| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
8. Поняття і види цивільних правовідносинах. |
||
|
Найчастіше цивільні правовідносини визначають як засноване на нормах цивільного закону правовідносини, що складається з приводу матеріальних і нематеріальних благ, учасники якого , володіючи правової автономією і сенсі відокремлені, виступають як юридично рівних носіїв прав і обов'язків. У самому цьому визначенні вже закладені основні ознаки громадянського правовідносини. Будучи одним з видів правовідносин, цивільні правовідносини володіють такими загальними для всіх правовідносин ознаками, як громадський і вольовий характер цих відносин, їх підстав на законі і т.п., але існує також ряд специфічних моментів, що відрізняють цивільні правовідносини від інших правовідносин, наприклад, адміністративних. Класифікація цивільних правовідносин має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Вона дозволяє точніше визначити характер взаємовідносин сторін і, отже, дає можливість більш правильного тлумачення цивільно-правових норм стосовно конкретного випадку. Класифікація можлива за різними підставами. 1) Залежно від економічного змісту, цивільні правовідносини діляться на майнові та немайнові. Майнові правовідносини мають економічний зміст. Їх об'єктом є майно (матеріальні блага). У свій чергу вони поділяються на правовідносини, що опосередковують статику громадських зв'язків (наприклад, правовідносини власності), і правовідносини, опосредуюшіе динаміку суспільних зв'язків (наприклад, зобов'язання). Немайнові правовідносини не мають безпосередньо такого змісту. Вони можуть бути поділені на пов'язані з майновими (право авторства) і не пов'язані з майновими правовідносинами (особисті немайнові 2) За юридичним змістом цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні. В абсолютних правовідносинах носієві абсолютного права протистоїть невизначену кількість зобов'язаних осіб. Прикладом, можуть бути правовідносини власності, де праву власника відповідає обов'язок всіх і кожного не перешкоджати йому в здійсненні його правомочностей. У відносних правовідносинах уповноваженій суб'єкту протистоїть одне або кілька конкретно визначених зобов'язаних осіб. Наприклад, у договорі позики уповноваженою особою є позикодавець, який може вимагати повернення боргу від зобов'язаної особи - позичальника. 3) За характером здійснення права цивільні правовідносини поділяються також на речові та зобов'язальні. Речові правовідносини це правовідносини, в яких уповноважений суб'єкт може здійснювати своя суб'єктивні права самостійно, без сприяння зобов'язаної особи. Прикладом можуть служити ті ж правовідносини власності, сервітутні правовідносини і т.п. Зобов'язальні правовідносини це правовідносини, в яких уповноважених суб'єкт для здійснення своїх суб'єктивних прав потребує впливі зобов'язаної особи. Так, покупець не може отримати куплену річ без сприяння продавця, а право продавця на отримання вартості проданої речі, в свою чергу, не може бути реалізоване без виконання соответтвует обов'язки покупцем. 4) Залежно від спрямованості і цілей виникнення цивільні правовідносини діляться на регулятивні та охоронні. Регулятивні правовідносини призначені опосередковує-вать (регулювати) зв'язку нормального торгового обороту. Вони є типовими для цивільного права. Найчастіше вони встановлюються за допомогою договору. Саме в них проявляється будь договірне зобов'язання. Охоронні правовідносини виникають у випадках необхідності захисту інтересів учасників цивільного обороту цивілістичні засобами. Підставою їх виникнення є цивільне правопорушення. Права і обов'язки учасників таких правовідносин визначаються не тільки на диспозитивних засадах, а й з використанням імперативного методу. Типовим прикладом є зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (глава 40 ПС). 5) Як зазначалося вище, з урахуванням структури змісту правовідносини можуть бути поділені на прості і складні. Прості правовідносини мають своїм змістом одне право і один обов'язок, або по одному праву і одного обов'язку. Складні правовідносини характеризуються наявністю кількох прав і обов'язків. У деяких випадках на додаток до основного виникають акцесорні правовідносини, нерозривно пов'язані з ним і т.п. Класифікація цивільних правовідносин можлива і за іншими підставами. Так, з урахуванням тих чи інших особливостей можуть бути виділені строкові і безстрокові правовідносини, активні і пасивні, типові і нетипові, общерегулятівние, організаційні та ін Оскільки в основу класифікації правовідносин покладено різні ознаки, то одне і те ж правовідношення може бути одночасно охарактеризоване з різних сторін. Наприклад, правовідносини власності є майновими, абсолютними, речовими, регулятивними тощо Правовідносини, виникли з договору позики, є майновими, відносними, зобов'язальними, регулятивними. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 8. Поняття і види цивільних правовідносинах. " |
||
|
||