Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоМіжнародне право (шпаргалки) → 
« Попередня Наступна »
Шпаргалки по міжнародному праву, 2009 - перейти до змісту підручника

Міжнародний захист прав людини й основних воль - Правовий режим іноземців (Частина 1)

Іноземці - це особи, що перебувають на території певної держави, що не є його громадянами й складаються в громадянстві іншого держави
Правовий режим іноземців визначається внутрішньодержавним правом з урахуванням міжнародних зобов'язань держави. Під терміном «правовий режим (статус, положення) іноземців» варто розуміти сукупність прав і обов'язків, якими володіють іноземні громадяни в певній державі відповідно до його законодавства й міжнародних зобов'язань. У цей час найпоширенішими відносно іноземців є національний режим і режим найбільшого сприяння. У відповідності зі ст. 26 Конституції України іноземці й апатриди мають однаковий правовий статус і в цілому на них поширюється національний режим. Суть цього режиму полягає в уравнивании в правах іноземців із громадянами держави, за винятком окремих прав. В Україні також діє Закон «Про правовий статус іноземців» 1993 р., у якому деталізуються положення ст. 26 Конституції України відносно прав і обов'язків іноземців на території України
Режим найбільшого сприяння, що передбачається звичайно в міжнародних договорах, означає, що держава надасть іноземним громадянам такого ж права, какими користуються або будуть користуватися громадяни будь-якої третьої держави на його території. Положення про режим найбільшого сприяння звичайно втримуються в торговельних договорах. Використовується даний режим для виключення дискримінації серед іноземців
У деяких випадках до іноземців може застосовуватися спеціальний режим, тобто надання їм у якійсь сфері певних прав або накладення відповідних обов'язків. При цьому характер і обсяг таких прав і обов'язків звичайно відрізняється від прав і обов'язків своїх громадян. При такому режимі іноземці можуть мати більше прав, чим свої громадяни або бути обмеженими в правах у порівнянні сними.
Однак у чистому виді жоден із зазначених режимів, як правило, не застосовується. Найчастіше в одній сфері іноземці мають національний режим, а в іншій (або інших) - спеціальний. Крім того, на режим іноземних громадян з конкретної держави впливає характер відносин між цією державою й державою перебування
У цей час більшість держав використовує дозвільний порядок в'їзду й виїзду як іноземців, так і своїх громадян. Хоча в силу укладених міжнародних угод цей порядок може носити спрощений характер. Наприклад, 25 червня 1996 р. була укладена Угода між Україною й Польщею про взаємні безвізові поїздки (у силі з 17 вересня 1997 р.), що передбачає безвізовий режим. Конкретної ж процедури в'їзду й виїзду іноземців установлюються кожною державою у своєму законодавстві
В такому випадку зацікавлена держава може просити інша держава про видачу злочинця, що перебуває на його території. Видача звичайно здійснюється на умовах двосторонніх або багатосторонніх договорів про надання правової допомоги по кримінальних справах. У міжнародному праві існує звичайна й договірна норма про невидачу власних громадян у руки правосуддя іншої держави. Виключення становлять військові злочинці: їх видають державі, на території якого вони робили свої злодіяння, або в руки міжнародних трибуналів відповідно до договірного або звичаєвого права
У законодавстві багатьох держав передбачена така міра відповідальності іноземців, як виселення із країни. У Законі України «Про правовий статус іноземців» вказується, що іноземець може бути виселений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або Служби безпеки України, якщо:
- цього вимагають інтереси забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку;
- це необхідно для охорони здоров"я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
- він грубо порушив законодавство про правовий статус іноземців в Україні (ст. 32).
Як видно, ми знову зустрічаємося з досить розпливчастими формулюваннями підстав для виселення іноземців з території України, які можуть тлумачитися державними службовцями надмірно широко. По положеннях ст. 32 іноземець може звернутися в суд для оскарження рішення про його виселення. Однак цей обіг не припиняє виконання рішення овыдворении.
Важливим інститутом у забезпеченні прав і законних інтересів іноземців є дипломатичний захист іноземних громадян державою їхнього громадянства. Дипломатичний захист іноземців передбачається як у договірному, так і у звичаєвому праві
Поняття «дипломатичний захист» має досить широкий обсяг. Воно містить у собі й безпосередньо міри захисту своїх громадян в іншій державі, здійснювані дипломатическими представництвами й консульськими установами, і одержання інформації від компетентних органів держави перебування про їхні дії відносно громадян запитуючої держави, і вимоги припинити неправомірне переслідування своїх громадян, а також компенсувати їм моральний і матеріальний збиток, заподіяний протиправними діями посадових осіб і державних органів країни перебування. При цьому варто пам"ятати, що дипломатичний захист повинна здійснюватися в межах норм законодавства держави перебування і його міжнародних зобов"язань. Ціль дипломатичного захисту - забезпечення правового режиму іноземців відносно своїх громадян на території певної держави
Коли же свій громадянин порушив законодавство держави перебування, дипломатичний захист зводиться до з'ясування щирих фактів правопорушення й наданню йому необхідної правової допомоги (підбор адвокатів, подання його інтересів у суді й т.д.).
Дипломатичний захист - інститут як міжнародного, так і внутрішньодержавного права. По міжнародному праву яка-небудь держава має право, але не зобов'язане робити дипломатичний захист своїм громадянам на території інших держав. Держави у своїх взаєминах повинні поважати це право
По внутрішньодержавному праву більшості держав надання дипломатичної допомоги своїм громадянам за рубежем - їхній обов'язок. У Конституції України проголошується: «Україна гарантує турботу й захист своїм громадянам, що перебувають за її межами» (ст. 25). У такому випадку громадяни мають право жадати від своєї держави надання їм дипломатичного захисту при знаходженні в іншій державі, а держава громадянства зобов'язане робити цей захист. Тому відповідь співробітників дипломатичних представництв і консульських установ України: «Треба було сидіти будинку й не їхати за рубіж» на прохання українських громадян про надання їм дипломатичного захисту, є не тільки недоречним, але й протиправним
Деякі держави надання дипломатичного захисту залишають на розсуд дипломатичних представництв і консульських установ. При таких обставинах громадяни цих держав, перебуваючи за кордоном, мають право лише просити про надання їм дипломатичного захисту
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Міжнародний захист прав людини й основних воль - Правовий режим іноземців (Частина 1)"
  1. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    міжнародного співтовариства, що знайшло відображення в ряді положень міжнародно-правових актів. Вони не суперечать принципам і цілям діяльності будь-якої демократичної держави. Саме тому органи виконавчої влади повинні зважати не лише на статус громадянина, закріплений у національному законодавстві, а й на положення відповідних міжнародно-правових актів. Певна річ, їх сприйняття і деталізація у
  2. 16. Джерела міжнародного права.
    міжнародного права. Норми міжнародного права, як і інші юридичні норми, завжди існують у якійсь формі і зафіксовані в яко-му-небудь правому джерелі, «резервуарі правових норм» (С.С. Алексеев). Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму вираження міжнародно-правової норми. Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерела. Деякі
  3. Міжнародний захист прав людини й основних воль - Міжнародно-правові питання громадянства (Частина 7)
    міжнародними договорами України (ст. 26). Іншими словами, легальним апатридам на території України надається національний режим. І лише незначні вилучення із цього режиму можуть установлюватися для осіб без громадянства в українському законодавстві й міжнародних договорах України. Зрозуміло, що апатриди не можуть користуватися деякими цивільними й політичними правами держави перебування (активним
  4. 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
    міжнародного права, що регулює відносини держав у період збройних конфліктів, у своєму теперішньому стані виникла нещодавно, вона має довгу історію. її історичні корені лежать дуже глибоко, тому що закони і звичаї війни такі ж давні, як і сама війна, а війна така ж давня, як життя на землі. Вже в давнині, а потім і в середні віки майже в усіх цивілізаціях існували правила, що накладають
  5. Поняття і особливості принципів екологічного права
    міжнародного співробітництва щодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенній зміні клімату, захисту лісів і лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів Державна система екомоніторингу довкілля є інтегрованою інформаційною системою, що здійснює збирання, збереження
  6. 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
    захисту. - К., 1998. 90. Подлінєв С.Д. Організація управління в адміністративно-пол- ітичній сфері України: Навч.-метод.посіб. - Одеса, 1998. 91. Подлінєв С.Д. Організація діяльності міліції з здійснення дозв ільної системи в умовах формування ринкових відносин в Ук раїні: Навч.-метод.посіб. - Одеса, 1999. 92. Подлінєв С.Д. Адміністративна деліктологія: Навч.-метод, посіб. - Одеса, 1999. 93.
  7. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    міжнародними договорами, а також іншими актами законодавства України. Права і обов'язки громадян, що закріплюються адміністративним правом України, в основному похідні від конституційних. Вони конкретизуються у законах та підзаконних актах. Оновлення змісту адміністративно-правового статусу громадян має відбутися шляхом закріплення в законі не тільки природних, загальновизнаних прав і
  8. 14. Визнання держав і урядів.
    міжнародної правосуб'єктності тісно пов'язані питання визнання. Як відзначав Ф.Ф. Мартене, міжнародне право «не може визнати, що дане суспільство існує, якщо воно не визнано державним законом, або прийняти його за самостійний політичний механізм, якщо воно не є таким у початках державного права». Отже, відзначав він, у міжнародних відносинах кожному законному суспільству належить право яа
  9. 35. Порядок і стадії укладання міжнародних договорів
    міжнародних договорів державами являє собою здійснення державного суверенітету і належить до числа основних прав держав. Укладання конкретного договору може бути й обов'язком держав, коли це випливає з інших договорів. Обов'язком може бути і вступ у переговори з конкретного питання. Так, наприклад, за Договором між СРСР і СІЛА про обмеження систем протиракетної оборони 1972 року «сторони
  10. 41. Концепція прав людину і її втілення в міжнародному праві
    міжнародно-правового втілення. Лише випробувавши неймовірні жахи й колосальні трагедії двох світових воєн, людство усвідомило необхідність юридичного закріплення концепції прав людини й вироблення механізмів захисту цих прав на національному й міжнародному рівні Так, у преамбулі Уставу ООН проголошується: «Ми, народи Об'єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від нещасть