| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4, Товариство з обмеженою відповідальністю |
||
|
Цей різновид об'єднання капіталів представляє собою господарське товариство, що характеризується, по-перше, розділеним на частки учасників статутним капіталом і, по-друге, відсутністю особистої (майнової) відповідальності учасників за боргами створеного ними суспільства (п.1 ст. 87 ГК; п.1 ст. 2 Закону про товариства з обмеженою ответственностью1). Традиційне найменування цієї комерційної організації як суспільства "з обмеженою відповідальністю" учасників неточно. Так як внески учасників стають власністю самого товариства як юридичної особи, його учасники несуть не «відповідальність» за його боргами, "обмежену розмірами їх вкладів", а тільки ризик збитків (втрати внесених ними вкладів) 2. Оскільки мова йде про господарському товаристві, учасники якого не зобов'язані особисто брати участь у його діяльності, товариство з обмеженою відповідальністю повинно мати особливі виконавчі (волевиявлятися) органи. Їх склад і компетенція визначається статутом товариства, який затверджується засновниками. Воля ж засновників на створення суспільства та умови участі в ньому виражаються в установчому договорі. Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю повинно мати два засновницьких документа (п. 1 ст. 89 ГК; ст. 11,12 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). У разі суперечностей у їх змісті перевага повинна бути віддана статуту як документу, безпосередньо призначеному для оформлення статусу суспільства в його взаєминах з іншими (третіми) ліцамі3. 1 РГ. 1998.17февр. 2 Юридична конструкція товариства з обмеженою відповідальністю (Gesellschaft mil beschrankten Haftung, GmbH) була створена в Німеччині в кінці XIX в. Після Першої світової війни вона стала використовуватися в континентальному європейському праві, англійська ж (а слідом за ним і американський) правопорядок не сприйняв її, використовуючи для цієї мети конструкцію "закритої компанії" (close corporation). Остання під ім'ям "закритого акціонерного товариства" була некритично перенесена в російський Закон про підприємства та підприємницької діяльності 1990 р. У результаті цього названий Закон у ст. 11 ототожнив конструкції товариства з обмеженою відповідальністю та "акціонерного товариства закритого типу", що виконують в різних правопорядках одну і ту ж економічну функцію. 3 У деяких розвинених правопорядках для товариств з обмеженою відповідальністю замість двох установчих документів передбачається один - статут (як в акціонерному товаристві). У товаристві з обмеженою відповідальністю обов'язкове двухзвенная структура управління (ст. 91 ГК; ст. 32 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). Вищим (волеобра-зуюшім) органом товариства є загальні збори його учасників. Крім того, утворюється виконавчий (волевиявлятися) орган, який може бути як колегіальним (правління, дирекція тощо), так і одноосібним (президент, директор, генеральний директор і т. д.). При цьому колегіальний виконавчий орган утворюється у суспільстві при необхідності, а одноосібний - у всіх випадках. Останній не обов'язково повинен бути учасником товариства - в його ролі може виступити і найманий керівник (менеджер), і навіть керуюча компанія (інша комерційна організація). Можливо одночасне створення і функціонування колегіального та одноосібного виконавчих органів товариства. Статутом конкретного товариства може бути передбачено створення в ньому наглядової ради (ради директорів) як постійно діючого органу його учасників, до компетенції якого в цьому випадку може бути віднесено утворення виконавчих органів товариства, вирішення питань про здійснення великих угод від імені товариства і підготовка та проведення загальних зборів (п. 2 ст. 32 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). У суспільствах створюються також ревізійні комісії (або виконують їх функції ревізори), які не є органами суспільства. Виконавчий орган (органи) товариства, який здійснює поточне управління його діяльністю, підзвітний його вищому органу (загальним зборам). Найбільш важливі питання життя суспільства відносяться до виключної компетенції загальних зборів і не можуть бути передані на рішення виконавчого органу навіть з волі самих зборів. Це: освіту та дострокове припинення повноважень її виконавчих органів та ревізійної комісії; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів товариства, а також розподіл прибутків і збитків; виключення учасника з товариства; реорганізація та ліквідація товариства ; інші питання, прямо передбачені ст. 33 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю. Такий підхід покликаний захистити найважливіші інтереси учасників товариства (аж ніяк не завжди є професійними підприємцями) від можливих зловживань з боку її виконавчих органів. Цими ж міркуваннями обумовлені і передбачені законом та статутами конкретних товариств правила про скликання і проведення чергових і позачергових зборів товариства. Питання, що не входять у виняткову компетенцію загальних зборів, передбачаються віднесеними до компетенції виконавчого органу (органів) товариства (якщо інше прямо не передбачено в його статуті), оскільки останній в силу своєї природи повинен мати достатньо широкі можливості для самостійних дій. Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю можуть бути будь-які суб'єкти цивільного права, за винятком державних і муніципальних органів (абз. 3 п. 4 ст. 66 ЦК). Унітарні підприємства та установи-несобсгвеннікі можуть брати участь у товариствах з обмеженою відповідальністю з дотриманням встановлених для них законом обмежень (за загальним правилом - за згодою власника-засновника відповідно до норм ст. 295-298 ЦК). Кількість учасників товариства обмежена 50 з тим, щоб ця конструкція не заміняла собою акціонерні товариства (для яких, навпаки, повсюдно встановлюється мінімально необхідне число учасників). Товариство може бути створене і однією особою (наприклад, індивідуальним підприємцем або публічно-правовою освітою). При цьому з'являється компанія однієї особи, тобто господарське товариство, що складається з одного участніка1. Очевидно, що при створенні такого товариства не полягає установчий договір, а в структурі його управління відсутня загальні збори (рішення якого замінюються письмовими вказівками єдиного учасника). Але це зовсім не означає, що саме цей учасник (засновник) сам і здійснює в рамках такої юридичної особи підприємницьку діяльність (тим більше що в ролі засновника тут може виступати також держава або інша публічно-правова освіта). 1 Законодавче визнання категорії "one man company" (Einmanngesellschaft), широко використовуваної в сучасних розвинених правопорядках, послідувало порівняно недавно, на початку 80-х тт. Цивільний кодекс РФ, також визнавши дану можливість, виключає її тільки для спроб створення таких компаній іншими "компаніями однієї особи" (п. 2 ст. 88; абз. 3 п. 2 ст. 7 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю), з тим щоб запобігти повне зникнення відповідальності реальних (фактичних) засновників, передбаченої, зокрема, абз. 2 п. 3 ст. 56 ГК. Для цього зазвичай наймаються керуючий (менеджер) та інші наймані працівники. Разом з тим єдиний засновник (учасник) товариства юридично не стає власником майна останнього (бо тоді втратило б сенс оголошення такого суспільства юридичною особою), а зберігає по відношенню до суспільства права вимоги зобов'язального і корпоративного характеру. Організаційно-правова форма товариства з обмеженою відповідальністю найбільш часто використовується для створення "компаній однієї особи". Учасники товариства мають права, визнані законом за всіма учасниками товариств і товариств (п. 1 ст. 67 ГК; п.1 ст 8 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). При цьому обсяг прав, що належать конкретній учаснику товариства (кількість голосів на загальних зборах, розмір дивіденду і ліквідаційної квоти), визначається розміром його частки у статутному капіталі. Серед прав, що належать будь-якому учаснику суспільства, необхідно відзначити право на відчуження (відступлення) своєї частки або її частини як іншим учасникам товариства, так і іншим (третім) особам. Справа в тому, що його реалізація спричиняє зміну складу учасників товариства, в чому вони не завжди зацікавлені. Більш того, в невеликих за складом суспільствах між їх учасниками нерідко складаються особисто-довірчі відносини, як у товариствах (що може бути відображено в установчому договорі). Тому установчими документами конкретного суспільства дане право може бути обмежене: при поступку іншому учаснику - вимогою попередньої згоди решти учасників і (або) суспільства в цілому, а при поступку третім особам-або аналогічним чином, або правом переважної купівлі частки, або, нарешті, така поступка може бути взагалі заборонена (ст. 21 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). У разі смерті (або реорганізації) учасника товариства його частка переходить до його спадкоємців (правонаступників), якщо статут конкретного суспільства не вимагає для цього згоди інших учасників. В останньому випадку спадкоємцям (правонаступникам) учасника товариства компенсується вартість частки. Відсутність свободи відчуження часток у такому суспільстві свідчить про збереження у ньому елементів, властивих об'єднанням осіб. Крім того, учасники товариства з обмеженою відповідальністю можуть купувати додаткові права, передбачені статутом товариства або надані їм за одноголосним рішенням загальних зборів (наприклад, право голосу, що перевищує пропорційний розмір частки у статутному капіталі або право призначати одного з директорів товариства) (п. 2 ст. 8 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). При виході учасника з товариства (в тому числі при відчуженні їм усієї своєї частки) надані йому додаткові права припиняються. У деяких правопорядку наприклад в німецькому праві, додаткові права учасників такого суспільства зазвичай "прив'язуються" до їхніх часток і, отже, можуть переходити до інших осіб при відчуженні відповідної частки. Учасники товариства несуть обов'язки, передбачені законом для будь-яких учасників товариств і товариств (п. 2 ст. 67 ГК; п. 1 ст. 9 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). Статутом товариства або рішенням його загальних зборів, прийнятого більшістю не менш як у дві третини голосів учасників (або одноголосно), можуть передбачатися або покладатися додаткові обов'язки для всіх або конкретних учасників (наприклад, щодо внесення додаткових вкладів у майно товариства) (п. 2 ст . 9 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). Такі обов'язки припиняються при відчуженні учасником належної йому частки (що тягне припинення участі в товаристві) або за рішенням загальних зборів. Учасник товариства, грубо порушує свої обов'язки або утруднює своїми діями діяльність товариства, може бути виключений з нього, але тільки в судовому порядку. Можливість виключення учасника з товариства з обмеженою відповідальністю також свідчить про збереження їм рис, притаманних об'єднанням осіб, а не капіталів, і у відомому сенсі дозволяє говорити про його "змішаної" природі. Товариства з обмеженою відповідальністю реорганізуються або ліквідуються за загальними правилами про реорганізацію або ліквідацію комерційних організацій як у добровільному, так і в примусовому порядку (ст. 92 ГК; ст. 51-57 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю). Товариство з обмеженою відповідальністю може перетворитися на акціонерне товариство чи у виробничий кооператив, але не в товариство, оскільки в його складі можуть бути не тільки індивідуальні підприємці або комерційні організації (не кажучи вже про виникнення додаткової відповідальності учасників за його боргами, необхідної в товаристві, але відсутньої в суспільстві). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4, Товариство з обмеженою відповідальністю" |
||
|
||