Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Методи навчально-критичного вираження. |
||
Критичний аналіз результатів навчальної діяльності організовує навчальне взаємодія вчителя та учнів на основі спільного об'єктивного аналізу та оцінки усіма учасниками навчального процесу результатів навчальної діяльності кожного школяра. Педагогічна функція колективного аналізу полягає в тому, щоб доповнити, поглибити, виправити, скоригувати, змістовно проконтролювати результат навчальної діяльності дітей. Це дозволяє учням бути справжніми суб'єктами навчання, перетворює пізнання в творчий аналітичний процес, активізує стимулюючу і контролюючу роль дитячого учнівського колективу. Критико-аналітична оцінка результатів навчальної діяльності учнів: їх поробок, контрольних робіт, малюнків, виконання пісень, фізкультурних вправ, поведінки в навчальній грі - активно сприяє засвоєнню всім колективом досліджуваного матеріалу. Розвиваючий ефект методу - в інтенсивному становленні критико-аналітичного мислення учнів. Систематичне участь дитини в аналізі діяльності, своєї і товаришів, виховує у нього такі моральні якості, як прямота, критичність, рішучість, принциповість; прагнення відстоювати свою точку зору, проявляти наступальність у суперечці - все те, що формує особистість. Критичний аналіз застосуємо вже в роботі з підлітками, але в розвинутій формі педагогічно найбільш ефективний при навчанні старшокласників. Діагностичне значення методу насамперед у тому, що він дає педагогу рясну інформацію не тільки про стан навчене ™ учнів, але насамперед про їх становленні як особистостей, здатних жити і активно дійство-чать в умовах демократії і гласності, критики і самокритики. Навчальне рецензування представляє собою організацію вчителем діяльності учнів на високому, складному рівні самостійного критичного аналізу та оцінки робіт товаришів, науково-популярної літератури, творів мистецтва. Педагогічна функція рецензування полягає у розширенні джерел самостійного вивчення дітьми науки і мистецтва, у розвитку у них умінь і навичок самостійної оцінки явищ суспільної свідомості. Метод реалізується за допомогою завдань педагога школярам з написання рецензій на спеціально підібрані статті, твори науково-популярної, а також дитячої, юнацької, дорослої художньої літератури; передачі радіо і телебачення; на кінофільми, вистави, художні виставки. Широкого рас-пространения-заслуговують виступи учнів з усними рецензіями на уроках, читацьких конференціях, факультативних заняттях. Обучающе-развіваюшіхся результат рецензування проявляється не тільки в збільшенні у школярів нових знань, але й у розвитку складного вміння застосовувати свої знання, переконання в критичному аналізі нового, незнайомого матеріалу, у вдосконаленні здібності критико-аналітичного мислення. На закінчення аналізу методів навчання слід підкреслити, що; - методи всіх трьох етапів повчального пізнання (сприйняття-засвоєння, засвоєння-відтворення, відтворення-вирази) взаємопов'язані між собою і в живому навчальному процесі вступають в активну, взаємодоповнююче взаємодія; - загальні методи навчання повинні бути адаптовані, наповнені педагогічним змістом у конкретних методиках навчання того чи іншого предмету; - вони знаходять специфіку в процесі викладання науки, у вивченні явищ мистецтва, в освоєнні трудових процесів; - ефективність методів зростає, коли в методичному взаємодії вчителів та учнів використовуються технічні засоби навчання, навчальні пристрої; - з метою підвищення обучающе-виховної ефективності методів навчання, їх адаптації до власної індивідуальності і особливостям дитячого колективу кожен вчитель створює з них свою творчу, глибоко продуману і відчуту методичну систему. Процеси навчання і виховання являють собою складні системи взаємодії: вчитель - метод - знання, особистий досвід суспільних відносин - способи самовиховання. Учитель тільки тоді реально навчає і виховує, коли пробуджує внутрішні сили дитини, стимулює його самодіяльність. Для цього необхідно всю систему методів навчання і виховання розуміти і використовувати як двуединство, що забезпечує одночасно передачу знань, умінь, навичок, розвиваюче розумові сили і будить внутрішні стимули до пізнання у дитини. Готуючись до уроку, організації суспільно корисних справ, вчитель, вихователь ретельно продумують свою педагогічну позицію, ті методи викладання та виховної взаємодії в єдиній системі, якими вони будуть користуватися у відносинах з дітьми. При цьому необхідно домагатися, щоб методи навчання, їх система перетворювалися для кожного школяра в систему методів самонавчання, розвитку самостійної здатності придбання,. Переробки, аналізу фактів, їх узагальнення, реалізації безперервної освіти. Що стосується методів виховання, то їх система в ході життя повинна трансформуватися для кожного школяра в надійні способи формування, власного моральної свідомості, форм поведінки, розвитку здатності морального мислення, аналізу, узагальнення, вибору і рішення. Педагог, яку б роботу він не проводив з дітьми, постійно контролює навчально-виховне дію методів навчання і виховання. Це необхідно тому, що перетворення педагогічних методів у внутрішні способи організації поведінки та діяльності самих дітей - один з найважливіших каналів формування особистості. Чим більш чітко працюють ці канали самовиховання, тим більше дитина схильна до сприйняття педагогічного впливу. І чим менше дитина привласнює педагогічні методи, переносить їх в арсенал власних способів поведінки і спілкування, тим більше він схильний випадковим впливам.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ:
1. Що таке метод навчання, яка його природа, джерела виникнення, функції? 2. Розкрийте вихідні принципи класифікації методів навчання. 550 Розділ Ш. Зміст цілісного педагогічного процесу 3. Назвіть і коротко охарактеризуйте методи навчання, що використовуються на етапах сприйняття-засвоєння, засвоєння-відтворення, навчально-творчого вираження. 4. Як ви оцінюєте методичне творчість відомих педагогів-новаторів? Що, на вашу думку, в їх досвіді заслуговує вивчення і поширення, що є надбанням індивідуальності педагога, а що представляється непереконливим?
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
1. Бабанський Ю.К. Обр. пед. праці / Упоряд. М.Ю. Бабанський. М., 1990. 2. Дидактика середньої школи / За ред. М.Н. Скаткина. 2-е вид., Перераб. ідоп.М., 1982. Гол. V. 3. Коротаєв В.М. Загальна методика навчально-виховного процесу. М., 1983. Гол. V. 4. Лернер І.Я. Дидактичні основи методів навчання. М., 1981. 5. Підкасистий П.І. Самостійна діяльність школярів у навчанні. М., 1980. 6. Харламов І.Ф. Педагогіка. 2-е вид., Перераб. і доп. М., 1990. Гол. 10.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Методи навчально-критичного вираження. " |
||
|