Головна
ГоловнаІсторіяІсторія Росії ( підручники) → 
« Попередня Наступна »
П.С. Самигин. Історія - Вид. 7-е. - Ростов н / Д: «Фенікс». - 478, [1] с. - (Середня професійна освіта)., 2007 - перейти до змісту підручника

Криза політики військового комунізму.

Необхідно відзначити, що здійснення надзвичайних заходів у селі сприяло зростанню продовольчих зборів в основному за рахунок центральних губерній. На околицях країни (Дон-ської регіон, Україна) коефіцієнт корисної дії від даних нововведень виявився надзвичайно низьким, викликавши хвилю невдоволення і масові повстання. Селянство відмовлялося поставляти необхідну кількість хліба в місто. Прокотилася хвиля селянських виступів: на Україні дуже широку популярність завойовує рух анархістів (Н.
Махно), в Західному Сибіру повстала партизанська армія. Найбільш великим виступом став заколот в Тамбовської та ряді прилеглих до неї губерній (очолив виступ А.С. Антонов, який був членом партії есерів). Червона Армія кинула проти антоновців свої кращі сили під командуванням талановитого командира М.Н. Тухачевського, Придушення повстання велося виключно військовими заходами із застосуванням артилерії і отруйних газів, забравши 50 тисяч життів з обох сторін.

Апогеєм невдоволення стало повстання кронштадтських матросів, раніше підтримували більшовиків.

Матроси зажадали дотримання прав і свобод, проголошених у жовтні 1917 року, припинення насильницьких конфіскацій і т. д. Незважаючи на те, що більшовикам вдалося придушити повстання, воно стало для них справжнім

339

шоком. Члени партійної верхівки усвідомили, що політика воєнного комунізму вичерпала себе; в підсумку більшовики були змушені відступити, виробивши нову економічну політику.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Криза політики військового комунізму. "
  1. § 1. Нова економічна політика
    кризою. У результаті майже семи років війни Росія втратила більше чверті своїх національних багатств. Особливо великий шкоди зазнала промисловість. Обсяг її валової продукції зменшився в 7 разів. Запаси сировини і матеріалів у 1920 р. були в основному вичерпані. Порівняно з 1913 р. валове виробництво великої промисловості скоротилося майже на 13%, а дрібної - більш ніж на 44%. Величезні
  2. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    Криза, колосально підсилюваний страшним голодом. Тому немає підстав ідеалізувати ні більшовиків, ні їх супротивників. Обидві сторони проявляли рівне завзяття в прагненні перемогти у братовбивчій війні, кожна вважаючи себе абсолютно правою. У сучасній історіографії громадянської війни немає єдиної, загальноприйнятої думки з питання про періодизацію громадянської війни. Одні дослідники роками
  3. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    кризовим, нестабільним, непередбачуваним, коли виникала своєрідна соціальна біфуркація, якщо використати для характеристики цих пошуків поняття синергетики. Тоді саме в подальшій модернізує-ції російської державності, як, втім, і інших сторін життя російського суспільства, преж-де всього духовної сфери, суспільної свідомості, бачили вихід із кризових станів великі уми
  4. § 4. Військово-політичні та соціально-економічні перетворення в роки громадянської війни
    кризи 1921 Продовольство розподілялося на основі принципу «хто не працює, той не їсть» по картковій системі і у вигляді пайка (т. е . нормоване постачання). Приватна торгівля нормованими продовольчими та промисловими товарами заборонялася. Встановлювалися безгрошовий розрахунки між підприємствами. Зарплата видавалася в натуральному вигляді. Робітники і службовці звільнялися від квартплати,
  5. § 1. Нова економічна політика
    кризі. Селянство, незадоволене продрозверсткою, відсутністю права розпоряджатися землею і продукцією своєї праці, піднялося на повстання і заколоти. Почався занепад в сільському господарстві. З серпня 1920 р. у Тамбовської, Воронезької губерніях тривав «куркульський заколот», очолюваний А. С. Антонова. На Україні діяли петлюрівці, махновці, повстанські осередки виникли в Середньому Поволжі, на
  6. § 1. Радянське суспільство в середині 1940 - середині 1950-х р.
    кризи, породженої сепаратної грошовою реформою в Західній Німеччині та радянської блокадою Західного Берліна. Так сталося і під час Корейської війни 1950 - 1953 р., коли Радянський Союз надавав військово-економічну та політичну підтримку КНДР, а США - Південної Кореї. У важких умовах післявоєнної відбудови Радянський Союз надав велику і різнобічну допомогу дружнім країнам.
  7. 4. Політичний режим
    кризи. Комунізм (не в сенсі ідеального, за К. Марксом, устрою суспільства, а в сенсі тоталітарного політичного режиму) утвердився в високорозвиненою Чехословаччини та ряді інших країн на багнетах Радянської армії. У 1967 році авторитарний режим «чорних полковників» був встановлений в Греції, де протримався 7 років, а в 1970 році прокомуністичний режим здобув на виборах перемогу в Чилі, де
  8. 1. Причини другої світової війни
    кризи 20-30-х рр.. прискорили наростання військово-політичного протистояння у світі. Розуміючи це, багато політичних і державні діячі в Європі, Америці та Азії щиро прагнули запобігти або хоча б відстрочити війну. У 30-і рр.. йшли переговори про створення системи колективної безпеки, укладалися угоди про взаємну допомогу, про ненапад. І в той же час знову в світі
  9. 5. Відновлення зруйнованого господарства і перехід до довоєнної внутрішній політиці
    криза, можливий конфлікт між імперіалістичними державами через переділ колоніальних імперій, в якому, в першу чергу, зіткнуться США і Великобританія. В результаті, на їх думку, для СРСР складається щодо сприятливий міжнародний клімат, а значить немає гострої необхідності продовжувати політику прискореного розвитку важкої промисловості. Прихильники повернення до довоєнної моделі
  10. 2. СРСР на шляху кардинального реформування суспільства. «Епоха Горбачова». Крах радянської соціалістичної системи
    кризи, криза довіри до влади і навіть до суспільно-політичній системі. Уже в роки застою люди, котрі володіли багатим практичним досвідом і гострим почуттям справедливості, критикували вкорінену практику ведення справ, з подивом відзначали факти кричущої некомпетентності та моральної деградації керівництва країною. Бурхливо прокотилася «третя хвиля» еміграції з СРСР. У зарубіжній