Ill 1.

повинні, на думку Сократа, разом з воіпамі брати участь у походах і отримувати те ж саме виховання, що й стражі'14. Втім, його міркування наповнені не йдуть до справи міркуваннями як взагалі, так і в тих частинах, що стосуються питання, яким має бути виховання вартою. J2G5a 2.

Велика частина твору «Закони» присвячена законам, про державний ж пристрої там сказано мало. І хоча законодавець хоче представити такий державний устрій, яке підходило б для всіх держав взагалі, тим не менш і в «Закоп» все помалу збивається знову-таки на інший лад; за винятком спільності дружин і власності, 5 він приписує одне і те ж обом видам державного ладу: виховання і тут і там одне і те ж, так само як і спосіб життя, - без участі в необхідних повсякденних роботах, а також сіссітіп. Різниця тільки в тому, що, згідно з «Законами», сіссітіп повинні бути і для жінок; склад громадянства визначається в першому випадку в тисячу чоловік, володію-ю чих зброєю, у другому - в п'ять тисяч 15. 3.

Усі міркування Сократа дотепні, відрізняються тонкістю, нововведеннями, змушують замислюватися, по, мабуть, важко було б визнати, що все в них абсолютно правильно: так, навряд чи можливо не рахуватися з тим, що для зазначеної маси населення буде потрібно територія Вавилонії або яка-небудь 15 інша величезних розмірів; тільки за такої умови п'ять тисяч щось роблять людей так, понад те, що відноситься до них у багато разів більша юрба жінок і прислуги могли б отримати прожиток. Звичайно, можна робити припущення за своїм ба-пию, але при цьому не повинно бути нічого завідомо нездійсненного. 4.

Далі, в «Законах» говориться, що законодавець при встановленні законів повинен рахуватися з двома елементами: землею і людьмі16. Добре було б при-20 бавить до цього і «сусідні місця», раз держава повинна вести державний, а не відокремлений спосіб життя; адже державі неминуче доводиться користуватися такого роду збройними силами, які придатні не тільки для захисту власної території, а й для дій в місцевостях поза нею. Якщо 25 навіть будь-хто пе схвалює такого способу життя - ні

приватного, ні суспільного, проте пообходімо вселяти страх ворогам не тільки при їх вторгненні в країну, але і коли вони далеко 17. 5. І щодо розміру земельної власності потрібно ще подумати, чи не краще визначити його за інакше, більш точно. Він каже, що розмір ео повинен бути таким, щоб можна було жити розсудливо, як якби хто-небудь сказав «жити у достатку» 18. Але це визначення занадто вже загальне; да н, крім того, можна жити скромно і все-таки відчувати брак.

У «Законах» залишено осторонь і питання про те, яким чином правлячі відрізнятимуться від керованих. Сократ каже: як у тканини основа робиться з іншої вовни, ніж вся нитка, таке ж отношепіе 20 должпо бути між правлячими і управляемимі22. Але якщо він допускає збільшення якої власності аж до п'ятикратного розміру, то чому ие застосувати те ж саме до певної межі і до земельної власності? Повинно також звернути увагу і па роздроблення того ділянки, на якій зведені будови, як би це роздроблення не завдало шкоди господарству (адже він приділяє кожному 25 два окремо лежачих ділянки для будов, а жити на два будинки - справа важка). 9.

Державний лад в його цілому є пе демократією і не олігархією, але середнім між ними-тим, що називається полнтіей; повноправним при ній тільки ті, хто носить важке озброєння. Якщо законодавець встановлює її для держав як на-зо иболее придатний порівняно з іншими видами, то це твердження, мабуть, правильно, але якщо він вважає її найкращим після того виду, який описаний ним раніше, то тут він помиляється; мабуть, всякий стане більш вихваляти лакедемопское державний устрій або яке-пнбудь інше з ще більш сильно вираженим аристократичним характером.

Деякі стверджують, що найкраще державний устрій має представляти собою змішання всіх державних пристроїв; на думку зо одних, це змішання складається з-олігархії, монархії

417

14 Аристотель, Г. 4

і демократії, тому вони вихваляють лакедемопское пристрій: адже царська влада в Лакедемоне уособлює собою мопархію, влада геронтів - олігархію, демократичний ж початок виявляється у владі ефорів, так КНК останні обираються з народу; 40

на думку інших, Ефорія являє собою тіpan-нию, демократичне ж початок вони вбачають у сіссітіях і в решті повсякденному побуті жізпі.

1266а 11. У «Законах» ж кажуть, що найкраще державний устрій має полягати в з'єднанні демократії та тіраніін; але ці останні навряд чи хто-небудь стане взагалі вважати видами державного устрою, а якщо вважати їх такими, то вже найгіршими з усіх. Отже, правильніше судження тих, хто змішує кілька видів, тому що той державний лад, який полягає в поєднанні багатьох видів, дійсно є кращим.

Далі, це державний устрій, як виявляється, не містить в собі пікакого монархічного початку, а лише початок олігархічне і демократичне, причому воно швидше схиляється до олігархії. Це ясно видно з способу призначення посадових осіб: те, що вони призначаються за жеребом з числа попередньо обраних, ріднить цей лад з обома державними пристроям!!, Але те, що лише обла-ю дають великим майновим цензом зобов'язані брати участь у народних зборах, призначати посадових осіб і взагалі займатися державними справами, інші ж усунені від цього, - все це підходить до олігархії, так само як і прагнення до того, щоб більша частина посадових осіб призначалася із заможних людей, а найголовніші посади займалися людьми з найвищим майновим цензом.

12. По-олігархічно він встановлює і спосіб 15 поповнення ради: у виборах беруть участь неодмінно все, але обирають тільки з людей першого майнового шару, потім знову таким же чином з другого, далі - з третього, а проте у виборах не обов'язково брати участь усім людям третього і четвертого шару, а участь у виборах з четвертого шару зобо ^ тельно лише для людей першого і другого шару. Потім, каже він, з обраних таким способом повинно 20 бути призначено однакове число з кожного шару. При такому порядку виборів більшість, очевидно, складуть люди, що належать до вищих майновим верствам, і притому найкращі, так як деякі люди з народу не стануть брати участі н виборах, пе будучи до них прівлекаеми примусово.

13. Що такого роду державний устрій пе представлятиме собою з'єднання демократичного і монархічного начал, ясно з вищесказаного і стане ще очевидніше з того, що буде сказано згодом, коли ми дійдемо до дослідження 23 подібного роду державного устрою. Щодо ж обрання посадових осіб потрібно ще помітити, що, коли вибори відбуваються з намічених заздалегідь кандидатів, створюється небезпечне становище: якщо відоме число осіб, навіть і невелике, захочуть увійти між собою в угоду, то вибори завжди будуть відбуватися так, як вони того побажають .

Так йде справа з державним ладом, описаним в «Законах». зе

Інформація, релевантна "Ill 1."