Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПравоохоронні органи → 
« Попередня Наступна »
Пєчніков Н.П.. П317 Деякі аспекти діяльності міліції громадської безпеки: лекції до курсу / Н.П. Пічників. - Тамбов: Вид-во Тамбо. держ. техн. ун-ту, 2007. - 84 с., 2007 - перейти до змісту підручника

2.1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ І ОСОБЛИВОСТІ



Слід звернути увагу на те, що управління патрульно-постової службою - це повсякденна і цілеспрямована діяльність керівників МВС, УВС (ГУВС), УВСТ (ОВДТ), начальників підрозділів територіальних і транспортних органів внутрішніх справ щодо раціонального використання сил і засобів міліції громадської безпеки та спеціальні моторизовані військові частини внутрішніх військ МВС Росії в забезпеченні ефективної охорони громадського порядку, попередження і припинення злочинів та адміністративних правопорушень, підтримання постійної готовності до виконання раптово виникаючих завдань при ускладненні оперативної обстановки, в особливих умовах і при надзвичайних обставинах.
Управління нарядами патрульно-постової служби включає:
- аналіз оперативної обстановки і на цій основі розробку і прийняття рішення на організацію патрульно-постової служби;
- підготовку сил і засобів для виконання поставлених завдань, інструктаж нарядів;
- забезпечення постійної і стійкого зв'язку з патрульно-постовими нарядами, забезпечення своєчасного обміну інформацією;
організацію взаємодії, маневр силами і засобами патрульно-постової служби;
контроль за організацією та несенням патрульно-постової служби;
облік і оцінку результатів діяльності патрульно-постових нарядів.
Начальник підрозділу територіального та транспортного органу внутрішніх справ, начальник служби міліції громадської безпеки керують підрозділами патрульно-постової служби особисто або через підпорядкований апарат.
Оперативне управління патрульно-постовими нарядами в період несення служби покладається на чергові частини. Безпосереднє управління нарядами у межах патрульного ділянки або окремого мікрорайону здійснюється начальником патрульного ділянки, старшим патрульної групи, черговим по військовим нарядам (старшим групи) з наступним доповіддю в чергову частину територіального та транспортного органу внутрішніх справ про що відбулися зміни в розстановці особового складу.
Рішення з організації патрульно-постової служби приймаються і оформляються:
- на два роки - планом комплексного використання сил і засобів міліції в охороні громадського порядку за єдиною дислокації з подальшою коригуванням по мірі необхідності;
- на поточну добу - постової відомістю;
- на виконання поставленого конкретного завдання - наказом, спеціальним планом або усним зазначенням. При цьому повинні враховуватися:
географічні, соціально-економічні особливості міста (району), чисельність, склад і рух корінного населення, приплив іногородніх громадян, характеристики вулиць, місця розміщення і режим роботи підприємств, організацій та установ , АЕС, об'єктів дозвільної системи, банків, спеціальних установ органів внутрішніх справ;
кількість, рівень, динаміка і структура злочинності, адміністративних правопорушень, скоєних на вулицях та в інших громадських місцях з урахуванням пори року і доби і метеорологічних умов;
розстановка патрульно-постових нарядів і її відповідність реально складається оперативної обстановці;
результати роботи нарядів, підрозділів, що у патрульно-постовій службі по єдиної дислокації , а також забезпеченість особового складу озброєнням, засобами зв'язку, патрульним транспортом та їх використання.
Джерелами інформації при вивченні оперативної обстановки є: статистична звітність, аналітичні матеріали, оперативні і робочі карти (схеми) та інші документи, що відображають стан охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, орієнтування про вчинені злочини і розшуку злочинців; оперативні дані, відомості, що надходять від працівників служб і підрозділів міліції; доповіді патрульно-постових нарядів; повідомлення сусідніх органів внутрішніх справ, виправно-трудових установ, військових частин внутрішніх військ; матеріали інших правоохоронних органів; повідомлення державних і громадських установ, організацій та об'єднань, заяви громадян; повідомлення преси, радіо, телебачення.
Перед прийняттям рішення начальник підрозділу територіального та транспортного органу внутрішніх справ і його заступник - начальник міліції громадської безпеки, командир стройового підрозділу міліції в необхідних випадках проводить рекогносцировку на місцевості з участю своїх заступників, керівників, командирів підлеглих і доданих підрозділів і військових частин. Під час рекогносцировки уточнюється розрахунок і розстановка сил і засобів, визначається розташування постів, маршрутів патрулювання, види і склад нарядів, порядок і час несення служби, їх особливі обов'язки, чисельність, розміщення і завдання резерву.
Проведення рекогносцировки є обов'язковим при розробці єдиної дислокації, виробленні рішення на організацію охорони громадського порядку під час масових заходів, стихійних лих, великих виробничих аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, а також в цілях запобігання і ліквідації групових порушень громадського порядку та масових заворушень.
У рішенні з організації патрульно-постової служби на наступні добу передбачаються:
спільне завдання територіальних і транспортних органів внутрішніх справ, підрозділи, виходячи з ситуації, обстановки;
обов'язкові норми виставлення особового складу і виділення технічних засобів;
- склад, розстановка і завдання патрульно-постових нарядів, особливості несення служби, організація взаємодії між ними, з дільничними інспекторами міліції, іншими співробітниками міліції, представниками громадських об'єднань;
можливість і форми маневру силами і засобами при зміні обстановки;
система зв'язку з нарядами, строки подання інформації, сигнали і умовні знаки ;
порядок контролю за несенням патрульно-постової служби.
План по єдиної дислокації розробляється в межах території, що обслуговується і включає: схему району, міста, транспортної дільниці, оцінку оперативної обстановки, обов'язкові норми виставлення особового складу і транспортних засобів, перелік постів і маршрутів патрулювання, у тому числі додаткових, які підлягають закриттю в період посилення охорони громадського порядку, види нарядів, порядок взаємодії та зв'язку між ними та інші необхідні відомості.
На кожен пост і маршрут патрулювання повинна складатися картка, в якій повинні вказуватися:
маршрут патруля, його протяжність, кордони і центр поста;
час несення служби;
об'єкти і зони, що вимагають особливої ??уваги;
порядок руху по маршруту і основні тактичні прийоми несення служби;
особливі обов'язки нарядів по попередження та припинення злочинів та адміністративних правопорушень, а також при ускладненні оперативної обстановки;
порядок взаємодії та зв'язку з сусідніми нарядами, черговою частиною територіального та транспортного органу внутрішніх справ, дільничними інспекторами міліції, громадськими об'єднаннями, а також зони непроходження радіозв'язку та способи зв'язку з цих ділянок.
Центри постів та їх межі, маршрути патрулів і пункти їх зупинок, особливості несення служби визначаються відповідно до що складається оперативною обстановкою і в обов'язковому порядку систематично уточнюються на місцевості.
Картка маршруту (поста) складається у двох примірниках, один з яких зберігається в черговій частині, другий виділяється поряд перед заступанням на службу.
Несення служби протягом чергової зміни може здійснюватися на одному або декількох маршрутах (постах), при цьому патрульному (постовому) видаються відповідні картки.
На інструктажі вказуються послідовність і порядок переміщення з одного маршруту (поста) на інший.
У тих випадках, коли виникає необхідність додатково виставити пост або маршрут патрулювання, особливості несення служби на них пояснюються на інструктажі і записуються у службовій книжці.
Слід звернути увагу на те, що види нарядів та їх склад визначаються, виходячи з особливостей території і сформованої оперативної обстановки.
Пости виставляються в тих місцях, де цілодобово або протягом встановленого періоду часу потрібно безперервне присутність співробітників міліції.
Патрулі застосовуються у випадках, коли постійне знаходження нарядів в певних пунктах не викликається необхідністю.
Парні наряди виставляються в місцях, де один міліціонер не в змозі забезпечити виконання поставленого завдання (місцях великого скупчення людей, на околицях міст, у лісових масивах, при несенні служби в нічний час, при супроводі поїздів і т.д.).
Як показує практика, при несенні служби з представниками громадських об'єднань, військовослужбовцями наряд, як правило, призначається з розрахунку: один міліціонер і два представника громадськості або військовослужбовців.
Час виставлення нарядів і тривалість несення служби встановлюються з таким розрахунком, щоб сили і засоби міліції збільшувалися в найбільш напружені години доби і в місцях, де найбільша ймовірність скоєння правопорушень. Обов'язкові норми щодобового виставлення нарядів для несення патрульно-постової служби на вулицях та в інших громадських місцях, виділення автотранспорту для патрулювання визначаються в кожному територіальному та транспортному органі внутрішніх справ, підрозділі міліції та спеціальні моторизовані військові частини внутрішніх військ МВС Росії з метою забезпечення максимального використання сил і засобів в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю з урахуванням їх штатної чисельності та коефіцієнта потреби особового складу, який складає 2,1 одиниці для маршрутів (постів), що закриваються по вісім годин на добу. Якщо маршрути (пости) закриваються більше восьми годин, то на кожну годину коефіцієнт збільшується на 0,26 одиниці.
Начальник підрозділу територіального та транспортного органу внутрішніх справ, його заступник - начальник міліції громадської безпеки, командир стройового підрозділу міліції повинні вживати заходів до виконання обов'язкових норм виставлення патрульно-постових нарядів.
Начальник підрозділу територіального та транспортного органу внутрішніх справ або начальник міліції громадської безпеки на основі єдиної дислокації і з урахуванням оперативної обстановки щодня до 18 годинах попередніх діб приймає рішення на організацію патрульно-постової служби на наступні добу, в якому визначає розрахунок сил і засобів, розстановку нарядів по змінах, осіб, які проводять інструктаж і контролюючих несення патрульно-постової служби.
Призначення співробітника міліції в наряд проводиться з урахуванням стану здоров'я та фізичного розвитку, віку, досвіду роботи та інших індивідуальних особливостей, які найбільш повно відповідають умовам несення служби і обстановку на тому чи іншому маршруті, посту.
Міліціонери закріплюються за двома-трьома маршрутами (постами) і без крайньої необхідності на інші дільниці не призначаються. Забороняється призначати для самостійного несення служби і озброювати міліціонерів, які не пройшли початкової підготовки на навчальних зборах і не прийняли присяги.
Представляється, що для вирішення особливих завдань, що виникають при різкому ускладненні оперативної обстановки, виникненні надзвичайних ситуацій, проведенні масових заходів, рейдів, операцій і т.д., в залежності від їх значення і масштабу розробляються спеціальні плани або видаються накази.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.1. ПОНЯТТЯ, ЗАВДАННЯ І ОСОБЛИВОСТІ "
  1. Адміністративна відповідальність
    поняття дію чи бездіяльність, які відображають правові поняття діяння. Дія - це форма поведінки пр-ля, безпосередньо пов'язана з невиконанням обов'язків і законних вимог, нару-ням заборон (наприклад, порушення правил дорожнього руху). Бездіяльність - це пасивна форма поведінки правопорушень, без-посередньо пов'язана з невиконанням обов'язків і законних
  2.  Адміністративний процес
      завдань і функцій. Особливості адміністративного процесу: 1. Являє собою різновид владної діяльності суб'єктів незалежно ектов виконавчої влади. 2. Метою є досягнення певних юридичних резуль-татів і дозвіл управлінських справ. 3. Проміжні та остаточні підсумки процесу закріплюються в офіційних документах (протокол, постанова). 4. Регламентується
  3.  Види і стадії адміністративного права
      поняття предупр., ст. 284 Так процедура оформлення попередження, що виноситься на місці вчинення порушення правил дорожнього руху регламентовано інструкцією з організації в ОВС провадження у справах про адмініст-ративних правопорушення правил дорожнього руху та інших норм, що діють у сфері безпеки дорожнього руху. Згідно дан-ної інструкції порушнику вручається
  4.  1.Поіск в галузі методології
      понять, як формація і цивілізація, культура, про те, що дає кожне з них окремо і разом узяті для розуміння історичного процесу, чи можна об'єднати при аналізі суспільства формаційний і цивілізаційний підходи. Більшість дослідників при цьому зазначає, що розробка К. Марксом і Ф. Енгельсом теорії формацій означала не тільки боротьбу проти ідеалістичного тлумачення
  5.  2.Крестьяне середньовіччя. Особливості положення і менталітету
      поняття «моральна економіка». В. П. Данилов, високо оцінюючи внесок дослідника у вивчення проблем аграрної історії, справедливо зазначає, що концепція Скотта є розвитком поглядів вчених російської організаційно-виробничої школи (А.В. Чаянов, О.М. Челіщев, Н. П. Макаров) . Скотт продовжив аналіз натурально-споживчого господарства (тобто господарства, яке ведеться силами
  6.  4.Питання вивчення народних рухів
      поняттю класова боротьба. Ряд авторів повністю виключає з цього середовища соціальні конфлікти відбувалися в Київській Русі і в цілому в домонгольський період російської історії. Характеризуючи народні рухи Стародавньої Русі І. Я. Фроянов відзначає складність їх характеру, вони часто не піддаються однозначній трактуванні. Нерідко в одних і тих же подіях були присутні елементи соціальних, політичних і
  7.  6.Новое в археологічному вивченні давньоруського міста
      зрозуміти, як за останні півстоліття розширилися і поглибилися знання про давньоруському місті. Тим часом, це сталося здебільшого завдяки археології, т.к. нові дані про місто, особливо для періоду від Х до XV ст., надійшли в розпорядження науки в значній мірі в результаті археологічних розкопок. Їх інтерпретаторами виступали переважно самі археологи, багато з яких
  8.  1. Національний характер
      поняттям «радянський народ». Такий ідеологічний підхід передбачав пошуки уніфікує тенденцій у житті населення СРСР на противагу вивченню національних рис і особливостей того чи іншого народу, що проживає на території цієї багатонаціональної держави. Тим часом, без пізнання та вивчення національного чинника, і насамперед - національного характеру, зрозуміти історичний процес
  9.  3. ПРО6 помилках, прогалинах й викривлення у висвітленні історії Вітчизняної війни 1812 року
      зрозумілий патріотизм, з одного боку, та ідеологічні установки тоталітарного режиму - з іншого, посували істориків на замовчування або перекручення правди. До ще більшого жаль, численні помилки і перекручення в описі війни знайшли міцне місце в шкільних та вузівських підручниках. І лише в останні роки правда про війну 1812 року починає відновлюватися. Підручники теж стали ближче до істини в
  10.  4. Зміст, рушійні сили і етапи визвольного руху в X IX столітті
      поняття «різночинець» об'єднувало в собі представників самих різних класів і соціальних груп від аристократії (С. Перов-ська, П. Кропоткін) до робітників (С. Халтуріна, Д. Рогачов). Інша назва цього етапу - «революційно-демократичний» - звужує його зміст і рушійні сили, бо окрім революціонерів за перетворення Росії боролися багато представників інших напрямів суспільної