| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1, Поняття нематеріальних благ і їх види |
||
|
Поняття нематеріального блага. До особливої групи об'єктів цивільних прав належать нематеріальні блага, під якими розуміються не мають економічного змісту і не віддільні від особи їх носія блага і свободи, визнані чинним законодавством. Характерна особливість цієї групи об'єктів полягає в тому, що вони: 1) не мають матеріального (майнового) змісту, 2) невіддільні від особи їх носія; 3) мають властивість індивідуалізації самої особистості володаря цих прав. Чинний ЦК містить правила, спрямовані на врегулювання та захист нематеріальних благ, які суттєво відрізняються від колишнього цивільного законодавства. Якщо раніше ЦК 1964 р. передбачав правила про захист окремих особистих прав громадян та юридичних осіб, то нині чинний ЦК закріплює загальні для всіх особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ правила про їх регламентації і захисту. Регулювання та захист нематеріальних благ здійснюються комплексно, нормами рада галузей права. Стосовно до цивільного права в теорії права існували, принаймні, дві точки зору на предмет цивільно-правового регулювання відносин з приводу нематеріальних благ і пов'язаних з ними особистих немайнових прав. На думку однієї групи вчених, цивільне право не регулює, а лише охороняє особисті немайнові права. На думку інших, правове регулювання й охорона прав не можуть протиставлятися, оскільки регулювання означає охорону прав, а їхня охорона здійснюється шляхом регулювання відповідних відносин. В останні роки чи не панівним стала думка, що цивільне право як регулює, так і охороняє нематеріальні блага. Чинний ЦК поділив особисті немайнові відносини на регульовані і захищаються цивільним законодавством. Особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими, засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством (п. 1 ст. 2 ЦК). Невідчужувані права і свободи людини та інші нематеріальні блага захищаються цивільним законодавством, якщо інше не випливає із суті цих нематеріальних благ (п. 2 ст. 2 ЦК). Нематеріальні блага розглядаються ГК як різновиду об'єктів, з приводу яких можуть виникати цивільні правовідносини. Стаття 150 ЦК дає приблизний перелік юридично захищаються нематеріальних благ, підрозділяючи їх на: а) нематеріальні блага, що здобуваються громадянами та юридичними особами в силу народження (створення), і б) нематеріальні блага, що здобуваються ними чинності закону. Те, що ЦК дає лише приблизний перелік нематеріальних благ, що користуються цивільно-правовим захистом, дозволяє зробити висновок про те, що об'єктом цивільно-правових відносин може виявитися і не назване ГК нематеріальне благо. До нематеріальних благ, що здобувається громадянами та юридичними особами в силу народження (створення), ГК відносить життя, здоров'я, гідність особи, особисту недоторканність, честь і добре ім'я, ділову репутацію, недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю; до нематеріальних благ, що здобувається в силу закону,-право вільного пересування, право вибігу місця перебування і проживання, право на ім'я, інші особисті немайнові права. В якості інших нематеріальних прав, що належать особистості, можуть виявитися право на життя, здоров'я та ін Особисте немайнове право, кореспондуючі нематеріального блага або існуюче окремо від нього, виявляється як би благом другого рівня, а самі життя, здоров'я та ін є благом, попереднім праву на нього, і в цьому сенсі можуть визнаватися благом першого рівня. Наявністю двох доданків нематеріального блага можна пояснити те, що в ст. 2 ЦК, присвяченій характеристиці відносин, регульованих цивільним законодавством, говориться, з одного боку, про регулювання (п. 1 ст. 2 ЦК), а з іншого, про захист нематеріальних благ (п. 2 ст. 2 ЦК), що не слід розуміти як протиставлення регулювання захисту, і навпаки, бо здійснення захисту передбачає регулювання, а регулювання може виявитися безглуздим при відсутності захисту. Блага першого рівня нерозривно пов'язані з самим існуванням особистості. Вони об'єктивно існують незалежно від їх правової регламентації і тільки у випадках посягань на ці блага потребують правового захисту. Право громадян на захист честі, гідності, ділової репутації є їх конституційним правом, а ділова репутація юридичних осіб - однією з умов їх успішної діяльності (див.: постанова Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 18 серпня 1992 р. № 11 "Про деякі питання, що виникли при розгляді судами справ про захист честі і гідності громадян і організацій "в редакції постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 21 грудня 1993 р. № Ні від 25 квітня 1995 р. № 6) \ Блага другого рівня: право на ім'я, право авторства та інші особисті немайнові права - є суб'єктивними правами, що утворюють зміст конкретного правовідносини і тим самим уже врегульованими нормами права. У разі ж порушення цих прав вони користуються правовим захистом. Правовідносини, елементом якого є суб'єктивне право особи на нематеріальне благо, є абсолютним, так як уповноваженій суб'єкту протиставляються абсолютно всі, зобов'язані утримуватися від порушення цього права. Однак у разі його порушення воно набуває характеру відносного правовідносини. Для обох доданків "нематеріальних благ" характерними виявляються, принаймні, два нерозривно пов'язаних між собою ознаки. Це: 1) відсутність матеріального (майнового) змісту і 2) нерозривний зв'язок з особою носія, предопределяющая невідчужуваність і непередаваність цього блага. Неотчуждаемость нематеріальних благ не виключає того, що їх здійснення та захист можуть бути доручені третім особам, наприклад, позови про захист честі і гідності неповнолітніх можуть пред'явити їх законні представники. Нетоварного, відсутність економічного змісту нематеріального блага, його нерозривний зв'язок з особою носія є необхідними, але не винятковими ознаками. Будучи невіддільним від особистості носія даного нематеріального блага, наявність цього блага індивідуалізує, робить неповторною саму особистість носія. Нематеріальні блага характеризують суспільний стан їхнього власника і є його невід'ємним, хоча і схильним до змін, якістю протягом усього періоду його існування. Нематеріальні блага існують без обмеження терміну їх дії. Належить, втім, відзначити, що обидва ці ознаки певною мірою носять умовний характер. Утиск нематеріальних благ може мати для їх носія досить відчутні наслідки економічного характеру. Так, підрив ділової репутації юридичної особи або індивідуального підприємця може викликати відтік клієнтури, жорсткість умов надання кредиту і т.д. З іншого боку, ситуація, що ділова репутація служить гарантом того, що особа, що займається підприємницькою діяльністю, залишиться на плаву і тоді, коли його справи тимчасово похитнулися. Що ж до іншої ознаки нематеріальних благ, а саме неотторжимости від їх носія, то і його значення не слід перебільшувати. Багато хто з них спочатку призначені до того, щоб циркулювати в цивільному обороті і приносити прибуток. Це відноситься, зокрема, до такого нематеріального блага, як інтелектуальна власність. Зміст особистого немайнового права не включає, за загальним правилом, вчинення позитивних цивільно-правових дій, хоча уповноважених суб'єкт на свій розсуд використовує належні йому особисті нематеріальні блага. Зобов'язані особи повинні утримуватися від порушення відповідного блага, наприклад, від вторгнення в особисте життя громадянина, від неправомірного використання найменування юридичної особи (імені громадянина). Разом з тим не допускається використання належить громадянинові (юридичній особі) права виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 п. 2 ст. 10 ЦК). Особливість здійснення особистих немайнових прав полягає в тому, що законом визначаються не межі реалізації нематеріальних благ уповноваженою особою, а встановлюються межі вторгнення сторонніх осіб в особисту сферу і, якщо ці межі порушуються, допускається застосування примусових заходів до їх відновленню. При встановленні меж поведінки уповноважених і зобов'язаних осіб істотне значення набувають норми моралі. Особисті нематеріальні блага являють самостійну цінність для їх носія і існують незалежно від ступеня і характеру їх правового врегулювання. В останні роки під впливом багатьох факторів економічного, політичного, міжнародно-правового характеру розширена правова регламентація особистих немайнових відносин і розширений перелік нематеріальних благ, які підлягають захисту цивільно-правовими способами. ГК поділяє нематеріальні блага на: 1) належать громадянам від народження (нематеріальні блага першого рівня) і 2) належать громадянам в силу закону (нематеріальні блага другого рівня). За ступенем пов'язаності особистих немайнових прав з майновими правами власників цих прав особисті немайнові права поділяються на особисті немайнові права, пов'язані з майновими, та особисті немайнові права, не пов'язані з майновими. За цільової спрямованості особисті немайнові права можна класифікувати на: 1) особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особистості: право на ім'я (найменування юридичної особи), право на честь, гідність, ділову репутацію тощо; 2) особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особи (життя, свобода, вибір місця перебування, місця проживання і т. п.) ; 3) особисті немайнові права, спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів (особиста і сімейна таємниця, невтручання в приватне життя, честь і гідність). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1, Поняття нематеріальних благ і їх види " |
||
|
||