Норми конституційного права знаходять своє вираження в різних формах, які зазвичай іменуються джерелами. Серед них - конституція, закони, внутрішньодержавні публічно-правові договори, регламенти парламентів і їх палат, акти глави держави і виконавчої влади, акти органів конституційного контролю, судові прецеденти, конституційний звичай, релігійні джерела, правова доктрина, та ін
Крім того, до джерел конституційного права відносять міжнародні договори у випадках, коли вони регулюють конституційні проблеми і передбачено безпосереднє їх застосування. У конституціях багатьох країн містяться визначення про примат міжнародного права над внутрішньодержавним. Це породжене процесом подальшої інтернаціоналізації економіки та інших сторін суспільного життя. У Західній Європі формується єдиний правовий простір, що охоплює країни ЄС, де безпосередньо діють акти, які видаються не тільки національними органами влади, а й органами ЄС. Такі тенденції позначилися і в інших регіонах світу. До 1994 р., коли на місці нинішнього ЄС існувало Європейське співтовариство, нормативно-правові акти її органів становили т.зв. комунікативне право.
Правове регулювання зовнішньої політики є порівняно новим. Особливо після другої світової війни в конституціях з'являються постанови, безпосередньо регулюючі та регламентують побудова конституційно-правового механізму зовнішніх зносин. Але зовнішня політика - особлива область відносин, де держава не може діяти виключно самостійно, а значить, виникає подвійність джерел правового регулювання:
1) національне законодавство;
2) міжнародне право.
Тому з'являються постанови, що регулюють співвідношення внутрішнього законодавства і міжнародного права. Деякі держави ставлять міжнародне право вище національного, а деякі вважають міжнародне право складовою частиною національного права і оголошують пряму дію міжнародного права (Німеччина, Польща).
Тепер з'являється все більше число міжнародно-правових актів, яким принаймні формально надається юридична сила, і які відносяться до конституційно-правовій сфері, особливо, в галузі регулювання прав і свобод людини.
Як приклади міжнародно-правових актів можна назвати: Європейську конвенцію про права людини 1950 р., Договір ФРН і НДР про процедуру об'єднання Німеччини та проведенні виборів до парламенту 1990 р., Маастрихтський договір 1992 про Європейський Союз, який передбачає поряд з національним громадянством єдине європейське громадянство в державах-членах.
У деяких конституціях містяться посилання на найважливіші міжнародні акти, ZB., На Загальну декларацію прав людини 1948 р., прийняту ООН, Міжнародні пакти про економічні, соціальні і культурні і про громадянські і політичні права, прийняті в 1966 р. і набрали чинності після необхідного числа ратифікацій в 1976 р. (Міжнародні пакти про права людини).
Головний недолік багатьох пактів - в них немає юрисдикційної захисту прав і свобод людини і громадянина: Європейський суд з прав людини не може скасувати або змінити рішення національних судів.
|
- 8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
міжнародної торгівлі. - М., 1993. 113. Яновський А. Відбір персоналу (співбесіда з кандидатами при прийомі на роботу) / / Проблеми підприємництва. - 1997. - № 2. 138 Нормативно-правові акти: Закони 114. Загальна декларація прав особи (10 грудня 1948 р.) / / Юридичний вісник. - 1998. - № 4. 115. Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) / / Відомості Верховної Ради
- 2. Революція 1905-1907 рр..
Договорів з підприємцями. Проте в роки після-революційної політичної реакції (1907-1910 рр..) Ряд завоювань робітників був урізаний. Революція 1905-1907 рр.. вперше пробудила широкі народні маси на боротьбу не тільки за поліпшення свого економічного становища, а й, що особливо значимо, за повалення самодержавства. Революція допомогла народу в якійсь мірі звільнитися від рабської покірності
- Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
договором, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання в випадках, коли буде визнано, що це сталося не з його вини (при тому ступені турбот-ливості та обачності, яка від нього потрібна по характеру зобов'язання та умовами обороту, він прийняв всі заходи для належного виконання, але зобов'язання залишилося порушеним). Виняток
- Джерела арбітражного процесуального права
міжнародні договори Російської Федерації. Таке коло джерел норм арбітражного процесуального права відображає характерну особливість, притаманну процесуальним галузям права - в якості основного джерела норм будь-якої галузі процесуального права виступає закон. Разом З тим, в ряді випадків в якості джерел норм арбітражного процесуального права виступають не тільки федеральні
- Підзаконні акти як джерела арбітражного процесуального права:
міжнародних договорів, у виконанні яких беруть участь арбітражні суди »наведено перелік таких договорів і угод
- 1. КОМПЕТЕНЦІЯ арбітражних судів В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ ІНОЗЕМНИХ ОСІБ. Виключна компетенція. УГОДА ПРО ВИЗНАЧЕННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ арбітражних судів РФ. СУДОВИЙ ІМУНІТЕТ
міжнародних організацій, іноземних громадян, осіб без громадянства, які здійснюють підприємницьку-кую та іншу економічну діяльність (далі - іноземних-ві особи), у разі, якщо: відповідач перебуває або проживає на території Російської Федерації або на території Російської Федерації знаходиться майно відповідача; орган управління, філія або представництво іноземної особи знаходиться
- Джерела арбітражного процесуального права.
Міжнародні договори Російської Федерації. Таке коло джерел норм арбітражного процесуального права відображає характерну особливість, притаманну процесуальним галузям права - в якості основного джерела норм будь-якої галузі процесуального права виступає закон. Разом з тим у ряді випадків в якості джерел норм арбітражного процесуального права виступають не тільки федеральні
- Підзаконні акти як джерела арбітражного процесуального права:
міжнародних договорів, у виконанні яких беруть участь арбітражні суди »наведено перелік таких договорів і угод
- Застереження про застосовне право.
Міжнародне торгове) законодавство 1. Загальним правилом про застосовне право є свобода учасників зовнішньоекономічної діяльності у виборі права, що застосовується до регулювання їх відносин (п. 5 ст. 1 та п. 1 ст. 28 Закону РФ від 7 липня 1993 року «Про міжнародний комерційний арбітраж»; ст. VII Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, підписаної в Женеві 21 квітня 1961).
- 14. Функції та види конституційного надзо-ра.
Міжнародні договори, парламентські регламенти та ін правові норми. Суб'єктами конституційного нагляду можуть бути фізичні та юридичні особи, а також державні органи, наділений-ні правом запиту про конституційність того чи іншого акта. Коло суб'єктів конституційного ного нагляду встановлюється законодательст-вом і наглядової практикою відповідної країни. За своїм змістом
|