони навколишнього середовища для накопичення, зберігання, обробки інформації про стан об'єктів навколишнього середовища, контролю за веденням локального моніторингу першого рівня. Одночасно встановлюється більш тісний взаємозв'язок з наступним рівнем моніторингу - регіональною. Регіональний (територіальний) моніторинг розвивається на рівні областей, міст і районів. Проводяться збір, обробка (узагальнення), зберігання екологічної інформації; дається оцінка стану навколишнього природного середовища в регіоні; складаються місцеві прогнози Матеріали національної служби спостереження і контролю навколишнього природного середовища створюють базу для розгортання ефективного і цілеспрямованого екологічного контролю в планетарному масштабі. На конференції ООН з охорони навколишнього середовища в Стокгольмі (1972) була запропонована система 199 спостереження за елементами навколишнього середовища в просторі і часі з певною програмою і цілями, яка отримала назву моніторингу. У 1974 р. було проведено 1-е міжнародне нараду з моніторингу, викладені основні положення та цілі програми глобального моніторингу. У процесі діяльності ЮНЕП (Програма ООН з охорони навколишнього середовища) ця ідея була здійснена на практиці, почала функціонувати Глобальна система моніторингу навколишнього середовища. Її складові частини - Міжнародна довідкова система джерел інформації з навколишнього середовища (ІНФОТЕРРА) і Міжнародний регістр потенційно токсичних хімічних речовин. Гідрометеослужба Білорусі бере участь в системі моніторингу країн СНД, Європейській програмі моніторингу та оцінки стану навколишнього середовища, Програму створення мережі станцій для моніторингу фонового забруднення повітряного середовища під егідою Всесвітньої організації метеорології і в рамках Екологічної програми ООН.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 14.2. Організація системи спостереження за станом навколишнього середовища в Білорусі " |
||
|
||