6 (VI)

Отже, ми сказали, що щастя - це не склад, [або стан, душі], бо тоді воно було б і у того, хто проспав все життя, хто живе, як рослина, або у зг, того, хто зазнав найбільші несчастья38. Якщо ж ее таке не годиться, але, швидше, щастя слід відно-шсь сить до діяльності, як і було сказано в попередніх [міркуваннях], причому з діяльностей одні необхідні і заслуговують обрання заради інших, а другі заслуговують його самі але собі, то ясно, що щастя слід вважати однією з діяльностей, які заслуговують обрання самі по собі, і не однією з 5 тих, що існують заради чогось іншого; щастя адже потреби ні в чому не має, по тяжіє себе39.

Самі ж по собі заслуговують обрання ті діяльності, в яких нічого крім [самої] діяльності не шукають. Саме такими вважаються вчинки згідно чесноти, бо вчинення прекрасних і добропорядних [вчинків] відноситься до заслуговує обрання заради себе самого.

Такими є і розваги, що доставляють задоволення, тому що їх обирають не заради інших ю [благ]: від них адже, швидше, буває шкода, а не користь,, [бо через Піх] не приділяють уваги своєму тілу і майну, До такого роду проведення часу при-бігають більшість тих, кого шанують щасливими, Зі тирани тому високо ставлять дотепних при по-J5 Добнєв проводження часу; справа в тому, що в усьому, до чого буває тяга у тиранів , такі люди вміють зробити себе джерелом задоволень, а в таких людях тирани потребують.

Тому ці розваги і вважаються ознаками щастя, що в них проводять своє дозвілля государі; але подібні [щасливці] недоводять, напевно, [що щастя-це розвага], адже від володіння владою государя не залежить ні чеснота, ні розум, а саме вони - джерела добропорядних діяльностей; і ес-20 чи, не маючи смаку до задоволення чистому та гідного свободнорожденного, вдаються до задоволень тілесним, то через це не слід думати, ніби ці задоволення переважні; діти адже теж упевнені, що найкраще це те, що цінується між ними.

Так що цілком розумно, щоб різні речі каза-25 лись цінними дітям і мужам, поганим і добрим. Разом з тим, як говорилося вже неоднократно40, і цінним є і приносить задоволення [у власному розумінні слова] то, що таке для добропорядного, бо для кожного найбільш краща діяльність відповідно до його власним складом і для добропорядного тим самим така діяльність, згідна чесноти .

Отже, не в розвагах полягає щастя, адже це навіть безглуздо, щоб цілі була розвага і щоб людина все життя працював і Терло співав біди заради розваг (toy paidzein). Адже, так сказати, заради іншого ми обираємо все, за винятком щастя, бо щастя і є мета. А доброчесна старанність (spoydadzein) і праця заради розваг здаються дурними і аж надто ребячливость (paidi-kon); зате розважатися для того, щоб старатися в добропорядних [справах] (spoydadzei), - - по Анахар-сісу, це вважається правильним, тому що розважити-85 ня нагадує відпочинок, а, не будучи в змозі трудитися безперервно, люди потребують отдихе41.

Н77а Відпочинок, таким чином, - не мета, тому що він існує заради діяльності.

Далі, вважається, що щасливе життя - це життя по доброчесності, а така жізпь сполучена з добропорядним ретельністю (spoyde) і складається не в розважити-ішях. І ми стверджуємо, що старанність і добропорядність (ta spoydaia) краще потех з розвагами і що діяльність кращої частини душі або кращого людини завжди більш добропорядна і старанна. А діяльність найкращого вище і тим самим більш здатна приносити щастя.

Перший-ліпший, в тому числі раб, споживуть. Тілесні задоволення, напевно, нітрохи не гірше самого доброчесного. Але частку в щастя ніхто ие припише рабу, якщо пе припише й участь у жізні42. Адже щастя полягає не в такому времяпрепровождении, але в деятельностях згідно чесноти, як то і було сказано прежде43.

7 (VII). Якщо ж щастя-це діяльність, згідна чесноти, то, звичайно, - найвищою, а така, мабуть, чеснота найвищій частині душі44. Будь то розум, чи щось ще, що від природи, як вважається, начальствує і веде і має назаднє (ennoian ekhei) про прекрасних і божественних [предметах], будучи чи то саме божественним, чи то самої божественної частиною в нас, - у Принаймні, діяльність цього по внутрішньо властивою йому чесноти і буде досконалим, [повним і завершеним], щастям.

Вже було сказано, що це - споглядальна (theo-retike) діяльність, що, ймовірно, представляється узгодженим з попередніми міркуваннями і з істіной45. Дійсно, ця діяльність є вищою, так як і розум - вища в нас, а з предметів пізнання вищі ті, з якими має справу розум. Крім того, вона найбільш безперервна, тому що безперервно споглядати ми швидше здатні, ніж безперервно робити будь-яке інше справу.

Ми думаємо також, що на щастя повинно бути наточити задоволення, а між тим нз діяльностей, згідних чесноти, та, що сообразна мудрості, згідно визнана доставляє найбільше задоволення. У всякому разі, прийнято вважати, що філософія, [або любомудрие], містить в собі задоволення, дивовижні за чистотою і неколебимости, II, зрозуміло, що володіє зпаніем проводити час в [спогляданні] доставляє більше задоволення, ніж тим, хто знання іщет46. Та й так звана самодостатність передусім пов'язана з споглядальної

діяльністю, бо в речах, необхідних для існування, потребує і мудрий, і справедливий, я s0 інші, але якщо цим достатньо забезпечені, то справедливому потрібні ще і ті, на кого звернуться і разом з ким будуть відбуватися його справедливі справи (подібним чином йде справа і з розсудливим, і з мужнім, і з будь-яким іншим доброчесним людиною); мудрий же і сам по собі здатний займатися спогляданням, причому тим більше, ніж він мудріший. Напевно, краще [йому] мати сподвижників, але він іі77ь все одно більше всіх самодостаточен47.

Далі, одну цю діяльність, мабуть, люблять в ім'я неї самої, бо від неї нічого не буває, крім здійснення споглядання (para to theoresai), в той час як від діяльностей, які перебували у вчинках, ми в тій чи пной ступеня залишаємо за собою щось крім самого поступка48.

Далі, вважається, що щастя укладено в дозвіллі, 5 адже ми позбавляємося дозвілля, щоб мати дозвілля, і війну ведемо, щоб жити в світі.

Отже, оскільки з вчинків згідно чесноти державні та військові видаються красою і величчю, але самі позбавляють дозвілля і ставлять перед собою певні цілі, а пе обираються в ім'я них самих, і оскільки, з іншого боку, вважається, що діяльність розуму як споглядальна відрізняється со-20 средоточенностио (spoydei) і крім себе самої не ставить ніяких цілей, та до того ж дає властиве їй задоволення {яке, в свою чергу, сприяє

діяльності); оскільки, нарешті, самодостатність, наявність дозвілля (to skholastikon) і невтомність (наскільки це можливо для людини) і все інше, що визнають за блаженним,-все це явно має місце при даній діяльності, остільки вона і буде повним [і досконалим ] щастям людини, якщо ох-25 вативает повну тривалість життя, бо при щастя не буває нічого неповного.

Подібна життя буде, мабуть, вища за ту, що відповідає людині, бо так він буде жити не в силу того, що він людина, а тому, що в ньому присутня щось божественне, і, наскільки відрізняється ця божественна частина від людини як складеного з різних частин, настільки відрізняється і діяльність, з нею пов'язана, від діяльності, пов'язаної з. [будь] другий чеснотою. І якщо розум у порівнянні 30 з людиною божествен, то й життя, підпорядкована розуму, божественна в порівнянні з людською жізнью49.

Ні, не потрібно [слідувати] умовлянь «людині розуміти (phronein) людське» і «смертному - смертне», навпаки, наскільки можливо, треба підноситися до безсмертя (athanatidzein) і робити все заради життя (pros to dz6n), відповідає найвищому в самому себе50; право, якщо за обсягом це мала частина, ц78а то за силою та цінності вона все далеко перевершує.

Мабуть, сам [людей] і буде цією частиною його, якщо вона є головною і найкращою [його частиною] 51. А тому було б безглуздо віддавати перевагу не життя самого себе, а [чогось] іншого [в собі].

Сказане нами рапее52 підійде і до теперішнього 5 нагоди: що за природою притаманне кожному, то для кожного найвище і доставляє найвище задоволення; а значить, людині властива життя, підпорядкована розуму, як тільки людина і є в першу чергу розум. Отже, ця жізпь найщасливіша.

Інформація, релевантна " 6 (VI) "