Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Сергєєв А.П., Толстой Ю.К.. Цивільне право. У 3-х томах. Под ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: 2005, т1 - 765с., Т2 - 848с., Т3 - 784с., 2005 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття цивільних правовідносин та його особливості



Цивільне правовідношення і механізм цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Цивільно-правові норми, що містяться в різного роду нормативних актах, покликані регулювати суспільні відносини, що становлять предмет цивільного права. Важливу роль у розкритті механізму цивільно-правового регулювання суспільних відносин відіграє поняття громадянського правовідносини.
У результаті врегулювання нормами цивільного права суспільних відносин вони здобувають правову форму і стають цивільними правовідносинами. Цивільне правовідношення - це не що інше, як саме суспільні відносини, врегульоване нормою цивільного права. У предмет цивільного права входять як майнові, так і особисті немайнові відносини. У результаті регулювання цивільним правом майнових відносин виникають цивільні майнові правовідносини. Якщо ж врегульовані цивільно-правовими нормами особисті немайнові відносини, встановлюються особисті немайнові правовідносини.
Цивільне право має справу перш за все з майновими відносинами, лежать у сфері економічного базису суспільства. Їх правове регулювання характеризується низкою особливостей, які не можуть не відбиватися на цивільних правовідносинах. Одна з найбільш важливих особливостей громадянського майнового правовідношення полягає в тому, що в ньому відбивається єдність правової надбудови та економічного базису, їх зв'язок і взаємодія. Цінність громадянського майнового правовідносини як певного наукового поняття в тому і полягає, що воно дозволяє виділити те ланка в ланцюзі загального зв'язку і взаємодії, в якому безпосередньо стикаються елементи надстроечного і базисного характеру. Останнє має надзвичайно важливе значення для характеристики механізму правового регулювання майнових відносин. Право не могло б впливати на економіку, якщо б елементи правової надбудови не були пов'язані з суспільними відносинами, що входять в економічний базис суспільства. Цей зв'язок правової надбудови та економічного базису якраз і відбувається в тому ланці, яке називають громадянським майновим правовідносинами. Тому громадянське майнове правовідношення являє собою специфічну форму зв'язку між правовою надбудовою та економічним базисом суспільства.
В силу викладеного важко погодитися з думкою тих авторів, які розглядають цивільні правовідносини як особливого ідеологічного відносини, існуючого поряд з реальним майновим відношенням ^. Такий підхід до поняття громадянського правовідносини дозволяє чітко розмежувати ідеологічні та базисні відносини, але не дає достатньо чіткого уявлення про те, як право впливає на економіку. Розкриваючи ж механізм правового регулювання майнових відносин, важливо показати не протилежність правової надбудови та економічного базису, а навпаки, виявити їх єдність, взаємодія і відобразити це в науковому понятті цивільних правовідносин.
Поняття цивільних правовідносин як суспільних відносин, врегульованого нормою цивільного права, рівною мірою підходить і до особистих немайнових правовідносин. Правове регулювання не приводить до створення будь-яких нових суспільних відносин, а лише надає певну форму вже існуючим особистим немайновим відносинам, які стають одним з видів цивільних правовідносин.
Особливості цивільно-правових відносин. Вхідні в предмет громадянського права суспільні відносини регулюються методом юридичної рівності сторін. Тому в більшості випадків цивільні правовідносини встановлюються волею що у них осіб. Типовим для цивільного права підставою виникнення правовідносин є договір. Це з неминучістю відбивається і на характері цивільних правовідносин. Найбільш істотною рисою цивільних правовідносин є рівність їх сторін, їх юридична незалежність одна від одної. Жодна зі сторін у цивільному правовідношенні не може наказувати іншим боком і диктувати їй свої умови тільки з займаного нею положення. , Якщо управнена в цивільному правовідношенні сторона вправі 1 вимагати певної поведінки від зобов'язаної особи, то тільки в силу існуючого між ними договору або прямої вказівки закону. Так, замовник має право вимагати від підрядника виконання роботи, але тієї, яку останній погодиться виконати відповідно до укладеного між ними договором. Навіть у тих випадках, коли громадянське правовідношення встановлюється поза волею його учасників, останні також знаходяться в юридично рівному положенні. Наприклад, у разі заподіяння шкоди деліктне зобов'язання часто виникає незалежно від бажання заподіювача шкоди. Однак і в цьому громадянське правовідносинах сторони знаходяться в юридично рівному становищі і підкоряються лише закону.
Юридична рівність сторін є невід'ємною властивістю цивільних правовідносин. З втратою цієї властивості змінюється і природа правовідносини. З цивільного воно перетворюється на інше правовідносини. Так, набуваючи у власність квартиру у місцевої адміністрації, громадянин вступає в цивільні правовідносини і знаходиться в юридично рівному з місцевою адміністрацією положенні. Однак ситуація змінюється, якщо місцева адміністрація розподіляє житло між громадянами, постраждалими від землетрусу. У виникає тут правовідносинах місцева адміністрація виступає вже як орган, що володіє владними повноваженнями по відношенню до громадянина, що виключають юридичну рівність сторін. Тому дане правовідносини за своєю юридичною природою є не цивільно-правовим, а адміністративним.
Більш чітке уявлення про громадянське правовідносинах виникає тоді, коли воно розглядається не тільки як єдине ціле, але і у вигляді окремих складових його елементів, до числа яких відносяться зміст, форма, суб'єкти та об'єкти правовідносин.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Поняття цивільних правовідносин та його особливості "
  1. ЗМІСТ:
    цивільного права 4 § 2. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права 12 § 3. Принципи цивільного права 16 § 4. Система цивільного права 21 Глава 2. ГРОМАДЯНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО 24 § 1. Цивільне законодавство та його система 24 § 2. Дія цивільного законодавства 36 § 3. Застосування цивільного законодавства 43 Глава 3. ГРОМАДЯНСЬКЕ ПРАВО ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА
  2. Зміст
    цивільного права. Предмет і метод регулювання 4 § 2. Принципи цивільного права 14 § 3. Структура галузі цивільного права. Функції цивільного права 16 § 4. Наука цивільного права 19 Глава 2. Джерела цивільного права 21 § 1. Цивільне законодавство та його система. Інші джерела цивільного права 21 § 2. Дія цивільного законодавства. Застосування цивільного
  3. § 1. Поняття цивільних правовідносин та його особливості
    цивільному законодавстві правове становище учасників обороту, надаючи можливості придбання майна у власність, участі в товарно-грошових відносинах. Зазначені відносини засновані на юридичній рівності суб'єктів, їх майнової самостійності і автономії волі. У законі (п. 2 ст. 1 ЦК) підкреслюється найважливіше положення про те, що громадяни (фізичні особи) і
  4. Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
    поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена ??нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітражних судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
  5. 3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
    поняття змагальності не використовувалося. Вперше як принцип змагальність отримала законодавче закріплення в Арбітражному процесуальному кодексі Російської Федерації 1995 (далі - АПК РФ 1995 року), в статті 7 якого фактично була відтворена формулювання статті 123 Конституції Російської Федерації: «... судочинство в арбітражному суді здійснюється на основі
  6. 2. ПОНЯТТЯ ПІДВІДОМЧОСТІ, ЇЇ ВИДИ
    поняття економічної діяльності, ні поняття економічного спору нормативно не визначені. Це й дає підстави для обмежувального тлумачення меж компетенції арбітражних судів. Поняття економічної діяльності широко використовується в Конституції РФ (ст. 8, 34) і пов'язується з певною сферою суспільних відносин. Конституційне значення набуває і категорія економічного
  7. Види позовів
    поняття розумності дій і сумлінності учасників цивільних правовідносин, зловживання правом і т.д.). 2) Матеріально-правова класифікація позовів. Залежно від характеру спірного матеріального правовідносини по галузях і інститутам громадянського, адміністративного, податкового та інших галузей права виділяються позови, що виникають з цивільних, адміністративних, податкових,
  8. Поняття і класифікація доказів
    поняття, що включає в себе два тісно взаємозалежних елементи: фактичні дані як зміст доказів і засоби доказування як процесуальна форма їх використання. Фактичні дані, або відомості про факти (інформація про факти), відтворюють факти реальної дійсності, є їх відображенням. Наявність змісту доказів у вигляді відомостей про факти характерно для
  9. 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
    поняття позову традиційно є одним з найбільш спірних питань в процесуальній науці 1. Найбільш загальне визначення позову, вбирає в себе різні підходи, полягає в тому, що під позовом розуміється вимога позивача до відповідача про захист його права або законного інтересу, звернене через арбітражний суд першої інстанції. Позов виступає як процесуального середовищ-ства захисту інтересів
  10. 23. Поняття і стадії прав. регулювання. Общедозволітельний і дозвільний типи прав. рег-ня.
    Цивільні, трудові, сімейні правовідносини); Звільнення від заборони (виключення) - спеціально-дозвільний. Тип правового регулювання, який складає загальна заборона, певних видів діяльності, і при цьому формулюється конкретне звільнення від нього, тобто робиться виняток із загальної заборони (за цим типом встановлюються правові статуси і функції ДЛ, державних службовців,