Управлінсько-педагогічні принципи

До групи організаційно-управлінських педагогічних принципів управління відносяться наступні.

1. Соціально-педагогічний принцип управління. Закони і властивості суспільства виступають як системні закони будь-якої його соціальної структури, як вищі по відношенню до законів, принципам і методам організації життя і діяльності правоохоронного органу. Вони вимагають підпорядкованості побудови організації, форм і методів їх функціонування цих системних законам та соціальної необхідності. Тому й управління не може бути зрозумілим і стати ефективним поза соціального контексту. Пріоритет соціальних цілей і цінностей, постановка людини в центр його організації і процесів - безумовні і незаперечні положення для кожного, хто займається управлінським працею, кому довірені люди і інтереси суспільства на конкретній ділянці роботи. У правоохоронному органі, призначеному для соціального обслуговування життя суспільства та його громадян шляхом зміцнення законності та правопорядку в суспільстві, управління в найвищому ступені має здійснюватися в руслі соціального контексту. Цей пріоритет особливо очевидний в сучасній Росії, і, вирушаючи від нього, слід вирішувати і педагогічні аспекти управління. Педагогіка управління повинна повторювати педагогіку всього суспільства і його спрямованість у майбутнє. У житті органу внутрішніх справ, в управлінні, як сонце у краплі води, мають втілюватися ідеали гуманізму, демократії, культури, цивілізованості, моральності, духовності, загальнолюдських цінностей, діловитості.

Служба в правоохоронних органах, маючи головною метою служіння суспільству і його громадянам, потрібна і самим співробітникам, вона повинна забезпечувати їх власне життя, сприяти реачізаціі особистих планів, особистісного росту, викликати почуття самоповаги і самоствердження. Забезпечення цього, орієнтація на людину в усіх її проявах - не тільки мета, а й найважливіша умова ефективного функціонування правоохоронного органу.

2. Принцип двоєдиної мети управління. Відомо, що соціальні системи завжди працювали і працюють краще, якщо люди в них вирішують завдання не по примусу, не зі страху перед покаранням, а з бажанням, в силу власних переконань, почуття обов'язку і розуміння відповідальності. Простіше і легше примусити; для цього не потрібно ніякого управлінської майстерності. Управління в правоохоронних органах, особливо зараз, зобов'язана мати двоєдину мету. Суспільство і самі люди зацікавлені в тому, щоб управління приносило не тільки правоохоронний результат, а й духовну, людську «прибуток», зокрема у вигляді кращих проявів вихованості та професіоналізму співробітниками, розвитку та самоствердження, службової сумлінності та відповідальності, зміцнення законності при вирішенні правоохоронних завдань. У цьому одна з найважливіших призначень педагогічної функції.

Підхід до організації управління з позицій двоєдиної мети зміцнює і підвищує його ефективність. Управління, орієнтоване на двоєдину мету, при правильній реалізації знімає протистояння «верхів» і «низів», духовно зближує їх, зміцнює всю систему «зсередини», «знизу», сприяє розвитку управлінського співробітництва, єднання цілей та інтересів начальників і підлеглих, підвищенню ділової цілеспрямованості, дій в дусі колективізму і взаємодопомоги.

Побудова управління, що забезпечує досягнення двоєдиної мети, створення надійної педагогічної підсистеми в колективі правоохоронного органу - не мрія, а реальність. Воно досяжно за певних педагогічних умовах ефективного управління:

- начальник, командир внутрішніх військ реалізує свою педагогічну функцію успішно, відповідно до принципів громадського, державного управління;

- система управління враховує наявність педагогічних факторів і їх вплив на ефективність управління і вирішення завдань, що стоять перед правоохоронним органом;

- в правоохоронному органі створена ефективна педагогічна підсистема управління, що об'єднує, що бере під контроль і спеціально вдосконалять всю сукупність педагогічних факторів, існуючих у внутрішньому контурі управління;

- досягнуті оптимальні характеристики вищого рівня сформованості педагогічної підсистеми, виражені в тому, що:

а) співробітники виховані, розвинені, професійно навчені і утворені, є колектив, що володіє властивістю педагогічно виховує колективу (тобто самоврядного, гуманного, демократичного, який навчає, розвиваючого своїх членів, сприяє підвищенню їх професійної освіченості та успішної діяльності);

б) створені і функціонують системи виховання, службової підготовки;

в) створена і функціонує підсистема професійно-педагогічного забезпечення вирішення професійних завдань особовим складом;

г) керівники володіють всіма необхідними їм педагогічними властивостями, реалізують успішно свою педагогічну функцію і двоєдину мету управління.

3. Принцип єдності систем виховання, професійної підготовки, самовдосконалення співробітників (самовиховання, самонавчання, саморозвитку, самоосвіти) і професійної (правоохоронної) діяльності. Специфіка традиційних педагогічних систем при управлінні полягає в тому, що вони функціонують в практичній організації, завантаженої вирішенням своїх професійних завдань, а не в спеціальному освітньому закладі.

4. Принцип педагогічного єдності управління системою виховання, навчання, самовдосконалення, організаційних умов побуту і здійснюваної співробітниками правоохоронної діяльності. Специфіка педагогічної функції управління полягає в тому, що вона не обмежується створенням спеціалізованих систем виховання і навчання. Педагогічні зміни в особистості співробітників (їх навчене ™, вихованості, розвиненості і освіченості) відбуваються і під педагогічним та соціально-педагогічним впливом управлінської діяльності керівника, особистої правоохоронної діяльності, організаційних умов у правоохоронному органі, побуту (умов і факторів, характерних для життєдіяльності співробітника в вільний час, поза правоохоронного органу). Ці впливи приводять в дію механізм научения - неусвідомленого накопичення співробітниками знань, освоєння дій, навичок, виникнення звичок, цінностей і норм поведінки в особистому досвіді професійної життєдіяльності. Важливо подолати стихійність, неусвідомленість, непідконтрольність всіх цих впливів, забезпечити педагогічно конструктивне накопичення досвіду, не допустити суперечностей у впливах управління, умов служби, розбіжностей між словами, закликами, правовими нормами і реаліями професійної життєдіяльності співробітників. Ніякі вказівки і заклики на заняттях і виховних заходах до справедливості, ввічливості, увазі, чуйності, законності та ін у роботі з громадянами не дадуть результату, якщо співробітник практично стикається з їх антиподами при особистих контактах з керівником, колегами, представниками інших органів влади, у вирішенні побутових питань.

Ефективна реалізація педагогічної функції у внутрішньому контурі управління (в роботі з персоналом, організації його професійної діяльності та особистого життя) виступає вирішальним фактором педагогічно грамотного вирішення проблем у зовнішньому - зміцненні законності та правопорядку, у роботі з населенням на території, що обслуговується. Прояви ж педагогічно і психологічно неписьменних дій особового складу завжди мають причини, пов'язані з недоліками внутрішнього контуру управління.

Група технологічно-управлінських педагогічних принципів розкриває основні методичні напрями педагогічної роботи в ході управління правоохоронним органом.

1. Принцип особистій приблизно керівника - пріоритетний методичний принцип управління. Особистий приклад вимогливості до себе, у ставленні до службі і своїх обов'язків, дотриманні правових, культурних і моральних норм, в спілкуванні, справедливому, гуманному і професійно грамотному користуванні наданою владою при вирішенні різних проблем і питань, що виникають у співробітників і громадян, у позаслужбовий поведінці та ін - кращий і універсальний спосіб управління і педагогічного впливу на людей. Без його реалізації вся організаційно-правова основа роботи правоохоронного органу, будь вона навіть ідеальною, руйнується, а весь комплекс спеціальних виховних, навчальних і розвиваючих заходів втрачає педагогічну дієвість, стаючи формальним.

2. Принцип гуманності управління. Він обумовлений не тільки тим, ТО) будь-яке управління - це управління людьми, а й тим, що воно у всіх своїх видах, формах, рішеннях, методах, способах і пр. повинно бути людяним, заснованим на повазі прав і особистої гідності співробітників і громадян , обліку потреб співробітників, розумінні їх інтересів і труднощів, підтримки та ін Суть демократичного управління не в тому, щоб примушувати кожного співробітника трудитися, а в тому, щоб створювати в правоохоронному органі такі умови, які спонукали б кожного до сумлінної роботи.

Управління, побудоване за схемою ієрархічно організованою піраміди, раціонально, але водночас і суперечливо. Диференціація завдань, прав, обов'язків, відповідальності, різне винагороду за працю членів організації, що знаходяться на різних рівнях її ієрархії, - глибока, об'єктивна причина їх педагогічних відмінностей і проявів, різного ставлення до загальних цілей, обов'язку, інтересам, внутрішніх напружень людського характеру (аж до протистояння «верхів» і «низів») і пасивності в нижній половині піраміди. Управління правоохоронним органом по необхідності досить імперативно, а тому проблема гуманізації управління, виражена у використанні всіх можливостей для спонукання співробітників до людськи і професійно гідній поведінці в ньому при здійсненні правоохоронної діяльності особливо важлива. Пріоритет гуманних начал, використання виховують, розвиваючих та інших прославляють людини управлінсько-педагогічних технологій - НЕ благе побажання кабінетних і не знають життя теоретиків, а державний підхід, справді діловий, єдино здатний принести високі результати і відповідає рівню сучасної цивілізації. Це не виключає необхідності в певних умовах проявляти тверде, вольове, беззаперечна управління.

3. Принцип педагогічно цілеспрямованого управління колективом і через колектив. Управління, діяльність окремих посадових осіб і фахівців не можуть бути оптимізовані в відриві від оптимізації системи сполучних і системоутворюючих зв'язків і механізмів саморегуляції їх поведінки і взаємодії. Для нормального функціонування всього правоохоронного органу необхідно, щоб не тільки окремі фахівці та посадові особи були належним чином підготовлені, але й колектив був згуртований, вихований, навчений, став силою, регулюючої і вдосконалює поведінку своїх членів.

Створення колективу істотно змінює взаємовідносини та впливу по вертикалі управління. «Піраміда» управління по-справжньому міцна і функціонує ефективно, якщо в ній є зустрічні і зливаються воєдино прагнення, бажання, зусилля людей, які виходять не тільки зверху - від керівника, але і знизу - від рядових співробітників, коли вона міцна в кожному елементі, стоїть на міцному фундаменті (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Управлінська піраміда

Р - перший керівник; ЗР - заступник керівника; РП - керівники підрозділів, служб

Відповідальність керівника правоохоронного органу велика, йому дано великі права, але його управлінська діяльність не може зводитися до зосередження управління в одних руках. Це не ефективно в чисто діловому плані, не відповідає соціальної сутності управління, інтересам суспільства і непедагогічно. Педагогічно компетентно управляти - означає включати в управління:

а) усіх посадових осіб, чиї функціональні обов'язки передбачають вирішення управлінських завдань в певних рамках;

б) громадські формування, створювані спеціально для допомоги керівнику та іншим посадовим особам у вдосконаленні якоїсь сфери життя правоохоронного органу; в) окремих рядових працівників (для допомоги керівнику в якихось питаннях управління, при підготовці рішень, обговоренні варіантів і способів його виконання та ін.) Треба створювати таку систему управління, в якій кожна ланка могло б проявляти ініціативу і зацікавленість у вирішенні спільних, довготривалих завдань. По суті, доцільно створення системного управлінського комплексу, основу якого складає згуртований і дружний колектив, що вносить в управління елементи саморегуляції поведінки своїх членів. Такий підхід до організації управління підвищує його ефективність, знімає напруженість відносин «верхів» і «низів», Духовно зближує їх, сприяє розвитку управлінського співробітництва, дій в дусі єдиної відповідальності, обов'язку і колективізму. Він перетворює особовий склад на активного співучасника встановлення організаційного порядку і досягнення цілей, що стоять перед правоохоронним органом.

 4. Принцип педагогічної технологічності (педагогизации) повсякденній управлінській діяльності, правоохоронної діяльності та організаційної середовища в правоохоронному органі. Помилково вельми поширене уявлення, що навчати і виховувати особовий склад треба і можна тільки на спеціально організованих заходах. Великий потенціал педагогічного впливу закладений в повсякденних особливостях усього життя правоохоронного органу та поточного управління нею. Сила його підвищується і у зв'язку з безперервністю їх, на відміну від спеціальних виховних та навчальних заходів, що проводяться епізодично. Особам, що здійснюють управління, треба використовувати всі можливості педагогічного впливу на співробітників, робити це постійно і вміло. 

 Практично немає «чисто» адміністративних, управлінських, соціологічних, педагогічних та інших методів управління. Кожен може бути віднесений до одного з них лише по переважним ознаками. Наприклад, інструктаж чергової зміни залишиться переважно службовим заходом, якщо керівник дотримується лише службових правил. Але він може стати і педагогічним дією, якщо проводить його бачить прихований педагогічний потенціал і вміло використовує його. Навіть найкращий педагогічний метод нічого не дасть, якщо використовує його не може педагогічно-технологічно реалізувати його на практиці. Важливо: угледіти можливість педагогічного впливу в даний час і в даному місці, визначити особливості досягнення певного педагогічного результату, поставити перед собою завдання його досягнення, продумати і обрати способи його досягнення (ефективні виховують, навчальні та розвиваючі прийоми), продумати порядок використання, реалізувати намічене , цілеспрямовано прагнучи до досягнення бажаного педагогічного результату. 

 Значна частина поточного управління витрачається на індивідуальні контакти керівника з підлеглими, в яких створюються унікальні умови для адресних, систематичних та ефективних педагогічних впливів на кожного. Люди різні, і спроби впливати на їх життя і діяльність тільки, скажімо, адміністративними методами приречені на невдачу. Вони не просто об'єкти, а й суб'єкти самоврядування, бо їх поведінка, незважаючи на управлінські впливи, багато в чому залежить від індивідуальних особливостей власної свідомості, інтересів, бажань, знань. звичок та ін Кожен співробітник, залежно від своїх педагогічних особливостей (освіченості, навченості, вихованості, розвиненості), - джерело міцності або дезорганізують впливів у системі, з чим не може не рахуватися керівник. 

 Очевидно, що педагогічний підхід до управління правоохоронними органами завжди, а в сучасних умовах особливо, виступає обов'язковою умовою його ефективності та відповідності вимогам суспільства. Педагогіка управління розпорядженні можливості для забезпечення такого управління. Викладені принципи характеризують організаційно-діяльнісної концепцію управленія198. 

 Інформація, релевантна "Управлінсько-педагогічні принципи"

1. 5.3. Адаптація молодих фахівців
     управлінської, конструкторської та ін.). У цьому зв'язку кардинального поліпшення потребує відбір на навчання найбільш підготовленої частини робочої молоді організації на відповідні професії на основі розвитку і вдосконалення довготривалих форм професійної орієнтації, виявлення найбільш дос-Тойн претендентів для вступу до вищих навчальних закладів. З метою практичного закріплення
   
2. 1.1 ЕКОНОМІКА І УПРАВЛІННЯ освітніх організацій ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМОЮ
     управлінських завдань по діяльності ВНЗ можна представити у вигляді об'ємної піраміди. Її рівні - це тимчасові групи завдань, а вертикальні шари - це функціональні області управління. В якості рівнів управління виділяються: концептуальні рішення, стратегічні завдання управління, тактичні завдання управління, оперативне управління. Концептуальні завдання управління включають вироблення
   
3. 1.2 ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
     управлінські впливи, що виробляються самою організацією. Цей же оператор містить ряд параметрів, що позначають зовнішні впливи, що задають (нормативи): цілі функціонування організації; невідомі фактори; вихідні параметри організації, що характеризують якість її функціонування. Узагальнена модель системи оцінки якості освіти, наприклад, групи студентів по одній з дисциплін,
   
4. 1.3 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
     управлінських структур. Експертний Комітет регулярно збирає інформацію про діяльність вищих навчальних закладів і щорічно направляє Президентові звіт про свою роботу і про стан справ у сфері вищої школи. Важливо те, що у Франції результати університетських перевірок і оцінок широко публікуються і дають можливість не тільки державі, а й суспільству судити про академічному рівні того чи іншого
   
5. 2.4 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ЯКОСТІ ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
     управлінська); підвищення іміджу організації, що виражається у відповідальності учнів (різних рівнів) і викладачів за результати своєї роботи; зростання довіри споживачів до випускників організації; формування реалізації економічних механізмів розвитку системи освіти в регіоні, поліпшення економічного становища співробітників всіх рівнів; реорганізації системи управління
   
6. 8. ОРГАНІЗАЦІЯ І УПРАВЛІННЯ педагогічного процесу
     управлінська. Дані концепції розкривають специфіку дидактичного відносини «викладання - вчення» на рівні певного підходу, ідеї, принципу. І. Ф. Харламов. Педагогіка. Розглядаються як загальні закономірності, притаманні вихованню в цілому, так і специфічні закономірності навчання, до яких відносяться наступні: науковість; проблемність; наочність; активність і свідомість
   
7. 10. УПРАВЛІННЯ освітньої системи
     управлінських органів у школі: колективного управління школою; посадових осіб школи; управлінських органів різних громадських організацій. Визначено основні принципи керівної діяльності. Розписані функціональні обов'язки керівних шкільних органів. Розкривається сутність організації та контролю за якістю навчально-виховної роботи. С.А. Смирнов. Педагогіка. Педагогічні
   
8. Соціокультурні передумови МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
     управлінська функція, яка реалізується в двох напрямках: - участь вчителі у визначенні освітньої політики на двох рівнях: на рівні школи - при проектуванні освітньої програми; на рівні місцевого співтовариства, країни - при участі в суспільно-педагогічних дискусіях з актуальних проблем сучасної школи та освіти ; - координація діяльності суб'єктів
   
9. ВЗАЄМОДІЯ В ВІДКРИТОЇ ШКОЛІ
     управлінських і педагогічних кадрів, розширення їх кругозору, підготовка до вирішення завдань інноваційного характеру. У змісті взаємодії школи з соціальними суб'єктами можна виділити три групи розв'язуваних завдань: збереження певних культурних традицій - культурологічна спрямованість змісту шкільного компонента. Акцент у взаємодії робиться на спільну
   
10. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ШКІЛ ОСВІТНЬОГО ОКРУГУ
      управлінських кадрів (звичай), що організують навчально-дослідну діяльність навчаються. У відповідності з конкретними умовами і можливостями програма може бути адаптована або видозмінена. Програма підвищення кваліфікації будується виходячи з проблем конкретного вчителя, з опорою на його ініціативу. Обов'язковою умовою підвищення кваліфікації вчителя на робочому місці є
    
11. САМООСВІТА ВЧИТЕЛЯ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЙ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
      управлінський, освітній або виховний);-яку систему (наприклад, систему різнорівневих домашніх завдань, систему діагностики) і т. д. Таблиця 4.4 Візитна картка методичної теми Прізвище, ім'я, по батькові Проблема, яку я намагаюся вирішити в процесі роботи над методичною темою Для вирішення цієї проблеми я буду розробляти Моя методична тема буде називатися
    
12. § 2. Форсування соціалістичного будівництва і його політичні наслідки
      управлінської системи і пропонували відмовитися від надзвичайних заходів, підвищити ціни на хліб, розвивати кооперативний рух, враховувати реальні можливості селянського господарства і психологію селянина. Однак цей варіант не був прийнятий, а його прихильники згодом були відсторонені від керівництва. З кінця 1929 р. був узятий курс на форсування соціалістичної перебудови села,
    
13. 1.2. СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕНЕДЖЕРА, ЇЇ СТРУКТУРА І КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ
      управлінської діяльності, організації виховно-педагогиче-ського процесу, самовдосконаленні. Інваріантна функція детермінує просування людини до власних вершин розвитку та самореалізації. Головною сферою прояву його феноменальних можливостей є професія, в процесі якої здійснюється участь у всіх сторонах праці. Отже, пріоритетною сферою для
    
14. 2.1. ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ
      управлінських ігор викладачі відзначають високий вплив цих коштів на становлення загальної професійної компетентності, в тому числі і професійно-педагогічної. Деякими викладачами іспити з дисциплін проводяться у формі гри. Задум повідомляється заздалегідь. Протягом семестру проводяться консультації, на яких пояснюється зміст і сценарій гри. Зміст ситуації
    
15. 2.2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕНЕРОВ
      управлінської діяльності, про можливості застосування педагогічних знань в їх майбутньої професійної діяльності, а також про основні принципи ведення дискусії. Однак, мотиви досягнення і афіліації були актуалізовані не у всіх студентів, що послужило орієнтиром у подальшій роботі. Поряд з аналізом поставлених на початку етапу завдань, діагностика показала й інші зміни вихідного
    
16. 3.5. Рефлексивно-перцептивні здібності вчителя до проектування ситуацій міжособистісної взаємодії, що сприяють гуманізації соціально-освітнього середовища
      управлінські завдання, пов'язані з включенням суб'єктів у процес особистісно-значущої взаємодії; рефлексивно-аналітичні завдання, що встановлюють інтелектуально-особистісний ефект полісуб'єктний взаємодії. Всі ці завдання, що мають різний рівень узагальненості, відносяться до деякого Надситуативно рівню - в тому сенсі, що вони вирішуються не в якійсь одній окремо взятій
    
17. Список літератури 1.
      управлінських рішень. - М.: Юрист, 1998. 151. Качанов Ю.Л., Шматко Н. А. Семантичні простору соціальної ідентичності / / Соціальна ідентифікація особи. - М., 1993. 152. Кашапов М.М. Психологія педагогічного мислення. - СПб.: Алетейя, 2000. 153. Кедров Б.М. Класифікація наук. Прогноз К. Маркса про науку майбутнього. - М.: Думка, 1985. 154. Кларін М.В. Інновації у світовій
    
18. 1.4. Соціальна робота як Соціогуманістичний діяльність
      управлінського впливу в системі соціальної роботи, націлюючи її на забезпечення можливості оперативного та ефективного вирішення проблем кожного клієнта. Проходження фахівців взаємопов'язаним принципам соціальної робо-ти забезпечує оптимальне співвідношення між змістом соціальних проблем та результатами їх рішення і легітимність соціальної роботи як особливого,
    
19. 2.3. Цільові та нормативні підстави взаємодій в соціальній роботі
      управлінських структур і т.д. (55. С. 60). За допомогою ресурсів відбуваються доцільні дії, перш за все, на мікрорівні діяльності, в конкретних ситуаціях соціальної роботи. Вони дозволяють людям успішно адаптуватися в зовнішньому середовищі. Поняття «людина в ситуації соціальної роботи» сходить до її психодинамической моделі (Ф.Холліс, Г.Берлер тощо) і визначає стан людей,