Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії (підручники) → 
« Попередня Наступна »
П.С. Самигин. Історія - Вид. 7-е. - Ростов н / Д: «Фенікс». - 478, [1] с. - (Середня професійна освіта)., 2007 - перейти до змісту підручника

Підсумки революції.

В якості основних підсумків революції 1905 - 1907 рр.. можна виділити видання низки державних законів і скликання представницького законодавчого органу (парламенту) - Державної думи. Революційні події сприяли усвідомленню різними верствами суспільства своїх інтересів, результатом чого стало оформлення політичних партій. Революція згуртувала народ, породила нові форми боротьби і її дієвою організації у вигляді Рад, які виступили як потенційна альтернатива царським органам влади.

Революція породила довгоочікувані права і свободи, легалізувала партії, дала хід новим реформам, головною і найбільш значною з яких стала аграрна реформа Столипіна.

Під впливом революції Росія фактично стала «полусамодержавним» державою. Царський уряд був змушений рахуватися з думкою партій і рухів, Державною думою. Російська імперія зробила великий крок на шляху перетворення її в більш сучасну конституційну монархію, що за наявності кваліфікованого вищого політичного керівництва могло покласти початок еволюційному розвитку країни. Але оскільки цього не сталося, перша російська революція 1905-1907 рр.. зайняла своє місце в історії головним, чином як предтеча майбутніх революційних катаклізмів 1917 року.

Політичні партії та їх ставлення до революції. Маніфест 17 жовтня 1905 р. створив умови для формування в Росії політичних партій. Відображаючи прагнення і сподівання ряду соціальних груп, вони розрізнялися у своїх програмних установках і, отже, у ставленні до революції.

Партійний політичний спектр того часу можна розділити на три великих табори.

У перший входили поміщицьке-урядові партії - праві і крайні праві. В якості найбільших партій даного напрямку можна виділити: «Союз російського народу», «Союз російських людей», «Російська монархічна партія», «Суспільство активної боротьби з революцією», «Народно-монархічна партія», «Союз російських православних людей». Концептуальні основи їхньої ідеології базувалися на вкрай негативному ставлення-

286

нии до революційних перетворень. Вони відстоювали ідеї непорушності існуючого політичного режиму, самодержавної влади царя, «єдиної-неподільної» Росії.

Еторой можна охарактеризувати як табір буржуазно-ліберального спрямування. Сюди входили конституційні демократи (кадети),. «Союз 17 октября» (октябристи), «Партія демократичних реформ», «Мирного оновлення» і деякі інші. Відображаючи інтереси представників великого капіталу і демократичної інтелігенції, вони ратували за поступове реформаторське оновлення країни на засадах демократії та лібералізму, у бік розширення прав і свобод, утвердження принципу поділу влади і розвитку представницьких органів, інститутів самоврядування. Відкидаючи в принципі ідею революційної боротьби на користь мирних засобів, вони вважали можливим використання здобутків революції для реалізації своїх цілей.

В третій табір входили революційно-демократичні партії: Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП) і Партія соціалістів-революціонерів (есерів).

Претендуючи на вираження інтересів широких народних мас - робітників і селян - вони висували набагато радикальніші вимоги. Сюди входили: повалення самодержавства, встановлення республіки, роздача землі селянам і т.д. В якості своєї кінцевої мети есери й РСДРП бачили побудову в Росії соціалістичної держави. Реалізація програми побудови соціалізму, на їх думку, могла бути проведена тільки за допомогою революційних перетворень, тому саме ці партії цілком підтримали революцію і підштовхували її розвиток по висхідній лінії. Слід зазначити, що деяким своєрідністю відрізнялася політика щодо революції з боку двох течій в РСДРП - більшовиків і меншовиків Якщо перші були прихильниками концепції перманент-ного розвитку революції, висловивши ідею переростання її з буржуазно-демократичної в соціалістичну (що відповідало програмі-максимум РСДРП) , то меншовики підтримували лише буржуазно-демократичні перетворення (програма-мінімум), вважаючи Росію на даному етапі не готовою до соціалізму і. відкладаючи

287

соціалістичну революцію на неозоре майбутнє. Саме таке співвідношення сил і мало визначити перспективи розвитку країни після всіх перетворення першої російської революції 1905-1907 рр..

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Підсумки революції. "
  1. 2.Крестьяне середньовіччя. Особливості положення і менталітету
    Однією з центральних проблем вітчизняної історіографії залишається історія селянства і в цілому аграрна історія Росії, в розгляді яких намітився ряд нетрадиційних підходів. У 70-ті роки Дж. Скотт, вивчаючи організацію та функціонування селянської економіки, природу селянства як соціального явища, ввів поняття «моральна економіка». В. П. Данилов, високо оцінюючи внесок
  2. 9. Реформи і контрреформи в X IX столітті
    Розвиток Росії в XIX столітті йшов в зіткненні кількох альтернативних варіантів: збереження кріпосницьких порядків (застій, стагнація); реформування країни шляхом скасування кріпосного права, введення буржуазних свобод, конституційного обмеження самодержавства («революція згори»); революційний переворот силами демократичної інтелігенції при опорі на соціальний протест пригноблених мас або
  3. 2. Революція 1905-1907 рр..
    Так що ж таке революція? Яке її вплив на життя суспільства? Сучасне, на наш погляд, досить змістовне визначення революції як суспільно-історічес-кого феномена дано в філософській праці М.Л. Тузова «Революція і історія» (Казань, 1991). Виходячи з досягнутого у вітчизняній і зарубіжній революціологіі і враховуючи наявні різночитання у визначенні революції, автор під
  4. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    До середини 80-х років у радянській історіографії історія громадянської війни незмінно розглядалася з позицій звитяжних переможців - «червоних» над «білими» та іноземними інтервентами . А в сталінський час вона була наповнена чималим числом міфів і легенд і одночасно умовчаннями про дійсні події, полководців і воєначальників. У військово-історичних дослідженнях, як правило, не
  5. 7. Радянська влада і церква
    Однією з догм нашої суспільної свідомості довгий час було твердження, що всякі релігії в усі часи реакційні, що церква відігравала тільки негативну роль в житті людей. Особливо активно впроваджувалися ці ідеї в масову свідомість в перші десятиліття радянської влади. При цьому поширювалися ілюзії, що із знищенням релігійних переконань суспільство звільниться «від моралі рабів» і
  6. § 2. Короткий нарис розвитку проблеми
    Більш ніж за п'ятидесятирічну історію нашої держави радянські вчені-криміналісти виконали значну роботу з подолання впливу буржуазних теорій в кримінальному праві. У теоретичній і навчальній літературі перших років Радянської влади важко знайти достатньо чітку зв'язок між вченням про склад злочину і проблемою підстави кримінальної відповідальності. Окремі автори в цей період
  7. 2.1. Найдавніші державні утворення.
    Найдавніші державні утворення закономірно виникають на соціально-економічній основі раннеземледельческого суспільства і характеризується як перші держави. Спочатку вони виникають як міста-держави. Селище, в якому живуть вільні общинники-землероби, представляє тепер не родову, а сусідську громаду. Він виділяється з групи первинних селищ в
  8. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    Виникнення Російської держави. Різні типи і форми держави в історії Росії. Поняття російської державності, основні характеристики. Соціально-політичні та ідеологічні передумови виникнення Радянської держави. Етапи розвитку радянського суспільства і Радянського дер-жави. Радянська форма правління та її еволюція на сучасному етапі. Основні зовнішні та внутрішні
  9. Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
    Теорія права і теорія держави. Предмет і методологія теорії права. Теорія права в системі суспільних наук. Загальна теорія права. Спеціальні теорії права. Теорія права і галузеві юридичні науки. Функції теорії права. У другій частині, присвяченій теорії права, розглядаються з урахуванням сучасного рівня юридичного знання функціонування та розвиток такого яскравого і складного соціального
  10. Глава десята. ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ РЕГУЛЯТОРІВ
    Регулювання суспільних відносин: поняття, способи. Система соціальних регуляторів: нормативні та ненормативні регулятори. Соціальні та технічні норми. Загальне та особливе в соціальних нормах. Право як соціальний регулятор. Нові знання про походження права як суспільної регулятивній системі, що з'явилася одночасно з державою в результаті переходу людства від присвоює до
© 2014-2022  ibib.ltd.ua