|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
22. Процесуальне правонаступництво
|
У процесі провадження по справі в цивільному судочинстві можлива також заміна сторін іншими особами, коли їх матеріальні права і обов'язки в спірних або встановлених судом правовідносинах переходять до цих осіб. Така заміна сторін називається цивільним процесуальним правонаступництвом. Зміст поняття правонаступництва як переходу прав від сторони до іншої особи визначений ст. 106 ЦПК. Але правом сторони користуються треті особи із самостійними вимогами (ст. 107 ЦПК), участь яких у процесі обумовлена матеріально правовими відносинами сторін, котрі можуть вплинути на їх матеріальні права і обов'язки стосовно однієї із сторін, тому процесуальне правонаступництво можливе також таких третіх осіб.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин (ст. 106 ЦПК) майнового, але не особистого характеру. Заміна суб'єктів матеріальних правовідносин можлива внаслідок смерті громадянина, який був суб'єктом таких правовідносин; ліквідації юридичної особи; уступки права чи взяття на себе обов'язку іншої особи.
Цивільне процесуальне правонаступництво відрізняється від заміни неналежної сторони за процесуальне правовими наслідками. При заміні сторони дії неналежної сторони для належної не викликають ніяких правових наслідків. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов'язковими для наступника. При правонаступництві процес продовжується, при заміні - процес починається спочатку.
Процесуальне правонаступництво можливе у всіх стадіях процесу, заміна сторін - тільки в суді першої інстанції до постановлення судом рішення в справі. Для настання процесуального правонаступництва наступник повинен довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб'єкта, якого він замінює. Доказом цього може бути документ про право спадкоємства, договір про уступку прав та ін.
У випадках настання процесуального правонаступництва в разі смерті громадянина або припинення існування юридичної особи, яка була стороною в справі, суд повинен зупинити провадження у справі (ст. 221 ЦПК), в інших випадках і для інших суб'єктів може виникнути тільки потреба відкласти розгляд справи.
Процесуальні правонаступники набувають усіх нездійснених і нереалізованих прав попередника на час вступу до справи і, виходячи з дії принципу диспозитивності, можуть вільно ними розпоряджатися.
Від процесуального правонаступництва сторін і третіх осіб та заміни неналежних сторін належними необхідно відрізняти заміну інших суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: тих, що виступають на захист прав інших осіб (ст. 121 ЦПК), а також експертів і перекладачів. Така заміна не має ознак правонаступництва і заміни неналежної сторони та не викликає властивих йому процесуально-правових наслідків.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "22. Процесуальне правонаступництво" |
- 27. Поняття процесуального правонаступництва.
процесуальним правонаступництвом. Але правом сторони користуються треті особи із самостійними вимогами (ст. 34 ЦПК України), участь яких у процесі обумовлена матеріально-правовими відносинами сторін, які можуть вплинути на їх матеріальні права і обов'язки щодо однієї зі сторін, тому процесуальне правонаступництво можливе також таких третіх осіб. Підставою процесуального правонаступництва є
- Відповідач
процесуальне правонаступництво. Процесуально-правове становище сторін визначається принципом рівноправності. Для забезпечення виконання процесуальних функцій сторони наділяються численними цивільно-процесуальними правами, які можуть бути класифіковані на такі групи: 1. Права, які характеризують повноваження на порушення провадження в справі - права на пред'явлення позову (ст. 5 ЦПК), зустрічного
- Тема 4. Сторони в цивільному процесі
процесуальних інтересів. Тому злиття позивача й відповідача обов'язково зумовлює припинення справи (наприклад, у випадку майнового спору між батьком і сином смерть батька може викликати припинення процесу. Адже якщо син прийме спадщину, то стане суб'єктом права вимоги до самого себе). На всіх стадіях процесу і позивач і відповідач мають права й обов'язки (ст. 99 ЦПК). Будучи суб'єктами спірного
- Тема 4. Сторони в цивільному процесі
процесуальні права та обов'язки позивача у цивільній справі. Визначити порядок заміни неналежної сторони в цивільному процесі. Задача 1 Рішенням Броварського райсуду Київської області стягнуто з АТП «Автоперевезення» на користь неповнолітнього Мисика П. відшкодування 10 000 грн за шкоду, завдану йому в ДТП з вини водія АТП. Чи наділені сторони зазначеного спору цивільною процесуальною
- Виклик до суду
процесуальні дії від імені та в інтересах іншої особи в межах наданих їй повноважень. Процесуальний строк - встановлений законом або судом час, протягом якого можуть або повинні бути здійснені процесуальні дії. Родова підсудність - це розподіл цивільних справ, підвідомчих суду, між окремими ланками судової системи залежно від роду справ. Санкції цивільного процесуального права - встановлені в
- 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
процесуальні; 4) по способі створення й за формою існування - звичайної, договірні, норми рішень міжнародних організацій Універсальні норми призначені для регулювання відносин між всіма суб"єктами міжнародного права й утворять у сукупності загальне міжнародне право. Устав ООН може бути яскравим прикладом універсальних норм. Слід зазначити, що Міжнародний Суд ООН часто посилається у своїх рішеннях
- Тема 24. Виконавче провадження
процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. - Х., 2001. 2. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. // Урядовий кур'єр. - 1999. - 3 червня. 3. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» від 15 грудня 1999 р. №
- Тема 2. Механізм адміністративно-правового регулювання
процесуальні; за часом дії - постійні і тимчасові; за юридичною силою - норми законів і норми підзаконних нормативних актів; за адресатами - такі, що регулюють діяльність державних органів і їх службовців, недержавних утворень, громадян; за методом дії - на заборонні, зобов'язуючі, рекомендаційні, стимулюючі, уповноважуючі; -; за дією в просторі - загальні і місцеві; за дією за колом
- Тема 6. Форми державного управління
процесуальних правил видання акту. Акти державного управління, які не відповідають вимогам, що висуваються до них, признаються дефектними: нікчемними або заперечними. Нікчемні акти - це незаконні акти, які не породжують ніяких правових наслідків. Заперечні акти мають певні недоліки, які не позбавляють їх законної сили, але вони можуть бути оскаржені зацікавленими особами у встановленому
- Тема 9. Адміністративно-правовий примус
процесуальні. До перших відносяться такі, як: примусове лікування (див. Закон "Про ратифікацію Конвенції про передачу осіб, які страждають психічними розладами, для проведення примусового лікування"), примусове годування (див. наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань "Про затвердження Інструкції про умови утримання і порядок примусового годування в установах
|