Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право Росії → 
« Попередня Наступна »
І.Я. Козченко, З.А. Незнамова .. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для вузів / Під ред. І.Я. Козченко і З.А. Незнамова. М., 1997., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 6. Подвійна форма вини



Подвійна форма вини - це поєднання в одному складі двох різних її форм, з яких одна характеризує психічне ставлення особи до безпосереднього, а друга-до віддаленого суспільно небезпечного наслідку.
Необхідність її теоретичного обгрунтування та законодавчого втілення виникла у зв'язку з тим, що в кримінальному законодавстві існують норми, які встановлюють підвищену відповідальність за віддалені наслідки від умисного суспільно небезпечного дії (бездіяльності). Настання цих наслідків винний не передбачав, хоча повинен був і міг передбачити або передбачав абстрактно (нечітко, неясно), не бажаючи їх настання, самовпевнено розраховуючи на їх запобігання. Іншими словами, здійснюючи умисний злочин з матеріальним складом, особа іноді приводить в рух якісь сили, які без його волі тягнуть наступ додаткових більш тяжких, що не бажаних їм наслідків. Ці наслідки, що перетворюють простий склад в кваліфікований, інкримінуються особі лише при встановленні необережної вини по відношенню до них. В іншому випадку караність за віддалені наслідки наступала б на основі об'єктивного зобов'язання, що чуже нашому карному праву.
Тривалий час проблема подвійної форми вини обговорювалася лише на теоретичному рівні, і тільки КК 1996 р. закріпив це поняття в такій редакції: "Якщо в результаті вчинення умисного злочину заподіюються тяжкі наслідки, які за законом тягнуть більш суворе покарання і які не охоплювалися умислом особи, кримінальна відповідальність за такі наслідки настає тільки у випадку, якщо особа передбачала можливість їх настання, але без достатніх до того підстав самовпевнено розраховувало на їх запобігання, або у випадку, якщо особа не передбачала, але повинна була і могла передбачити можливість настання цих наслідків. Загалом такий злочин визнається вчиненим умисно "(ст. 27 КК).
Чинний кримінальний закон містить близько тридцяти складів з подвійною формою вини. Всі вони по конструкції відносяться до складних складам з кваліфікуючими ознаками. Наприклад, ч. 3 ст. 227 КК - піратство. Це умисне діяння, яке у нападі на морське або реч-
ве судно з метою заволодіння чужим майном, вчинене із застосуванням насильства чи погрозою його застосування. Якщо вчинене напад спричинило по необережності смерть людини або інші тяжкі наслідки, простий склад (ч. 1 ст. 227) перетворюється на кваліфікований (ч. 3 ст. 227) зі значним збільшенням терміну покарання. У цьому випадку основна дія (напад) здійснюється навмисно, а до віддаленого наслідку - смерті людини психічне ставлення суб'єкта виражено в необережної формі провини. Загалом це - один склад з ускладненою суб'єктивною стороною - подвійний формою вини.
Всі склади з подвійною формою вини конструюються законодавцем (а не судом або іншими правопріменяющі-ми органами). Завдання слідства і суду полягає в правильному визначенні виду складу з подвійною формою вини і правильної кваліфікації дій винного.
З аналізу норм, що містяться в Особливій частині КК, можна назвати два види складів з подвійною формою вини. Перший вид - ^ матеріальні склади з двома наслідками, причому другий (віддалені) наслідки тяжчі, ніж перші, які є обов'язковими ознаками простого складу. Віддалені наслідки виступають в якості кваліфікуючої ознаки, істотно підвищує суспільну небезпеку діяння. До них можна віднести ч. 2 ст. 167 КК - умисне знищення або пошкодження майна, що призвело з необережності смерть людини; ч. 4 ст. Ill КК - умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, що призвело з необережності смерть людини; ч. 3 ст. 205 КК - тероризм, що спричинив з необережності смерть людини, та ін
Спільними, характерними для цього виду складів ознаками є:
1) це злочин з матеріальним складом;
2) умислом винного (прямим або непрямим) охоплюється діяння і близькі (обов'язкові для цього складу) наслідки його;
3) віддалені наслідки є більш тяжкими і виступають в ролі кваліфікуючої ознаки;
4) психічне ставлення винного до обов'язковим наслідків виражається у формі умислу, а до віддалених - в необережної формі провини. В цілому такий злочин вважається умисним;
5) кваліфікуюче наслідок заподіює шкоду іншій безпосереднього об'єкту (не тому, яким при-
чиняться шкоду в основному складі). Так, якщо основним безпосереднім об'єктом в ч.1 ст. 205 КК (тероризм) є громадська безпека, то за ч. 3 цієї статті об'єктом буде життя і здоров'я людини.
Другий вид злочинів з подвійною формою вини характерний для формальних складів. Спільними ознаками для цих складів є:
1) основний склад законодавчо сконструйований як формальний. Відповідальність встановлюється за сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння;
2) суспільно небезпечне діяння (бездіяльність) здійснюється навмисно;
3) кваліфікований вид злочину конструюється як матеріальний склад, що підвищує суспільну небезпеку діяння за рахунок настання тяжких наслідків. Наприклад, ч. 1 ст. 220 КК встановлює покарання за незаконне придбання, зберігання, використання, передачу або руйнування радіоактивних матеріалів, ч. 2-за ті самі діяння, що спричинили з необережності смерть людини. Тут в ч. 2 - матеріальний склад з необережною формою вини. Загалом це - умисний злочин.
Наслідки від злочинів з формальним складом у законі описуються двома способами. У деяких статтях вони прямо називаються (смерть людини за ч. 3 ст. 206 КК - захоплення заручника або за ч. 3 ст. 230 КК - схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин). В інших законодавець використовує оціночні поняття, такі, як тяжка шкода (ч. 3 ст. 123 - незаконне виробництво аборту); інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 128 - незаконне приміщення в психіатричний стаціонар і т. п.). У багатьох нормах у вигляді віддаленого наслідки вказується позбавлення життя з необережності. Така конструкція складу наочно дає поняття подвійної форми вини з її характерною ознакою - навмисне вчиняються діянням і допущенням наслідків по необережності. Звернемося до правовим значенням подвійної форми вини. 1. Аналіз суб'єктивного ставлення винного до віддалених наслідків своєї дії (бездіяльності) дозволяє вирішити питання про наявність чи відсутність складу злочину (якщо, навмисне заподіявши тяжку шкоду здоров'ю, особа не передбачала, не повинно було і не могло передбачити настання смерті потерпілого, то його не можна притягти по ч. 4 ст. Ill КК).
2. Дослідження суб'єктивного змісту злочинів з двома формами вини необхідно для їх отграниче-
ня від умисних, з одного боку, і необережних - з іншого в тих випадках, коли вони подібні за об'єктивними ознаками, т. е " в кінцевому рахунку, для правильної кваліфікації. Наприклад, умисне нанесення безлічі тяжких ушкоджень потерпілому з метою позбавити його життя, від яких настала смерть, слід кваліфікувати як умисне вбивство. Тут наявна одна умисна форма вини як до дій, так і до наслідків. Далі, якщо при необережному позбавленні життя не встановлений умисел на заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, також немає двох форм провини і діяння слід кваліфікувати як позбавлення життя з необережності. Лише поєднання наміру на заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю з необережністю щодо приходу смерті дає можливість кваліфікувати діяння за ч. 4 ст. Ill КК і говорити про склад з подвійною формою вини.
3. Наявність подвійної форми вини в діянні, адекватному особі, дозволяє оцінити ступінь небезпеки скоєних ним дій (бездіяльності), що впливає на розмір покарання.
4. Облік особливостей психічного ставлення винного до діяння, його основному і додатковому наслідків впливає, з урахуванням мотивів злочину, на індивідуалізацію покарання.
Завершуючи розмову про форми і видах вини, слід зупинитися ще на одній новелі кримінального закону. КК 1996 р. спеціальною нормою виділяє питання про невиновном заподіянні шкоди як обставину, що виключає кримінальну відповідальність: "Діяння визнається вчиненим невинно, якщо особа, яка його вчинила, не усвідомлювала і за обставинами справи не могла усвідомлювати суспільної небезпеки своїх дій (бездіяльності) або не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків і за обставинами справи не повинна була або не могла їх передбачити "(ч. 1 ст. 28 КК). На перший погляд - це законодавчо оформлене теоретичне положення про випадок (казус), що виключає кримінальну відповідальність. Однак слід звернути увагу на те, що у ч. 1 ст. 28 КК підкреслюється можливість звільнення від кримінальної відповідальності при відсутності хоча б одного (об'єктивного чи суб'єктивного) критерію злочинної недбалості. Така чітка кримінально- правова трактування даної обставини дозволить практичним працівникам більш точно, з посиланням на закон вирішувати питання про звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які заподіяли шкоду невинно. Лише
сукупність об'єктивного і суб'єктивного критеріїв дозволяє встановити в діях особи злочинну недбалість.
У ч. 2 ст. 28 КК передбачена різновид випадку (казусу): "Діяння визнається також досконалим невинно, якщо особа, яка його вчинила, хоча й передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій (бездіяльності) , але не могло запобігти ці наслідки в силу невідповідності своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальних умов або нервово-психічних перевантажень ".
Включення такої новели в кримінальний закон викликано все прискореним темпом діяльності людей в епоху технічного прогресу, наростаючим збільшенням нервово-психічних перевантажень. Психічні якості і фізичні сили людей часом не можуть протистояти наступу суспільно небезпечних наслідків, викликаних діями самих цих осіб в екстремальних ситуаціях. Наприклад, водій трамвая, що залишився за пультом управління через неявку змінника після 8 годин роботи, усвідомлює можливість аварії через надмірну втому. Якщо суд прийде до висновку, що водій порушив правила руху через нервово-психічних перевантажень, що не дозволили йому уникнути суспільно небезпечних наслідків в екстремальних умовах, його звільнять від кримінальної відповідальності за відсутністю вини.
Аналогічне рішення може бути прийняте і на стадії попереднього слідства. Для застосування ч. 2 ст. 28 КК необхідні такі умови:
1. Особа не має наміру вчиняти злочин, але діє в екстремальній ситуації або в умовах нервово-психічних перевантажень.
2. Особа передбачає абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків від своїх дій.
3. Особа не може запобігти суспільно небезпечні наслідки через невідповідність своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальних умов або нервово-психічних перевантажень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 6. Подвійна форма провини "
  1. ЗМІСТ
    форма вини та її види 246 § 5. Необережна форма вини та її види 254 § 6. Подвійна форма вини 260 § 7. Факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочину 266 § 8. Поняття помилки та її правове значення 273 Глава 10. Стадії вчинення злочину 281 § 1. Поняття стадій умисного злочину 281 § 2. Закінчений злочин 286 § 3. Приготування до злочину 288 § 4. Замах на
  2. § 3. Форми вини
    подвійною формою вини. У складах з умисною формою вини, кваліфікованих настанням тяжких наслідків, вноситься вказівку на необережність по відношенню до цих наслідків (наприклад, ч. 4 ст. Ill КК). Суспільно небезпечне діяння, скоєне злочинцем, - завжди прояв його свідомості і волі, у зв'язку з чим поняття вини необхідно розглядати з урахуванням інтелектуального і вольового
  3. § 1. Поняття і види єдиного злочину
    подвійною формою вини. Не вдаючись в дискусію з приводу її поняття і видів, відзначимо, що, на нашу думку, можна виділити два різновиди подвійної форми вини і два види злочинів з подвійною формою провини. Перша різновид визначається різним психічним ставленням злочинця до різних наслідків свого діяння. Саме вона закріплена законодавцем у ст. 27 КК: "Якщо в результаті
  4.  § 3. Суспільна небезпека злочину і особу винного як загальні початку призначення покарання
      подвійний облік, оскільки, керуючись суспільною небезпекою вчиненого злочину, суд тим самим, бажаючи того чи ні, певною мірою вже приймає до уваги особу винного, а точніше, те, що її характеризують. Ясно, що орієнтація на суспільну небезпеку посягання не дає повного обліку особистості. Але в даному випадку мова йде про інше: про неприпустимість протиставлення
  5.  Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
      форма діяльності арбітражних судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального права постадійне рух справи по яке з'явилося в процесі підприємницької діяльності спорів, що випливають з
  6.  22. Характеристика федеративної форми державного устрою.
      подвійного громадянства. 6. Длитель-ве час обов'язковою ознакою федератами-ної форми державного устрою вважалася двопалатна структура союзного парламенту (бікамералізм). Винятки з'явилися тільки після другої світової війни у ??зв'язку з утворенням молодих держав (конституція Ісламської Республіки Пакистан 1956 року). В даний час у всіх Федера-ціях застосовується бікамералізм.
  7.  55. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовна реалізація права.
      формах. Форма перша - дотримання заборон. Тут реалізуються що забороняють і охоронні норми. Для дотримання заборон необхідно стримування від заборонених дій, тобто пасивна поведінка. Форма друга - виконання обов'язків. Це реалізація зобов'язуючих норм, які передбачають позитивні обов'язки, навіщо потрібно активне поведінка: сплатити податок, поставити товар покупцю,
  8.  2.1. Реформування як засіб посилення цивільного контролю над силовими структурами
      форма як засіб зміцнення цивільного контролю / / Військово-цивільні відносини в демократичному суспільстві. Серія «Наукові доповіді», № 51. М.: Московський громадський науковий фонд, 1998. С. 113. якої були викривлені деякі філософські і моральні цінності, може призвести до того, що ніколи армія не буде руйнувати історичні архітектурні цінності в Інгушетії або повторювати трагедії,
  9.  ВСТУП
      форма вираження об'єктивної необхідності. Це означає, що доцільність і соціальні функції юридичного закону в кінцевому рахунку визначаються тим, наскільки вони відповідають об'єктивним закономірностям суспільного життя. Соціалістична держава на основі пізнання об'єктивних законів суспільного розвитку в конкретних історичних умовах встановлює в інтересах розвитку
  10.  § з. Суб'єктивна сторона злочину - найважливіший структурний елемент суспільної небезпеки злочинного діяння
      форма 2. Для розкриття співвідношення суб'єктивної та об'єктивної сторін можуть бути застосовані і такі категорії діалектики, як сутність і явище, які є в певному відношенні однопорядкові з категоріями змісту і форми. 1 У зв'язку з цим слід визнати неспроможною точку зору, згідно з якою вина виноситься за межі суспільної небезпечно сти злочинного діяння. Так,