| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. Підстави виникнення зобов'язань |
||
|
Договори. Як і будь-які цивільні правовідносини, зобов'язання виникають на основі певних юридичних фактів, які прийнято називати підставами виникнення зобов'язань. В основі зобов'язальних правовідносин можуть лежати найрізноманітніші юридичні факти. Разом з тим серед усіх можливих підстав виникнення зобов'язань законодавство особливо виділяє договір (п. 2 ст. 307 ЦК). Це не випадково. Зобов'язання встановлюються між строго певними особами. Тому цілком природно, що зобов'язальнеправовідносини найбільш часто встановлюється з волі що у ньому осіб, вираженої в договорі. Такий спосіб формування зобов'язань у найбільшій мірі відповідає потребам розвитку економічного обороту. В силу цього більшість зобов'язань, існуючих у нашому суспільстві, відносяться до договірного типу. Підставою виникнення зобов'язань можуть бути самі різні договори. Так, ЦК передбачає можливість укладення договорів купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди, найму житлового приміщення, підряду, перевезення, страхування, доручення, комісії, зберігання і т.д. Багато видів договорів передбачені і підзаконними нормативними актами. Так, постановою колегії Державного комітету житлового комунального господарства РРФСР від 18 жовтня 1991 р. № 7 передбачено укладення договорів на обслуговування та ремонт приватизованих квартир (Додаток 6) \ Водночас зобов'язання можуть виникати і з договорів, хоча і не передбачених цивільним законодавством, але що не суперечать йому (п. 1 ст. 8 ЦК). Так, суд визнав юридичну силу за договором, в силу якого колгоспники, спрямовані до вузу, зобов'язані відшкодувати виплачені їм колгоспом стипендії в разі відмови повернутися на роботу в колгосп після закінчення вузу. Можливість укладення такого договору прямо не передбачена жодним нормативним актом цивільного законодавства. Однак укладення такого роду договорів допускається, оскільки вони не суперечать цивільному законодавству. Односторонні угоди. Поряд з договорами підставою виникнення зобов'язань можуть служити і односторонні угоди. У цих випадках суб'єкт цивільного права шляхом одностороннього волевиявлення або розпоряджається своїм суб'єктивним правом, або покладає на себе суб'єктивну обов'язок, наділяючи тим самим іншу сторону в зобов'язальних правовідносинах відповідним суб'єктивним правом. До числа таких односторонніх угод відносяться заповідальний відмова, публічна обіцянка нагороди і деякі інші угоди, як передбачені, так і не передбачені законом, але не суперечать йому. Включення в число підстав виникнення зобов'язань поряд з договорами односторонніх угод не суперечить основним засадам цивільного законодавства. Разом з договорами вони дозволяють в найбільшій мірі юридично забезпечити необхідні для учасників товарно-грошових відносин незалежність і самостійність. Адміністративні акти. Підставою виникнення зобов'язань можуть служити і адміністративні акти. При цьому зміст зобов'язання, що виникає з адміністративного акта, визначається цим актом. Включення адміністративних актів в арсенал цивільного права в чому було обумовлено адміністративними методами управління, які впроваджуються протягом тривалого періоду часу в нашу економіку. Однак випадки виникнення зобов'язань безпосередньо з адміністративних актів зустрічалися досить рідко навіть в період панування командно-адміністративної системи. Найбільш типовим для цього періоду прикладом є зобов'язання поставки продукції на експорт, що виникає на основі наряду-замовлення, що видається експортним об'єднанням постачальнику. Ще більш рідкісними є випадки встановлення зобов'язань безпосередньо з адміністративних актів в даний час. Проте можливість встановлення зобов'язального правовідносини на основі адміністративного акта передбачена і новим ЦК. Відповідно до п. 1 ст. 8 ГК цивільні права та обов'язки виникають з актів державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Так, що збереглося в наші дні розподіл в адміністративному порядку муніципальної житлової площі обумовлює виникнення зобов'язання на основі видається місцевою адміністрацією ордера на житлове приміщення. В силу Складний юридичний склад. Значно частіше в якості підстави зобов'язання виступає складний юридичний склад, що включає в себе адміністративний акт і укладений на його основі договір. Так, у наведеному вище прикладі саме житлове зобов'язання виникне зі складного юридичного складу: ордера і укладеного на його основі договору соціального житлового найму. Для виникнення та існування зобов'язань у таких випадках потрібна наявність обох юридичних фактів - і адміністративного акта, та договору. За відсутності будь-якого з них не може виникнути, а в подальшому і існувати зобов'язальнеправовідносини. Тому при зміні чи скасування адміністративного акта відповідно змінюється або припиняється і зобов'язальнеправовідносини. Так, у разі визнання за рішенням суду недійсним ордера на житлове приміщення припиняється і житлове зобов'язання, в основі якого лежав такий ордер, і укладений відповідно з ним договір. Дія адміністративного акта в складному юридичному складі виявляється, насамперед, у тому, що він юридично зобов'язує сторони (або одну із сторін) укласти договір на умовах, зазначених в адміністративному акті. Тому зміст зобов'язання в таких випадках зумовлюється поряд із законом не тільки договором, а й адміністративним актом, на основі якого він укладений. Широке поширення складний юридичний склад, що включає в себе планово-адміністративний акт і укладений на його основі договір, отримав в період існування планової економіки. Планово-адміністративним актам в умовах планової економіки відводилася надзвичайно важлива роль: вони забезпечували існування необхідних господарських зв'язків між підприємствами та організаціями незалежно від їх економічних інтересів, забезпечували можливість централізованого планового управління економікою в масштабах всієї країни в цілому. Ув'язнений ж на основі планово-адміністративного акта договір повинен був забезпечувати поєднання інтересів окремих ланок народного господарства, що у цивільному обороті. Тому в цивілістичній науці довгий час панувала думка, що в складному юридичному складі знайдена найбільш адекватна правова форма, що дозволяє поєднувати планові та товарно-грошові початку в нашій економіці. Передбачалося, що потреби централізованого планового управління народним господарством втілюються в планово-адміністративних актах, а самостійність і ініціатива окремих товаровиробників реалізуються в договорах, що укладаються між ними на основі цих планово-адміністративних актів. При цьому із задоволенням відзначалося, що договір в складному юридичному складі набуває цілий ряд нових функцій: засоби планування, виявлення помилок у плануванні, уточнення і конкретизації планових завдань і т.п. Тим часом, набуваючи нові функції, договір в складному юридичному складі якось непомітно втратив ті властивості, які дозволяють йому забезпечувати необхідну поведінку сторін за договором у рамках опосредуемих їм товарно-грошових відносин. Навпаки, договір сам став потребувати адміністративні заходи, що забезпечують його виконання. Тому сторони в плановому договорі квапили до його виконання адміністративно-правовими засобами: облік в адміністративному порядку ступеня виконання договорів; покладання адміністративної обов'язки по стягненню зі сторони, що порушувала договір, штрафних санкцій; адміністративна відповідальність за незастосування цих санкцій і т.п. Фактично товарно-грошові за своєю природою відносини економічного обороту вдягалися в невластиву їм адміністративно-правову форму, що і стало однією з причин застійних явищ в нашій економіці. Цим шляхом пішов законодавець, приймаючи Основи цивільного законодавства 1991 р., частина перша (1994 р.) та частину другу (1995 р.) нового Цивільного кодексу Російської Федерації, в яких відсутні будь планові передумови для укладення договорів між суб'єктами цивільного права. Складний юридичний склад може включати в себе не тільки адміністративні акти і договори, а й інший набір юридичних фактів. Так, зобов'язання купівлі-продажу приватизованого державного підприємства може виникати з проведеного аукціону і укладеного на основі його результатів договору купівлі-продажу приватизованого державного підприємства і т.д. Тому складний юридичний склад як і раніше залишається одним з найбільш характерних підстав зобов'язальних правовідносин. Заподіяння шкоди (делікти) та інші неправомірні дії. Договори, односторонні угоди і адміністративні акти являють собою правомірні дії, покликані сприяти розвитку економічного обороту. Вчинення ж неправомірних дій у сфері економічного обороту перешкоджає його нормальному функціонуванню. З метою усунення негативних наслідків, викликаних зазначеними неправомірними діями, закон пов'язує з ними виникнення особливого виду зобов'язань. В силу ст. 1064 ЦК шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. В якості підстави виникнення таких зобов'язань виступають самі неправомірні дії (делікти), тому виникаючі на їх основі зобов'язання прийнято називати деліктними зобов'язаннями. Хоча деліктні зобов'язання й виникають із неправомірних дій, спрямовані вони на досягнення правомірного результату - відновлення порушеного майнового становища учасників економічного обороту. На досягнення такого ж результату спрямовані й зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення. В силу ст. 1102 ЦК особа, яка без встановлених законом, іншими правовими актами або угодою підстав придбало або зберегло майно за рахунок іншої особи, зобов'язана повернути останньому безпідставно придбане або збереження майна (безпідставне збагачення). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. Підстави виникнення зобов'язань " |
||
|
||