| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
зо КНИГА ШОСТА (Z); |
||
|
I 1. Вище сказано про різні види дорадчої, тобто верховної, влади в державі, про влаштування державних посад і про судові установленнях, яке до якого державному ладу підходить; також про катастрофу і збереженні видів державного ладу, Т. е. ВІД чого ТО І інше залежить 35 і якими причинами обумовлюється. Внаслідок того що існує кілька видів як демократії, так і решти державних пристроїв, доцільно розглянути також і те, що по відношенню до них раніше було оставлепо нами осторонь, і визначити для кожного ладу властиве йому і найбільш корисний пристрій. 2. Ми повинні будемо також рассмот-«про реть І можливі з'єднання всіх способів устрій-1317а ства названих вище встановлень: сполуками їх створюються схрещення різних видів державного ладу, так що виходять аристократії з олігархічним відтінком і політії - з демократичним. Під сполуками, які належить розглянути, але які по теперішній час ще не були розглянуті, я розумію, наприклад, такі: якщо 5 дорадчий орган і вибори посадових осіб влаштовані олігархічно, судові ж установи - аристократично; або якщо ці останні і дорадчий орган - олігархічно , а вибори посадових осіб - аристократично; або як-небудь по-іншому не всі сторони державного ладу будуть влаштовані у відповідності з його основним характером. to 3. Яка демократія підходить до якого державі, так само як і для якого населення підходить яка олігархія і яке з інших державних пристроїв для яких держав виявляється корисним - про це сказано раніше. При цьому повинно Статі ясним не тільки яке з цих державних ^ пристроїв виявляється найкращим для держав, але 15 і яким чином слід встановлювати на практиці і ці п решта види державних пристроїв; ось про це ми коротенько н поговоримо тепер. Почнемо насамперед з розгляду демократії; разом з тим з'ясується і лад, протилежний їй, іменпо той, який деякі називають олігархією. 4. При такого роду дослідженні ми повинні прийняти в міркування всі відмітні властивості демократії і всі 20 те, що визнається невід'ємними приладдям демократичного ладу, так як із з'єднання всього цього і виходять окремі види демократії, і таких видів не один, а кілька, і притому різних. Многоразлічіі видів демократії пояснюється двома причинами; про першу з Піх ми говорили ра-25 неї; це те, що народ буває різним (до складу народної маси входять хлібороби, з іншого боку - ремісники і поденники; якщо до першого приєднати другий, а до третіх в свою чергу обох перших, то відмінність вийде не в тому, що демократія стане кращою або гіршою, а в тому, що вона буде пе однієї і тієї ж). 5. Друга причина - та, про яку зо ми говоримо тепер. А саме, ті особливості, які відрізняють демократію і які вважаються притаманними цьому строю, будучи так чи інакше пов'язані, ведуть до зміни демократії: в одному випадку в демократію перейде меншу кількість притаманних їй особливостей, в іншому - більшу, а в третьому - все опи . Корисно знати кожну з цих особливостей на той випадок, якби хто-небудь побажав практично влаштувати новий вид демократії чи внести в демократію 35 ті чи інші виправлення. Адже ті, хто створює той чи інший вид державного ладу, прагнуть об'єднати в кожному з них всі притаманні йому особливості відповідно до його основним початком, але опи надходять в даному випадку помилково, як на це було вказано раніше, в міркуванні про крушепіі і збереженні державних пристроїв. Тепер ми скажемо про те, що потрібно від різних державних пристроїв, про їх характер і цілі. демократія1. А одна з умов свободи-по черзі бути керованим і правити. Справді, основний початок демократичного права полягає в тому, що рівність здійснюється в кількісному відношенні, а не на підставі гідності; якщо справедливість - в цьому, то, зрозуміло, верховна влада при-5 надолужити народній масі, і те, що вирішено буде більшістю, має вважатися рішенням остаточним і справедливим. Всі громадяни, кажуть, повинні користуватися рівними правами, так що в демократіях незаможні виявляються володарями більшої влади, ніж заможні; адже вони становлять більшість, а Верховна силу має рішення біль-| 0 шіпства. 7. Отже, однією з ознак демократичного ладу, за визнанням усіх прихильників демократії, є свобода. Друге початок - жити так, як кожному хочеться; ця особливість, кажуть, є саме наслідок свободи, тоді як слідство рабства - відсутність можливості жити як хочеться. Отже, це другий відмітна ознака демократичного ладу. 15 Звідси вже виникло прагнення не бути взагалі в підпорядкуванні - найкраще ні у кого, якщо ж цього досягти не можна, то принаймні хоча б по черзі 2. І в даному випадку це прагнення збігається з початком свободи, заснованим на рівноправності. 8. Виходячи з цих основних положень і з такого початку, ми повинні визнати демократичними наступні встановлення: всі посадові особи призначаються з усього складу громадян; все управляють каж-20 дим, окремо взятим, кожен - всіма, коли до нього дійде черга; посади заміщуються по жеребом або всі, або за винятком тих, які вимагають особливого досвіду і знання; зайняття посад зумовлено ніяким майновим цензом або обумовлено цензом самим невисоким; ніхто не може займати одну і ту ж посаду двічі 3, за винятком військових посад; всі посади або ті , де це представляється можливим, короткострокові; су-25 дебн влада належить всім, обираються судді з усіх громадян і судять по всіх справах або здебільшого їх, саме по найважливіших і найістотнішим, то: з приводу звітів посадових осіб, з приводу політичних справ, з приводу приватних договорів. Народні збори здійснює верховну владу в усіх справах; пі одна посада такий верховної влади не має ні в якій справі або в край-80 ньому випадку має її в самому обмеженому колі справ; або ж в найголовніших справах верховна влада належить раді. 9. Рада - найбільш демократичне з урядових установ там, де немає коштів для винагороди всім гражданам4; в іншому випадку це установа втрачає своє значення, так як народ5, отримуючи винагороду, зосереджує в своїх руках рішення всіх справ (про це сказано б-35 ло раніше, в попередньому міркуванні). Наступною особливістю демократичного ладу є те, що всі отримують винагороду: народні збори, суд, посадові особи, або ж в крайньому випадку посадові особи, суд, рада, обичпио народні збори, або з посадових осіб ті, які повинні харчуватися спільно. І якщо олігархія характеризується шляхетним походженням, багатством і освітою, 40 то ознаками демократії повинні вважатися протилежні властивості, тобто безрідність, бідність і грубість. 10. Що стосується посад, то ії одна з них ізіна не повинна бути довічно! '!, А якщо яка-небудь залишається таковою з причини якогось давнього перевороту, то слід позбавити її значення і заміщати се вже не шляхом виборів, а за жеребом 6 . Це і є спільні ознаки, характерні для демократії. 11. Але тут виникає питання: яким же чином це рівність може бути досягнуто? Чи слід майновий ценз п'ятисот осіб розподілити між тисячею, так щоб ця тисяча могла зрівнятися в своїх правах з п'ятьмастами? Або не слід встановлювати рівність таким способом, по, розподіливши та-lu ким же чином, взяти потім порівну і з числа п'яти-сот і з числа тисячі й передати в їх руки вибори посадових осіб і суду? Чи буде такого роду державний устрій найсправедливішим, згідно демократичної справедливості, або, скоріше, справедливейшим буде державний лад, що вважається тільки з народною масою? Адже прихильники демократії стверджують, що справедливо те, що буде вирішено більшістю, а прихильники олігархії вважають справедливим рішення, яке буде винесено тими, хто володіє більшою власністю, тому що, на їх думку, виносити рішення слід, керуючись розмірами власності. 12. Але і в тому і в іншому випадку ми маємо справу з нерівністю і несправедливістю: якщо визнавати рішення меншини, то вийде тиранія (адже коли незабаром одна людина буде володіти більшою власністю, ніж інші заможні люди, то, згідно олігархічної справедливості, цей один тільки й повинен панувати), якщо ж визнавати рішення чисельної більшості, то справедливість також буде порушена при конфіскації майна багатих, які перебувають у меншості, як і сказано раніше. Отже, щоб досягти такої рівності, яке знайшло б визнання з точки Ерен тих і інших, слід шукати його в тих визначеннях, які дають і ті й інші поняттю справедливого. Справді, вони стверджують, що постанови більшості громадян повинні мати вирішальну силу. 13. Нехай буде так, хоча б і не з загальної точки зору. Але внаслідок того що держава складається з двох частин - багатіїв і бідняків, якщо виявилися приголосними вирішення тих і інших або більшості тих і інших, то це і буде мати вирішальне значення, коли ж будуть прийняті протилежні постанови, то вирішальне значення повинно мати постанову більшості і тих, чий майновий ценз вище. Наприклад, перший - десять чоловік, другий - двадцять; одну постанову ухвалено шістьма з числа багатих, інше - п'ятнадцятьма з числа менш заможних; до бідняків приєдналися четверо з числа багатих, до багатіїв - п'ятеро з числа бідних; на чиєму боці опиниться після виробленого підрахунку тих і інших порався майнового цензу, постанову цього боку і повинно мати вирішальне значення. 14, Якщо ж вийде 40 рівне число, то слід поставитися до такого утруднення так само, як до того, яке буває тепер, коли у народних зборах або в суді голоси діляться поровим-1318ь ну; доводиться вирішувати справу або жеребом, або яким-небудь іншим подібним способом. Хоча й вельми скрутно знайти істину в тому, що стосується рівності і справедливості, все ж це легше, ніж змусити погодитися з собою тих, хто має можливість спертися на якесь перевагу: адже більше 5 слабкі завжди прагнуть до рівності і справедливості, а сильні анітрохи про це не піклуються.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " зо КНИГА ШОСТА (Z); " |
||
|
||