| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Форми і види співучасті |
||
|
Особа може виступати в ролі організатора групи осіб, які об'єдналися для здійснення одного злочину. Однак найчастіше така група організовується для здійснення невизначеного кількості злочинів або для постійного заняття злочинною діяльністю. Стаття 35 КК містить визначення різних злочинних груп, що відрізняються за ступенем їх організованості. У ч.1 ст. 35 КК йдеться про саму примітивній формі спільної злочинної діяльності. "Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо в його скоєнні брали участь два або більше виконавця без попередньої змови". Тут організатором може виступати лише один з співвиконавців, хоча виявити його в такій групі буває досить складно. Частина 2 ст. 35 КК передбачає найбільш просту злочинну групу, організовану за попередньою змовою: "Злочин визнається вчиненим групою осіб за попередньою змовою, якщо в ньому брали участь особи, заздалегідь домовилися про спільне вчинення злочину". Цей вид співучасті (як і передбачений ч. 1 ст. 35 КК) - класичний приклад совіновнічество (со-виконавства). У даному випадку організатором може виступати людина, з чиєї ініціативи створена ця група, який її очолював і сам безпосередньо брав участь у злочині як співвиконавця. У ч. Зет. 35 КК сказано: "Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо воно вчинене стійкою групою осіб, заздалегідь які об'єдналися для здійснення одного або декількох злочинів". Ця група відрізняється: а) організованістю і б) стійкістю. Організованість, але думку законодавця, виражається насамперед все ^ о в стійкості до вчинення першого злочину. Стійкість припускає досить високий рівень, який виражається в тому, що її попередня діяч- ність, по-перше, розрахована на більш-менш тривале існування і злочинну діяльність. Така діяльність може виражатися у підготовці та здійсненні певних злочинів: крадіжок, грабежів, розбоїв, вбивств на замовлення, рекету і т. п. Для цих груп злочинний універсалізм не характерний (подібна тенденція властива організованим групам, коли вони переростають в злочинне співтовариство). Але їх вже відрізняють суттєві елементи злочинної організації: цілеспрямованість, організоване керівництво, дисципліна серед учасників і т. п. Найбільшу небезпеку для суспільства і держави являє собою організоване злочинне співтовариство, яке передбачено ч. 4 ст. 5 КК: "Злочин визнається вчиненим злочинним співтовариством (злочинною організацією), якщо воно вчинене згуртованою, організованою групою (організацією), створеної для здійснення тяжких або особливо тяжких злочинів", або об'єднанням організованих груп, створених в тих же цілях. У російському кримінальному законодавстві дане визначення з'явилося вперше за все існування радянського і пострадянського держави. У різних Ухвала про покарання, що діяли в царській Росії, подібні визначення були: скоп, змова, шайка. Під скопом розумілося вчинення злочину кількома особами без попередньої угоди. Змова припускав участь кількох осіб у вчиненні одного і того ж злочину на основі попередньої угоди. Під зграєю ж розумілося об'єднання групи осіб для заняття злочинною діяльністю у вигляді ремесла. Згідно ч. 4 ст. 35 КК злочинне співтовариство - це організована група (банда, зграя), для якої характерні три ознаки: а) стійкість; б) згуртованість; в) вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Стійкість означає, що злочинне співтовариство створюється для заняття злочинною діяльністю, тобто для вчинення невизначеного кількості злочинів за невизначений, порівняно тривалий термін. Згуртованість означає високу ступінь організованості, ієрархічне керівництво, тобто на чолі стоїть бос, шеф, старий, господар і т. п. Він, як правило, очолює "рада", на кото- ром вирішуються основні питання злочинної діяльності затверджуються плани злочинів і т. п. У нього входять керівники окремих злочинних формувань, і (звичайно тимчасово) керівники окремих злочинів. На останньому щаблі організації стоять рядові виконавці, наводчики, пособники, переховувачі, збувальники майна, здобутого злочинним шляхом. В тій чи іншій мірі в керівництво можуть включатися різні радники - юристи, корумповані посадові особи тощо Усіх їх цементує найсуворіша дисципліна, заснована на круговій поруці. Соціальні аспекти організованої злочинності изу чаются кримінологією. У підручнику з кримінального права розкриваються юридичні аспекти цього виду злочинної діяльності. Проте і тут необхідно згадати про деякі сторони цього явища. Перш за все слід сказати про надзвичайну небезпеку організованої злочинності. У будь-якому суспільстві в усі часи соціальних потрясінь, на крутих поворотах історії першими, як правило, виявляють небувалу активність кримінальні структури, які користуються при цьому нестійкістю знову виникаючих економічних перетворень, ослабленням державної влади, яка починає перебудовуватися у всіх її ешелонах і особливо в системі правоохорони . У зв'язку з впровадженням приватного підприємництва та приватної торгівлі в перші шеренги нових напрямків неминуче проникають кримінальні елементи, які отримують можливість "відмивати" кошти, отримані злочинним шляхом, - гроші та матеріальні цінності. Ненаситна жадібність, яка властива цим структурам, штовхає їх на те, щоб з'єднати злочин з бізнесом: зробити бізнес злочином, а злочин - бізнесом. Слід визнати, що організована злочинність стала в даний час прямої, реальною і страшною загрозою російському суспільству. Тому проблеми законодавства, організації боротьби іменне організованою злочинністю встали на весь зріст перед державою і особливо перед органами охорони громадського та державного правопорядку. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Форми і види співучасті " |
||
|
||