12 (XII).

Але якщо похвала пов'язана з такими речами, тоді ясно, що найкращим речам пристав не похвала, але щось більше й краще, як ми то і бачимо, адже богів, а з чоловіків самих божественних ми вважаємо бла - 25 женнимп і щасливими, [але не гідними похвал]. Точно так само і з благами. Адже ніхто не хвалить щастя так, як правосуддя, але, бачачи в ньому щось більш божественне і краще, шанують його блаженством.

Мабуть, і Евдокс вдало захищав домагання задоволення на вищу нагороду. Справа в тому, що у відсутності похвал задоволенню, хоча воно відноситься до благ, оп вбачав вказівка на те, що воно ви-зо ше похвал, а такими є божество і вище благо: з ними адже співвідноситься все остальное68.

Таким чином, хвала личить чесноти, бо завдяки останній люди здійснюють прекрасні [вчинки], а прославлення личать плодам праць, як тілесних, так і духовних. Але знати тонкощі в цих 35 питаннях властиво, ймовірно, тим, хто потрудився 1102а над прославлення. Нам же зі сказаного ясно, що щастя належить до речей [високо] цінованим і досконалим. Це так, повинно бути, ще тому, що [щастя]-це початок в тому сенсі, що всі [ми] заради нього робимо все інше, а [таке] початок і причину благ ми вважаємо чимось цінованим і божественним.

13 травня (ХШ). Оскільки щастя-це якась діяльність душі в повноті чесноти, потрібно, мабуть, докладно розглянути чесноти; так ми, ймовірно, краще зможемо зрозуміти (theOresaimen) все пов'язане з щастям.

Справжній державний муж (politikos) теж, здається, найбільше намагається про чесноти, бо він 10 хоче робити громадян доброчесними й законослухняними. Зразок таких [державних людей] ми маємо на законодавцях критян і лакедемонян та інших, їм подібних, якщо такі були. Коль скоро розгляд цього питання відноситься до науки про державу, [т. е. до політики], то, очевидно, наші пошуки йдуть [шляхом], обраним на самому початку.

Тим часом людською чеснотою ми називаємо доброчесність не тіла, але душі, і щастям ми називаємо [теж] діяльність душі. Якщо це так, ясно, що державному людині потрібно у відомому сенсі знати те, що відноситься до душі, точно так, 20 як, намірившись лікувати очі, [потрібно знати] все тіло, причому в першому випадку це настільки ж важ-пее, наскільки політика, [або наука про державу],

цінніше і вище лікування. А видатні лікарі багато займаються пізнанням тела69. Так що і державному мужу слід вивчати пов'язане з душею, причому вивчати заради своїх власних [цілей] і в тій мірі, в якій це потреба ДЛЯ досліджуваних ВОП-25 росів, бо з точки зору [завдань], що стоять перед ним, далекосяжні уточнення , ймовірно, занадто трудомісткі.

Дещо про душу задовільно викладається також і в творах поза нашого круга70, так що ними слід скористатися, скажімо, [що міститься там думкою, що] одна частина душі не володіє судженням (alogon), а інша ним володіє (logon ekhon). Розмежовані вони, подібно частинам тіла і всьому, що має зе частини, або ж їх дві тільки понятійно (toi logoi), а за природою вони нероздільні, як опуклість і увігнутість окружності, - для справжнього дослідження це не має ніякого значення. Одна частина того, що позбавлене судження, мабуть, загальна [для всього живого], тобто рослинна (to phytikon), - під цим я маю на увазі причину засвоєння їжі і зростання - таку здатність (dynamis) душі можна вважати в усьому , що 1102ь засвоює їжу, у тому числі в зародках, причому це та ж сама здатність, що і в дорослих [істотах]; це ж більш розумно, ніж думати в останньому випадку якусь іншу [здатність до того ж самого].

Отже, «доброчесність» цієї здатності здається загальної, а не тільки людської; справді, прийнято вважати, що ця частина душі і ця здатність діють головним чином під час сну, між тим імен-5 але у сні менш за все можна виявити доброчесного і порочного людини (тому й кажуть, мовляв, полжіз-пі щасливі не відрізняються від злощасних, і це цілком зрозуміло, бо сон - бездіяльність душі в тому сенсі, в якому її можна називати «добропорядної» і «дурний»), якщо тільки не брати в розрахунок якихось рухів, які можуть злегка зачіпати душу, від чого сновидіння у добрих людей бувають промінь-10 ше, ніж у звичайних. Однак і про це досить, і частина душі, засвоює пнщу (to threptikon), слід залишити осторонь, оскільки за своєю природою вона не має частки в людської чесноти.

Але, повинно бути, існує і якесь інше єство (physis) душі, яке, будучи позбавлене судження, все ж якось йому нрічастно (metekhoysa logoy).

Таким чином, частина душі, позбавлена судження, теж представляється двоскладової. Одна частина - рослинна - ні в якому відношенні не бере участі в зо судженні, інша - підвладна потягу і взагалі прагне (epithymetikon kai holes orektikon) - в якомусь сенсі йому причетна остільки, оскільки вона слухняна думці і кориться йому. Так, коли ми говоримо: «мається судження батька і друзів», ми маємо на увазі ставлення, але не те, яке буває в математіке71. Що позбавлена судження частина душі в якомусь сенсі підпорядковується судженню, нам дають поз а зрозуміти напоумлення і всякого роду звинувачення і заохочення. А якщо потрібно визнати, що ця частина душі володіє судженням, тоді двоскладовою буде частина, що володіє судженням, тобто, з одного боку, вона [володіє їм] у власному розумінні і сама по собі, а з іншого - це щось, слухається [судження, як дитина] батька, Враховуючи це розходження, підрозділяють і чесноти, бо одні чесноти ми називаємо розумовими (dianoetikai), а інші - моральними (ethi-kai); мудрість, кмітливість і розсудливість - це розумові чесноти, а щедрість і розсудливість - моральні, бо, розмірковуючи про вдачу, ми не говоримо, що людина мудрий або кмітливий, але говоримо, що він рівний або розумніший. У той же час і мудрого ми хвалимо за [його душевний] склад, а ті склади [душі], які заслуговують похвали, ми називаємо чеснотами.

Інформація, релевантна " 12 (XII). "