3.4.5. Росія і Молдавія

Російсько-молдавські відносини дуже складні і суперечливі. Зараз питання стоїть так: чи буде Росія в південних регіонах Європи, в першу чергу в Молдові, реальним суб'єктом геополітичних відносин чи ні? У першому варіанті вона залишиться в Молдавії (у Придністров'ї) як держава, чиї інтереси на пострадянському просторі не піддають сумніву європейські країни, які поки ще дотримуються основних положень, прийнятих в Ялті і Потсдамі в 1945 р. У другому випадку Росія йде з регіону, а її місце займають сили блоку НАТО, який

166

нестримно прагне на Схід. Для того щоб залишитися активним суб'єктом геополітики в Молдавії, Москві необхідно розробити і підписати з Кишиневом довгостроковий договір, що охоплює усі сфери суспільного життя: економічної, політичної, соціальної, духовної, а не тільки обмежуючись поставкою молдавських вин на прилавки Росії. У цьому документі повинні бути передбачені всі варіанти міждержавних відносин, має бути розроблений конкретний план дій по врегулюванню відносин між Кишиневом і Тирасполем.

У невизнаній Придністровській Республіці живе близько 80 тис. громадян Росії. Віддавати їх Молдавії - це робити хід проти себе. Для того щоб жителі Придністров'я були спокійні за своє майбутнє, необхідно чітко прописати в договорі правові основи знаходження в регіоні російських сил стабільності і миру. І тут не повинні прийматися на віру усні заяви політичних лідерів Молдови.

Російським політикам, особливо ліберал-реформаторам, не можна забувати, що багато молдавські лідери прагнуть до об'єднання з Румунією. Дипломати цієї країни обережно відповідають на прохання Молдови, але проте Румунія робить кроки по «м'якої» експансії стосовно Молдови. Вся освіта в цій республіці орієнтує молодь на вивчення румунської історії та румунської мови, поступово витісняючи все російське. Молдавія, якщо «проковтне» Придністров'ї, буде такою державою, яким це бачиться Заходу, і в перспективі разом з Румунією піде в НАТО.

Сьогодні Кишинів, заколисуючи Москву проросійськими деклараціями і домагаючись від неї економічних вигод (квот на цукор, зниження цін на газ, нафту і т.д.), реально дотримується прозахідного курсу, нарощуючи військове та економічне тиск на Придністров'я: блокуються вантажопотоки, змінюються кордону. Тирасполь у відповідь загрожує перекрити подачу російського газу, блокувати автомобільне і залізничне сполучення. Висновок такий: у Молдові існують внутрішні суперечності і не все складається для Росії вдало.

Підводячи підсумки даної глави, необхідно підкреслити, що СНД - це універсальна майданчик для політичного діалогу між її учасниками і контролю за виконанням прийнятих у форматі Співдружності рішень. Підтвердженням цьому стали ито

167

ги самітів глав держав СНД - неформального в Санкт-Петербурзі (10 червня 2007

Крім того, в Москві вважають дуже важливим, що держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав визнали таки можливим відмовитися від радикальних ідей його реформування. У питаннях подальшої інтеграції на пострадянському просторі необхідні поступовість, поетапність і многопрофіль-ність, так як кожна з 12 країн Співдружності має свою багатовекторну міжнародну політику, засновану на національних інтересах. Саме тому в основу участі в СНД і закладені принципи добровільності, свободи вибору взаємодії в тих чи інших політичних, економічних, гуманітарних проектах, здійснюваних у форматі Співдружності.

Інформація, релевантна " 3.4.5. Росія і Молдавія "

1. 2.« Так чи знаєте Ви, що таке Росія? »
   молдавським господарем, вдало боровся за незалежність своєї країни проти Польщі і Туреччини - істотний інструмент у зовнішній політиці Івана III. А.М. Плещеєв відомий також як член судової колегії Івана III, намісник у Переяславі. Висока честь стояти ближче всіх до свого государю на прийомі посла Священної Римської імперії влітку 1490 - визнання численних заслуг А.М. Плещеєва
   
2. § 4. Розпад СРСР і утворення Співдружності Незалежних Держав
   На рубежі 80 - 90-х років в СРСР спостерігався сплеск національних рухів. 1990 ознаменувався одностороннім рішенням деяких союзних республік (в першу чергу Прибалтійських) про самовизначення і створення незалежних національних держав. Спроби союзного центру економічними заходами впливати на ці рішення не мали успіху. По країні прокотилася хвиля проголошення суверенітетів
   
3. 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
   Молдавським господарем, вдало боровся за незалежність своєї країни проти Польщі та Туреччини - суттєвий інструмент у зовнішній політиці Івана III. А.М. Плещеєв відомий також як член судової колегії Івана III, намісник у Переяславі. Висока честь стояти ближче всіх до свого государю на прийомі посла Священної Римської імперії влітку 1490 - визнання численних заслуг А. М. Плещеєва
   
4. Перехід до зміни суспільного ладу
   Радикалізація політичного курсу тривала. Вона виражалася, поряд з гласністю, в перебудові політичної системи суспільства. Намічений на XIX партконференції план конституційної реформи був прийнятий Верховною Радою СРСР. Вищим органом державної влади ставав З'їзд народних депутатів СРСР, який обирав постійно працюючий двопалатний Верховна Рада. Третина делегатів З'їзду
   
5. 2. Право, яке застосовується до угод про міжнародну підсудності, і загальні принципи розв'язання правових колізій
   Договірна міжнародна підсудність підпорядкована тій же системі джерел правового регулювання, що і вся міжнародна підсудність в цілому, а саме міжнародним договорам і внутрішньому праву відповідних держав. Кращими з точки зору предмета регулювання є міжнародні договори. Тільки вони здатні забезпечити ефективний транскордонний правовий режим угод про
   
6. 1. Росія в першій половині XIX в. Криза кріпосництва
   росіян при зміні правителя, а в тому, що нове царювання співпало з посиленням європейських впливів, з більш швидким розвитком економічних і соціальних процесів, що свідчать про складанні капіталістичних відносин. Олександр I правил величезною країною майже чверть століття, з 1801 по 1825 р. Це час було заповнено бурхливими подіями, очікуваннями змін у житті країни. Про імператора
   
7. 2. Зовнішня політика сучасної Росії
   росіян до демократичних цінностей, а свавіллям у боротьбі політичної еліти за владу, корупцією чиновництва, криміналізацією економіки, розгулом злочинності, деградацією села, порушеннях прав людини. Негативне сприйняття того, що відбувається в Росії навколишнім світом, насамперед європейцями, наблизилося до критичної точки. Сьогодні Росія переживає один з найдраматичніших
   
8. 4.3.3. Зовнішня політика Росії в епоху царювання Петра I. Північна війна
   Міжнародне становище Росії в кінці XVII століття. Росія до кінця XVII ст. представляла собою величезне за масштабами, але відсталу державу зі слабкою економікою та неорганізованої армією, ізольоване від Європи і закрите для нових віянь. На півночі вона межувала зі Шве-192 єю, на півдні - з Османською імперією. Швеція закривала Росії вихід у Балтійське море, Туреччина - в Чорне
   
9. Росія і республіки колишнього СРСР.
   З боку нових геополітичних, суб'єктів - країн-республік колишнього СРСР - спостерігалося посилення своїх позицій, аж до територіальних претензій; по ряду моментів 453 наростав український конфлікт; заявив про себе складний вузол протиріч Молдавія-Придністров'я. На початку 90-х років на території колишнього СРСР було зафіксовано 180 територіально-етнічних суперечок. Забезпечення
   
10. § 4. Зовнішня політика Росії
    Рубіж XVII-XVIII ст. є важливим періодом в історії зовнішньої політики Росії. Велетенська територія Росії була фактично позбавлена зручних морських шляхів. У цих умовах першорядне значення для доль Російської держави набувала боротьба за вихід до моря. Від її успіху багато в чому залежало подолання економічної відсталості країни. Першим зовнішньополітичним кроком, спрямованим до