Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

1. ПОНЯТТЯ СЛІДЧИХ ДІЙ. ОСОБЛИВОСТІ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ


У КПК термін "слідчі дії" згадано понад 90 разів. Однак визначення цього поняття закон не містить.
У "Руській Правді" взагалі не було такого терміна. В цьому історичному нормативному акті вжито вислів "гоніння по сліду", який у всіх слов'янських країнах означав "переслідувати злочинця" з метою спіймати його - "йти за слідом", "збирати сліди злочину" тощо.
У Статуті кримінального судочинства 1864 р. термін "слідчі дії" згадано вже багато разів у сенсі засобів виявлення та фіксування слідів злочину. Наприклад, у ст. 292 Статуту вказано: "Коли у випадках, визначених законом, виявиться необхідним допитати обвинувачених або свідків, або ж провести іншу слідчу дію (курсів мій. - Авш.) поза дільницею, де виникло слідство, то виконання цих дій покладається на того слідчого, в дільниці якого вони повинні бути проведені". У цій статті Статуту йдеться не лише про допит обвинувачених та свідків, а й про "інші слідчі дії"*.
КПК УРСР 1927 р. (ст. 107) слідчі дії розумів інакше, це: пред'явлення обвинувачення; допит обвинуваченого; оголошення обвинуваченому про закінчення попереднього слідства; складання обвинувального висновку. До слідчих дій законодавець відносив поряд із пізнавальними також процесуальні дії, не пов'язані з виявленням або фіксацією доказів у справі.
КПК 1960 р. (чинний дотепер) не вніс ясності у розуміння поняття слідчих дій. Через це вчені вкладають різний зміст у цей термін:
Статут передбачав проведення таких слідчих дій, як огляд, освідування, обшук (статті 105-107, 315-356), виїмка (статті 110-111, 357-376), огляд і освідування через обізнаних людей (статті 112, 325-335).
всі дії слідчого (О. М. Ларін, І. М. Лузгін);
вид пізнавальної діяльності слідчого (І. Є. Биховський);
збирання доказів (С. А. Шейфер);
дії (вид діяльності) з виявлення і закріплення доказів (Н. В. Жо-гін, Ф. Н. Фаткуллін);
дії з одержання (збирання) доказів (Г. С. Казінян, А. Б. Солов-йов);
комплекс пізнавальних і посвідчувальних операцій (Г. Абду-маджидов);
засіб одержання і перевірки доказів (О. П. Рибаков).
У теорії кримінального процесу є два підходи до визначення поняття слідчих дій:
широкий - дефініцію поняття дають за суб'єктом (слідчий),який здійснює слідчі дії. Прибічники цього підходу (О. М. Ларін,І. М. Лузгін) відносять до числа слідчих дій прийняття заяв прозлочини, пред'явлення обвинувачення, ознайомлення обвинуваченого з матеріалами досудового слідства тощо, тобто всі процесуальні дії, здійснення яких належить до компетенції слідчого;
вузький - переважає в теорії та практиці. Згідно з ним слідчідії визначаються таким чином.
Слідчі дії - це пізнавальні процесуальні дії, притаманні, в основному, для стадії досудового слідства, і призначені для пошуку, виявлення, фіксації та перевірки фактичних даних у кримінальній справі.
Сукупність кримінально-процесуальних норм, які регламентують слідчі дії, є елементом доказового права, утворюючи правовий інститут слідчих дій.
Особливості норм інституту слідчих дій полягають у тому, що кожний їх елемент (гіпотеза, диспозиція, санкція) мають певну специфіку:
1. У гіпотезі формулюється підстава до провадження слідчої дії. Наприклад, у ч. 1 ст. 193 КПК зазначено: "при необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка особливих прикмет". З цього випливає, що підставою до проведення освідування є необхідність виявлення або засвідчення особливих прикмет. Така потреба виникає, якщо у справі є фактичні дані, що свідчать про ймовірність існування на тілі перерахованих осіб особливих прикмет.
У деяких випадках закон не вказує в нормі на підстави до провадження слідчої дії. Однак це не означає, що норма не містить гіпотези. Прикладом є ст. 171 КПК "Допит потерпілого". Гіпотеза в цьому разі міститься в інший нормі - ст. 49 КПК. Підставою до провадження допиту є факт визнання особи як потерпілого.
Є в нормах інституту слідчих дій і відсильні гіпотези. Наприклад, ст. 196 КПК відсилає до статей 75 і 76 КПК.
У диспозиції норм цього інституту викладено порядок (процедуру) провадження слідчої дії, склад її учасників, місце і час провадження тощо.
Санкції норм інституту слідчих дій за суб'єктом, якому їх адресовано, поділяють на дві групи:
1) адресовані слідчому чи іншій посадовій особі, яка веде процес:
кримінально-правові: за незаконний привід для допиту (ст. 371КК); службове підроблення (ст. 366 КК);
кримінально-процесуальні: скасування процесуальних рішень,прийнятих на основі даних, одержаних у результаті незаконно проведених слідчих дій;
2) адресовані іншим учасникам слідчих дій:
- кримінально-правові:
- ддя свідка - за завідомо неправдиві показання (ст. 384 КК) та
за відмову від давання показань (ст. 385 КК);
для потерпілого - за завідомо неправдиві показання (ст. 384КК);
для експерта - за завідомо неправдивий висновок (ст. 384КК) та за відмову від виконання покладених на нього обов'язків(ст. 385 КК);
для перекладача - за завідомо неправильний переклад (ст. 384КК) та за відмову від виконання покладених на нього обов'язків(ст. 385 КК);
кримінально-процесуальні: для свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого за неявку для участі у слідчих діях - привід;
адміністративно-правові - за злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки в органи досудового слідстваабо дізнання (ст. 185-4 КПК).
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 1:
Кримінально-процесуальний закон не містить визначення поняття "слідчі дії".
У теорії кримінального процесу є два підходи до визначенняцього поняття: 1) широкий, згідно з яким слідчими вважають всіздійснювані слідчим процесуальні дії; 2) вузький, згідно з яким слідчими є тільки ті дії, що мають пізнавальний характер.
У нормах правового інституту слідчих дій містяться гіпотеза,в якій сформульовано підставу до провадження конкретної дії;диспозиція, яка регламентує процесуальний порядок (процедуру)провадження дії, коло учасників, час і місце її провадження;санкція.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "1. ПОНЯТТЯ СЛІДЧИХ ДІЙ. ОСОБЛИВОСТІ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ПРОВАДЖЕННЯ СЛІДЧИХ ДІЙ"
  1. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    поняття "компетенції" багато в чому втратило своє справжнє значення. Внаслідок цього в управлінській практиці повноваження в багатьох випадках формулюється розпливчасте, неконкретно, не існує чіткого розподілу завдань, функцій і відповідальності між різними органами і посадовими особами. Окремі органи часто дублюють один одного, що призводить до паралелізму та неузгодженості в роботі. А все
  2. §1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики
    понятті всі елементи, з яких складається предмет науки
  3. 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА І ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА
    поняття злочину, кримінальної відповідальності, покарання, а кримінально-процесуальне - встановлює форму реалізації норм кримінального права (тому є формальним). Зв'язок цих двох галузей права полягає у такому: вони є галузями публічного права; термін "кримінально-процесуальне право" походить від терміна "кримінальне право"; кримінально-процесуальне право містить низку бланкетних норм, які
  4. 3. ПОНЯТТЯ, МЕТА , г І ЗНАЧЕННЯ ДОКАЗУВАННЯ
    поняття доказів; предмет доказування; способизбирання доказів; правила оцінки доказів; процесуальні джереладоказів; норми-принципи кримінального процесу - вільна оцінка доказів; всебічність, повнота й об'єктивність дослідження обставинсправи, презумпція невинуватості; норми, якими врегульовано права та обов'язки учасниківкримінального процесу в частині доказування, - наприклад,
  5. Експертиза (гл. 18, статті 75-76 КПК).
    поняття, види // Вісник Академії правових наук України. - Харків, 1997. - Вип. 2. Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обнск в системе следственньїхдействий: Науч.-практ. пособие. - Харьков, 1999. Лоза Ю. Слідчі дії: поняття, сутність, ознаки, види // Право України. - 2003. - № 9. Макаренко Є. І., Негодченко О. В., Тертишник В. М. Експертизи надосудовому слідстві. - Дніпропетровськ, 2001. Макаренко Є.
  6. 98. Провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами: поняття, особливості, суб'єкти права оскарження, форма та зміст заяви.
    процесуальне становите. Заявник та інші особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідати. Неявка цих осіб не с перешкодою для розгляду заяви. За результатами розгляду заяви суд своею ухвалою задовольняє заяву і скасовує рішення, ухвалу суду чи судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами або відмовляє у П іа-доволеині, якщо заява необгрунтована. Ця ухвала має
  7. § 1. Поняття та види допиту
    нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі беруть в ньому участь, та спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини у справі. Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. У той же час допит - одна з найбільш складних слідчих (судових) дій; його проведення вимагає від слідчого високої загальної та
  8. § 1. Сутність методики розслідування злочинів
    поняття, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та зв'язок з іншими галузями знань); 2) окремих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістична класифікація злочинів і методики їх розслідування, структура окремих методик розслідування). Розглянута сутність методики розслідування дає підстави для визначення її поняття як заключного розділу науки
  9. 4. ОСОБЛИВОСТІ НОРМ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    норм права розглядають у межах навчальної дисципліни "Теорія держави і права". Для норм кримінально-процесуального права притаманні всі ознаки правових норм. Однак, оскільки вони регламентують специфічні суспільні відносини, то слід зважати й на їх особливості. Загальні особливості кримінально-процесуальних норм: вони є похідними від норм кримінального (матеріального)права (останні в субординації
  10. 5. КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАКОН. ЙОГО ЧИННІСТЬ У ПРОСТОРІ, У ЧАСІ ТА ЩОДО ОСІБ
    нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади - Верховної Ради України, - який регулює порядок порушення кримінальних справ і здійснення у них провадження. Дія закону у просторі може бути територіальною та екстериторіальною. Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами Кримінально-процесуального кодексу України незалежно від місця
© 2014-2022  ibib.ltd.ua