| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 10. Конфіскація майна |
||
|
Конфіскація майна як міра кримінального покарання з відома з давніх пір. Вперше під назвою "розграбування" ми зустрічаємося з нею в Руській Правді. Застосовувалося воно за найбільш небезпечні злочини - підпал, розбій, казнокрадство і крім позбавлення майна передбачало вигнання злочинця з общини і перетворення на холопів його дружини і дітей. Про конфіскацію в чистому вигляді як відібрання у злочинця всього або частини майна у державну казну йдеться в Соборному Уложенні 1649 р., хоча сам термін "конфіскація" був введений в російське законодавство лише в XVIII в. Аналіз законодавства показує, що вже в той час ця міра поділялась на види за характером і обсягом. Повна конфіскація передбачала вилучення у злочинця всього майна, часткова - предметів, які безпосередньо ставилися до учиненому злочину або були засобом його учинения або результатом. Ці ж види і основне значення конфіскації майна збережені в чинному кримінальному законодавстві Росії. Згідно рт. 52 КК конфіскація майна є примусове безоплатне вилучення у власність дер-ства всього або частини майна засудженого. Будучи однією з найсуворіших додаткових заходів, конфіскація може бути застосована тільки за тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені з корисливих мотивів. Старе законодавство передбачало можливість конфіскації і за державні злочини, що навряд чи можна вважати обгрунтованим. Ефективність конфіскації майна в боротьбі з корисливою злочинністю обумовлена її впливом на фактори причинного характеру. Її цінність полягає не просто в безоплатному вилученні майна у винного, а в зміні структури його потреб, бо показує йому безглуздя його злочинних дій. Слід зауважити, що в юридичній літературі висловлювалися різні соціально-правові оцінки даної міри. Одні вчені вважають, що конфіскація майна не відповідає цілям і принципам кримінального покарання, зокрема принципу особистої відповідальності, і навіть при дуже обмеженому її застосуванні таки спрямована не тільки і навіть не стільки проти винного (він у цей час, як правило, позбавлений волі), скільки проти його родини. Інші висловлюються за нагальну потребу її збереження, пропонуючи навіть використовувати конфіскацію майна в якості не тільки додаткового, а й основного покарання, допустити можливість її призначення при умовному засудженні. Здається, доцільність застосування конфіскації майна повинна обумовлюватися характером злочинного діяння, яке виступає окремим випадком (моментом) всієї суспільної діяльності людини. Тільки при такому підході злочин може бути оцінено як єдиний акт, як єдність корисливої мети і її здійснення. Здається, що для корисливих злочинів або діянь, пов'язаних з незаконним збагаченням, найбільш прийнятно поєднання основного (немайнової) покарання і додаткового (майнового), насамперед конфіскації, бо тут найсправедливішим, на наш погляд, буде принцип таліона ^ 'за викрадений рубль рублем і запла-тится "). ^ Відповідно до закону конфіскація майна застосовується тільки як додаткова міра і може бути призначена судом лише у випадках, передбачених санкцією статті Особливої частини КК; звертається тільки на особисту власність засудженого і на його частку в загальній власності і не може бути звернена на частку інших осіб, що володіють майном разом з ним на праві спільної власності. Не підлягає конфіскації майно, необхідне засудженому або особам, що знаходяться на його утриманні , згідно з переліком, передбаченим кримінально-виконавчим законодавством Російської Федерації. Конфіскація може бути повної, часткової та спеціальної. Повна конфіскація полягає в безоплатному вилучили- тії всього особистого майна засудженого та його частки в загальній власності. Часткова полягає у вилученні певної частини майна. У вироку в таких випадках або вказуються конкретні предмети, що підлягають безоплатному вилученню, або встановлюється частина конфіскованого майна (1/2, 1/3 і т. п.). Заміна конфіскації майна еквівалентної грошовою сумою не допускається. Спеціальна конфіскація - це безоплатне вилучення спеціальних предметів, службовців знаряддями або засобами злочину. Зазвичай вони названі в санкції відповідної статті (знаряддя лову, плавучі засоби, все здобуте в результаті незаконного заняття рибним та іншими промислами і т. д.). Спеціальна конфіскація не є видом покарання і може бути призначена судом незалежно від того, застосована до засудженому конфіскація майна (повна або часткова) або немає. Конфіскацію майна як вид кримінального покарання слід відмежовувати від штрафу. Відзначимо їх основні відмінності. 2. Характер і ступінь суспільної небезпеки злочину. Штраф застосовується за діяння невеликої йди середньої тяжкості, конфіскація - за тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені з корисливих мотивів. 3. Характер і розмір стягнення. Штраф - це грошове стягнення, а конфіскація - примусове вилучення належить засудженому майна. Порядок застосування конфіскації майна, а також перелік що не підлягають їй предметів, порядок та умови задоволення з конфіскованого майна претензій за зобов'язаннями засудженого регулюються кримінально-виконавчим і відповідно цивільним законодавством. 4. Ступінь карального моменту покарання. Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості злочину і обов'язково з урахуванням майнового стану винного; при конфіскації майно вилучається (повністю або частково) безумовно. 5. Розмір і зміст стягнення. Штраф призначається в межах, заданих санкцією статті Особливої частини КК у розмірі, відповідному певній кількості мінімальних розмірів оплати праці або і розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за певний період. Кількість конфіскованого майна суд повинен визначити сам. 6. Порядок призначення в якості додаткової міри покарання. На відміну від штрафу конфіскація майна виступає як додаткова міра покарання лише до страти, довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк. 7. Можливість призначення при умовному засудженні. Штраф може бути призначений при умовне засудження, застосування ж конфіскації в цьому випадку заборонено зако-. ном. / 8. Можливість призначення неповнолітнім. Штраф за наявності певних умов може бути призначений. Конфіскація до неповнолітніх не застосовується. При конфіскації майна держава не відповідає по боргах і зобов'язаннях засудженого, якщо вони виникли після прийняття органами дізнання, слідчими або судовими органами заходів щодо збереження майна. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" § 10. Конфіскація майна " |
||
|
||