Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право Росії → 
« Попередня Наступна »
І.Я. Козченко, З.А. Незнамова .. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для вузів / Під ред. І.Я. Козченко і З.А. Незнамова. М., 1997., 1997 - перейти до змісту підручника

§ 10. Конфіскація майна



Конфіскація майна як міра кримінального покарання з відома з давніх пір. Вперше під назвою "розграбування" ми зустрічаємося з нею в Руській Правді. Застосовувалося воно за найбільш небезпечні злочини - підпал, розбій, казнокрадство і крім позбавлення майна передбачало вигнання злочинця з общини і перетворення на холопів його дружини і дітей.
Про конфіскацію в чистому вигляді як відібрання у злочинця всього або частини майна у державну казну йдеться в Соборному Уложенні 1649 р., хоча сам термін "конфіскація" був введений в російське законодавство лише в XVIII в. Аналіз законодавства показує, що вже в той час ця міра поділялась на види за характером і обсягом. Повна конфіскація передбачала вилучення у злочинця всього майна, часткова - предметів, які безпосередньо ставилися до учиненому злочину або були засобом його учинения або результатом. Ці ж види і основне значення конфіскації майна збережені в чинному кримінальному законодавстві Росії.
Згідно рт. 52 КК конфіскація майна є примусове безоплатне вилучення у власність дер-ства всього або частини майна засудженого. Будучи однією з найсуворіших додаткових заходів, конфіскація може бути застосована тільки за тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені з корисливих мотивів. Старе законодавство передбачало можливість конфіскації і за державні злочини, що навряд чи можна вважати обгрунтованим. Ефективність конфіскації майна в боротьбі з корисливою злочинністю обумовлена ??її впливом на фактори причинного характеру. Її цінність полягає не просто в безоплатному вилученні майна у винного, а в зміні структури його потреб, бо показує йому безглуздя його злочинних дій.
Слід зауважити, що в юридичній літературі висловлювалися різні соціально-правові оцінки даної міри. Одні вчені вважають, що конфіскація майна не відповідає цілям і принципам кримінального покарання, зокрема принципу особистої відповідальності, і навіть при дуже обмеженому її застосуванні таки спрямована не
тільки і навіть не стільки проти винного ( він у цей час, як правило, позбавлений волі), скільки проти його родини. Інші висловлюються за нагальну потребу її збереження, пропонуючи навіть використовувати конфіскацію майна в якості не тільки додаткового, а й основного покарання, допустити можливість її призначення при умовному засудженні.
Здається, доцільність застосування конфіскації майна повинна обумовлюватися характером злочинного діяння, яке виступає окремим випадком (моментом) всієї суспільної діяльності людини. Тільки при такому підході злочин може бути оцінено як єдиний акт, як єдність корисливої ??мети і її здійснення.
Аналіз чинного кримінального законодавства дозволяє виділити чотири основні моделі взаємозалежності характеру кримінального покарання та характеру злочину: корисливий злочин - майнове покарання (наприклад, крадіжка - виправні роботи); корисливий злочин - немайнове покарання (шахрайство - позбавлення волі ); некорислива злочин - майнове покарання (наклеп - штраф); некорислива злочин - немайнове покарання (вбивство - позбавлення волі).
Здається, що для корисливих злочинів або діянь, пов'язаних з незаконним збагаченням, найбільш прийнятно поєднання основного (немайнової) покарання і додаткового (майнового), насамперед конфіскації, бо тут найсправедливішим, на наш погляд, буде принцип таліона ^ 'за викрадений рубль рублем і запла-тится "). ^
Відповідно до закону конфіскація майна застосовується тільки як додаткова міра і може бути призначена судом лише у випадках, передбачених санкцією статті Особливої частини КК; звертається тільки на особисту власність засудженого і на його частку в загальній власності і не може бути звернена на частку інших осіб, що володіють майном разом з ним на праві спільної власності. Не підлягає конфіскації майно, необхідне засудженому або особам, що знаходяться на його утриманні , згідно з переліком, передбаченим кримінально-виконавчим законодавством Російської Федерації.
Конфіскація може бути повної, часткової та спеціальної. Повна конфіскація полягає в безоплатному вилучили-
тії всього особистого майна засудженого та його частки в загальній власності. Часткова полягає у вилученні певної частини майна. У вироку в таких випадках або вказуються конкретні предмети, що підлягають безоплатному вилученню, або встановлюється частина конфіскованого майна (1/2, 1/3 і т. п.).
Заміна конфіскації майна еквівалентної грошовою сумою не допускається.
Спеціальна конфіскація - це безоплатне вилучення спеціальних предметів, службовців знаряддями або засобами злочину. Зазвичай вони названі в санкції відповідної статті ( знаряддя лову, плавучі засоби, все здобуте в результаті незаконного заняття рибним та іншими промислами і т. д.). Спеціальна конфіскація не є видом покарання і може бути призначена судом незалежно від того, застосована до засудженому конфіскація майна (повна або часткова) або немає.
Конфіскацію майна як вид кримінального покарання слід відмежовувати від штрафу. Відзначимо їх основні відмінності.
1. Кримінально-правова значимість покарання. Штрафмо-же бути як основний , так і додатковою мірою покарання, конфіскація - лише додатковою і лише у випадках, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу.
2. Характер і ступінь суспільної небезпеки злочину. Штраф застосовується за діяння невеликої йди середньої тяжкості, конфіскація - за тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені з корисливих мотивів.
3. Характер і розмір стягнення. Штраф - це грошове стягнення, а конфіскація - примусове вилучення належить засудженому майна. Порядок застосування конфіскації майна, а також перелік що не підлягають їй предметів, порядок та умови задоволення з конфіскованого майна претензій за зобов'язаннями засудженого регулюються кримінально-виконавчим і відповідно цивільним законодавством.
4. Ступінь карального моменту покарання. Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості злочину і обов'язково з урахуванням майнового стану винного; при конфіскації майно вилучається (повністю або частково) безумовно.
5. Розмір і зміст стягнення. Штраф призначається в межах, заданих санкцією статті Особливої ??частини КК
у розмірі, відповідному певній кількості мінімальних розмірів оплати праці або і розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за певний період. Кількість конфіскованого майна суд повинен визначити сам.
6. Порядок призначення в якості додаткової міри покарання. На відміну від штрафу конфіскація майна виступає як додаткова міра покарання лише до страти, довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк.
7. Можливість призначення при умовному засудженні. Штраф може бути призначений при умовне засудження, застосування ж конфіскації в цьому випадку заборонено зако-. ном. /
8. Можливість призначення неповнолітнім. Штраф за наявності певних умов може бути призначений. Конфіскація до неповнолітніх не застосовується.
При конфіскації майна держава не відповідає по боргах і зобов'язаннях засудженого, якщо вони виникли після прийняття органами дізнання, слідчими або судовими органами заходів щодо збереження майна.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" § 10. Конфіскація майна "
  1. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю в сфері припинення незаконної діяльності організованих злочинних груп.
    Конфіскація злочинно нажитого майна, фінансових активів, позбавлення волі. В якості прикладу впливу репресивних заходів на стан нелегального ринку розглянемо ринок героїну в ФРН. Введення кримінальної відповідальність за використання злочинних доходів в легальній економічній діяльності. Конфіскація майна. Кримінальне покарання, навіть у вигляді позбавлення волі, не чинить на
  2. 3.3. ОХОРОНА ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ МАСОВИХ ЗАХОДІВ І НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
    конфіскації майна, дозволяло міліції в місцевостях, усвідомлених надзвичайними стихійними лихами, проводити реквізицію і конфіскацію майна, необхідного для організації робіт з ліквідації наслідків цих лих. 26 травня 1928 було прийнято Постанову ЦВК Рад і РНК УзРСР "Про затвердження Положення про порядок залучення населення до трудової і транспортної повинності". Воно
  3. § 4. Кримінальне право в системі інших галузей
    конфіскації майна. Лише розглядаючи норми цих провідних галузей у взаємозв'язку, можна правильно визначити межі кримінальної та цивільної відповідальності. У сфері боротьби з економічною криміналом, до якого відносяться найбільш небезпечні злочини (майнові, господарські, комерційні та екологічні), знаходяться точки дотику кримінального, підприємницького та екологічного
  4. § 2. Види злочинів
    конфіскація майна та позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород. Враховуючи характер правових наслідків, встановлюваних законодавцем стосовно до кожної з виділених їм категорії злочинів, можна помітити, що з першими двома категоріями (невеликої та середньої тяжкості) зв'язується використання порівняно м'яких усло-вий реалізації
  5. § 3. Система і види покарань
    конфіскація майна; обмеження волі; арешт; вміст у дисциплінарної військової частини; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі; смертна кара. Суд може і повинен обрати индивидуализированную міру покарання , найбільш повно враховує як характер скоєного, так і ступінь суспільної небезпеки самого діяча. Перелік видів покарань, визначених законом,
  6. 2. Призначення покарання за сукупністю злочинів або вироків.
    майна виповнюється самостійно при додаванні її з обмеженням свободи, арештом, утриманням у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавленням волі. Єдиним для правил призначення покарання за сукупністю злочинів і вироків є і те, що вони, на відміну від законодавства деяких зарубіжних країн, обмежують вибір виду та розміру остаточного покарання: його видом може бути тільки
  7. § 4. Умовні види звільнення від кримінального покарання
    конфіскації майна, застосування якої свідчить про вчинення засудженим тяжкого або особливо тяжкого злочину, що, в свою чергу, практично виключає можливість умовного засудження. Чинний кримінальний закон не регламентує питання про термін покарання, яке визнається умовним, проте, згідно життєвої-правовій логіці (а практика застосування інституту умовного засудження її
  8. § 2. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх
    конфіскація майна. Система покарань (від м'яких до найбільш суворим) орієнтує суд на необхідність глибоко проаналізувати обставини справи, врахувати особистість підлітка, з'ясувати причини скоєння нею злочину і призначити таке покарання, яке буде досить ефективним і для виправлення самого злочинця, і для мети загальної превенції, і для відновлення соціальної
  9. 90. Поняття конфіскації, реквізиції, націоналізації.
    конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 год (ст.1) м.Страсбург, 8 листопада 1990 роки (995_029) Конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, що є особистою власністю засудженого. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( ст.35) 28.12.1960 (2001-05) НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ, перехід приватних підприємств і галузей
  10. 29. Порядок виконання банками постанов компетентних органів про арешт коштів на рахунках
    конфіскації майна. Залежно від ухвали суду, постанови прокурора, слідчого арешт може бути накладено на всі кошти, які знаходяться на рахунках юридичної (фізичної) особи або на який-небудь конкретний рахунок (поточний, депозитний та ін), на кошти на рахунку в цілому або на конкретно визначену суму. Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого направляється