3 (IV) '.

А може бути, і в мистецтвах все йде не так? Справді, можна зробити щось грамотно і випадково і по чужій підказці, по [істинним] граматиком буде той, хто, роблячи щось грамотно, робить це як граматик, тобто згідно граматичному спокуса-25 ству, укладеним в ньому самому.

Більше того, випадок з мистецтвами пе схожий на випадок з чеснотами. Досконалість мистецтва - в самих його творіннях, бо досить того, щоб вони володіли відомими якостями; по вчинки, що здійснюються згідно чесноти, пе тоді справедливі або розсудливі, коли вони володіють цими якостями, але коли [саме] вчинення цих вчинків має з-зо вестное якість: по-перше, воно свідомо (eidos), по-друге, обрано навмисно (proairoymenos) і заради самого [вчинку] і, по-третє, воно впевнено і стійко 13. Ці умови, за винятком самого зна-іо5ь ня, пе йдуть в рахунок при оволодінні іншими мистецтвами. А для володіння чеснотами знання значить мало або зовсім нічого, в той час як інші умови - МПНВ, навіть все, коли незабаром [володіння право-судностио і розсудливістю] народжується при частому повторенні правосудних і розсудливих вчинків.

Отже, вчинки називаються правосудними і розсудливими, коли вони такі, що їх міг би вчинити розсудлива людина, а правосуддя і розсудливий не той, хто [просто] здійснює такі [вчинки], але хто здійснює їх так, як роблять це люди справедливі і розсудливі.

Так що правильно сказано, що завдяки правосудним вчинкам людина стає правосудним і м завдяки розсудливим - розсудливим: без таких вчинків годі й сподіватися стати доброчесним. Одпако в більшості своїй люди нічого такого не роблять, а вдаються до міркування і думають, що, займаючись філософією, стапут таким чином добропорядними. Щось подібне роблять для недужих ті, is

хто уважно слухає лікарів, але нічого з їх приписів не виконує. Бо так само як тіла при такому догляду не будуть здорові, так і душа тих, хто так філософствує.

4. Тепер треба розглянути, що таке чеснота, го Оскільки в душі бувають три [речі] - пристрасті, здібності і підвалини, то чеснота, мабуть, співвідноситься з однією з цих трьох речей. Пристрастями, [або переживаннями], я називаю потяг, гнів, страх, відвагу, злість, радість, любов (philia), ненависть, тугу, заздрість, жалість - взагалі [все], чому супроводжують задоволення чи страждання 14. Здібності - це те, завдяки чому ми вважаємося підвладними цим стра-25 стям, завдяки чому нас можна, наприклад, розгнівати, змусити страждати або розжалобити. Моральні засади, [або склад душі], - це те, в силу чого ми добре чи погано володіємо [своїми] пристрастями, наприклад гнівом: якщо [гніваємося] бурхливо або мляво, то володіємо погано, якщо тримаємося середини, то добре.

Отже, ні чесноти, ні вади не має пристрасті, зо бо за пристрасті нас не шанують ні добропорядними, ні поганими, за доброчесності ж і вади шанують, а також тому, що за пристрасті ми не заслуговуємо ні похвали, ні осуду - не хвалить же за поїв страх і не гудять за гнів взагалі, по за якийсь [певний]. А от за чесноти і вади ми гідні і похвали, і осуду.

Крім того, гніваємось і страшимося ми не навмисно (aproairetos), а чесноти - це, навпаки, свого роду свідомий вибір (proairesis), або, [у всякому разі], вони його припускають. І нарешті, в 5 зв'язку з пристрастями кажуть про рухи [душі], а у зв'язку з чеснотами і вадами - нема про рухах, а про відомих наклонностях15. Тому чесноти - це не здібності: адже нас не вважають ні доброчесними, ні хибними за здібності взагалі що-небудь відчувати (і нас не хвалять за це і не засуджують) 16. Крім того, здібності в нас від природи, ю а доброчесними або порочними від природи ми не буваємо. Раніше ми вже сказали про це. Оскільки ж чесноти - це не пристрасті і не здатності, виходить, що це підвалини.

Отже, сказано, що є доброчесність по родовому поняттю.

Інформація, релевантна " 3 (IV) '. "