Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

3.1. Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів


Процесуальна характеристика затримання.
1. Затримання - це тимчасова ізоляція підозрюваної у вчиненні злочину особи шляхом поміщення її до спеціальної установи.
До прийняття Конституції України затримання вважали невідкладною слідчою дією. В частині 3 ст. 29 Основного закону нашої держави вперше було зазначено, що затримання є тимчасовим запобіжним заходом. Пізніше - в ході "малої судової реформи" - затримання дістало такого "статусу" і в кримінально-процесуальному законі - ч. 2 ст. 149 КПК. Хоча до цього часу вчені дискутують з приводу того, чи є затримання запобіжним заходом, чи слідчою дією.
Кримінально-процесуальне затримання слід відрізняти від:
фізичного затримання особи на місці вчинення злочину абоз поличним (п. 2 ст. 94 КПК), що має характер захоплення і йогоможуть здійснити як представники влади, так і окремі громадяни;
доставлення особи до правоохоронного органу на строк дооднієї години в порядку, передбаченому законодавством Українипро адміністративні правопорушення;
- затримання особи (до 3 годин) в адміністративному порядку.Зазначені дії відрізняються від кримінально-процесуального
затримання за метою, мотивами, підставами, умовами, суб'єктами, строками, порядком здійснення.
Спосіб запобігання: обмеження свободи підозрюваного шляхомпоміщення його до спеціальної установи: ізолятора тимчасовоготримання або на гауптвахту (для військовослужбовців).
Мета затримання:
з'ясувати причетність затриманого до злочину;
вирішити питання про застосування до нього запобіжногозаходу у вигляді взяття під варту (тому затримання і називають тимчасовим запобіжним заходом, бо протягом строку затримання требавирішити питання про необхідність обрання "постійного" заходу -взяття під варту).
4. Підстави застосування. Згідно із ч. 1 ст. 106 КПК особу можебути затримано за підозрою у вчиненні злочину лише за наявностіоднієї з таких підстав:
якщо цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;
якщо очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть напевну особу, що саме вона вчинила злочин;
якщо на підозрюваному або на його одязі, при ньому або вйого житлі буде виявлено явні сліди злочину;
за наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особуу вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо:
ця особа намагалася втекти, або
вона не має постійного місця проживання, або
не встановлено особи підозрюваного.
Умова застосування затримання: за злочин, у вчиненні якогопідозрюють особу, може бути призначено покарання у виглядіпозбавлення волі.
Процесуальний порядок застосування затримання. За наявностіпідстав до затримання орган дізнання (слідчий, прокурор):
роз'яснює особі право мати побачення із захисником з моменту затримання, про що складають протокол (ч. 2 ст. 21 КПК);
складає протокол затримання, в якому роз'яснює затриманомуйого права та обов'язки (ч. З ст. 106 КПК);
копію протоколу з переліком прав і обов'язків негайно:
вручає затриманому;
направляє прокуророві (на вимогу прокурора надсилає йомутакож матеріали, що були підставою для затримання);
4) негайно повідомляє про затримання особи одного з її родичів.
Якщо затримано співробітника кадрового складу розвідувального органу, то повідомляє цей орган. Затримання і пов'язані зцим обшук особи та огляд речей кадрового співробітника розвідувального органу при виконанні ним своїх службових обов'язківздійснюються тільки в присутності офіційних представників цьогооргану (ч. 2 ст. 20 Закону України від 22 березня 2001 р. "Про розвідувальні органи України").
У разі затримання помічника-консультанта народного депутата правоохоронні органи зобов'язані невідкладно повідомити про це народного депутата (ч. 5 ст. 34 Закону України "Про статус народного депутата України");
поміщає затриманого до місця попереднього ув'язнення (ізолятора тимчасового тримання);
у разі оскарження затримання до суду, скаргу негайно надсилаєначальник місця попереднього ув'язнення до суду (порядок розгляду суддею таких скарг регламентовано в ч. 7 ст. 106 КПК);
якщо у встановлений законом строк затримання постановасудді про застосування до затриманої особи запобіжного заходу увигляді взяття під варту або постанова про звільнення затриманогоне надійшла до установи попереднього ув'язнення, начальник місцяув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і направляєповідомлення про це посадовій особі чи органу, який здійснювавзатримання.
7. Строк затримання - до 72 годин.
Строк починається з моменту фактичного затримання особи, а закінчується - моментом:
звільнення її у зв'язку з непідтвердженням підозри;
обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавленнямволі;
- обрання судом запобіжного заходу - взяття під варту.Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно
додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього питання, то суддя, який розглядає подання органу дізнання (слідчого, прокурора) про взяття особи під варту, вправі продовжити затримання до 10, а за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого - до 15 діб, про що виносить постанову (ч. 8 ст. 165-2 КПК)'. Військовослужбовця, який вчинив діяння з ознаками злочину, можна тримати на гауптвахті Служби правопорядку строком до З діб, сповістивши протягом доби органи, які проводять досудове слідство, та органи прокуратури, начальника гарнізону і відповідного органу управління Служби правопорядку (ч. З ст. 82 Закону України від 24 березня 1999 р. "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України").
Згідно з ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (підписано в Римі 4 листопада 1950 р., ратифіковано Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, позбавлена волі внаслідок затримання, має право на швидкий розгляд судом законності її затримання і на звільнення, якщо затримання є незаконним. Тому положення українського закону суперечать вимогам цієї Конвенції та Конституції України, в якій не згадано про продовження судом терміну затримання особи.
Капітан судна має право затримати особу, яку підозрюють у вчиненні кримінально караного діяння, до передання її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. За необхідності капітан судна може відправити цю особу і матеріали дізнання в Україну на іншому судні, зареєстрованому в нашій державі (ч. 2 ст. 67 Кодексу торговельного мореплавства України).
8. Юридична відповідальність за порушення:
кримінально-правова:
для затриманого - за втечу з місця попереднього ув'язнення - ст. 393 КК;
для дізнавача, начальника органу дізнання, слідчого, прокурора, судді - за завідомо незаконний арешт - ст. 371 КК.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "3.1. Процесуальна характеристика ізоляційних запобіжних заходів"
  1. § 1. Криміналістична профілактика злочинів
    процесуальною формою профілактичної діяльності слідчого за результатами розслідування конкретного злочину є внесення подання до відповідного державного органу, громадської організації або повідомлення посадовій особі про вжиття заходів щодо усунення причин і умов, які сприяли вчиненню даного злочину (ст. 231 КПК). У цьому процесуальному документі слідчий повідомляє встановлені розслідуванням
  2. ПЕРЕДМОВА
    процесуальні поняття (принципи, суб'єкти, запобіжні заходи, слідчі дії) за логіко-правовими схемами, що забезпечило не "випинання" особливостей понять, а їх системний опис; 2) виклав правовий блок навчальної дисципліни: методи кримінально-процесуального права, його предмет, норми тощо; 3) зробив спробу максимально поєднати положення кримінально-процесуального права із положеннями загальної теорії
  3. 2.1. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію правосуддя
    характеристика суду (судді)'. 1. Суд - це єдиний орган держави, наділений правом здійснюватиправосуддя. Особливе місце суду як головного суб'єкта кримінального процесу визначається тим, що він є представником однієї із гілок державної влади. Правосуддя здійснюють професійні судді, народні засідателі та присяжні". Розпорядження голови суду про прийняття кримінальної справидо свого провадження.
  4. 2.2. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію кримінального переслідування
    процесуального права,який виконує функцію кримінального переслідування осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, шляхом давання на досудовому провадженні вказівок органам дізнання та досудового слідства щодовикриття винних і підтримання у суді державного обвинувачення*. Підставою участі прокурора у конкретній кримінальній справі€ факт перебування його на цій посаді у відповідній
  5. Процесуальна характеристика слідчого.
    процесуального примусу. Чинний КПК не розкриває змісту поняття "слідчий", а лише обумовлює його відомчу належність. Зокрема, в п. 7 ст. 32 і ст. 102 КПК зазначено, що досудове слідство у кримінальних справах проводять слідчі прокуратури", слідчі органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції, слідчі органів Служби безпеки України. Питання віднесення слідчого до суб'єктів, які виконують
  6. Процесуальна характеристика особи, яка здійснює дізнання (дізна-вача).
    процесуального примусу. Перелік органів дізнання регламентовано ст. 101 КПК. Цією ж статтею чітко визначено і компетенцію кожного із органів дізнання в частині порушення кримінальних справ щодо певних злочинів і здійснення у них розслідування. Наприклад, податкова міліція є органом дізнання у справах про ухилення від сплати податків і зборів; митні органи - у справах про контрабанду. Серед
  7. 2.3. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію захисту
    процесуальним законом не передбачено. Підозрюваний зобов 'язаний: з'являтися за викликом особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суду; не перешкоджати встановленню істини у незаконний спосіб; виконувати вимоги слідчого щодо участі у провадженні слідчихДій. Підозрюваний має право: знати, в чому його підозрюють, давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на
  8. 3. ПРОЦЕСУАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ
    процесуальний порядок застосування; строк дії; юридична відповідальність за
  9. Процесуальна характеристика взяття під варту.
    характеристики окремих осіб і характер певних злочинів законодавець встановлює особливий порядок утримання осіб під вартою: затримані або взяті під варту працівники міліції утримуютьсяв установах Державного департаменту з питань виконання покараньокремо від інших осіб або на гарнізонній гауптвахті (ч. 7 ст. 21Закону України "Про міліцію"); особи, які раніше працювали в органах внутрішніх справ,
  10. 3.2. Процесуальна характеристика іі еізоляційних запобіжних заходів
    процесуальна: заміна підписки про невиїзд на суворіший запобіжний захід (на практиці найчастіше -
© 2014-2022  ibib.ltd.ua