Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКриміналістика → 
« Попередня Наступна »
Біленчук П.Д., Дубовий О.П., Тимошенко П.Ю., Салтевський М.В.. Криміналістика.:Підручник. Київ: Національна академія внутрішніх справ України,1997. - 232 с., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 4. Дослідження і використання запахових слідів у практиці розслідування злочинів


Джерела одорологічної інформації - це матеріальні об'єкти, які використовуються в розслідуванні як речові докази, наприклад, грунт із слідами запаху пального, потожирова речовина сліду пальця, пляма крові, частки зрізаних нігтів, волосся та ін. Такі джерела досліджуються в експертних установах сучасними науково-технічними методами, де інформацію із доказових джерел дістають технічними засобами (детекторами).
Однак запахову інформацію із тих же самих джерел можна одержувати з допомогою біологічних детекторів - нюху собаки, людини. В цьому випадку результат дослідження поки що не породжує доказів з процесуальної точки зору, хоча одержана інформація і використовується для розкриття злочину, наприклад, розшуку злочинця і речей, визначення джерела походження запаху.
Роботою собаки керує спеціаліст-кінолог (у ФРН при митному догляді використовують свиней). Слідчий рекомендує кінологу сліди, які можна використати, фіксує це в протоколі, попереджаючи його при цьому не залишати своїх слідів і не пошкоджувати обстановки місця події. Якщо собака на місці події "взяв" слід, то це не виключає необхідності відбору запахових слідів і консервації їх для використання як ініціюючих. Наприклад, переслідуючи злочинця по запаховому сліду, кінолог підійшов до автобусної зупинки, де собака загубила слід. Кінолог передбачив, що злочинець сів в автобус і поїхав до наступної зупинки. Діставшись до цієї зупинки, кінолог дав знову "занюхати" собаці зразок запаху з місця події і пустив її на вільний пошук. Собака обійшла навколо автобусної зупинки і "взяла" слід, який привів до покинутої сушарні льону, де і був виявлений злочинець.
Нюх дресированої собаки треба інтерпретувати як біологічний "інструмент" в руках спеціаліста, який досліджує запахові джерела. Подібно до фахівця, яких застосовує, скажімо, хроматограф, він також детектує в джерелі запахову речовину з допомогою свого "інструмента", яким він володіє так само, як експерт хроматографом. Тому одержана інформація в обох випадках повинна мати однакове процесуальне значення. Дегустатор, використовуючи свій нюх, доходить висновку про якість партії продукції, її сортність і вид. Звідси, відомості, які повідомляє кінолог під час використання службово-розшукової собаки, повинні надалі одержати статус доказів.
Нерідко кінолога з його розшуковою собакою викликають для розшуку речей. Так, поблизу села був виявлений труп. Судовий медик визначив, що смерть настала від пострілу в голову кулею малокаліберного патрона. Знайти гільзу на місці події не вдалося. Для пошуку гільзи був запрошений кінолог з собакою. Кінолог дав собаці "занюхати" запах із експериментальної відстріляної гільзи малокаліберного патрона і пустив її на вільний пошук. Через кілька хвилин собака знайшла гільзу на відстані 9 м від трупа.
При розкритті злочинів по гарячих слідах широко використовуються запахові сліди для виборки джерела запаху серед виявлених запахів або тих, що зберігаються в картотеках (банках) запахів.
Виборка - це оперативно-тактичний захід щодо застосування спеціалістом біологічного "інструмента" - нюху службово-розшукової собаки для дослідження одорологічної інформації з метою встановлення джерела за запахом. Практична суть виборки полягає в знаходженні собакою серед декількох подібних запахів того, який був сприйнятий ("занюханий") нею як зразок. Ця фізіологічна діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного пристрою, який виділяє за даними ознаками предмет-джерело запаху із сукупності йому подібних. У цьому плані аналогічна діяльність дегустатора, який визначає конкретний запах парфумів серед багатьох зразків.
Вибірка - це керована і цілеспрямована діяльність слідчого щодо окремої особи - кінолога. Вона відбувається вдень, в спеціальному, захищеному скляною перегородкою від присутніх осіб приміщенні; об'єкти виборки повинні бути однаковими за матеріалом-носієм запаху, наприклад, фланелеві серветки, шматки тканин, АВТ (активована вугільна тканина), схожі речі-носії запаху. Наприклад, не можна шапку вибирати серед рукавиць, серветок, які використовувалися як зразки-носії. Забороняється проводити виборку безпосередньо людей.
Вибірка розпочинається повідомленням і роз'ясненням понятим і учасникам її мети, їм пред'являються предмети - джерела запаху, які були законсервовані на місці події. При огляді перевіряються цілісність упаковки, її печатки, учасники переконуються в безпосередності об'єктів - джерел запаху. Якщо у вибірці бере участь підозрюваний, то перенос його запаху на серветку виконується тут же в присутності всіх учасників вибірки, крім кінолога. Як зразок запаху можна використовувати запах учасників вибірки. Для цього достатньо кожному з них дати однакові серветки і запропонувати витерти ними руки, обличчя, шию. Серветки із зразками запаху поміщаються в скляні банки. Особі, запах якої підлягає вибірці, пропонують вказати місце, як і де поставити банку з її зразком запаху. Останнє фіксується фотозйомкою і в протоколі. Потім запрошують кінолога і передають йому зразок законсервованого на місці події запаху і дають наступне завдання щодо вибірки.
При вибірці в приміщенні, де розміщені потрібні об'єкти, знаходиться лише кінолог з собакою. Всі учасники спостерігають за вибіркою через прозору перегородку або відкриті двері. Як правило, вибірка проводиться три-чотири рази, при цьому розшукуваний запах вибирається із 5-6 зразків. Також рекомендується використовувати не одну, а дві-три собаки для забезпечення надійності результатів вибірки.
Оцінку доказового значення результатів вибірки треба проводити комплексно, виходячи з таких наукових положень: а) газоподібні речовини - це рівнопорядкові речові джерела доказів; б) вибірка - це знаряддєва діяльність спеціаліста; в) результати вибірки інколи можуть бути перевірені сучасними технічними засобами; г) надійність результатів вибірки може бути визначена кількісно імовірнісно-статистичним методом (за М. Г. Собко).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 4. Дослідження і використання запахових слідів у практиці розслідування злочинів"
  1. § 1. Поняття і класифікація мікрооб'єктів і слідів запаху у криміналістиці
    дослідження матеріальних об'єктів значно розширив коло речових доказів, до яких все частіше стали вводити дрібні частки твердих і сипучих тіл, малі порції (об'єми) рідини і газоподібних речовин органічного і неорганічного походження, тобто мікрооб'єкти. Мікрооб'єкти у кримінальному судочинстві - це слабовидимі або невидимі неозброєним оком матеріальні утворення, які перебувають у різних
  2. § 2. Криміналістичні властивості запахових слідів
    дослідження яких вперше було зроблено А. І. Вінбергом, М. В. Салтевським, В. І. Шикановим та ін. Запахові сліди в корені відрізняються від трасологічних, тому що вони не мають сталої зовнішньої форми, вони невидимі і нестандартні за своїми властивостями. Розглянемо ці властивості. Летючість - здатність речовини випаровуватися, тобто переходити з твердого або рідкого стану в газоподібний.
  3. § 1. Поняття судової фотографії та її значення
    дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками: 1) дає змогу якнайточніше зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про
  4. § 3. Вчення про криміналістичну версію
    дослідження і оцінка доказів полягають у з'ясуванні змісту, відомостей про факти, перевірку цих відомостей, встановлення їх вiрогідності. Своєрідність процесу пізнання при розслідуванні злочинів полягає насамперед у тому, що предметом його є суспільно небезпечні й протиправні вчинки, а їх дослідження у більшості випадків ускладнюється відсутністю повної картини вчинення злочину. У розпорядженні
  5. § 4. Криміналістичне вчення про розкриття злочинів
    дослідження і перевірка інформації про ознаки злочину. Особливістю цієї діяльності є те, що її часто здійснюють особи, які опинилися на місці події: оперативні працівники, дільничні інспектори, члени патрульно-постових груп, контрольно-перепусткових пунктів, представники охорони підприємств, установ, організацій, які передусім вживають заходів щодо припинення злочинних дій, затримання злочинця
  6. § 3. Наступний етап розслідування ЕКОЛОГІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ
    дослідження у зазначених справах дуже різноманітне. У методиці розслідування вказаних злочинів складається система типових експертиз, серед яких центральне місце має посісти така, що зараз формується, - судово-екологічна експертиза. Ця експертиза є, власне, комплексним дослідженням, що здійснюється спеціалістами у галузі екології разом з медиками, експертами-біологами, зоотехніками, ветеринарами,
  7. § 2. Криміналістика України в ХІХ - поч. ХХ століття
    дослідження речових доказів, тактики проведення окремих слідчих дій тощо. Одними з перших в Росії такими роботами були праці П. Раткевича "Зерцало правосуддя" (1805), невідомого автора "Керівництво по слідчій частині" (1831), М. Орлова "Досвід короткого керівництва для проведення слідств" (1833), Я. І. Баршева "Iідстави карного судочинства з застосуванням до Російського карного судочинства"
  8. Експертно-криміналістичні заклади
    дослідження по кримінальним ? цивільним справам. Після судової реформи 1864 р. коло осіб, яким доручалося проведення експертиз, значно розширилось. Згідно зі Статутом кримінального судочинства (ст. 326) в якості обізнаних осіб могли бути запрошені лікарі, фармацевти, професори, вчителі, техніки, художники, ремісники, скарбники та інші особи, які мали спеціальні пізнання ? набули особливого
  9. § 3. Розвиток криміналістики України в ХХ столітті
    дослідження речових доказів, залучення в кримінальне судочинство фахівців з різних галузей знання. Постановою РНК УСРР від 10 червня 1923 року у містах Києві, Харкові та Одесі були створені кабінети науково-судової експертизи, які відновили свою роботу на базі раніше діючих кабінетів. Вони виконували судові експертизи і надавали практичну допомогу в розслідуванні конкретних злочинів, стали
  10. Методи теоретичного рівня
    дослідження на теоретичні та емпіричні (практичні), їх ділять за загальністю застосування на усезагальні, загальні та спеціальні (часткові). Усезагальним методом є матеріалістична діалектика, суть якої полягає у вивченні предметів та явищ дійсності в русі, змінюванні, розвитку, взаємозв'язку і взаємозумовленості. Усезагальний метод як теорія пізнання всіх галузей знань виконує методологічну,