ГЛАВА 14. ХАРАКТЕР

14.2. Теорії характеру.

14.3. Акцентуації характеру.

14.1. Поняття характеру

Характер - властивість особистості. Термін походить від грец. character - риса, ознака, прикмета, особливість.

? Характером називається індивідуальне поєднання стійких психічних особливостей людини, що обумовлюють типовий для даного суб'єкта спосіб поведінки в певних життєвих умовах і обставинах.

В. Н. Мясищев визначав характер як індивідуально-своєрідний спосіб відносин. Дослідник висунув відносини і характер в центр всієї психології людини. В основі функціональних проявів особистості лежать відмінності у спрямованості і видах відносин, тобто оцінки, інтереси, потреби. А характер і є реалізація відносин людини до світу і людей.

Характер, що сформувався в одну історичну епоху, відрізняється від характеру, сформованого в інший час. На нього впливають умови життя людини. Індивідуальний життєвий шлях і характер взаємопов'язані: неповторність першого створює характер, а він впливає на те, як людина будує своє життя, які пріоритети встановлює. У характері проявляється одночасно індивідуальне, притаманне тільки одній людині, і загальне, типове, властиве групі, етнічної спільності. Схожі обставини життя (наявність роботи, технічна оснащеність побуту, сімейний уклад, віросповідання та ін.) формують подібні для багатьох людей загальні риси характеру.

Дослідження особливостей бідності, особливо сімей матерів-одиначок, показало формування залежного і (або) агресивного по

142 0 Розділ 5.

ведення дітей. Одночасно з цим підлітки в таких сім'ях мають подібне ставлення до життя - песимістичне і неконструктивний (критикується влада, не віриться в благополучне майбутнє або ж воно малюється нереальним). Значить; у людей, що живуть в подібних умовах життя, в одну історичну епоху, при одному суспільному ладі, формуються подібні риси характеру. Їх можна назвати типовими; типові характери стають результатом впливу соціально-історичних умов.

У життєвому плані в характері відрізняють цілісність, стійкість і визначеність. Цілісність може бути визначена як зрозумілість і несуперечливість готівки властивостей (однозначність прояви відносин до людей, праці, самому собі). Іноді людина говорить одне, а робить по-іншому. Його характер тому суперечливий, а не цілісний. Визначеність характеру має відношення до ступеня вираженості якихось рис - принциповості, чесності, доброти та ін У одних людей риси виражені яскраво, в інших - слабо. (Відразу не розбереш, поганий він чи хороший.)

Основою характеру вважається воля - його «хребет». Вольові риси зазвичай відносять до однієї групи. У неї входять цілеспрямованість, наполегливість, мужність, сміливість, витримка та ін Залежно від їх наявності або відсутності характери бувають сильні і слабкі.

Інші риси характеру висловлюють ставлення людини до самої себе, людей, праці - чуйність, гуманність, щирість, черствість, егоїстичність і пр. Характер накладає відбиток на все поводження, думки і почуття людини, але тільки тоді , коли проявляється ставленні до праці, іншим і собі самому.

Характер не є вродженою особливістю особистості. Але на ньому позначається специфіка функціонування нервової, серцево-судинної, травної та ендокринної систем. У свою чергу, утворюються риси характеру впливають на деякі вроджені особливості. Людина може маскувати деякі риси. Нагадаємо лист А. П. Чехова своїй дружині, де він говорить про свою нестриманість і про те, що інтелігентній людині не пристало розпускатися.

Все зазначене вище свідчить про те, що в характері формуються головні особливості особистості, що склалися в певних соціальних і типових обставинах, однак їх не можна відривати від природного в людині. Як зазначав С. Л. Рубінштейн, «для того щоб виявити справжній характер людини, важливо знайти

Глава 14. Характер ® 143

ті специфічні ситуації, в яких найбільш повно і адекватно виявляється даний характер »1. Незважаючи на те що характер протягом життя змінюється, те, яким він стає згодом, залежить від того, яким він був раніше. Не випадково говорять, що посієш, те й пожнеш; пожнеш долю, якщо посієш вчинок.

У вітчизняній психології спеціальні дослідження характеру були виконані ще Н. Д. Левітовим2.

Інформація, релевантна " ГЛАВА 14. ХАРАКТЕР "

1. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ТЕСТІВ
   Глава 1: 1.1 - 1В, 2Б, 3А, 4Б, 5В; 1.2 - 1Г, 2Г, 3Г. Глава 2: 2.1 - 1А, 2Г, 3В, 4В; 2.2 - 1В, 2Г, 3А. Глава 3: 3.1 - 1Б, 2А, 3А; 3.2 - 1Г, 2В, 3В. Глава 4: 4.1 - 1А, 2В, 3Г; 4.3 - 1Б, 2В, 3Б; 4.3 - 1Г, 2Г, 3Г; 4.4. - 1Г, 2Г, 3Г, 4В, 5Б; 4.6 - 1Г, 2Б; 4.7 - 1Г, 2В, 3В, 4А, 5А; 4.8 - 1В, 2Г, 3Г, 4А. Глава 5: 5.1 - 1В, 2Б, 3А; 5.2 - 1Б, 2Г, 3Б, 4Г, 5Г; 5.3 - 1Г, 2В, 3Г.
   
2. Введення
   Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
   
3. Передмова
   Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
   
4. Від видавництва
   Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
   
5. Розділ сорок перша
   * Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
   
6. Глава тридцятих * В
   «Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? В
   
7. Глава перша
   1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
   
8. ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА ДЕРЖАВИ
   ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА
   
9. Глава перша
   1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
   
10. Глава перша
    и Див 128 Ь 22 - 23. - 431. 654 Глава друга * Див 129 Ь5
    
11. Глава перша
    1 Див 103 а 23 - 24. - 495. 2 ср «Нікомахова етика» X, 7 - 9. - 496. 3 (х = z і у ф р) (х ф у). - 496. «(Х = У) АР [Р (х) Р (у)]. - 496. »(Р = R) Ах IP (х) R (х) Ь - 496. в (1) АР [Р (х) «Р (у)] (х ф у). (2) -, Ах [Р (х) R (х)] С => (Р Ф R). - 496. »(X + z Ф у + р) (х Ф у). - 497. 8 (X - z Ф у - z) r => (X Ф у). - 497. 9 З тези про тотожність чогось з чимось. - 497. 10
    
12. Глава дванадцята 1
    Оскільки вона є носій початку руху і зміни. -162. 2 Т. е. Ослі лішеппость не розглядати як якесь володіння, то здатність означатиме противолежащие один одному поняття володіння і лишенности. - 163. 3 Відбутися і не нроізойті. - 163. Глава тринадцята 1 У пероносном сенсі. - 165. Глава чотирнадцята 1 У даному контексті те й інше позначає не властивості
    
13. Глава перша
    Див Платон. Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
    
14. Глава 20. Підстави і види заходів медичного характеру
    характеру
    
15. Глава перша
    голова Академії після Спевсиппа. СР 141 а 6; 152 а 7, 27. - 383. 4 СР «Перша апалітіка», 32 b 5-13; «Про тлумачення», 9. - 383. 5 Лродік Кеосскні (V ст. До н. Е..) - Старший софіст, творець синонимики. - 384. Глава сьома 1 А саме (1) (А р Б і А р = | Б), (2) (А р = 1 Б п Н Ар Б), (3) (А р Б і А р = 1 Б), (4) (= 1 А р Б і = 1 А р Б), (5) (А р Б і = 1 А р Б), (6) (А р = 1 Б і Н
    
16. Книга друга Глава перша 1 За винятком Camestres, Вагос, Disamis і Bocardo. -
    204. Глава друга 1 В 57 а 40 - b 17. 205. 2 Ця літера «А» та ж , що «А» в 53 b 12-14, але не в 53 b 21-22. -205. Глава п'ята 1 В 57 b 32-35. - 217. 2 В 58 а 38 - b 2. - 218. » Див 58 а 26-32. - 218. 1 Л саме посилку «якщо Б не властиво пі одному А, то А не властиво ні одпому Б». ср 59 а 12-13. - 219. 2 В 58 а 38 - Ь 2. - 219. Глава восьма 1 СР «Про тлумачення»,
    
17. Глава чотирнадцята
    Див 32 b 25-32, а також прим. 15 до гл. 13. - 144. Бо з посилок виду ае в першій фігурі нічого не сле-дует силлогистическое. Див 26 а 2-4. - 144. Т. е. замінити БетВ посилкою батва. Див 32 а 29 - b 1 . - 144. 4 Як у 32 b 38-40. - 144. * Див 32 а 34. - 144. в У протиріччі з 33 а 27-34. «Досконалий», по всій видимості, пізніша вставка. - 145. 7 Див 32 а 18-20 і