Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПравознавство → 
« Попередня Наступна »
А.В. Мазуров. Правознавство. Короткий курс лекцій. МОСКВА.ЮРАЙТ, 2003 - перейти до змісту підручника

16.3. Кримінальне покарання

Кримінальне покарання призначається лише вироком суду. Воно застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає у позбавленні або обмеженні прав і свобод цієї особи. Покарання застосовується з метою відновлення соціальної справедливості, виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів. КК передбачає такі види кримінальних покарань, розташовуючи їх від м'яких до суворих.

- Штраф (ст. 46) Він встановлюється в розмірі від двадцяти п'яти до тисячі мінімальних розмірів оплати праці або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період від двох тижнів до одного року. Розмір штрафу визначається судом з урахуванням тяжкості вчиненого злочину і майнового становища засудженого. У разі злісного ухилення від сплати штрафу він замінюється обов'язковими роботами, виправними роботами або арештом.

- Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 47) полягає в забороні займати посади на державній службі, в органах місцевого самоврядування чи займатися певною професійною або іншою діяльністю на певний термін.

- Позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород (ст. 48). Дане покарання застосовується тільки при здійсненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

- Обов'язкові роботи (ст. 49) полягають у виконанні засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначається органами місцевого самоврядування. Обов'язкові роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. У разі злісного ухилення засудженого від відбування обов'язкових робіт вони замінюються обмеженням волі або арештом. При цьому час, протягом якого засуджений відбував обов'язкові роботи, враховується при визначенні терміну обмеження волі або арешту з розрахунку один день обмеження волі або арешту за вісім годин обов'язкових робіт. Обов'язкові роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до восьми років, жінкам, які досягли 55-річного віку, чоловікам, які досягли 60-річного віку, а також військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом.

- Виправні роботи (ст. 50) встановлюються на строк від двох місяців до двох років і відбуваються за місцем роботи засудженого. Із заробітку засудженого до виправних робіт виробляються відрахування в доход держави в розмірі, встановленому вироком суду, в межах від п'яти до двадцяти відсотків. У разі злісного ухилення від відбування покарання особою, засудженою до виправних робіт, суд може замінити невідбуте покарання обмеженням волі, арештом або позбавленням волі з розрахунку один день обмеження волі за один день виправних робіт, один день арешту - за два дні виправних робіт або один день позбавлення волі - за три дні виправних робіт.

- Обмеження по військовій службі (ст. 51). Воно призначається засудженим військовослужбовцям, які проходять військову службу тільки за контрактом, на термін від трьох місяців до двох років у випадках вчинення злочинів проти військової служби, а також засуджених військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, замість виправних робіт. Дане покарання полягає в тому, що з грошового утримання засудженого до обмеження по військовій службі виробляються відрахування в доход держави в розмірі до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений в

217

8

посади, військовому званні, а строк покарання не зараховується в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

- Конфіскація майна (ст. 52) - це примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені з корисливих мотивів.

- Обмеження волі (ст. 53). Обмеження волі полягає в утриманні засудженого, який досяг до моменту винесення судом вироку 18-річного віку, в спеціальній установі без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду. У разі злісного ухилення від відбування покарання особою, засудженою до обмеження волі, воно замінюється позбавленням волі на термін обмеження волі, призначеного вироком суду. При цьому час відбуття обмеження волі зараховується в строк позбавлення волі з розрахунку один день позбавлення волі за один день обмеження волі. Обмеження волі не призначається особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей віком до восьми років, жінкам, які досягли 55-річного віку, чоловікам, які досягли 60-річного віку, а також військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом.

- Арешт (ст. 54). Арешт полягає в утриманні засудженого в умовах суворої ізоляції від суспільства. На відміну від позбавлення волі він не призначається особам, які не досягли до моменту винесення судом вироку 16-річного віку, а також вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до восьми років. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

- Зміст дисциплінарній військовій частині (ст. 55)

призначається військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом, а також військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом на посадах рядового та сержантського складу, якщо вони на момент винесення судом вироку не відслужили встановленого законом терміну служби за призовом.

- Позбавлення волі на певний строк (ст. 56 КК). Тривалість даного покарання покладена в основу підрозділу злочинів на категорії, що підкреслює його особливу значимість.

Більшістю людей саме позбавлення волі сприймається як дієва міра кримінального покарання, по терміну якого судять про ступінь суспільної небезпеки злочину і особи злочинця.

Позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого від суспільства шляхом направлення його в колонію-поселення, приміщення у виховну колонію, лікувальне виправної установи, виправну колонію загального, суворого або особливого режиму або у в'язницю. Максимальний термін позбавлення волі не може бути більше тридцяти років.

- Довічне позбавлення волі (ст. 57 КК) встановлюється як альтернатива смертної кари за вчинення особливо тяжких злочинів, що посягають на життя, і може призначатися у випадках, коли суд визнає можливим не застосовувати смертну кару. Довічне позбавлення волі не призначається жінкам, а також особам, які вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, і чоловікам, які досягли до моменту винесення судом вироку 65-річного віку.

- Смертна кара (ст. 59). Конституція (ст. 20), прийнята раніше КК, допускає встановлення смертної кари, але передбачає її скасування. Тим часом більшість громадян підтримує застосування даної міри кримінального покарання, оскільки вона може бути встановлена ??тільки за особливо тяжкі злочини, що посягають на життя. КК встановлює в деяких статтях смертну кару, але вже кілька років вироки судів про призначення смертної кари не приводяться у виконання, оскільки відповідно до указу Президента в РФ введено мораторій на її застосування. На практиці страта замінюється позбавленням волі.

Передбачені КК види покарання поділяються на основні та додаткові. Обов'язкові роботи, виправні роботи, обмеження по військовій службі, обмеження волі, арешт, вміст у дисциплінарної військовій частині, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі, страта застосовуються тільки в якості основних видів покарань. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і додаткових видів покарань. Позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород, а також конфіскація майна можуть застосовуватися тільки в ка

8

218

честве додаткових видів покарань (ст. 45 КК). Наприклад, суд може засудити до позбавлення волі з конфіскацією майна.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 16.3. Кримінальне покарання "
  1. 42. Заходи припинення та попереджувальні заходи в адміністративному примусі.
    Кримінальної відповідальності та на забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Заходи адміністративного припинення - це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративного проступку, а в деяких випадках і злочину, спрямоване на недопущення згубних наслідків і на забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення,
  2. Страхування ризику кримінальної економічної діяльності
    кримінального покарання, корумпування державних службовців. Страховий фонд страховика використовується для страхування економічних інтересів, яким надано легальний характер. Страхові компанії під контролем організованої злочинності. 2. Попередження і мінімізація збитку. На ці цілі витрачається переважна частина кримінальних доходів. Кримінальна організація здійснює
  3. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
    Кримінально-правових норм. Кримінально-правова складова присутня тут лише в тій мірі, в якій виконує попереджувальну функцію при неефективності інших заходів. Як зазначає В.В.Лунеев, "... коефіцієнт кореляції між поглибленням соціально-правового контролю та утриманням злочинності на толерантному рівні вище, ніж між соціально-економічним розвитком та рівнем злочинності". Існує
  4. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю в сфері припинення незаконної діяльності організованих злочинних груп.
    Кримінально-караного злочину і ще не засуджені або ж перебувають у стані очікування пред'явлення відповідної обвинувачення; - члени законодавчого органу (або такі виборні посадові особи як мер або губернатор) не підлягає кримінальному переслідуванню. Тільки за цих умов успіх на виборах врятує злочинця від покарання. Альтернативним рішенням може бути перегляд норм
  5. VII. Рекомендована література
    кримінальні покарання у вигляді позбавлення волі ». Від 21 липня 1993р. (Із змінами та доповненнями на 1 липня 1998 року.) Положення про Міністерство юстиції Російської Федерації затверджене указом Президента РФ від 2 серпня 1999р. Указ Президента Російської Федерації від 14 червня 1994р. «Про невідкладні заходи щодо захисту населення від бандитизму та інших проявів організованої
  6. ВСТУП
    кримінальні, в яких забороняється вчинення суспільно небезпечних діянь, що посягають на охоронювані кримінальним правом суспільні відносини. Держава, забороняючи під страхом кримінального покарання вчинення зазначених діянь, ставить своєю заду-1 Див Ф. Енгельс. Анти-Дюрінг, 1966, стор 112. чий впливати на поведінку людей в напрямку, відповідному інтересам суспільства. При цьому
  7. § з. Суб'єктивна сторона злочину - найважливіший структурний елемент суспільної небезпеки злочинного діяння
    кримінально-правова наука твердо стоїть на тій точці зору, що вина тісно пов'язана з суспільною небезпекою. Заперечення такого зв'язку вело б до порушення соціалістичної законності, так як допускало б об'єктивне зобов'язання. Вина означає не тільки свідомість особою фактичних обставин, а й свідомість суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння. Закон, забороняючи вчинення певних
  8. § 1. Критерій підвищеного ступеня суспільної небезпеки
    кримінальне право, представляють підвищену ступінь суспільної небезпеки, вони отримують найменування злочинів, а заходом боротьби з ними є найбільш гостра форма державного примусу-кримінальне покарання. У зв'язку з цим, використовуючи формулу К-Маркса, який бачив у покаранні «... засіб самозахисту суспільства проти порушень умов його існування ...» ', можна прийти до висновку, що тієї
  9.  § 2. Критерій наявності необхідних умов для реалізації принципу невідворотності покарання
      кримінальним правом, держава ставить перед спеціальними органами та кримінальним судочинством в цілому задачу швидкого і повного розкриття злочинів і викриття винних, з тим щоб кожен, що скоїв злочин, був підданий справедливому покаранню (ст. 2 КПК України). За допомогою реалізації принципів невідворотності та індивідуалізації покарання досягається нерозривний зв'язок між
  10.  § 4. Критерії встановлення кримінальної караності і поняття кримінальної протиправності
      кримінального права зазвичай вказується на чотири ознаки: 1) суспільну небезпеку; 2) протиправність; 3) винність; 4) караність. У деяких підручниках, поряд із зазначеними ознаками, називається ще п'ятий - аморальность2. Однак при уважно-1 Це відноситься, головним чином, до дисертаційним дослід ваниям, присвяченим окремим складам, передбачених відповід ветствующими статтями