| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
78. Право приватної власності - поняття і зміст. |
||
|
У чинному законодавстві України приватна власність передбачена ст.41 Конституції України, право на неї є одним з неодмінних умов вільного існування індивіда. Власність громадян створюється і примножується за рахунок їхніх доходів від участі в суспільному виробництві, від ведення власного господарства і доходів від коштів , вкладених у кредитні установи, акції та інші цінні паперу, придбання майна при спадкуванні та на інших підставах, передбачених законом. Ця власність заснована яа свободі особистості в розпорядженні власними. здібностями до виробничого і творчому праці, виборі його форм і способів поводження результатів на задоволення суспільних і особистих потреб. Право приватної власності було закріплено в Україні 7 липня 1992 Законом України "Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України. Зокрема, їм були внесені зміни до Закону України "Про власності". А 16 грудня 1993 Верховна Рада внесла зміни до Цивільний кодекс України я деяких законодавчих актів, привівши їх положення у відповідність з прийнятим Законом "Про власність. Право приватної власності може бути визначене як належить приватному особі вища влада над речами, яка може бути реалізована їм у відносинах зі усіма іншими особами шляхом володіння, користування і розпорядження цими речами особистими діями або через посередництво спеціально уповноважених ним осіб. Суб'єктами права приватної власності відповідно до закону "Про власності" є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, тобто, тільки фізичні, але не юридичні особи. Разом з тим, приватна власність виникає не тільки тоді, коли майно належить одній особі, але й тоді, коли мова йде про власності трудового або селянського господарства. Оскільки ні трудове, випадку колективна власність не виникає, власниками є члени селянського (фермерського) господарства. Слід зазначити, що проект ЦК як ніби взагалі обходить це питання, акцентуючи увагу на "право власності фізичних осіб" (ст. 321) і "право власності юридичних осіб" (ст. 322). Однак проблема цим не знімається, оскільки в ст. 321 Проекту фізичні особи називаються "суб'єктами права приватної власності", чого не зроблено далі щодо юридичних осіб. Таким чином, правовий режим майна, належить організаціям (особливо недержавним) залишається досить невизначеним. Залишається тільки гадати, що це за форма власності, в ніж її відмітні особливості і т.п. Більш правильним було б відповідно до Конституції України віднесення до приватної власності будь-якого майна, що належить приватним особам, які не є фігурантами держави, тобто, не виступаючим від його імені в відносинах власності. Об'єктами права приватної власності можуть бути будь-які об'єкти споживчого та виробничого призначення, результати інтелектуальної праці, якщо інше не передбачено законом. Це майно може бути використано власником як в повсякденному побуті, так в в підприємницької діяльності. Однак в останньому випадку це можливо тільки при дотриманні спеціальних правил про підприємництво. За чинним законодавством склад і кількість майна, що може перебувати у приватній власності громадян, може бути обмежене тільки законом. Так, ст. 9 Закону України "Про власність" визначає об'єкти права виключної власності народу України (крім об'єктів права державної власності) - земля, її надра, повітряний простір; водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної вилучені з цивільного обороту, повинні розцінюватися скоріше як об'єкти ' публічного, а не приватного права. Крім того, "Перелік видів майна, що не може перебувати в власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України "- дає вичерпний перелік такого майна - зброя, боєприпаси, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікувальні засоби і т.д. Для певних категорій речей законодавством встановлені обмеження в їх цивільному обороті як об'єктом приватного права (вогнепальна мисливська зброя, пам'ятки історії та культури). Для здійснення права приватної власності щодо цих видів майна необхідні дозволи відповідних органів і ускладнений порядок його придбання. Відповідно з правовим режимом, встановленим Зако-ном "Про власність", володіння майном вважається правомірним остільки і до тих пір, поки інше не буде встановлено судом. На практиці це означає, що суб'єкт права приватної власності не зобов'язаний, доводити законність свого володіння в разі виникнення сумніву в цьому у інших осіб. Разом з тим це не виключає вимоги підтвердження в разі спору права власності на окремі об'єкти спеціальними документами (підтверджуючими право власності на житловий будинок, право приватної власності на землю тощо). Що стосується виникнення і припинення права приватної власності, то вони є спільними для всіх форм власності. Це випливає з принципу рівності всіх форм власності. Загальною умовою визнання громадянина власником майна є правомірність його придбання. Діють загальні правила про первинних і похідних підставах виникнення права власності тощо |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 78. Право приватної власності - поняття і зміст. " |
||
|
||