Державний кредит є однією з ланок фінансової системи України і знаходиться в тісному зв'язку з усіма процесами, що мають місце в умовах перехідної економіки. До таких процесів належить посилення зв'язку між державними фінансами та позичковим капіталом.Кредит, як елемент загальної системи перерозподілу вартості в розширеному виробництві, відображає два взаємопов'язаних зустрічних процеси її руху в грошовій формі. З одного боку, залучення вільних грошових коштів підприємств та населення, а з іншого - використання цих коштів на фінансування державних потреб.
У кредитних відносинах беруть участь кредитор (займодавець) і позичальник як юридично самостійні суб'єкти. Держава виступає або в ролі позичальника грошових коштів, або кредитора (займодавця) відносно приватних осіб, фінансових та кредитних закладів, урядів інших держав, міжнародних фінансових та кредитних організацій.
Система державного кредиту тісно переплітається з банківською системою, але державний кредит відрізняється від банківського. Банківський кредит надається у тимчасове користування підприємствам, фірмам на виробничі цілі під заставу основних засобів і обігових коштів, домашнім господарствам у вигляді споживацького кредиту за умови дотримання основних принципів банківського кредитування.
Державний кредит використовується, в основному, для мобілізації коштів з метою фінансування державних видатків, для покриття бюджетного дефіциту, підтримки валютного курсу національної грошової одиниці, на соціальні потреби та на інші невиробничі цілі.
Використання державного кредиту є виправданою, припустимою формою мобілізації коштів у розпорядженні держави.
Державний кредит, як фінансову категорію, слід розглядати в двох аспектах: активному, коли держава відіграє роль кредитора, і в пасивному., коли вона виступає позичальником коштів. У фінансовій практиці державним кредитом називають кредит, який видається державою. Кредит, який отримує держава, на практиці визначається як державна позика, що приводить до формування державного боргу.
Державний кредит виступає, як правило, у двох формах: державні позики та ощадна справа.
|
- Ощадна справа
державний банк. Так, у Статуті ощадної каси мiста Тернополя було зазначено, зокрема, що "...метою и створення й надання заможним верствам населення можливостi безпечного эбереження коштiв i отримання процентiв...". Необхідно додати, що така мета була дуже доречною для того часу, оскiльки послугами ощадкас користувалися заможнi громадяни. Вiйна 1914 року негативно позначилась на
- 8. Бюджетний дефіцит
державного бюджету. Однак таке збалансування здійснюється не щороку. В окремі роки видатки державного бюджету можуть перевищити надходження до нього, виникає дефіцит. Бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. Це - фінансове явище, з яким стикаються багато країн світу. Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету,є: -
- 16. Види і форми державного кредиту та їх розвиток.
державні позики та ощадна справа.Найпоширенішою формою державного кредиту є позики.Державні позики - це кредитні відносини між державою і фізичними та юридичними особами, в результаті яких держава отримує обумовлену суму коштів на обумовлений термін за встановлену плату. За 'допомогою їх мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб для фінансування потреб держави. Кошти держава
- 19. Державні фінанси-складова частина фінансової системи України.
державні фінанси, які забезпечують фінансування усіх загально державних потреб суспільства та призначені забезпечувати його динамічний та ефективний розвиток. Державні фінанси - це грошові відносини з приводу розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів держави та її підприємств і використанням державних
- 25. Державний борг .
державного кредиту призводить до появи державного боргу. Державний борг означає сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави.Бюджетний кодекс України визначає державний борг (борг АР Крим чи борг місцевого самоврядування) як загальну суму заборгованості держави (АР Крим чи місцевого
- 40. Необхідність і сутність державних фінансів
державні фінанси, які забезпечують фінансування усіх загально державних потреб суспільства та призначені забезпечувати його динамічний та ефективний розвиток. Державні фінанси - це грошові відносини з приводу розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів держави та її підприємств і використанням державних
- 46.Податки - основне джерело формування фінансових ресурсів держави.
державні фінансові ресурси. Провідне місце в системі загальнодержавних фінансових ресурсів належить державному бюджету. Основним джерелом формування державного бюджету виступає створюваний в галузях матеріального виробництва чистий доход, що надходить до бюджету у вигляді платежів з прибутку, податку на додану вартість та інших податкових і неподаткових платежів. До системи загальнодержавних
- 56.Структура фінансової системи України.
державної власності, Пенсійний фонд, Фонди обов'язкового соціального страхування, Державний кредит ,Місцеві фінанси. Фінанси суб'єктів господарювання:Фінанси акціонерних товариств, Фінанси ТОВ,МП та підприємств інших форм власності, Фінанси фермерських господарств, Фінанси громадських організацій, Фінанси домогосподарств. Міжнародні фінанси:Міжнародні розрахунки, Фінанси міжнародних політичних,
- 61. Управління державним боргом
державним кредитом, як один з напрямків фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю як позичальника, кредитора та гаранта, являє собою сукупність дій щодо випуску та розміщення боргових зобов'язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговуванням та погашенням державного боргу. Комплекс заходів держави з погашення позик, виплата процентів за ними, уточнення і зміни
- 63.Фінансова система:сутність та розвиток.
державними науками, досліджувати питання фінансового господарства. Протягом XVI століття зміцнюється зв'язок між фінансовою теорією і практикою, інакше кажучи, наука набуває більш примітний вплив на фінансову практику. Видатні економісти того часу Ж.Боден, Т. Гоббс, Д. Локк, Л. фон Секендорф, Ф. Кене докладно розробили фінансові питання не тільки з практичної точки зору, але й в теоретичному
|