ЧАСТИНИ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

Жодна зі структур НС не може нормально працювати без взаємодії з іншими. Проте всю НС можна розділити по топографічному (в залежності від місця розташування тієї чи іншої її частини) та функціональному (по виконуваних функцій) принципам.

за топографічному принципі (За місцезнаходженням структур) НС ділять на центральну і периферичну.

Центральна нервова система включає ГМ і СМ, захищені мозковими оболонками.

До периферичної нервової системи відносяться нерви (12 пар черепних і 31 пара спинномозкових), нервові вузли (ганглії), нервові сплетення і нервові закінчення. Нервове сплетіння - це сукупність нервових волокон, які відгалужуються від різних спинномозкових нервів і контактують між собою. До складу сплетення входять як чутливі, так і рухові, і вегетативні волокна. У вегетативні сплетення входять невеликі вегетативні ганглії. У нервовому сплетінні відбувається перегрупування волокон, після чого від них до органів відходять нерви, склад яких дещо відрізняється від спинномозкових. Залежно від розташування нервові сплетення ділять на внутрішньо-і внеор- ганние. Одне з найбільш великих і відомих сплетінь - чревное (сонячне).

На кінцях нервових волокон розташовані нервові закінчення. Відповідно до функціонального поділом нейронів розрізняють рецепторні, міжнейронні і ефекторні закінчення. Рецепторні закінчення - це кінцеві ділянки дендритів чутливих нейронів, які сприймають подразнення. Такі закінчення найбільш характерні для систем шкірної чутливості. ефекторні закінчення являють собою термінали аксонів рухових або вегетативних нейронів. Перші з них утворюють пресинаптичні закінчення на волокнах скелетної мускулатури, а другі - на гладких, серцевих або залізистих клітинах. Межнейронпие закінчення є закінченнями терміналі аксонів вставних і интернейронов, що утворюють синапси на інших нейронах.

за функціональною ознакою НС поділяється на соматичну і автономну. У кожної з них є центральна (т. Е. Що знаходиться в ЦНС) і периферична (що знаходиться за межами ЦНС) частини.

Соматична нервова система - відділ нервової системи, який регулює роботу скелетних м'язів, запускаючи поведінкові реакції і здійснюючи зв'язок організму з зовнішнім середовищем.

Людина може довільно, за власним бажанням, управляти діяльністю скелетної мускулатури.

Автономна (вегетативна нервова система (ВНС) - відділ нервової системи, що регулює роботу внутрішніх органів.

ВНС управляє діяльністю гладкою і серцевої мускулатури і залоз, координуючи і регулюючи (посилюючи або послаблюючи) діяльність внутрішніх органів. Ця система мимовільна, т. Е. Без спеціального тренування людина не може керувати діяльністю цієї системи свідомо. У ВНС виділяють симпатичний, парасимпатичний і метасім- іатічний відділи (див. Гл. 10).

Зустрічається в деяких посібниках розподіл периферичної НС на соматичну і вегетативну обумовлено тим, що між еферентних відділами рефлекторних дуг цих систем (див. Параграф 5.2) існує принципова відмінність - в соматичної НС виконавчий нейрон (мотонейрон) знаходиться в ЦНС, а в вегетативної - в периферичної НС (в вегетативних гангліях). Однак такий поділ не зовсім коректно з двох причин: по-перше, саме розподіл на соматичну і вегетативну НС здійснюється за функціональним, а не по топографічному (як у випадку ділення на центральну і периферичну НС) ознакою; по-друге, і в соматичної, і в вегетативної НС є і центральні, і периферичні відділи.

1. Дисахариди - фізіологія харчування
   Дисахариди в процесі гідролізу розщеплюються на дві молекули моносахаридів. сахароза - один з найпоширеніших вуглеводів, розщеплюється в кишечнику на глюкозу і фруктозу. Основними постачальниками сахарози служать цукор, кондитерські вироби, варення, морозиво, солодкі напої, а також деякі овочі
2. Дихання і його вікові особливості, будова і функції дихальної системи - вікова фізіологія і психофізіологія
   В результаті вивчення даного розділу студент повинен: знати будову і функції дихальної системи; механізм дихальних рухів, основні етапи та показники функції зовнішнього дихання, типи дихання; поняття «життєва ємкість легень» і його характеристики; вікові особливості реалізації функції дихання;
3. Дифузний токсичний зоб - факультетська хірургія
   Дифузний токсичний зоб (ДТЗ) - органоспецифічних аутоімунне захворювання, що характеризується гіперпродукцією тиреоїдних гормонів і стійким підвищенням їх змісту в сироватці крові в поєднанні з рівномірним, дифузним збільшенням всіх відділів ЩЗ. Дифузний токсичний зоб - найбільш часта (80%)
4. Диференціальна діагностика - факультетська хірургія
   У більшості випадків діагностика типово протікає гострого апендициту відносно проста. Необхідність в диференціальної діагностики між апендицитом і іншими захворюваннями виникає при наявності тих чи інших відхилень від «класичної» картини. Правильна інтерпретація атипових проявів гострого апендициту,
5. Діагностичні та лікувальні можливості неваскулярної інтервенційної хірургії - факультетська хірургія
   У сучасній клініці ультразвукове та рентгенологічне дослідження не тільки виступають скринінговими методами обстеження пацієнтів, але і дозволяють виконувати малоінвазивні діагностичні та лікувальні маніпуляції пацієнтам з різними захворюваннями органів черевної порожнини, заочеревинного простору,
6. Депресивні стани - нервова система: анатомія, фізіологія, Нейрофармакологія
   Поганий настрій і смуток бувають у кожного, немає нічого дивного в тому, що людина реагує на неприємності, занурюючись в печаль. Коли ж ступінь реакції не відповідає зі тим, що трапилося і порушує наше повсякденне життя, то її розглядають як одну з форм депресивного розладу. Дійсно, у кожної
7. Чоловічі статеві гормони. Первинні і вторинні статеві ознаки - фізіологія людини і тварин
   Пол визначається присутністю в геномі людини X- і F-хромосом. Дві Х-хромосоми задають жіночий генотип і фенотип, в той час як X- і F-хромосоми разом генетично детермінують чоловічий. При цьому за перемикання ембріональних гонад на чоловічий шлях розвитку відповідальний, перш за все, ген SRY
8. Черепні нерви і їх ядра - нервова система: анатомія, фізіологія, Нейрофармакологія
   Від ГМ відходять 12 пар черепних нервів. Вони з'єднують ГМ з рецепторами органів чуття, скелетними м'язами і внутрішніми органами. Нагадаємо, що спинномозкові нерви (31 пара) організовані стереотипно. На відміну від цього кожен з черепних нервів не має аналогів з точки зору будови і виконуваної