| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Платіжне доручення як розрахунковий документ |
||
|
- це письмове доручення платника банкові про перерахування певної суми з його рахунку на рахунок постачальника. Розрахунки платіжними дорученнями є простою формою розрахунків, яку застосовують переважно при одноміських розрахунках. За допомогою платіжних доручень можна оплачувати як одержані товари та надані послуги, так і ті, що будуть одержані й надані пізніше, за винятком товарів та послуг іногородніх постачальників. Платіжні доручення виписують на відповідному бланку з обов'язковим зазначенням призначення платежу. Ці розрахункові документи можуть подаватися в банк як покупцем, так і постачальником. У разі попередньої оплати товарів чи послуг банк приймає платіжні доручення тільки від платника. При іногородніх розрахунках за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги застосовується такий розрахунковий документ, як акредитив. Розрахунки проводяться через банк, що обслуговує постачальника. Акредитив - це доручення банку покупця іногородньому банкові постачальника оплатити його рахунок на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця. Кожний акредитив призначається для розрахунків лише з одним постачальником і не підлягає ніякому переадресуванню. В акредитиві визначається сума не нижча за встановлений банком ліміт. Термін дії акредитива в банку постачальника встановлює покупець у межах до 15 календарних днів. Акредитивна форма розрахунків гарантує постачальнику негайну оплату відвантажених товарів, виконаних робіт та наданих послуг. Розрахунки на підставі розрахункових чеків полягають у тому, що власник рахунку дає розпорядження банку про перерахування з його рахунку певної суми. Чек - виготовлений банком розрахунковий документ, який зброшуровано в книжку. Всі чеки в цій книжці мають корінці і надруковані відповідні номери (однакові в чеку і в корінці). Розрахункові чеки видаються підприємству тією банківською установою, в якій знаходиться його розрахунко- 93 вий рахунок. На кожному розрахунковому чеку, крім обов'язкових реквізитів, відбито слово «розрахунковий», щоб його не можна було використати як грошовий чек. Розрахунки між підприємствами здійснюються за допомогою лімітованих розрахункових чеків. У лімітованій чековій книжці визначена гранична сума ліміту, на яку можуть бути виписані чеки. Вичерпавши ліміт, підприємства при наявності невикористаних чеків можуть поновити суму і встановити другий ліміт. Поширеним видом чекових розрахунків є розрахунки нелімітованими розрахунковими чеками. Книжки нелімітованих чеків видаються підприємством для проведення розрахунків за матеріальні цінності та послуги, прийняті за приймально-здавальними актами, а також для розрахунків із транспортними організаціями. Особи, які не працюють на даному підприємстві, гроші під звіт одержувати не можуть. Список осіб, що мають право одержувати підзвітні суми, установлюється адміністрацією підприємства і затверджується його керівником. Підзвітній особі видають аванс у сумі, необхідній для виконання господарських операцій, але тільки у випадках, коли вона не має заборгованості за раніше видані суми. Аванс видається на підставі заяви підзвітної особи за видатковим касовим ордером, підписаним керівником підприємства і головним (старшим) бухгалтером. Підзвітні суми можуть витрачатися тільки: на цілі, які передбачені при видачі авансу. Після виконання завдання підприємства підзвітна особа протягом трьох днів зобов'язана подати в бухгалтерію авансовий звіт про використання виданих їй сум. До авансового звіту додаються документи (рахунки, квитанції, проїзні документи, чеки тощо), які підтверджують проведені видатки, зокрема придбання матеріальних цінностей. В останньому випадку на документах обов'язково повинні бути підписи осіб, які отримали матеріальні цінності на свою відповідальність. У бухгалтерії авансові звіти перевіряються арифметичне і з точки зору обгрунтованості ви- 94 трат. Після перевірки авансовий звіт затверджує керівник підприємства і бухгалтерія остаточно розраховується з підзвітною особою. У випадках, коли сума авансу перевищує суму витрат, прийняту за звітом, різниця підлягає поверненню до каси, і навпаки, якщо сума авансу менша від суми витрат, зазначеної у звіті, і підзвітна особа використала власні гроші, перевитрачені кошти їй відшкодовуються. За правильне оформлення видачі авансу та перевірку авансового звіту відповідальність несе головний бухгалтер. Він здійснює контроль за своєчасним поданням авансових звітів та поверненням підзвітними особами невикористаної частини авансу. Непогашена заборгованість за підзвітними сумами може бути утримана із заробітної плати. * Однією з основних операцій з підзвітними сумами є оплата витрат на відрядження. Порядок оплати цих витрат установлюється і регулюється Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999р. №633. Наведемо приклади бухгалтерських записів, що відображають операції з підзвітними сумами: а) видано аванс підзвітній особі на витрати по відрядженню: Дебет 372 «Розрахунки з підзвітними особами» Кредит ЗО «Каса»; б) повернуто до каси невикористаний залишок авансу: Дебет ЗО «Каса» Кредит 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Розрахунки з підзвітними особами у регістрах журнально-ордерної форми обліку відображаються в журналі-орде-рі № 7. У цьому журналі ведеться аналітичний і синтетичний облік по субрахунку 372, або з підзвітними особами відображаються всі операції по кожній підзвітній особі: видача авансу, використання підзвітних сум відповідно до авансового звіту, повернення невикористаного залишку авансу або відшкодування сум перевитрат. Використання облікових документів та записів у регістрах бухгалтерського обліку при виявленні та розслідуванні розкрадань готівкових грошових коштів, що вчиняються 95 обліково-бухгалтерськими працівниками, має декілька особливостей. По-перше, скоєння таких корисливих злочинів обмежене вузьким колом осіб (працівники бухгалтерії, касири, а також матеріально відповідальні особи). По-друге, коло документів, які використовуються для документування цих злочинів, уніфіковане і не залежить від галузевої належності підприємства чи його форми власності. І по-третє, вчинення розкрадань готівкових грошей працівниками бухгалтерського апарату в багатьох випадках передбачає змову між бухгалтером і касиром, а також ретельне маскування ними своїх протиправних дій. Останнє вимагає від оперативних працівників та слідчих знань щодо механізму злочинних дій по підробленню документів або облікових регістрів. Розглянемо методику документування найпоширеніших способів розкрадання готівки з каси. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Платіжне доручення як розрахунковий документ" |
||
|
||