Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельное право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Мачуський В. В., Постульга В. Є.. Господарське законодавство: Навч. посіб. - К.: КНЕУ,2004. - 275 с., 2004 - перейти до змісту підручника

§ 1. Поняття і види юридичної відповідальності суб'єктів господарської діяльності



Юридична відповідальність зазвичай розглядається як міра державного примусу або ототожнюється з покаранням за правопорушення. Проте останнім часом у теорії права поняття «юридична відповідальність» тлумачиться більш широко, як явище загальносоціальне.
Категорія «відповідальність» означає усвідомлення індивідом, соціальною групою, народом свого обов'язку перед суспільством, людством; розуміння в цьому світлі обов'язку, суті і значення своїх вчинків, діяльності; узгодження їх з обов'язками і завданнями, які виникають у зв'язку з потребами суспільного розвитку.
Виконання суб'єктами відносин суспільно значимих обов'язків відповідно до зазначених приписів контролюється суспільством за допомогою спеціально створюваних механізмів та інститутів, а також самими суб'єктами відносно один до одного.
У разі порушення дозволів чи заборон, неналежного виконання суб'єктами господарювання обов'язків, покладених на них суспільством або набутих ними згідно з зобов'язаннями за договором, вони несуть відповідальність не тільки перед конкретним партнером за відносинами (іншим суб'єктом), а й перед суспільством у цілому. Тобто ця відповідальність є соціальною, оскільки невиконання окремим суб'єктом своєї функції порушує нормальне функціонування всього суспільства як цілого , його вимог щодо поведінки суб'єктів відносин, які внормовані встановленими або санкціонованими приписами.
Відповідно до теорії права юридична відповідальність - це різновид соціальної відповідальності. В юридичній науці існує двоаспектне розуміння юридичної відповідальності:
позитивний аспект - передбачає заохочення за виконання корисних для суспільства варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги.
негативний аспект - передбачає покарання за правопорушення (юридична характеристика наслідків невиконання обов'язків).
Отже, юридична відповідальність - передбачені законом вид та міра державно-владного (примусового) терпіння особою позбавлення благ особистого, організаційного й майнового характеру за скоєне правопорушення.
Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну (передбачену нормами трудового права). Але специфікою юридичної відповідальності у сфері господарської діяльності є різноплановий характер правопорушень. У цьому зв'язку постає питання: який суб'єкт несе яку відповідальність? Проблема полягає в особливості статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи. У будь-якому разі одні й ті самі дії певної посадової особи можуть мати негативні наслідки як для неї самої, так і для суб'єкта господарювання. Наприклад, укладення угоди без наміру виконувати її умови в майбутньому може призвести до притягнення суб'єкта господарювання до цивільно-правової (у відносинах з контрагентом за договором), фінансової (накладення штрафів за ухилення від сплати податків) відповідальності, а посадова особа, яка вчинила такі незаконні дії, може бути притягнена за наявності певних ознак або до адміністративної, або до кримінальної та дисциплінарної відповідальності.
У науковій літературі та в кодексах низки держав містяться різні тези з приводу того, чи можуть юридичні особи нарівні з фізичними бути суб'єктами адміністративної відповідальності . Деякі автори вважають, що три види юридичної відповідальності - кримінальна, адміністративна, дисциплінарна - настають лише за певні дії та розраховані, по суті, тільки на фізичних осіб.
Аналіз законів України, які встановлюють відповідальність юридичних осіб за правопорушення у сфері валютних, податкових та інших правовідносин, здійснив Конституційний Суд України 2001 року .
Так, норми Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та податкових законів, що встановлюють відповідальність за порушення їх приписів, спрямовані на забезпечення режиму здійснення валютних операцій, фінансової (в тому числі податкової) дисципліни. За змістом цих норм предметом їх регулювання є відносини не цивільно-правового, а публічно-правового характеру, і передбачена ними відповідальність також є публічно-правовою.
Предмет та метод регулювання суспільних відносин, суб'єкт, що притягає до відповідальності (як правило, орган виконавчої влади під час здійснення контрольно-наглядових функцій, а в деяких випадках - суд), брак відносин безпосереднього підпорядкування між контрольним органом і особою, що притягається до відповідальності, дали підстави певний час навіть юрисдикційним органам вважати, що така відповідальність юридичних осіб за своїм характером є адміністративною.
Однак у численних законодавчих актах, які встановлюють відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства в публічних сферах, у тому числі валютного та податкового, не дається прямої вказівки на її вид чи характер правопорушень, а йдеться про «фінансові санкції», «штрафи», «заходи впливу», «заходи впливу та санкції» тощо. Більше того, за встановлення в цих законодавчих актах відповідальності громадян і посадових осіб за правопорушення в зазначених сферах прямо вказується на її адміністративний характер та порядок притягнення до відповідальності саме таких осіб згідно з нормами КУпАП.
Певний період у юриспруденції та законодавстві суб'єктами адміністративного проступку визнавались як фізичні, так і юридичні особи. Проте в умовах панування державної форми власності накладання штрафів на юридичних осіб втрачало будь-який сенс, тому правова доктрина схилялась до недоцільності визнання підприємств, установ та організацій суб'єктами адміністративної відповідальності, що було нормативно закріпленно в Указі Президії Верховної Ради Союзу РСР від 21 червня 1961 р. «Про подальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку» та аналогічному Указі Президії Верховної Ради Української РСР від 15 грудня 1961 р. Цими нормативно-правовими актами скасовано накладання адміністративних штрафів на підприємства, установи та організації. Саме цю концепцію було реалізовано в ухваленому 7 грудня 1984 р. Ко- дексі Української РСР про адміністративні правопорушення, за яким суб'єктом адміністративної відповідальності є тільки фізична особа (ст. 9, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 27, 30, 31, 32 Загальної частини та Особлива частина Кодексу). Ця позиція законодавця залишилась незмінною, свідченням чого є численні доповнення, які вносились до КУпАП протягом усього часу його чинності, в тому числі і Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 5 квітня 2001 р., метою ухвалення якого було приведення Кодексу у відповідність з Конституцією і законами України. Законами про внесення змін до Загальної та Особливої частин Кодексу, якими, зокрема, встановлювались нові склади адміністративних правопорушень та адміністративні стягнення за них, суб'єктом відповідальності за ці правопорушення визнавались тільки фізичні особи.
Тому припис ч. 3 ст. 2 КУпАП, згідно з яким «положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законодавством, ще не включеним до Кодексу», стосується лише законів, що встановлюють адміністративну відповідальність фізичних осіб. Звідси випливає, що органи державної влади в разі застосування санкцій до підприємств, установ та організацій за порушення валютного, податкового законодавства, а також суди під час розгляду таких спорів не можуть з посиланням на ч. 3 ст. 2 КУпАП застосовувати норми його ст. 38, яка визначає строки накладення адміністративних стягнень лише на громадян та посадових осіб.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 1. Поняття і види юридичної відповідальності суб'єктів господарської діяльності"
  1. Зміст
    Вступ 6 РОЗДІЛ 1. Основи правового регулювання господарської діяльності 7 § 1. Поняття та види господарської діяльності 7 § 2. Поняття та види господарських відносин 14 § 3. Поняття та система господарського законодавства 18 РОЗДІЛ 2. Засади державного регулювання господарської діяльності 26 § 1. Роль держави в регулюванні господарської діяльності та в організації і забезпеченні функціонування
  2. Поняття і особливості принципів екологічного права
    Для кожної галузі права, у тому числі й для екологічного права, характерні свої принципи, на яких грунтується сукупність її правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які
  3. Поняття екологічного права України
    Еколого-правова наука України та система екологічного права ще зовсім молоді. Еколого-правові погляди в українській науці мають вікову історію, яка бере свій початок ще з давніх часів. Переважна більшість території сучасної України на початок 1 тисячоліття нашої ери була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву «лісної
  4. Поняття і особливості принципів екологічного права
    Для кожної галузі права, у тому числі й для екологічного права, характерні свої принципи, на яких грунтується сукупність її правових приписів. Разом з тим кожна галузь враховує й загальні принципи права, але під кутом зору специфіки правового регулювання певних груп суспільних відносин. Саме ця специфіка визначає характер галузі права та сукупність її принципів. Екологічні відносини, які
  5. Поняття екологічного права України
    Еколого-правова наука України та система екологічного права ще зовсім молоді. Еколого-правові погляди в українській науці мають вікову історію, яка бере свій початок ще з давніх часів. Переважна більшість території сучасної України на початок 1 тисячоліття нашої ери була вкрита лісом. Безмежні лісові масиви вкривали територію сучасного Прикарпаття, Полісся. Чернігівщина мала назву "лісної
  6. Тема 3. Суб'єкти адміністративного права
    Поняття та види суб'єктів адміністративного права. Факти, що впливають на копо суб'єктів адміністративного права. Адміністративна право- та дієздатність. Адміністративно-правовий статус громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Зміст адміністративно-правового статусу виконавчих органів державної влади. Особливості адміністративно-правового статусу органів місцевого
  7. Тема 10. Адміністративна відповідальність
    Адміністративна відповідальність як правовий Інститут адміністративного \ права. Тенденції становлення та розвитку адміністративно-деліктного права " як підгалузі адміністративного права. Поняття і ознаки адміністративної відповідальності. Підстави адміністративної відповідальності. Поняття, ознаки і склад адміністративного проступку. Розмежування адміністративного проступку та злочину.
  8. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    Глава 6. Забезпечення прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади - стратегічна - орієнтація розвитку і реформування ад- г міністративного законодавства Той факт, що виконавча влада, у порівнянні із законодавчою та судовою владами, найбільш наближена до забезпечення потреб людини і є тією владою, з якою особа має ті або інші контакти практично повсякденно, вимагає суттєвого
  9. 17. Норми міжнародного права та їх класифікація.
    Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміється правило поводження, що признається державами й іншими суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкового. Тому що міжнародне право розвилося зі звичаю, що й у даний час не втратив свого значення, норми міжнародного права поділяються на дві групи: норми звичаєвого
  10. 91. Міжнародне право в період збройних конфліктів - галузь міжнародного права
    Незважаючи на те, що галузь сучасного міжнародного права, що регулює відносини держав у період збройних конфліктів, у своєму теперішньому стані виникла нещодавно, вона має довгу історію. її історичні корені лежать дуже глибоко, тому що закони і звичаї війни такі ж давні, як і сама війна, а війна така ж давня, як життя на землі. Вже в давнині, а потім і в середні віки майже в усіх цивілізаціях