|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
1. Підстави і способи припинення права власності
|
Право власності є не тільки найбільш широким, але і найбільш стійким речовим правом, складаючи основну юридичну передумову і результат нормального майнового обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення (правоприпиняючі юридичні факти). Ці останні підлягають особливо ретельної регламентації з тим, щоб зберегти і підтримати "міцність" права власності відповідно до проголошених у п. 1 ст. 1 ГК принципом недоторканності власності.
Разом з тим цивільно-правова регламентація підстав припинення права власності в основному спрямована на забезпечення недоторканності приватної власності громадян і юридичних осіб. Адже багато підстави припинення права власності, по суті, встановлюють можливості переходу майна лише з приватної у публічну власність, але не навпаки. Перш за все це відноситься до можливостей примусового припинення права власності (всупереч волі власника). Універсальний характер, що стосується всіх власників, мають підстави припинення права власності з волі самого власника (у добровільному порядку) або у зв'язку із загибеллю або знищенням речі, а також припинення цього права при зверненні кредиторами стягнення на майно власника за його зобов'язаннями.
Припинення права власності відбувається лише у випадках, прямо передбачених законом. Насамперед, це випадки припинення даного права з волі власника. Такі випадки охоплюють дві групи ситуацій: відчуження власником свого майна іншим особам і добровільна відмова власника від свого права. У першій ситуації мова йде про різні угодах по відчуженню свого майна, скоєних його власником (купівля-продаж у всіх її різновидах, міна, дарування, оренда з викупом і т. д.). Порядок припинення права власності відчужувача (і виникнення права власності у набувача) регулюється головним чином нормами про угодах і договорах.
Відмова від права власності (ст. 236 ЦК) формально являє собою нове для нашого законодавства підставу припинення цього права, хоча, по суті, воно і раніше могло використовуватися в майнових відносинах. Відповідно до цього правила допускається добровільна відмова власника від належного йому права (а по суті - його відмова від конкретної речі або речей) шляхом або публічного оголошення про це, або здійснення реальних дій, безперечно свідчать про це його намір (наприклад, викид майна) .
Важливо мати на увазі, що до набуття права власності на річ, від якої відмовився її колишній власник, іншою особою права та обов'язки первісного власника не припиняються. Це означає не тільки можливість "повернення" даної речі колишньому власнику (оскільки він і так не втратив на неї свого права), а й можливість покладання на нього відповідальності, наприклад, за заподіяну даною річчю шкоду (якщо викинута власником річ володіла-якими шкідливими властивостями, як, наприклад, старий телевізійний кінескоп).
Особливий випадок припинення права власності являє собою приватизація державного та муніципального майна (ст. 217 ЦК). Вона поширюється тільки на майно, що перебуває у державній та муніципальній власності, тобто мислима лише для публічних, а не приватних власників, і вже в силу цього не може розглядатися в якості загального підстави припинення права власності. Водночас вона завжди стає підставою виникнення права приватної власності (громадян і юридичних осіб). Приватизація проводиться за рішенням самого публічного власника і передбачає отримання ним певної плати за приватизоване майно. Її об'єктами є майно, в основному нерухоме, прямо вказане у цьому у законі. Нарешті, вона може провадитися тільки у порядку, передбаченому законами про приватизацію, а не загальним цивільним законодавством (докладніше див гол. 16 цього підручника).
Право власності на річ припиняється також з її загибеллю або знищенням, оскільки при цьому зникає сам об'єкт даного права. Інша річ причини, з яких це сталося. У разі загибелі речі мається на увазі, що це сталося за відсутності будь-чиєї вини, в силу випадкових причин або дії непереборної сили, за результати яких ніхто, як правило, не відповідає. Тоді ризик втрати майна за загальним правилом лежить на самому власника (ст. 211 ЦК). Якщо ж річ знищена з вини інших (третіх) осіб, вони несуть перед власником майнову відповідальність за заподіяння шкоди.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 1. Підстави і способи припинення права власності " |
- Види і стадії адміністративного права
підставою для перегляду постанов по де-лам про адміністративні правопорушення є: 1) скарга потерпілого 2) протест прокурора 3) розсуд вищого органу 4) розсуд органу, який виніс постанову ст. 262 2. перевірка законності постанови і винесення рішення. Орган чи посадова особа при розгляді скарги або про-тесту на постанову по справі про адміністративне
- Види позовів
підстав: 1) процесуально-правова класифікація позовів побудована за змістом позову , тобто по виду необхідної позивачем судового захисту. За процесуально-правовим критерієм позови класифікуються на позови про визнання, про присудження, перетворюючі позови. Позов про визнання має на меті захистити інтереси позивача, який вважає, що у нього є певне суб'єктивне право, але воно оскаржується іншим
- 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
підставою до винесення рішення судом про відмову в позові. Таким чином, право на позов в матеріально-правовому сенсі - це само спірне суб'єктивне право, яке може бути примусово здійснено. К.С. Юдельсон 1а, В.М. Семенов 2, К.І. Коміссаров3 і ряд інших учених розглядали позов як категорію цивільного процесуального права. Ця точка зору близька до позиції М.А. Гурвича і
- § 5. Добровільна відмова від злочину
підстава не притягувати до кримінальної відповідальності особа, яка відмовилася від доведення початого злочину до кінця. З даного визначення очевидна сукупність трьох умов, необхідних для звільнення особи. 1. Відмова від доведення злочину до кінця повинен бути добровільним, тобто здійсненим без примусу з боку інших осіб. Якщо відмова була вимушеним, це може
- § 1. Необхідна оборона
підстави стверджували, що під час нападу малолітніх або осіб, визнаних неосудними, слід говорити про стан крайньої необхідності, так як в даному випадку немає прояви злої волі з боку зазіхає. При нападі тваринного необхідна оборона можлива лише в тому випадку, якщо воно було використано людиною як знаряддя злочину. Умовами правомірності необхідної оборони виступають
- 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
Підставах виникнення цивільних прав та обов'язків, здійсненні цивільних прав та їх захист, про суб'єктів права, представництво, довіреності, позовної давності. У цьому розділі поряд з лібералізацією деяких норм (наприклад, частковим закріпленням у ст. 4 принципу, відомого ще римському праву, - дозволено все, що не заборонено законом), були посилені окремі обмеження ініціативи
- 16. Опіка та піклування.
Підстави, що викликали її встановлення, а саме: у разі досягнення особою без батьків 15-річного віку, скасування рішення суду про визнання недієздатним, а також, якщо оголошується власник майна, над яким встановлена опіка. У разі зловживання своїми правами опікун відсторонюється від покладених на нього функцій рішенням відповідного органу опіки та піклування. При цьому
- 73. Підстави виникнення і припинення права власності.
Засновані на правонаступництво. 1. Першим з таких способів є націоналізація - безоплатне звернення у власність держави майна, що належить фізичним та юридичним особам. Даний спосіб застосовується досить рідко і характерний для виникнення права державної власності. Цей спосіб використовувався в основному в часи становлення Радянської влади, а також у період
- 78. Право приватної власності - поняття і зміст.
Підставах, передбачених законом. Ця власність заснована яа свободі особистості в розпорядженні власними. здібностями до виробничого і творчої праці, виборі його форм і способів поводження результатів на задоволення суспільних і особистих потреб. Право приватної власності було закріплено в Україні 7 липня 1992 Законом України "Про внесення змін і доповнень до деяких
- 92. Поняття інтелектуальної власності.
Підставі угод використовувати висловлені іншими особами ідеї, як правило, на платній основі у підприємництві. Об'єкт права інтелектуальної власності - результати творчої діяльності як цілеспрямованої інтелектуальної діяльності людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичної
|