Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
ОУНЮА. Конституційне право, 2010 - перейти до змісту підручника

1. Міжнародний договір як джерело конституційного права.


Норми конституційного права знаходять своє вираження в різних формах, які зазвичай іменуються джерелами. Серед них - конституція, закони, внутрішньодержавні публічно-правові договори, регламенти парламентів і їх палат, акти глави держави і виконавчої влади, акти органів конституційного контролю, судові прецеденти, конституційний звичай, релігійні джерела, правова доктрина, та ін
Крім того, до джерел конституційного права відносять міжнародні договори у випадках, коли вони регулюють конституційні проблеми і передбачено безпосереднє їх застосування. У конституціях багатьох країн містяться визначення про примат міжнародного права над внутрішньодержавним. Це породжене процесом подальшої інтернаціоналізації економіки та інших сторін суспільного життя. У Західній Європі формується єдиний правовий простір, що охоплює країни ЄС, де безпосередньо діють акти, які видаються не тільки національними органами влади, а й органами ЄС. Такі тенденції позначилися і в інших регіонах світу. До 1994 р., коли на місці нинішнього ЄС існувало Європейське співтовариство, нормативно-правові акти її органів становили т.зв. комунікативне право.
Правове регулювання зовнішньої політики є порівняно новим. Особливо після другої світової війни в конституціях з'являються постанови, безпосередньо регулюючі та регламентують побудова конституційно-правового механізму зовнішніх зносин. Але зовнішня політика - особлива область відносин, де держава не може діяти виключно самостійно, а значить, виникає подвійність джерел правового регулювання:
1) національне законодавство;
2) міжнародне право.
Тому з'являються постанови, що регулюють співвідношення внутрішнього законодавства і міжнародного права. Деякі держави ставлять міжнародне право вище національного, а деякі вважають міжнародне право складовою частиною національного права і оголошують пряму дію міжнародного права (Німеччина, Польща).
Тепер з'являється все більше число міжнародно-правових актів, яким принаймні формально надається юридична сила, і які відносяться до конституційно-правовій сфері, особливо, в галузі регулювання прав і свобод людини.
Як приклади міжнародно-правових актів можна назвати: Європейську конвенцію про права людини 1950 р., Договір ФРН і НДР про процедуру об'єднання Німеччини та проведенні виборів до парламенту 1990 р., Маастрихтський договір 1992 про Європейський Союз, який передбачає поряд з національним громадянством єдине європейське громадянство в державах-членах.
У деяких конституціях містяться посилання на найважливіші міжнародні акти, ZB., На Загальну декларацію прав людини 1948 р., прийняту ООН, Міжнародні пакти про економічні, соціальні і культурні і про громадянські і політичні права, прийняті в 1966 р. і набрали чинності після необхідного числа ратифікацій в 1976 р. (Міжнародні пакти про права людини).
Головний недолік багатьох пактів - в них немає юрисдикційної захисту прав і свобод людини і громадянина: Європейський суд з прав людини не може скасувати або змінити рішення національних судів.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Міжнародний договір як джерело конституційного права. "
  1. 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
    міжнародної торгівлі. - М., 1993. 113. Яновський А. Відбір персоналу (співбесіда з кандидатами при прийомі на роботу) / / Проблеми підприємництва. - 1997. - № 2. 138 Нормативно-правові акти: Закони 114. Загальна декларація прав особи (10 грудня 1948 р.) / / Юридичний вісник. - 1998. - № 4. 115. Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) / / Відомості Верховної Ради
  2. 2. Революція 1905-1907 рр..
    Договорів з підприємцями. Проте в роки після-революційної політичної реакції (1907-1910 рр..) Ряд завоювань робітників був урізаний. Революція 1905-1907 рр.. вперше пробудила широкі народні маси на боротьбу не тільки за поліпшення свого економічного становища, а й, що особливо значимо, за повалення самодержавства. Революція допомогла народу в якійсь мірі звільнитися від рабської покірності
  3. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
    договором, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання в випадках, коли буде визнано, що це сталося не з його вини (при тому ступені турбот-ливості та обачності, яка від нього потрібна по характеру зобов'язання та умовами обороту, він прийняв всі заходи для належного виконання, але зобов'язання залишилося порушеним). Виняток
  4. Джерела арбітражного процесуального права
    міжнародні договори Російської Федерації. Таке коло джерел норм арбітражного процесуального права відображає характерну особливість, притаманну процесуальним галузям права - в якості основного джерела норм будь-якої галузі процесуального права виступає закон. Разом З тим, в ряді випадків в якості джерел норм арбітражного процесуального права виступають не тільки федеральні
  5. Підзаконні акти як джерела арбітражного процесуального права:
    міжнародних договорів, у виконанні яких беруть участь арбітражні суди »наведено перелік таких договорів і угод
  6. 1. КОМПЕТЕНЦІЯ арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ. Виключна компетенція. УГОДА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ арбітражних судів РФ. СУДОВИЙ ІМУНІТЕТ
    міжнародних організацій, іноземних громадян, осіб без громадянства, які здійснюють підприємницьку-кую та іншу економічну діяльність (далі - іноземних-ві особи), у разі, якщо: відповідач перебуває або проживає на території Російської Федерації або на території Російської Федерації знаходиться майно відповідача; орган управління, філія або представництво іноземної особи знаходиться
  7. Джерела арбітражного процесуального права.
    Міжнародні договори Російської Федерації. Таке коло джерел норм арбітражного процесуального права відображає характерну особливість, притаманну процесуальним галузям права - в якості основного джерела норм будь-якої галузі процесуального права виступає закон. Разом з тим у ряді випадків в якості джерел норм арбітражного процесуального права виступають не тільки федеральні
  8. Підзаконні акти як джерела арбітражного процесуального права:
    міжнародних договорів, у виконанні яких беруть участь арбітражні суди »наведено перелік таких договорів і угод
  9. Застереження про застосовне право.
    Міжнародне торгове) законодавство 1. Загальним правилом про застосовне право є свобода учасників зовнішньоекономічної діяльності у виборі права, що застосовується до регулювання їх відносин (п. 5 ст. 1 та п. 1 ст. 28 Закону РФ від 7 липня 1993 року «Про міжнародний комерційний арбітраж»; ст. VII Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, підписаної в Женеві 21 квітня 1961).
  10. 14. Функції та види конституційного надзо-ра.
    Міжнародні договори, парламентські регламенти та ін правові норми. Суб'єктами конституційного нагляду можуть бути фізичні та юридичні особи, а також державні органи, наділений-ні правом запиту про конституційність того чи іншого акта. Коло суб'єктів конституційного ного нагляду встановлюється законодательст-вом і наглядової практикою відповідної країни. За своїм змістом