8 (VIII).

дотримуючись пристойне кожному; все це явно людські справи. Вважається, однак, що деякі пристрасті ІБ бувають у нас від тіла і доброчесність вдачі у багатьох відношеннях тісно пов'язана з пристрастями (pathesin).

Далі, розсудливість сполучена з чеснотою вдачі, а остання, в свою чергу, з розсудливістю, коли незабаром принципи рассудітельпості узгоджуються з моральними чеснотами, а правильність в моральних чеснотах узгоджується з розсудливістю. Оскільки ж нравствепная доброчинець-20 тель і розсудливість мають справу з пристрастями, вони належать, мабуть, складеним з різних частей53; але чесноти того, що складено з різних частин, - це людські чесноти, а звідси випливає, що і життя за цими чеснотам, і щастя - людські. Навпаки, чеснота розуму відділена від тіла і пристрастей. Сказаного достатньо, бо більш докладний розбір виходить за межі поставленої перед нами [задачі].

Мабуть, і в зовнішньому оснащенні [щастя від чесноти розуму] потребуватиме мало або, [у всякому 25 випадку], менше, ніж [щастя від моральної доброчесності]. І нехай потреба в речах необхідних в тому і іншому випадку буде [вважатися] рівний, хоча державний муж і більше піклується про тіло і тому подібному, адже різниця тут буде невелика, значна вона буде з точки зору діяльностей.

Справді, у щедрого буде потреба в грошах на so щедрі вчинки, і у правосудного - для відплати (бо бажання не явні, і люди неправосудні прикидаються, ніби теж бажають робити справедливі справи), а у мужнього буде потреба в силі (dynamis), якщо оп дійсно виконує щось що відноситься до його чесноти, і [навіть] у розсудливого - у можливості [поводитися так чи інакше]; як ще з'ясується, чи такий дана людина, або він один з інших? 54

35 Сперечаються і про те , що найголовніше в чесноти: свідомий вибір або [самі] вчинки, раз вже вона зави-І78ь сит від того й іншого. Ясно, що [поняття] досконалості (to teleion) вимагало б того й іншого разом; при цьому для вчинків потрібно багато чого , і, чим вони величественней і прекрасніше, тим більше. Тому ж, хто споглядає, ні в чому подібному немає потреби, у всякому

випадку для даної діяльності, навпаки, це навіть, так би мовити, перешкоди , для споглядання, по крайней 5 мере, це так; але в тій мірі, в якій споглядає є людиною і живе спільно з кимось, він вважає за краще здійснювати вчинки, згідні також і [моральної] чесноти, а значить, у нього буде потреба в подібних, [названих вище речах], щоб існувати як людина.

Що вчинене щастя - це якась споглядальна діяльність, стане, напевно, очевидно також з нижченаведеного. Справді, блаженними і щасливими ми представляємо собі в першу чергу богів. Які ж вчинки потрібно їм приписати? Мо-ю жет бути, правосудні? Але хіба боги не здадуться смішними при укладанні угод, повернення вкладів і при всіх подібних справах? Тоді, може бути, представити їх мужніми, стійкими в небезпеки і йдуть на ризик, тому що це прекрасно? Л може бути, щедрими? Однак кому стануть вони давати? Та й безглуздо, якщо у них буде монета або що-м то в цьому роді. А розсудливі вчинки, у чому б вони могли складатися? Хіба ж не принизлива для богів похвала за те, що у них немає поганих потягів? Якщо перебрати всі, то виявиться, що всі мізерно і негідно богів. І проте всі уявляють собі богів живими, а значить, і діяльними. Чи не знятий ж вони, справді, немов Ендіміон? 55 20

Але якщо у живого відняти вчинки і, більше того, якщо отпять творчість, що тоді залишається, крім споглядання? Отже, діяльність бога, що відрізняється винятковим блаженством, буде споглядальної, і таким чином, з людських діяльно-стей та, що найбільше споріднена цієї, приносить найбільше щастя.

Доказ цього та й в тому, що інші [живі істоти], будучи повністю позбавлені такої діяль-25 ності, не мають частки в щастя.

Отже, для богів вся взагалі життя блаженна, а для людей - лише настільки, наскільки присутній в ній якусь подобу такої діяльності. З інших ж живих істот ні ОДПО не буває щасливо, оскільки вони ніяк не причетні спогляданню.

Таким чином, наскільки поширюється споглядання, настільки і щастя, і в кому більшою мірою зо

присутній [здатність] споглядати, в тому-і [здатність] бути щасливим, причому не від привхідних обставин, але від [самого] споглядання, бо воно цінне саме по собі. Так що щастя буде видом споглядання.

9. Буде, однак, потреба і в зовнішніх сприятливих обставин, якщо йдеться про людину. Адже природа людини не самодостатня, щоб [можна було] займатися [тільки] спогляданням, по Я5 потрібно ще, щоб тіло було здорово , щоб була пі-117Уа ща та інший догляд. Проте не слід все-таки думати, що, хто буде щасливий, потребуватиме багато в чому і великому, хоча і неможливо бути блажеп-ним без зовнішніх благ. Дійсно, [наша] самодостатність і те, як ми чинимо, не залежить від надлишку, і, не будучи владикою (arkhon) землі і мо-5 ря, можна здійснювати прекрасні вчинки. Навіть між людьми середніми знайдеться хтось, хто здатний поступати згідно чесноти. Це можна бачити з усією ясністю: на загальну думку, приватні особи (idiotai) роблять добрі вчинки не гірше, але навіть краще государів. І досить, щоб малося стільки благ, [скільки у звичайного, середнього людини], бо щаслива буде життя у зайнятого діяльністю згідною чесноти, to І Солон, напевно, вдало зображав щасливих, кажучи, що це люди середньо забезпечені зовнішніми благами, які вчинили, на його думку, паіпрекрасней-рілі вчинки і прожили життя благоразумно56: справді, у володіють середнім достатком є можливість здійснювати вчинки, які повинно.

Схоже, і Анаксагор уявляв собі щасливого 15 не багатій і не государем, коли сказав, що не здивувався б, якщо б більшості небудь [щасливець] здався странним57. [Більшість] адже судить за зовнішніми благ, такі тільки й відчуваючи.

Отже, думки мудреців, як здається, узгоджуються з нашими міркуваннями. Така згода вселяє, звичайно, відоме довіру, але про істину у зв'язку з вчинками судять по справах і з [самого] способу жит-20 ні, бо головне полягає тут. Отже, нам слід подивитися на висловлені раніше [судження] стосовно справ і способу життя, і, якщо вони злагоди-потикаються зі справами, слід їх прийняти, а якщо суперечать, слід представити їх [діалектичними] рассужденіямі58.

Хто проявляє себе в діяльності розуму (ho kata noyn energOn) і шанує розум, мабуть, влаштований найкращим чином і більше всіх люб'язний богам. Бо якщо боги , як прийнято вважати, приділяють якесь ува-25 ня людських справ, то було б цілком назадній, якби боги насолоджувалися найкращим і для них спорідненим (а це, мабуть, розум) і якби віддавали добром тим людям, хто найбільше його любить і цінує, за те, що вони уважні до люб'язного (ta phila) богам і чинять правильно і прекрасно59. Ні сомпепія, що все це в першу чергу мається зо у мудреця. А значить, він усіх люб'язний богам. Опже, мабуть, і найщасливіший, так що і в цьому сенсі мудрець виходить щасливцем по перевазі.

Інформація, релевантна "8 (VIII)."

1. Розділ VIII.
   Розділ
   
2. Розділ VIII
   Розділ
   
3. Глава VIII Правотворчество
   Глава VIII
   
4. ТЕМА 9 Візантія в VIII-X ст.
   ТЕМА 9 Візантія в VIII-X
   
5. ГЛАВА VIII Розділ I
   ГЛАВА VIII Розділ
   
6. Тема VIII. РУСЬ НА РОЗДОРІЖЖІ
   Тема VIII. РУСЬ НА
   
7. Розділ VIII. управління багатоквартирними будинками
   Розділ VIII. управління багатоквартирним
   
8. Розділ VIII. Злочини у сфері економіки
   Розділ VIII. Злочини у сфері
   
9. ГЛАВА VIII. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА: ПАРЛАМЕНТ
   ГЛАВА VIII. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА:
   
10. Розділ VIII. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ І ДОГОВОРИ
    Розділ VIII. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ І
    
11. Глава VIII. Банківські операції та угоди кредитної організації
    Глава VIII. Банківські операції та угоди кредитної