9 (IX)

І от якщо одному властиво робити добро, а не приймати, і надавати благодіяння - властивість доброчесного і чесноти, і, нарешті, якщо робити добро друзям прекрасніше, ніж стороннім, то доброчесний [людей] потребуватиме в тих, хто візьме його благодіяння. Тому наступне питання про те, при успіхах або при невдачах більше потреба У друзях, якщо мати на увазі, що І невдаха нуж-15 дається в тих, хто будуть йому благодійниками, і удачливі - у тих, кому вони будуть робити добро.

Ймовірно, безглуздо також робити блаженного одіпоч-кою, бо ніхто не обрав би володіння благом для себе одного; дійсно, людина - суспільне [істота] 41, і життя спільно природжена йому. Значить, ці [риси] є і у щасливого, адже він від природи 20 має блага, між тим ясно, що з друзями і добрими людьми краще проводити дні, ніж із сторонніми і випадковими. Отже, у щасливого є пужда в друзях.

В *

259

Що ж у такому випадку мають на увазі ті, перші, і в якому відношенні вони говорять правду? 42 Не в тому справа, що більшість вважають друзями корисних людей? Але в таких блаженний, звичайно, нітрохи не буде 25 потребувати, оскільки блага у нього є, а тоді не буде потреби і в друзях заради задоволення, хіба тільки в незначній мірі (бо раз життя [сама по собі] приносить задоволення, не потрібно ніякого задоволення, що залучається ззовні). І ось, оскільки блаженний не потребує друзях такого роду, здається, що він не потребує друзів [взагалі].

Але це, мабуть, неправда. На початку вже було сказано 43, що щастя - це свого роду діяльність; зо ясно між тим, що діяльність виникає, а не наявна, на зразок свого роду придбання.

Якщо ж бути щасливим - означає жити і діяти і діяльність доброчесного сама по собі добропорядна і доставляє, як було сказано на початку, задоволення; і якщо споріднена (to oikeion) - це теж одна з речей, що приносять задоволення, причому оточуючих ми швидше здатні споглядати, неже-85 чи самих себе, і їхні вчинки - швидше, ніж собственние44; і якщо, [нарешті], вчинки добропорядочен-І70а пих людей-і друзів при цьому - доставляють доброчесним задоволення (бо в них містяться обидва природних задоволення, [-від природного і від добропорядного -] то, стало бути, блаженний потребуватиме таких друзях, якщо тільки він дійсно воліє споглядання добрих і родинних йому вчинків, вчинки ж доброчесної людини, що є одним, саме такі .

Передбачається далі, що щаслива людина дол-5 дружин жити з задоволенням. Однак для одинака життя обтяжливе, тому що важко безперервно бути самому по собі діяльним, зате з іншими і ио відношенню до інших це легко . Діяльність, сама по собі приносить задоволення, буде тоді безперервності, як і повинно бути у блаженного. Справді, добропорядний в міру своєї доброчесності насолоджується вчинками згідною чесноти і відкидає те, 40 що від порочності, подібно до того як музикант знаходить задоволення в красивих наспівах і страждає від поганих. Від життя спільно з доброчесними, як стверджує і Феогнид, виходить навіть щось на зразок вправи в добродетелі45.

При уважному розгляді питання, швидше

з точки зору природи, здається, що добропорядний друг по природі заслуговує обрання для добропорядного. Сказано ж, що благо за природою для 15 добропорядного саме по собі є благом і доставляє йому удовольствіе46.

[Поняття] «жити» (to dzen) для тварин визначається по здатності відчувати, а для людей - по здатності відчувати і розуміти (aisthesis б пое-sis). Здатність же зводиться до діяльності, бо головне укладено в деятельності47. Таким чином, мабуть, «жити »- означає власне« відчувати »або« розуміти ».« Жити »між тим відноситься до благ 20 і задоволень самим по собі, тому що життя визначена, а визначеність належить природі собствеппо блага; по що благо але природі, є благом і для доброго людини, так що, мабуть, усім життя доставляє удовольствіе48. Але ні погане життя, ні розтлінну, ні життя в стражданнях не слід брати до уваги, тому що така життя позбавлене визначеності, так само як і її зміст (ta hyparkhonta aytei).

Про страдапіі надалі викладі буде оповіді-25 але яснее49.

Якщо ж сама «життя» (to dzen) - благо і задоволення (це видно з того, що всі прагнуть до неї, і особливо добрі люди і блаженні, бо для них в першу чергу життя (bios) гідна обрання і існування (dzoe) їх іаіблажеінейшее); і якщо бачить відчуває, що він бачить, і чує, що він чує, а що йде, що йде, і відповідно і в інших 30 випадках є щось відчуваюче (to aisthanoinenon), що ми діємо, так що ми, мабуть, відчуваємо, що відчуваємо, і розуміємо, що розуміємо, а відчувати, що ми відчуваємо або розуміємо, - [значить почувати], що ми існуємо (esmen) (бо «бути» (to einai) визначено як відчувати або розуміти); і шо »якщо відчуття життя відноситься до речей, які самі по собі приносять задоволення (тому що життя (dzoe) - благо за природою, а відчувати благо, наявне в самому собі, приносить задоволення); і якщо життя є предмет обрання, причому в першу чергу для доброчесних, тому що буття для них благо і задоволення (адже, відчуваючи в собі благо саме по собі, вони отримують задоволення); і якщо добро-5

порядна відноситься до одного, як до самого себе (бо друг - це другий він сам), - [якщо все це так], то для кожної людини як власне буття - предмет обрання, так само або майже так і буття друга50.

Отже, якщо для блаженного буття заслуговує обрання саме по собі, як благо за природою і задоволення, і якщо майже так само він ставиться до буття одного, то і друг буде, мабуть, одним з предметів, які заслуговують обрання. А що для блаженного предмет обрання, то повинно у нього бути в наявності, в іншому випадку він буде в цьому відношенні нужденним. Отже, хто буде вважатися «щасливим», потребуватиме добропорядних друзях.

Інформація, релевантна "9 (IX)"