Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
АРИСТОТЕЛЬ. ТВОРИ В 4-х томах. ТОМ 4. ИЗД-ВО ДУМКА, МОСКВА., 1983 - перейти до змісту підручника

зо КНИГА ШОСТА (Z);

I 1. Вище сказано про різні види дорадчої, тобто верховної, влади в державі, про влаштування державних посад і про судові установленнях, яке до якого державному ладу підходить; також про катастрофу і збереженні видів державного ладу, Т. е. ВІД чого ТО І інше залежить 35 і якими причинами обумовлюється. Внаслідок того що існує кілька видів як демократії, так і решти державних пристроїв, доцільно розглянути також і те, що по відношенню до них раніше було оставлепо нами осторонь, і визначити для кожного ладу властиве йому і найбільш корисний пристрій. 2. Ми повинні будемо також рассмот-«про реть І можливі з'єднання всіх способів устрій-1317а ства названих вище встановлень: сполуками їх створюються схрещення різних видів державного ладу, так що виходять аристократії з олігархічним відтінком і політії - з демократичним. Під сполуками, які належить розглянути, але які по теперішній час ще не були розглянуті, я розумію, наприклад, такі: якщо 5 дорадчий орган і вибори посадових осіб влаштовані олігархічно, судові ж установи - аристократично; або якщо ці останні і дорадчий орган - олігархічно , а вибори посадових осіб - аристократично; або як-небудь по-іншому не всі сторони державного ладу будуть влаштовані у відповідності з його основним характером. to

3. Яка демократія підходить до якого державі, так само як і для якого населення підходить яка олігархія і яке з інших державних пристроїв для яких держав виявляється корисним - про це сказано раніше. При цьому повинно Статі ясним не тільки яке з цих державних ^

пристроїв виявляється найкращим для держав, але 15 і яким чином слід встановлювати на практиці і ці п решта види державних пристроїв; ось про це ми коротенько н поговоримо тепер. Почнемо насамперед з розгляду демократії; разом з тим з'ясується і лад, протилежний їй, іменпо той, який деякі називають олігархією. 4. При такого роду дослідженні ми повинні прийняти в міркування всі відмітні властивості демократії і всі 20 те, що визнається невід'ємними приладдям демократичного ладу, так як із з'єднання всього цього і виходять окремі види демократії, і таких видів не один, а кілька, і притому різних. Многоразлічіі видів демократії пояснюється двома причинами; про першу з Піх ми говорили ра-25 неї; це те, що народ буває різним (до складу народної маси входять хлібороби, з іншого боку - ремісники і поденники; якщо до першого приєднати другий, а до третіх в свою чергу обох перших, то відмінність вийде не в тому, що демократія стане кращою або гіршою, а в тому, що вона буде пе однієї і тієї ж). 5. Друга причина - та, про яку зо ми говоримо тепер. А саме, ті особливості, які відрізняють демократію і які вважаються притаманними цьому строю, будучи так чи інакше пов'язані, ведуть до зміни демократії: в одному випадку в демократію перейде меншу кількість притаманних їй особливостей, в іншому - більшу, а в третьому - все опи . Корисно знати кожну з цих особливостей на той випадок, якби хто-небудь побажав практично влаштувати новий вид демократії чи внести в демократію 35 ті чи інші виправлення. Адже ті, хто створює той чи інший вид державного ладу, прагнуть об'єднати в кожному з них всі притаманні йому особливості відповідно до його основним початком, але опи надходять в даному випадку помилково, як на це було вказано раніше, в міркуванні про крушепіі і збереженні державних пристроїв. Тепер ми скажемо про те, що потрібно від різних державних пристроїв, про їх характер і цілі.

40 6. Основним початком демократичного ладу є свобода. За загальноприйнятою МПЕН, тільки при ізі7ь цьому державному устрої всі користуються свободою, бо до неї, як стверджують, прагне всяке

демократія1. А одна з умов свободи-по черзі бути керованим і правити. Справді, основний початок демократичного права полягає в тому, що рівність здійснюється в кількісному відношенні, а не на підставі гідності; якщо справедливість - в цьому, то, зрозуміло, верховна влада при-5 надолужити народній масі, і те, що вирішено буде більшістю, має вважатися рішенням остаточним і справедливим. Всі громадяни, кажуть, повинні користуватися рівними правами, так що в демократіях незаможні виявляються володарями більшої влади, ніж заможні; адже вони становлять більшість, а Верховна силу має рішення біль-| 0 шіпства. 7. Отже, однією з ознак демократичного ладу, за визнанням усіх прихильників демократії, є свобода. Друге початок - жити так, як кожному хочеться; ця особливість, кажуть, є саме наслідок свободи, тоді як слідство рабства - відсутність можливості жити як хочеться. Отже, це другий відмітна ознака демократичного ладу. 15 Звідси вже виникло прагнення не бути взагалі в підпорядкуванні - найкраще ні у кого, якщо ж цього досягти не можна, то принаймні хоча б по черзі 2. І в даному випадку це прагнення збігається з початком свободи, заснованим на рівноправності.

8. Виходячи з цих основних положень і з такого початку, ми повинні визнати демократичними наступні встановлення: всі посадові особи призначаються з усього складу громадян; все управляють каж-20 дим, окремо взятим, кожен - всіма, коли до нього дійде черга; посади заміщуються по жеребом або всі, або за винятком тих, які вимагають особливого досвіду і знання; зайняття посад зумовлено ніяким майновим цензом або обумовлено цензом самим невисоким; ніхто не може займати одну і ту ж посаду двічі 3, за винятком військових посад; всі посади або ті , де це представляється можливим, короткострокові; су-25 дебн влада належить всім, обираються судді з усіх громадян і судять по всіх справах або здебільшого їх, саме по найважливіших і найістотнішим, то: з приводу звітів посадових осіб, з приводу політичних справ, з приводу приватних договорів. Народні збори здійснює верховну

владу в усіх справах; пі одна посада такий верховної влади не має ні в якій справі або в край-80 ньому випадку має її в самому обмеженому колі справ; або ж в найголовніших справах верховна влада належить раді. 9. Рада - найбільш демократичне з урядових установ там, де немає коштів для винагороди всім гражданам4; в іншому випадку це установа втрачає своє значення, так як народ5, отримуючи винагороду, зосереджує в своїх руках рішення всіх справ (про це сказано б-35 ло раніше, в попередньому міркуванні). Наступною особливістю демократичного ладу є те, що всі отримують винагороду: народні збори, суд, посадові особи, або ж в крайньому випадку посадові особи, суд, рада, обичпио народні збори, або з посадових осіб ті, які повинні харчуватися спільно. І якщо олігархія характеризується шляхетним походженням, багатством і освітою, 40 то ознаками демократії повинні вважатися протилежні властивості, тобто безрідність, бідність і грубість. 10. Що стосується посад, то ії одна з них ізіна не повинна бути довічно! '!, А якщо яка-небудь залишається таковою з причини якогось давнього перевороту, то слід позбавити її значення і заміщати се вже не шляхом виборів, а за жеребом 6 .

Це і є спільні ознаки, характерні для демократії.

На підставі справедливості, як вона но-5 приймаються з демократичної точки зору, а саме наявність у всіх рівний за кількістю частки, виходить той лад, який визнається демократичним по перевазі, і виникає демократична держава. Адже рівність полягає в тому, щоб незаможні ні в чому пе мали більшої влади, ніж заможні, і щоб верховна влада належала не одним, але всім в рівній мірі (за кількістю). Таким способом, думають вони, в державі здійснюва-10 ляють рівність і свобода.

11. Але тут виникає питання: яким же чином це рівність може бути досягнуто? Чи слід майновий ценз п'ятисот осіб розподілити між тисячею, так щоб ця тисяча могла зрівнятися в своїх правах з п'ятьмастами? Або не слід встановлювати рівність таким способом, по, розподіливши та-lu ким же чином, взяти потім порівну і з числа п'яти-сот і з числа тисячі й передати в їх руки вибори посадових осіб і суду? Чи буде такого роду державний устрій найсправедливішим, згідно демократичної справедливості, або, скоріше, справедливейшим буде державний лад, що вважається тільки з народною масою? Адже прихильники демократії стверджують, що справедливо те, що буде вирішено більшістю, а прихильники олігархії вважають справедливим рішення, яке буде винесено тими, хто володіє більшою власністю, тому що, на їх думку, виносити рішення слід, керуючись розмірами власності. 12. Але і в тому і в іншому випадку ми маємо справу з нерівністю і несправедливістю: якщо визнавати рішення меншини, то вийде тиранія (адже коли незабаром одна людина буде володіти більшою власністю, ніж інші заможні люди, то, згідно олігархічної справедливості, цей один тільки й повинен панувати), якщо ж визнавати рішення чисельної більшості, то справедливість також буде порушена при конфіскації майна багатих, які перебувають у меншості, як і сказано раніше. Отже, щоб досягти такої рівності, яке знайшло б визнання з точки Ерен тих і інших, слід шукати його в тих визначеннях, які дають і ті й інші поняттю справедливого. Справді, вони стверджують, що постанови більшості громадян повинні мати вирішальну силу. 13. Нехай буде так, хоча б і не з загальної точки зору. Але внаслідок того що держава складається з двох частин - багатіїв і бідняків, якщо виявилися приголосними вирішення тих і інших або більшості тих і інших, то це і буде мати вирішальне значення, коли ж будуть прийняті протилежні постанови, то вирішальне значення повинно мати постанову більшості і тих, чий майновий ценз вище. Наприклад, перший - десять чоловік, другий - двадцять; одну постанову ухвалено шістьма з числа багатих, інше - п'ятнадцятьма з числа менш заможних; до бідняків приєдналися четверо з числа багатих, до багатіїв - п'ятеро з числа бідних; на чиєму боці опиниться після виробленого підрахунку тих і інших порався майнового цензу, постанову цього боку і повинно мати вирішальне значення. 14, Якщо ж вийде

40 рівне число, то слід поставитися до такого утруднення так само, як до того, яке буває тепер, коли у народних зборах або в суді голоси діляться поровим-1318ь ну; доводиться вирішувати справу або жеребом, або яким-небудь іншим подібним способом. Хоча й вельми скрутно знайти істину в тому, що стосується рівності і справедливості, все ж це легше, ніж змусити погодитися з собою тих, хто має можливість спертися на якесь перевагу: адже більше 5 слабкі завжди прагнуть до рівності і справедливості, а сильні анітрохи про це не піклуються.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " зо КНИГА ШОСТА (Z); "
  1. КНИГА ШОСТА (Z)
    КНИГА ШОСТА
  2. КНИГА ШОСТА
    КНИГА
  3. Книга шоста
    шоста
  4. КНИГА ШОСТА (Е)
    КНИГА ШОСТА
  5. ГЛАВА ШОСТА
    ГЛАВА
  6. Книги шоста (Е)
    шоста
  7. Глава шоста
    шоста
  8. ЧАСТИНА ШОСТА. Логіко-епістеміческого АСПЕКТИ ТЕОРІЇ АРГУМЕНТАЦИИ
    ЧАСТИНА ШОСТА. Логіко-епістеміческого АСПЕКТИ ТЕОРІЇ
  9. 5. Є сумісними поняття:
    Невинний, засуджений; Книга, зошит; Грам, одиниця виміру; Книга, навчальний посібник; Грам, одиниця виміру довжини; Комп'ютер, диск; Злочин, злочинець; Адвокат, прокурор; Здатність , пам'ять; Книга, бібліотека; Книга, підручник; Книга, посібник; Волейбол, баскетбол; Командна гра, спортивна гра; Любитель, спортсмен; Діяння, злочин; Слон, африканську тварину Крадіжка, грабіж;
  10. Розділ сорок перша
    шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. - 201 * «Див 52 Ь 4-8. -
  11. КНИГА П'ЯТА (Д)
    КНИГА П'ЯТА
  12. КНИГА ЧЕТВЕРТА (Г)
    КНИГА ЧЕТВЕРТА
  13. КНИГА ЧЕТВЕРТА
    КНИГА
  14. КНИГА ТРЕТЯ
    КНИГА
  15. КНИГА ДРУГА
    КНИГА
© 2014-2020  ibib.ltd.ua