| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Розділ перший |
||
|
Про сущий йдеться в різних сенсах, як ми ю ото встановили раніше в розділі про багатозначність | кожного виразу]: воно означає, з одного боку, суть речі і певне щось, а з іншого - якість або кількість або будь-яке з інших подібних пологів позначається. Хоча про суще йдеться в стількох значеннях, але ясно, що перше з них - це значення сущого як суті речі, яка виражає се сутність (коли ми хочемо сказати, яка ця річ, ми гово-Із рим, що вона хороша чи погана, але ніщо вона завбільшки в три лікті або що вона людина; коли ж ми хочемо сказати, що вона є, ми не говоримо, що опа біла або тепла або завбільшки в три лікті, а що вона людина або бог), а все інше називається сущим , оскільки в одних випадках - це відноситься до сущого в першому значенні кількість, або якість, або стан, або ще щось інше тощо. Тому можна б поставити і питання: «ходити», «бути здоро-20 вим», «сидіти» тощо - чи є кожне з них суще або не існуюче? Бо жодне з них не існує від природи саме по собі і не може відділятися від предмета (oysia); а якщо щось тут є, то скоріше те, що ходдат, то, що сидить, і те, що здорово. А ВОНИ, 25 мабуть, є суще в більшій мірі, тому що субстрат у них є печто певне, а саме сутність або одиничний предмет, який і представлений в такому вигляді висловлювань, бо про хороше і сидячому ми не говоримо без такого субстрату. Ясно тому, що завдяки сутності є і кожне з тих дій або зо станів, так що сутність є в первинному сенсі суще, тобто не в деякому відношенні суще, а безумовно суще. Про перший же кажуть, правда, в різних сенсах, але сутність є першою у всіх сенсах: і за визначенням, і по пізнанню, і за часом. Справді, з інших пологів сущого жоден не може існувати окремо, одна лише сутність може. І по 35 визначенню вона перша, бо у визначенні чого б то не було має міститися визначення сутності. Точно так само ми вважаємо, що ми знаємо що б то не було найбільше тоді, коли знаємо, що воно є, [наприклад], що таке людина або вогонь, в більшій мірі, ніж якщо знаємо його якість чи кількість або Ю28ь становище в просторі, бо й з Піх самих ми кожне знаємо тоді, коли знаємо, що таке якість чи кількість. І питання, який спрадавна ставилося і нині і постійно ставиться і доставляє труднощі, - питання про те, що таке суще, - це питання про те, що таке сутність. Саме про неї одні стверджують, що вона 5 одна1, інші - що більше, ніж одна, а з них одні стверджують, що опа обмежена за колічеству2, інші - безмежна за колічеству3. А тому й нам належить головним чином, насамперед і, можна сказати, виключно досліджувати, що таке суще в цьому сенсі. ГЛАВА ДРУГА Очевідпее всього, як вважають, сутність притаманна тілам; тому ми пазиваем сутностями тварин, ю рослини та їх частини, а також природні тіла, такі, як вогонь, вода і земля, і кожне тіло цього рода1, а також все те, що є частина їх або складається з Піх - небудь з їх частин, або з усієї сукупності їх, - наприклад: небо і його частини, зірки, Місяць і Сонце . Далі, на думку одніх3, крім чуттєво сприймаються речей немає такого роду сутностей; на думку ж другіх4, маються вічні сутності, більш численні [по виду], і вони суще в більшій мірі; 20 так, Платон вважає ейдоси і математичні перед-мети двома родами сутності, третій же - сутність чуттєво сприймаються тел. А Спевсіпп, виходячи з єдиного, визнає ще більше сутностей і різні початку для кожної суті: одне - для чисел, інше - для величин, третій - для душі; і таким чином він збільшує число видів сутності. Некоторие5 ж стверджують, що природа ейдосів і чисел одна і та 25 ж, і з них слід інше - лінії і площини, аж до сутності неба і чуттєво сприймаються речей. Так от, що з цього приводу говориться правильно і що неправильно і які є сутності, чи є які-небудь сутності крім чувственпо сприймаються або пет і як вони существуют6, а також чи є крім чуттєво сприймаються якась зо окремо існуюча сутність і якщо є, то чому і як, або ж ніякої такої сутності немає, - все це треба розглянути, визначивши спочатку в загальних рисах, що таке сутність. ГЛАВА ТРЕТЯ Про сутність йдеться якщо пе в більшому числі значень, то по крайпей мере в чотирьох основних, бо й суть буття речі, і загальне, і рід вважають сутністю 35-якої речі, і поряд з ними четверте - субстрат; а субстрат - це те, про що позначається все інше, в той час як сам він вже не позначається про інше. Тому насамперед треба ТОЧНО визначити його, бо 1029а в найбільшій мірі вважається сутністю перший субстрат. А як такий субстрат в одному сенсі позначається матерія, в іншому - форма (morphe) і в третьому - те, що з них складається. Під матерією ж я розумію, наприклад, мідь; під формою - обрис-образ (schema t6s ideas); під тим, що складається з 5 обох, - статую як ціле. Так що якщо форма (eidos) первеє матерії і є суще в більшій мірі, вона па тій же підставі первеє і того, що складається з того н іншого. Таким чином, ми сказали в загальних рисах, що ж таке сутність, а саме: вона то, що не позначається про субстраті, по про що позначається все інше. Не можна, однак, обмежитися тільки цим твердженням, бо цього недостатньо: саме це твердження 10 пеясно, і до того ж сутністю виявляється матерія. А саме: якщо матерія не сутність, то від нас вислизає, що б ще могло бути нею: адже коли ми забираємо все інше, нічого іншого, очевидно, не залишається; а інше - це стану тіл, вироблене ними та їх здатності; довжина ж , ширина і глибина - це деякі кількості, а не сутності (адже колі-15 кість пе сутність), і сутність є скоріше те, чого як першого все це належить. Так от, для тих, хто виходить з цих міркувань, сутністю виявляється матерія. Але це неможливо: адже вважається, що існувати окремо і бути певним щось найбільше властиво сутності, а тому форму і те, що складається з того й іншого \ скоріше можна б було вважати сущпостио, ніж матерію. Проте сутність, що складається з того зо й іншого, тобто з матерії і форми, треба залишити без уваги: вона щось подальше і очевидне; в деякому сенсі очевідпа і матерія; третій же вид сутності слід розглянути, бо вона найбільше доставляє труднощі . Деякі чуттєвосприймаються суті всі визнають сутностями, а тому досліджувати над-10201) лежить насамперед їх. Справа в тому, що корисно перейти до того, що більш зрозуміло. Адже всі люди вивчають так: через те, що за природою менш зрозуміло, переходять до бо-5 леї назаднє. І подібно до того як у своїх вчинках необхідно виходячи з того, що добре для кожного, зробити так, щоб те, що добре взагалі, було добре для кожного, точно так само при вивченні надолужити виходячи з більш зрозумілого для окремої людини зробити зрозуміле за природою зрозумілим для окремої людини. Часто ж назаднє і перше для окремих людей [саме але собі] мало зрозуміло і містить в собі мало або нічого сущого; але все ж ледве-10 дме спробувати, починаючи з того, що [саме по собі] мало зрозуміло, але зрозуміло для окремого людини, пізнати те, що зрозуміло взагалі, переходячи, як було сказано, через менш зрозуміле за природою до більш зрозумілого.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Розділ перший " |
||
|
||