Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоАрбітражний процес → 
« Попередня Наступна »
Карабанова К.І.. Курс лекцій з арбітражного процесу. - Волгоград: Вид-во ВолДУ, 2002. - 344 с., 2002 - перейти до змісту підручника

1. Поняття і класифікація доказів. Предмет доказування


Основні положення теорії судового доведення, розробленої фахівцями в галузі загальної теорії права, цивільного і кримінального процесів, однаковою мірою застосовні до сфери арбітражного судочинства, оскільки відображають принципові аспекти, пов'язані з діяльністю судів по встановленню фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи 1.
У юридичній літературі немає єдності думок з найбільш важливих питань доказування - сутності, суб'єктам та ін Є дві головні концепції щодо поняття судового доказування. В основі першої з них лежить судження про судовому доведенні як способі пізнання фактичних обставин справи. Так, на думку К.С. Юдельсона, під судовим доказуванням слід розуміти «діяльність суб'єктів процесу з встановленню за допомогою вказаних законом процесуальних засобів і способів об'єктивної істинності наявності або відсутності фактів, необхідних для вирішення спору між сторо-нами ...» 2
Автори, які дотримуються іншої концепції, вважають, що під доведенням мається на увазі діяльність, що має на меті переконати суд в істинності розглядаються ним фактів. У концентрованому вигляді ця ідея виражена С.В.
Курилевим: «... доведення - не пізнання, доказування для пізнання» 3.
Якщо підходити буквально до тлумачення правових норм, що регулюють відносини, пов'язані з судовим доведенням, то може скластися враження, що в арбітражному процесуальному законодавстві знайшла вираження концепція судового доказування як засоби переконання суду, оскільки термін «доведення» застосовується тільки щодо діяльності сторін, але не суду, наприклад, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Разом з тим, кажучи про поняття судового доказування в арбітражному процесі, не можна не враховувати того, що сутність даного поняття визначає весь механізм правового регулювання доказової діяльності.
Звичайно, в судовому доведенні присутній елемент переконання суду. Разом з тим діяльність суб'єктів процесу, в тому числі і суду, пов'язана з пізнанням фактичних обставин справи, займає дуже важливе положення в процесі судового доказування.
Арбітражний суд приймає участь в процесі судового доказування. Він має право вимагати від сторін, осіб, що у справі, подання необхідних доказів, якщо визнає неможливим розглянути справу на підставі наявних доказів, здійснювати інші дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно повно та об'єктивно досліджуючи всі обставини справи. Іншими словами, вирішальне значення має не те, щоб сторони переконали арбітражний суд в наявності або відсутності шуканих фактів, а те, щоб суд сам переконався в цьому, тобто пізнав фактичні обставини справи.
У цьому зв'язку саме пізнання визначає сутність судового доказування в арбітражному процесі. Пізнання в рамках судового доказування реалізується в єдності двох видів діяльності: розумової (логічного), підпорядкованої законам логічного мислення, і практичної (процесуальної), тобто процесуальних дій, скоєних особами, що у справі, і судом, на основі правових норм, містяться в арбітражному процесуальному законодавстві.
Виходячи зі сказаного, можна дати таке визначення судового доказування в арбітражному процесі. Доведення в арбітражному процесі - це логіко-практична діяльність осіб, що у справі, і суду щодо встановлення наявності чи відсутності обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У процесі доведення засобами встановлення обставин, що мають значення для справи, виступають судові докази.
Доказами у справі є отримані в передбаченому законом порядку відомості про факти, на підставі яких арбітражний суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також інші обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Як докази допускаються письмові і речові докази, пояснення осіб, що у справі, висновки експертів, показання свідків, аудіо-та відеозаписи, інші документи і матеріали.
Не допускається використання доказів, отриманих з порушенням закону.
Судові докази - поняття, яке включає в себе два тісно взаємозалежних елементи: фактичні дані як зміст доказів і засоби доказування як процесуальна форма.
Фактичні дані, або відомості про факти (інформація про факти), відтворюють факти реальної дійсності, є їх відображенням. Наявність змісту доказів у вигляді відомостей про факти характерно для доказів, що використовуються в процесі пізнавальної діяльності в будь-якій сфері людської діяльності.
Відмінна особливість судових доказів - наявність процесуальної форми. Процесуальна форма виступає в якості гарантії достовірності одержуваної судом інформації. Відомості про факти можуть бути отримані судом лише з передбачених законом засобів доказування, якими, як зазначалося, є письмові і речові докази, пояснення сторін, осіб, що у справі, висновки експертів, показання свідків, аудіо-та відеозаписи, інші документи і матеріали.
Поняття судових доказів як відомостей з фактах (інформації про факти), отриманих з використанням передбачених законом засобів доказування (процесуальна форма), широко поширене серед вчених-процесуалістів, що працюють в області теорії доказів. В обгрунтування даного судження наведено достатньо багато аргументів на роботах різних авторів. Однак в процесуальній літературі висловлювалися й інші думки щодо поняття судових доказів.
Наведені положення щодо поняття судових доказів були вироблені процесуальної теорією щодо цивільного і кримінального судочинства. Концепція судових доказів як єдності змісту і процесуальної форми застосовна і до арбітражного судочинства. Докази, використовувані в судовому доведенні під час розгляду справ у порядку арбітражного судочинства, також мають і зміст (відомості, інформацію про факти), і регламентовану законом процесуальну форму (засоби доказування).
Може бути дано таке визначення судових доказів у арбітражному процесі. Судовими доказами є відомості про факти, здатні підтвердити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, виражені у передбачених законом засобах доказування.
Судові докази, які використовуються в процесі доказування при розгляді справ у порядку арбітражного судочинства, можуть бути класифіковані за низкою ознак, що дає можливість вивчити їх види, виявити відмінності і подібності між ними.
Класифікація може бути проведена за такими ознаками: характеру зв'язку змісту доказу з встановлюваним фактом - прямі і непрямі докази; процесу формування відомостей про факти - первинні і похідні докази; джерелу доказів - особисті та речові докази.
Прямі і непрямі докази.
Прямі докази - це докази, зміст яких має однозначну зв'язок з шуканим фактом, тобто зі змісту докази можна зробити єдиний висновок про наявність чи відсутність факту, що входить до предмету доказування у справі. Наприклад, товарно-транспортна накладна з відповідною відміткою - прямий доказ перевезення вантажу.
Непрямі докази - докази, що мають багатозначну зв'язок з шуканим фактом, тобто зі змісту докази можна зробити кілька рівною мірою ймовірних висновків про наявність або відсутність фактів, що мають значення для справи. Звідси випливає вельми важливий в теоретичному і практичному сенсі висновок: наявність або відсутність шуканого факту не може бути встановлено на підставі одного непрямого докази. Лише оцінка непрямого докази в сукупності з іншими доказами або оцінка декількох непрямих доказів може дати достовірні відомості про шуканий факт.
Початкові і похідні докази.
Початковими є докази, сформовані в процесі безпосереднього впливу шуканого факту (події, дії) на джерело докази, з якого згодом при розгляді справи буде отримано інформацію про даний факт. Наприклад, оригінали документів, які є письмовими доказами, або показання свідка, колишнього очевидцем події, наявність або відсутність якого встановлює арбітражний суд у процесі доказування у справі.
Похідні докази передають відомості, отримані з інших джерел. Наприклад, копії документів, протоколи, складені при виконанні арбітражного судового доручення, показання свідка, яким інформація про шуканих фактах стала відома з інших джерел, зокрема, зі слів інших осіб, із змісту документів тощо
Іншими словами, похідні докази не є першоджерелами доказів.
Особисті і речові докази.
До особистих доказів відносяться пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, висновки експертів. Особистими докази визнаються тому, що виходять від фізичних осіб, які одночасно є джерелами відомостей про факти.
У число речових доказів входять письмові і речові докази, тобто об'єкти неживої природи, що несуть сліди, відбитки подій, явищ, дій, наявність або відсутність яких встановлюється в процесі доказування при розгляді справи в арбітражному суді.
Предметом доказування <.
Судове доведення спрямоване на встановлення обставин, що мають значення для справи, або фактичних обставин справи, тобто різного характеру фактів.
У процесуальній теорії традиційно під предметом доказування розуміється сукупність фактів, що мають матеріально-правове значення, встановлення яких необхідно для винесення судом законного і обгрунтованого рішення по справі.
Факти, що мають матеріально-правове значення, або юри-дичні факти. Це факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує можливість виникнення, зміни або припинення матеріально-правових відносин між їх суб'єктів-тами. Встановлення фактів матеріально-правового значення має чільне значення при розгляді справи в арбітражному суді, оскільки в першу чергу від правильного їх визначення та встановлення залежить правильне вирішення справи.
Все юридично значимі факти, що входять до предмету доказування, утворюють фактичний склад по справі. Фактичний склад формується виходячи з підстав позову і заперечень відповідача, а також з норм матеріального права, що підлягають застосуванню.
Обсяг юридично значимих фактів, які входять у предмет доказування, може змінюватися в процесі розгляду спору. По-перше, позивач має право доповнити чи змінити підставу позову, відповідач - привести в обгрунтування своїх заперечень додаткові юридично значимі факти. За згодою позивача арбітражний суд має право змінити підставу позову. Суд також має право вказати позивачеві на необхідність встановлення факту, що має матеріально-правове значення, на який позивач не посилався в позовній заяві, і зажадати подання необхідних доказів.
Так само як і цивільним судам, арбітражному суду при розгляді спорів доводиться зустрічатися з необхідністю визначення предмета доказування на підставі норм матеріального права з відносно невизначеною диспозицією. Наприклад, у випадках вирішення спорів про відшкодування шкоди тоді, коли слід враховувати провину потерпілого. Зазначені правові норми сконструйовані з розрахунком на судове розсуд без конкретних юридично значимих фактів, з якими пов'язані правові наслідки.
Слід зазначити, що в процесі розгляду справи виникає необхідність встановлення не тільки фактів матеріально-правового характеру, а й інших. У тому числі фактів, що мають процесуальне значення, тобто фактів з наявністю або відсутністю яких пов'язана можливість виникнення, зміни або припинення процесуальних правовідносин. Зокрема, правовідносинах, пов'язаних з порушенням справи (наприклад, дотримання претензійного порядку розгляду спору, коли це передбачено федеральним законом або договором), призупиненням (наприклад, перебування громадянина-відповідача в діючій частині Збройних Сил), припиненням провадження у справі (наприклад, наявність факту ліквідації організації, яка виступає стороною у справі), залишення позову без розгляду (наприклад, факт знаходження в провадженні органу, дозволяючого суперечки, справи між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав) та ін
 Для всієї сукупності фактів, що встановлюються в процесі судового доказування при розгляді справи, в процесуальній теорії використовується поняття «межі доказування». 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "1. Поняття і класифікація доказів. Предмет доказування"
  1.  КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ «АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕС»
      поняття і види. Поняття і види третіх осіб, їх права та обов'язки. Участь прокурора в арбітражному процесі. Особливості участі в арбітражному процесі державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів. Поняття судового представництва, види представи-тва, повноваження представника (у тому числі оформлення). Поняття позову, його елементи і види. Процесуальні засоби
  2.  Поняття і класифікація доказів
      поняття, що включає в себе два тісно взаємозалежних елементи: фактичні дані як зміст доказів і засоби доказування як процесуальна форма їх використання. Фактичні дані, або відомості про факти (інформація про факти), відтворюють факти реальної дійсності, є їх відображенням. Наявність змісту доказів у вигляді відомостей про факти характерно для
  3.  ЗМІСТ
      класифікація принципів арбітражного процесуального права 34 судоустройственних принципи арбітражного процесуального права 35 судочинного принципи арбітражного процесуального права 41 Глава 4. Підвідомчість і підсудність спорів арбітражному суду 50 1. Значення і порядок доарбітражного врегулювання спорів 50 Поняття підвідомчості, її види 51 Підвідомчість справ
  4.  1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
      поняття позову традиційно є одним з найбільш спірних питань в процесуальній науці 1. Найбільш загальне визначення позову, вбирає в себе різні підходи, полягає в тому, що під позовом розуміється вимога позивача до відповідача про захист його права або законного інтересу, звернене через арбітражний суд першої інстанції. Позов виступає як процесуального середовищ-ства захисту інтересів
  5.  Тема 7. ДОКАЗИ
      класифікація доказів. Предмет доводячи-ня. Належність, допустимість доказів, подання та витребування доказів. Підстави звільнення від доказування. Звільнення від доказування обставин, визнаних сторонами. Оцінка доказів, забезпечення доказів, судові доручення. Окремі види доказів. Література Амосов С. Тягар доказування в арбітражному
  6.  ПЛАНИ лекційні заняття з криміналістики
      класифікація холодної зброї. Особливості криміналістичного дослідження холодної і метальної зброї. Види вибухових пристроїв і вибухових речовин. Сліди вибуху. 5. Криміналістичне дослідження вибухових пристроїв, вибухових речовин і слідів їх застосування (криміналістичне взривоведеніе). Тема 6. Криміналістичне дослідження документів. Тема 1. Судове почерковедение і судове
  7.  8. Рекомендували ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "Адміністративне право України"
      поняття, зміст, реформа. - X., 1991. 137 98. Відношенні осіб Поняття правопорушення (проступку) по адміні ністративного законодавству. - М., 1988. 99. Сорокін В.Д. Проблеми адміністративного процесу. - М., 1968. 100. Сорокін В.Д. Адміністративно-процесуальне право. - М., 1972. 101. Старилов Ю.Н. Адміністративний договір: досвід законодав тельного регулювання в Німеччині / / Держава і
  8.  Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
      поняття арбітражного процесу. Арбітражний процес є встановлена ??нормами арбітражного процесуального права форма діяльності арбітражних судів, спрямована на захист оспорюваного чи порушеного права організацій та громадян-підприємців, а в деяких випадках - і інших осіб. Цілком можливо також охарактеризувати арбітражний процес як визначається нормами арбітражного процесуального
  9.  3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
      поняття змагальності не використовувалося. Вперше як принцип змагальність отримала законодавче закріплення в Арбітражному процесуальному кодексі Російської Федерації 1995 (далі - АПК РФ 1995 року), в статті 7 якого фактично була відтворена формулювання статті 123 Конституції Російської Федерації: «... судочинство в арбітражному суді здійснюється на основі
  10.  Елементи позову
      поняття. Підстава позову складають вказані позивачем обставини, з якими позивач, як з юридичними фактами, пов'язує своє матеріально-правова вимога або правовідносини в цілому, що становить предмет позову. При необхідності позивач повинен виробити і вказати розрахунок стягуваної оспорюваної суми. Всі зазначені фактичні обставини в подальшому підлягають доведенню позивачем в