5 (VI),

Якщо так йде справа у всіх випадках, то чеснота людини - це, мабуть, такий склад [душі], при якому відбувається становлення доброчесної людини і при якому він добре виконує свою справу. Яке це справа, ми, по-перше, вже сказалі19, а по-друге, це стане ясним, коли ми розглянемо, 25 яка природа чесноти.

Отже, у всьому безперервному і подільному можна взяти частини великі, менші і рівні, причому або по відношенню один до одного, або по відношенню до нас; а рівність (to ison) - це якась середина (meson ti) між надлишком і нестачею.

Я називаю серединою речі те, що одно видалено зо від обох країв, причому ця [середина] одна і для всіх однакова. Середині ж по відношенню до нас я називаю те, що не надмірно і пе недостатньо, і така середина не одна і пе однакова для всіх. Так, наприклад, якщо десять багато, а два мало, то шість приймають за середину, тому що, наскільки шість більше двох, настільки ж менше десяти, а це і є 35 середина по арифметичній пропорції.

Але пе слід розуміти так середину по відношенню до нас. Адже якщо їжі на десять мін багато, а на іось дві - мало, то наставник в гімнастичних вправах пе стане наказувати харчування на шість хв, тому що і це для даної людини може бути [занадто] багато або [занадто] мало. Для Мілона20 цього мало, а для початківця заняття - багато. Так і з бігом і боротьбою. Тому надлишку та нестачі всякий знавець уникає, шукаючи середини і обираючи для себе

[саме] її, причому середину [ие самої речі], а [середину] для нас.

Якщо ж всяка наука успішно здійснює свою справу (to ergon) таким ось чином, тобто прагнучи до середини ю і до пий ведучи свої результати (ta erga) (звідки звичай говорити про справи, виконаних досконало, «ні відняти, ні додати», маючи на увазі, що надлишок п недолік згубні для досконалості, а володіти серединою благотворно, причому вправні (agathoi) майстра, як ми стверджуємо, працюють з оглядкою па це [правило]), то і чеснота, яка, так само як при-15 роду, і точніше і краще мистецтва будь-якого [майстра], буде, мабуть, потрапляти в середіну21.

Я маю на увазі моральну чеснота, бо імеп-но вона позначається в пристрастях і вчинках, а тут і виникає надлишок, недолік і середина. Так, наприклад, в страху і відвазі, у прагненні, гпеве і жалі го і взагалі в задоволенні і в стражданні можливо і «більше», і «менше», а й те й інше не добре. Але все це, коли слід, в належних обставинах, щодо належного предмета, заради належної діли і должпим способом, є середина і найкраще, що якраз і властиво чесноти.

Точно так само і у вчинках буває надлишок, недолік і середина. Доброчесність позначається в пристрастях 25 і у вчинках, а в цих останніх надлишок - це проступок, і недолік [теж] «не похвалять), в той час як середина похвальна і успішна, і те й інше між тим відносять до чесноти.

Доброчесність, отже, є якесь володіння серединою, в усякому разі, вона існує остільки, оскільки її досягає.

Додамо до цього, що здійснювати проступок можна ат по-різному (бо зло, як образно висловлювалися піфагорійці, належить безмежного, а благо - определенному22), між тим чинити правильно можна тільки одним-єдиним способом (недарма перший легко, а друге важко, адже легко промахнутися, важко потрапити в ціль). У цьому, стало бути, причина тому, що надлишок і недолік притаманні порочність (kakia), а володіння серединою - чесноти.

85 Кращі люди прості, по многосложен порок23

6. Отже, доброчесність є свідомо вибраним склад [душі], у володінні серединою по цо7а відношенню до нас, причому визначеної таким судженням, якої визначить її розважлива человек24. Серединою володіють між двома [видами] порочності, один з яких - від надлишку, іншої - від недоліку. А ще й тому [доброчесність означає володіння серединою], що як у пристрастях, так і у вчинках [поро-5 кі] переступають належне або в бік надлишку, або в бік недоліку, доброчесність же [уміє] знаходити середину і її обирає.

Саме тому по суті і по поняттю, що визначає суть її буття, доброчесність є обладапіо серединою, а з точки зору вищого блага й досконалості - володіння вершіной25.

Однак не всякий вчинок і пе всяка пристрасть допускає середину, бо у деяких [пристрастей] в самому назвапіі виражено погане якість (phaylo tes), па-ю приклад: зловтіха, безсоромність, злоба, а з вчинків - блуд, злодійство, людовбивство. Все це і подібне цьому вважається поганим саме по собі, а пе за надлишок або недолік, а значить, в цьому ніколи не можна чинити правильно, можна тільки здійснювати про-J5 ступок; та «добре» чи «не добре» неможливо в таких [речах ; наприклад, неможливо] здійснювати блуд з ким, коли і як слід; взагалі вчиняти якої б то пі було з таких [вчинків] - значить здійснювати проступок. Будь це не так, можна було б очікувати, що в неправосудних вчинках, боягузтві, розбещеності можливі володіння серединою, надлишок і недолік, адже тоді було б можливо по крайней 20 міру володіння серединою в надлишку і в нестачі, а також надлишок надлишку і недолік нестачі . І подібно до того як не існує надлишку розсудливості і мужності, тому що середина тут - це як би вершина, так і [в названих вище вадах] неможливе пі володіння серединою, пі надлишок, ні недолік, але, як тільки так надходять, здійснюють 25 проступок . Адже, взагалі кажучи, неможливо ані володіння серединою в надлишку і недоліку, ні надлишок і недолік у володінні серединою.

Інформація, релевантна " 5 (VI), "