Головна
ГоловнаПолітологіяЗовнішня політика і міжнародні відносини → 
« Попередня Наступна »
Г. В. Фокеев. Історія міжнародних відносин і зовнішньої політики СРСР, 1917-1987 рр.. У 3-х томах. Т. 2, 1945-1970 рр.. / Под ред. Г. В. Фокеева. - М.: Междунар. отношенія.-456 с. - (Московський державного Ордена Трудового Червоного Прапора інститут міжнародних відносин МЗС СРСР), 1987 - перейти до змісту підручника

Початок діяльності Організації Об'єднаних Націй. Роль ООН у вирішенні найважливіших міжнародних проблем (40-50-і рр..)

Велику роль у втіленні в життя демократичних принципів післявоєнного устрою покликана була зіграти Організація Об'єднаних Націй, в створенні якої взяв актив ве участь Радянський Союз. Спочатку ООН об'єднала у своїх рядах 51 держава.

Початок діяльності ООН збіглося з розгорнутою імперіалістичними колами Заходу «холодною війною». Створена з метою зміцнення миру і співробітництва народів, завойованих у боротьбі з фашизмом, ООН перетворилася в перші повоєнні роки в арену напруженої боротьби Радянського Союзу і країн народної демократії проти спроб США і їх союзників розв'язати нову світову війну, спроб перетворити цю організацію в знаряддя імперіалістичної політики .

Даючи загальну оцінку підсумками діяльності ООН в зазначені роки, можна, проте, зробити висновок про те, що в цілому імперіалістам не вдалося перетворити цю організацію в знаряддя здійснення своєї політики. Вона багато в чому виконала свою прогресивну роль, і її діяльність, на відміну від Ліги націй, сприяла вирішенню ряду складних проблем міжнародних відносин.

Перша сесія Генеральної Асамблеї ООН відкрилася 10

Січень 1946 р. у Лондоні, потім, після завершення будівництва її основної будівлі, Нью-Йорк став постійним місцем перебування головних органів ООН. Європейське відділення ООН розмістилося в Женеві, разом з низкою інших її органів. 17

січня 1946 відбулося перше засідання Ради Безпеки ООН, де було обрано його непостійні члени. Тоді ж почали функціонувати Економічна і Соціальна Рада ООН, був обраний Міжнародний Суд і засновані інші органи ООН.

СРСР виступив у ООН з перших же днів існування цієї міжнародної організації з широкою програмою заходів з таких важливих проблем, як заборону атомної зброї і роззброєння, зміцнення миру і міжнародної безпеки, ліквідація колоніалізму і зміцнення самостійності звільнених держав , зміцнення міжнародного співробітництва та ін

Першими розробивши ядерну зброю, США прагнули використовувати свою тимчасову монополію на нього під зовнішньополітичних цілях, зробивши його знаряддям тиску і шантажу. Більше того, діючи в рамках спеціально створеної Комісії ООН з атомної енергії, США не проти були б розробити таку схему «заборони» ядерної зброї, яка навічно зробила б американський імперіалізм його єдиним володарем.

- Що стосується СРСР, то вся його діяльність в ООН в ці роки була спрямована на дійсно повне, всеосяжне заборона виробництва і застосування ядерної зброї і знищення вже накопичених його запасів під суворим міжнародним контролем. Враховуючи нерідко лунали звинувачення з боку країн Заходу на адресу СРСР щодо нібито його переваги в області звичайних озброєнь, СРСР запропонував пов'язати проблему ядерних і звичайних озброєнь в один «пакет» і вирішувати їх комплексно (див. гл. VIII).

У нерозривному зв'язку з боротьбою за роззброєння перебувала в сфері діяльності ООН і боротьба за прийняття політичних заходів по зміцненню миру і міжнародної безпеки. Значне місце в ній зайняли пропозиції СРСР, спрямовані на заборону пропаганди війни, в якій би формі вона не проводилася. У вересні 1947 року народження, на II сесії Генеральної Асамблеї ООН, СРСР запропонував офіційно засудити таку пропаганду і закликати уряди всіх країн заборонити її під страхом кримінального покарання. Представники США і ряду інших капіталістичних держав заперечували проти радянської пропозиції, стверджуючи, що це нібито суперечить свободі слова і друку. Однак у кінцевому рахунку вони не посміли проголосувати проти нього. Прийняття відповідної резолюції стало політичною перемогою Радянського Союзу.

Трохи раніше, в лютому 1946 року, Генеральна Асамблея ООН прийняла за пропозицією делегації БРСР резолюцію, яка підтверджувала Декларацію СРСР, США і Великобританії від 30 жовтня 1943 про звірства, скоєних гітлерівцями під час другої світової війни , і наполягають на виявленні та покаранні всіх військових злочинців, винних у вчиненні злочинів на територіях, окупованих фашистами, висилку їх у країни, де вони скоїли свої злочини, для суду і наказанія7.

У грудні 1946 року Генеральна Асамблея ООН засудила фашистський режим Франко в Іспанії і прийняла резолюцію, в якій було сказано, що «Франко спільно з Гітлером і Муссоліні винен у змові, що мало на меті розпочати війну» і що режим Франко «насильно нав'язаний іспанському народу за допомогою держав осі». Проте в результаті опору західних держав ця резолюція не привела до свого логічного підсумку: сприянню міжнародного співтовариства справі ліквідації фашизму в Іспанії.

Слід додати, що передбачене ст. 13 Статуту ООН створення при Раді Безпеки Військово-Штабного Комітету з наданням у його розпорядження збройних сил для спільних превентивних або примусових дій заради підтримки міжнародного миру і безпеки не було реалізовано з вини західних держав, насамперед США. Обговорюючи-ніє в Раді Безпеки питання про створення міжнародних збройних сил на постійній основі показало, що американські правлячі кола мають намір використовувати їх виключно в інтересах здійснення своєї імперіалістичної політики. СРСР не міг не перешкодити цим прагненням, що йде врозріз з принципами і цілями ООН. З іншого боку, Захід відкидав в той період будь інший принцип або шлях використання спільної військової потужності членів ООН.

У ці роки представники СРСР ООН, враховуючи традиції спільної боротьби проти гітлерівської Німеччини та її союзників, висували і відстоювали пропозиції про укладення Пакту світу п'яти великих держав (1949 р.), Декларації про усунення загрози нової війни та про зміцнення миру і безпеки народів (1950 р.). Використовуючи механічне більшість в ООН і роздуваючи антирадянську істерію в обстановці «холодної війни», США і їх союзники домоглися відхилення цих пропозицій.

Курс на конфронтацію з СРСР і народно-демократичними країнами виразився в прагненні імперіалістичних держав перешкодити всупереч раніше досягнутої домовленості допуску в ООН Болгарії, Угорщини, Румунії та Албанії, намагаючись в той же час використовувати ООН для втручання у внутрішні справи цих країн. Тим же цілям служили звинувачення Албанії в умисному затопленні англійських військових кораблів у протоці Корфу, а також неодноразові звинувачення Болгарії, Угорщини, Румунії в порушенні мирних договорів. З ініціативи західних держав на розгляд III сесії Генеральної Асамблеї ООН було внесено питання про так зване порушення прав людини та основних свобод в Болгарії, Угорщині, Румунії. Справжній сенс постановки в ООН цього питання став очевидним, коли представник США заявив з трибуни Генеральної Асамблеї, що Сполученим Штатам не подобається існуючий в східноєвропейських країнах політичний режим.

Хоча в Лондонському «джентльменську угоду» 1946 року зафіксовано, що одне місце непостійного представника в Раді Безпеки ООН призначається для країн Східної Європи, західні держави постійно намагалися порушити це правило або ж протиставити народно-демокра- тические країни один одному і Радянському Союзу. Так, при виборах непостійних членів Ради Безпеки в 1947 році представник США висунув на місце, призначене для країн Східної Європи, кандидатуру Чехословаччини, хоча сама Чехословаччина своєї кандидатури не висувала і підтримувала кандидатуру Української РСР.

У міру посилення «холодної війни» і почала імперіалістами в 1950 році війни в Кореї (див. гл. V) посилювалося прагнення західних держав, керованих Сполученими Штатами, використовувати ООН в своїх непристойних цілях, на шкоду інтересам інших країн. Вони намагалися нав'язати ООН втручання у внутрішні справи НДР і народно-демократичних країн Балканського півострова. Всіляко намагалися втручатися західні держави в суверенні права незалежної Індії, ставлячи собі за мету відірвати від неї частину її територією - Кашмір (див. гл. III). США, діючи укупі зі своїми союзниками, змогли нав'язати ООН резолюції, що санкціонували їх збройну інтервенцію в Кореї, тим самим поставивши ООН перед реальною небезпекою перетворення з міжнародної організації в придаток НАТО.

Але, незважаючи на всі ці негативні моменти, саме в цей період в діяльності ООН почали проявлятися й ті тенденції, які призвели надалі до істотних і позитивним змінам позицій цієї організації з найважливіших проблем міжнародних відносин.

Імперіалістам не вдалося здійснити втручання у внутрішні справи народно-демократичних країн, і в 1955 році вони були змушені погодитися з прийомом Албанії, Болгарії, Угорщини, МНР та Румунії в члени ООН, чому раніше перешкоджали. Всупереч підступам Заходу, ООН зіграла певну роль у припиненні війни в Кореї в 1953 році. Вже в ці роки вдалося домогтися рішення ряду проблем, що відповідають інтересам колоніальних народів, що підняло авторитет ООН. Завдяки зусиллям СРСР був прискорений виведення військ Англії і Франції з Сирії та Лівану. За сприяння ООН була припинена війна між Ізраїлем та арабськими країнами і схвалена юридична база для врегулювання відносин між ними. Обговорення в ООН питання про агресію Голландії проти молодої Республіки Індонезії істотно допомогло індонезійському народу в його боротьбі за завоювання національної незалежності. У 50-ті роки ООН неодноразово зверталася до питання про долю різних колоніальних Надод, які боролися за свою свободу: підопічних територій, колишніх італійських колоній, арабських країн Північної Африки. Послідовна і наполеглива позиція в ООН соціалістичних країн, а також звільнених держав сприяла прискоренню процесу деколонізації. У свою чергу, зростання чисельності ООН за рахунок вступу до її лав звільнених держав Азії, Африки та Латинської Америки поступово змінював баланс сил в організації, вилучав з рук імперіалістичних держав важелі контролю за «машиною голосування».

Основоположним у діяльності ООН є принцип одноголосності великих держав - постійних членів Ради Безпеки. У цьому принципі виражена головна ідея післявоєнного співробітництва - досягнення узгоджених рішень найважливіших міжнародних проблем з урахуванням інтересів усіх держав, незалежно від їх соціально-економічного та полі тичного ладу, з метою збереження миру і зміцнення мирного співіснування.

Вже в перший післявоєнний період діяльності ООН західні держави повели атаку на цей принцип, тим самим підриваючи і порушуючи єдність великих держав, покликаних нести основну відповідальність за підтримання миру на планеті. Було висунуто питання про перегляд принципу одноголосності постійних членів Ради Безпеки - питання, який був поставлений ще на I сесії Генеральної Асамблеї ООН делегаціями Австралії, Аргентини, Куби, Перу та Філіппін, за спиною яких знаходилися США. Внесені ними пропозиції передбачали обмеження або ліквідацію права вето. Це відкривало б імперіалістичним державам широке поле діяльності для натиску на соціалістичні держави та їх ізоляції. СРСР виступив проти спроб скасувати принцип одноголосності. Не наважилися відкрито виступити проти нього і США, Великобританія, Франція. Спроби ж обійти Раду Безпеки у вирішенні питань миру і міжнародної безпеки, що виразилися в передачі ряду таких питань на розгляд Генеральної Асамблеї ООН або спеціально створеного для дій в перервах між Асамблеєю так званого «міжсесійного комітету», успіху в кінцевому рахунку не мали.

Послідовна і активна діяльність соціалістичних країн в ООН з'явилася важливим напрямком соціалістичної зовнішньої політики. Завдяки цій діяльності значно усталився авторитет ООН в міжнародному співтоваристві, а в самій цій організації - авторитет СРСР та інших країн соціалізму.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Початок діяльності Організації Об'єднаних Націй. Роль ООН у вирішенні найважливіших міжнародних проблем (40-50-і рр..) "
  1. 1.8.8. Формування націй в Америці
    об'єднанню та утворення нової патріотичної сили - американської нації, яка у впертій боротьбі домоглася незалежності своєї батьківщини. Подібними були процеси становлення націй у Латинській
  2. ТЕОРЕТИЧНІ ШКОЛИ У МІЖНАРОДНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
    організація суверенних держав, заснована в 1945 р. після ратифікації Статуту>? http://creativecommons.org/licenses/by-nc/2.0/ Електронна версія даної публікації поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 2.0>? Об'єднаних Націй, підписаної 51 державою на Установчій конференції в Сан-Франциско в червні 1945. Цей документ Биш
  3. 29. Участь України в міжнародних економічних організаціях
    діяльністю ОЧЕС домовленостях. Не припиняється процес зближення України з найпотужнішим у світі регіональним економіко-політичним об'єднанням держав - Європейським Союзом (ЄС). Проте в даний час найважливішим, мабуть, фактором для України, з точки зору розвитку ЗЕД, є майбутній вступ до Світової торго-^ | ву організацію (ВТО), в якій вона складається поки в
  4. 37. ПРАВО НА ОБ'ЄДНАННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ: ЗМІСТ І НОРМАТИВНА ОСНОВА
      діяльності громадських об'єднань. Відповідно до ч. 2 ст. 30 Конституції РФ ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке громадське об'єднання чи перебування в ньому. Більш докладно це право регламентується Федеральним законом «Про громадські об'єднання» (1995 р.). Громадські об'єднання можуть створюватися в різних організаційно-правових формах - громадська ор
  5. Що таке Міжнародна Організація Праці і які її основні функції?
      діяльності організовуються Міжнародним бюро праці, штат якого утворений на міжнародній основі з місцеперебуванням у Женеві й мережею відділень на місцях в більшості частин світу. Бюро є також постійним секретаріатом Організації та місцем збору та обміну міжнародної 'Профспілкові вісті.З 2000.З № 27. 24 інформацією і дослідженнями. Воно очолюється Генеральним Директором,
  6. СТАТУТ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ
      організацію під назвою «Об'єднані Нації». ГЛАВА I. ЦІЛІ І ПРИНЦИПИ Стаття 1 Організація Об'єднаних Націй переслідує Цілі: 1. Підтримувати міжнародний мир і безпеку і з цією метою приймати ефективні колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру і придушення актів агресії або інших порушень миру і проводити
  7.  Міжнародне співробітництво у вирішенні екологічних проблем
      вирішенні екологічних
  8. Джерела норм міжнародного права
      організацій, право міжнародної безпеки, право зовнішніх зносин, міжнародний захист прав людини, міжнародне гуманітарне право, міжнародне морське право, міжнародне повітряне право, міжнародне космічне право, міжнародне право довкілля, міжнародне економічне, соціальне і культурне співробітництво. Цілий ряд галузей міжнародного права, як, наприклад,
  9. 16.8. Роль міжнародного співробітництва
      діяльності урядів та наукових установ. У 1972 р. у м. Стокгольмі ЮНЕСКО організувала першу велику Міжнародну конференцію з питань охорони навколишнього середовища. В результаті цієї конференції була створена міжурядова програма ООН з навколишнього середовища - ЮНЕП (UNEP, United Nation Environment Programm). ЮНЕП орієнтована на вирішення найбільш гострих проблем руйнування
  10. 48. Культурні права людини і громадянина за Конституцією РФ
      діяльності щодо збереження, створення, розповсюдження та освоєння культурних цінностей усіх націй і народностей. Права людини в галузі культурної діяльності пріоритетні по відношенню до прав у цій галузі держави і будь-яких його структур, громадських та національних рухів, політичних партій, етнічних спільнот, етноконфессі-ональних груп і релігійних організацій,
  11. 8. Селянсько-фермерські організації
      організації в європейських країнах зазвичай активно співпрацюють не тільки з урядом, але і з консервативними і християнсько-демократичними партіями, які підтримуються селянством *. * Зрозуміло, термін «селянство» ми вживаємо в сучасному його розумінні, маючи на увазі власників або орендарів земельних ділянок, що живуть на доходи від сільського господарства. На
  12. Міжнародне приватне та публічне право *
      діяльності міжнародного приватного права? 7. На підставі чого приймаються рішення в міжнародне право? 8. Яку роль може відігравати держава у відносинах міжнародного част ного права? 9. Хто виступає в якості основних суб'єктів міжнародного приватного права? Підготуйте повідомлення "The Main Categories of Public Law" на 5-10
  13. Громадські об'єднання
      діяльність у межах тієї ж території; 5) якщо встановлено, що в представлених установчих документах міститься недостовірна інформація; 6) якщо назва громадського об'єднання ображає моральність, національні та релігійні почуття
  14. 79. Держава в політичній системі суспільства. Гос-во і групи тиску (лобі).
      діяльності. Ознаки держави, що відрізняють його від громадських об'єднань: - у кожній ПСО може існувати тільки одна держава, а в громадських об'єднаннях - багато; - держава - організація всього населення, громадське об'єднання частини населення; - держава єдина повновладна організація в масштабі всієї країни; - держава розпорядженні спеціальним апаратом
  15. 1. Співвідношення норми конституційного та міжнародного права.
      рішення. Але судова практика підтверджує зворотне. Європейський суд з прав людини: обов'язкова юрисдикція європейського суду, а він контролює відповідність судових рішень та законодавства Декларації прав та свобод особи (в широкому значенні). Офіційна доктрина: правова система ЄС - з ідентична ні національному праву, ні міжнародній системі права (рішення суду ЄС). Право ЄС -
  16. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОГРАМИ
      діяльності; поліпшити сучасні дані про клімат і повніше зрозуміти відносний вплив на нього різних факторів; розробити методи довгострокового прогнозування можливих змін клімату, які могли б виявитися несприятливими для людства. ВСОП (Всесвітня стратегія охорони природи) - програма, підготовлена Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП) при
  17. Діяльність Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій.
      діяльність країн світового співтовариства в рамках програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) допомагає зміцненню міжнародного співробітництва в галузі біосфери, координації національних програм з охорони навколишнього середовища, організації систематичного спостереження за її станом в глобальних масштабах, накопиченню та оцінці екологічних знань, обміну інформацією по ці питань. Важливий внесок у
© 2014-2021  ibib.ltd.ua