7 (111)

Величний ж - це, мабуть, той, хто вважає себе гідним великого, будучи цього гідним. Адже всупереч достоїнству так вважає тільки дурень, а ні дурнів, ні нерозумних (anoetoi) немає серед доброчесних. А значить, величавий [саме 5 такий], як сказано. Справді, гідний малого і який вважає себе гідним малого розумніший, але не величавий, адже величавість складається у величі, так само як краса буває у великому тілі, а малорослі витончені і добре складені, але не прекраспи.

Хто вважає себе гідним великого, хоча не гідний, пихатий, але пихатий не всякий, [хто вважає себе гідним] більшого, ніж [дійсно] гідний 30.

Приниження ж - це той, хто вважає себе до-10 стойним меншого, [ніж оп гідний]; чи великі його достоїнства або незначні, він все одно вважає себе ще менш гідним, і той, хто гідний великого, [а вважає себе гідним малого], - той здається, мабуть, самим приниженим: яким же він вважав би себе, якщо б не вартий був настільки [великого]?!

Величний тому - крайній з точки зору величі і серединний з точки зору належного [пове-15 дення], бо йому властиво цінувати себе гідно, а ті, [інші], відхиляються в бік надлишку або недоліку.

Якщо людина вважає себе гідним великого, цього вартий, і особливо якщо він гідний видатного, то цим найбільшим в першу чергу буває що-то одне. [Поняття] гідності (h6 axia) відноситься до зовнішніх благам31, а найбільшим з таких благ ми визнаємо, мабуть, те, що віддаємо богам, то, до чого найбільше прагнуть високопоставлені люди, і го нагороду, яка присуджується за найпрекрасніші [діяння] ; це і є честь, бо саме вона найбільше з зовнішніх благ. Величний, стало бути, як має

відноситься до честі і безчестя. Що величаві мають справу з честю, ясно і без рассуждепія: адже вони вважають самих себе гідними насамперед честі, причому гідно.

Що стосується приниженого, то йому бракує як почуття власної гідності, так і [розуміння] 2е гідності величавого людини. Пихатий переступає міру стосовно до самого себе, але все ж не стосовно до величавого.

Але величавий, коли незабаром він гідний самого великого, буде, мабуть, і самим доброчесним: дійсно, більшого завжди гідний більш добро-<детельное і найбільшого - самий доброчесний. Отже, воістину величний повинен бути добродійним І велич ВО ВСЯКОЇ чесноти МОЖНА 80 вважати ознакою велічавого32. Зрозуміло, величавого ні в якому разі не личить ні тікати з усіх ніг, ні чинити проти права (adikein). Справді, чого ради здійснить ганебні вчинки той, для кого немає нічого великого? 33 Якщо уважно розглянути [все] по отдельпості, стане ясно, що величавий, якщо він не доброчесна, постане у всіх відносинах посміховиськом. Як поганий людина, він не був би гідний честі, бо честь - це нагорода, 35 присуджується за доброчесність, і відплачується вона доброчесним 34.

Отже, величавість - це, мабуть, свого роду ук-ц24 а рашен чеснот, бо надає їм велич і не існує без них. Важко тому бути істинно величавим, адже це неможливо без морального досконалості (kalokagathia). Величний, таким обра-5 зом, має справу насамперед з честю і безчестям. При цьому задоволення від великих почестей, відплачувалися добропорядними людьми, буде у нього помірне, як якби він отримував належний або навіть менше: справа ж у тому, що немає честі, гідною в усіх відношеннях досконалої чесноти; він тому не менше прийме цю честь, потім що немає нічого Польща, щоб віддати йому.

Отже, величавий проявляє себе перш за все,

як було сказано, у ставленні до честі; разом про тим і щодо до багатства, і до влади государя, і взагалі до всякої удачі й невдачі він, як би там 15 не було, буде вести себе помірно і не буде ні надмірно радіти успіхам, ні надмірно страждати від невдач, адже навіть до честі він не відноситься як н чогось превеликий; а між тим і влада государя,, і багатство обирають заради честі, у всякому разі, володіючи ними, хочуть за це бути в честі, а для кого навіть честь - дрібниця, для того і все інше [ніщо-20 жно]. Ось чому величаві славляться гордецами (hyper optai).

8. Прийнято вважати, що вдалі обставини сприяють величі. Дійсно, гідними честі вважаються благородні, государі або багатії, бо вони мають перевагу, а всяке перевагу в благо заслуговує більшої честі. Тому подібні обставини і роблять більш величними: адже деякі вважають таких людей. 25 Однак тільки доброчесний воістину заслуговує честі, а у кого є і те і інше, [і чеснота, і вдалі обставини], ті більш гідні честі. Але хто, не будучи доброчесна, володіє подібними благами, не по праву вважає себе гідним великого і неправильно іменується він величавим, бо без чесноти, досконалої у всіх відносинах, [велич] неможливо. Гордецями і нахабно-30 цями (hybristai) також стають власники цих благ, тому що нелегко без чесноти пристойно ль переносити удачі. Чи не здатні переносити їх і уявляють про себе, що перевершують інших, вони інших зневажають, а самі здійснюють які завгодно вчинки. Вони ж тільки наслідують величавого, не будучи йому подібні, і роблять це, у чому можуть, тобто добродійних вчинків вони не вчиняють, зате зневажають інших.

Що стосується величавого, то він по праву виявляє презирство, бо він становить думка істинно, тоді як більшість навмання.

І той, хто величавий, не бере під себе на небезпеку заради дрібниць і не любить самої але собі небезпеки, тому що [взагалі] шанує дуже небагато. Але в ім'я великого він піддає себе небезпеці і в pt>.

Рішучій мить не боїться за своє життя, вважаючи, що негідно будь-що залишитися в жівих35.

Він здатний виявляти благодіяння, але соромиться приймати їх, так як перший - ознака його превос-to ходства, а друге - переваги іншого. За благо-деяпіе ои відплачує великим благодіянням, адже тоді надав послугу першим залишиться йому ще повинен і буде облагодіяний. Кажуть, люди величаві пам'ятають, кому вони надали благодіяння, а хто їх облагодіяв - ні (облагодіяний-то нижче благодійника, а вони жадають переваги), притому величаві із задоволенням слухають про благодіяння, які вони надали, і невдоволено - про надані їм. Ось чому навіть Фетіда ие згадаєш-Пает благодіяння, оказапного нею Зевсу, і лаконяне - благодіянь, наданих ними афінянам, але тільки ті, що були надані їм самім36. Ознака величавого - ие потребувати [ніколи і] ні в чому або вкрай рідко, але в той же час охоче надавати послуги.

Крім того, з людьми високопоставленими і щасливими величаві тримаються велично, а з середніми - помірно, бо перевага над першими 20 важко і справляє враження, а над останніми не складає труднощів, і якщо підноситися над першими аж ніяк не низькі, то над людьми убогими гидко (phortikon), так само як виявляти силу на немічних.

Величний не женеться за тим, що почесно, і за тим, у чому першенствують другіе37; він бездіяльним і неквапливий, поки мова пе йде Про великої честі АБО 25 [великому] справі; він діячів (praktikos) в небагатьох, однак великих п славних [справах].

Ненависть його і дружба необхідно повинні бути явними (адже і таїтися, і правді приділяти менше уваги, ніж чутці, властиво боязкому); і говорить, і діє оп явно (він вільний у промовах, тому що зневажає трусів, і він правдивий [завжди], за 30 винятком удавання перед толпой38).

Він не здатний [пристосовувати свою] ЖИТТЯ до Ц25а іншій людині, за винятком одного, адже це рабська здатність, недарма підлабузники [бувають] з прислуги й убогі - подхаліми39.

Його нелегко здивувати, бо ніщо не [здається] йому великим.

Він і не тримає зла: величавого взагалі не властиво комусь щось пригадувати, особливо коли [мова йде про заподіяний йому] зло, скоріше, йому властиво не помічати цього.

Він не обговорює людей (anthr ^ pologos) 1, бо пе стане говорити ні про себе, ні про інше; право ж, йому немає діла ні до похвал собі, ні до засудження інших, і в свою чергу оп скупий па похвали. З тієї ж причини він не проклинає навіть про ворогів, хіба тільки коли, зневажаючи їх, хоче образити, ю Найменше він схильний горювати і просити допомоги у зв'язку з [повсякденними] - необхідними або малозначними - справами, бо так поводиться той, кому вони важливі.

І той, хто величавий, схильний володіти прекрасні-»ми і невигідними речами, а не вигідними і для чого-небудь корисними, так як самодостатньому перший більш властиво.

Прийнято вважати, що в рухах величавий чоло * повік буває поспішаючи, голос у нього глибокий, а мова 45 впевнена, бо не стане поспішати той, кому мало що важливо, і підвищувати голос той, хто нічого пе визнає великим; а крикливість і поспішність від цього [- від того, що все здається важливим і значним],

9. Такий, стало бути, величавий чоловік; [відхилений ня в бік] нестачі [дають] приниженого, в сторону надлишку - пихатого. Але і цих людей вважають не злими (kakoi) (так як вони не роблять зла), 20 а заблудлими (hemartemenoi). Адже пршшженпий, будучи гідний блага, позбавляє самого себе того, чого він гідний, і від того, що він не вважає себе гідним благ, здається, що він наділений певним пороком (kakon ti); і самого себе він не знає, [іпаче] він адже прагнув би до того, чого гідний, в усякому разі [визнаючи] це благами. І проте таких людей вважають не дурнями, а боязкими (окібгоі). Подібну думку про самих себе, мабуть, робить їх гірше, бо 25 всякий людина прагне до того, що йому гідно, а вони стороняться навіть прекрасних справ і занять, а рівним чином і зовнішніх благ, як ніби вони [всього цього] недостойні.

Що до пихатих, то їх дурість і незнання самих себе ясно видні. Не володіючи перевагою, вони беруть-ся за кравці [справи], а потім виявляють свою неспроможність; вони і нарядами прикрашаються; і зо пози приймають, і все таке [роблять], бажаючи, щоб їх успіх (entykhGmata) був помітний; і говорять про нього, думаючи, що за нього їх будуть шанувати.

Однак приниженість різкіше протиставлена величавості, ніж пиху, і зустрічається вона частіше і гірше [пихи].

Отже, величавість, як вже було сказано, має 35 справу з великою честио.

Інформація, релевантна " 7 (111) "